Ухвала

від 09.06.2020 по справі 203/1897/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1897/20

Провадження № 2-з/0203/59/2020

УХВАЛА

09.06.2020 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко С.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановив:

05 червня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення його позовних вимог шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , на грошові кошти, що перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, у тому числі на:

- частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОЛ-К (код ЄДРПОУ 35269955, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд. 69 В), в розмірі 25 500 грн. 00 коп., що становить 51 відсотків статутного капіталу;

- частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми КУРС (код ЄДРПОУ 13424434, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд. 69 В), в розмірі 18 057 грн. 60 коп., що становить 30 відсотків статутного капіталу.

Заява мотивована тим, що на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання за договором позики, не повертає кошти, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з позовом про стягнення коштів. У разі невжиття заходів забезпечення позовних вимог, ОСОБА_2 може здійснити відчуження свого майно третім особам, що зробить виконання рішення суду неможливим або значно ускладненим. На думку ОСОБА_1 , у застосуванні зустрічного забезпечення немає необхідності.

Заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики не відкрито, у зв`язку зі встановленням в порядку ч. ч. 2, 6 ст. 187 ЦПК України місця реєстрації відповідача.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України. За її подання сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК, ч. 2 ст. 152 ЦПК України заява ОСОБА_1 може бути розглянута до відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позовних вимог та співмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, слід відзначити, що наразі провадження у справі не відкрито, жодних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно проживає в Центральному районі міста Дніпро і справа підсудна Кіровському районному суду міста Дніпропетровська, немає. При цьому, документи щодо можливої наявної заборгованості надані лише у вигляді фотокопій без-будь якого засвідчення, будь-які розрахункові документи фінансово-кредитних установ щодо розрахунків за цими договорами не надано, що не дозволяє достатньо пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір.

Крім того, ставиться питання про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 , всі його рахунки, що не є співмірним з позовними вимогами про стягнення конкретної суми коштів.

Щодо накладення арешту на нерухоме майно не ставиться питання про конкретне майно, відносно якого слід вжити такий захід, хоча відомості з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно можуть бути надані за запитом зацікавленої особи.

Відносно накладення арешту на корпоративні права (частки в статутному капіталі ТОВ ЕОЛ-К та ТОВ ВКФ КУРС ) слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Згідно ч. 5 ст. 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно ст. 53 1 Закону України Про виконавче провадження особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 22 Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

Наразі відсутні будь-які відомості щодо реальної чи потенційної вартості корпоративних прав, про накладення арешту на які просить ОСОБА_1 , що не дозволяє співставити її з розміром заявлених позовних вимог. Також, немає відомостей про наявність чи відсутність у ОСОБА_2 іншого майна і, як наслідок, про реальну потребу у разі задоволення позовних вимог звертати стягнення на корпоративні права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151 - 153, 260, 261 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, кошти ОСОБА_2 , у тому числі на частки в статутному капіталі ТОВ ЕОЛ-К та ТОВ ВКФ КУРС - відмовити.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.

Суддя С.В. Єдаменко