Постанова

від 09.06.2020 по справі 160/6664/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6664/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача: Коваленко Д.П.,

представника відповідача: Колодки Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019, (суддя суду першої інстанції Ільков В.В.), прийняте у порядку письмового провадження в м. Дніпро, повне судове рішення складено 02.10.2019, в адміністративній справі №160/6664/19 за позовом Приватного підприємства "СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2019 року Приватне підприємство "СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 14.12.2018 №0035071417, яким визначено суму грошового зобов`язання на суму 42577,5 грн. та №0035061417, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 45390 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за наслідками позапланової перевірки протиправно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення з підстав не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ Аніта-Буд , оскільки поставка метизів залізничних від цього контрагента підтверджується належними первинними документами, а саме договором, рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями. Позивач зазначає, придбаний товар ним був використаний у власній діяльності - поставлений на адресу ДП Південна залізниця , що призвело до зміни власного майнового стану. Також позивач наполягає на дотриманні ним податкової дисципліни, формуванні даних податкового обліку на підставі достатніх первинних документів за результатами фактично здійсненної господарської операції та вказує, що не може нести відповідальність за контрагента. Окремо позивач звертає увагу, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки винесені відповідачем до отримання акту перевірки позивачем, що позбавило позивача можливості довести свою позицію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.12.2018 року № 0035071417 за формою «Р» , яким визначено грошове зобов`язання на суму 42577,50 грн та № 0035061417 за формою «В4» , яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 45390 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою встановлені порушення позивачем норм Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у зв`язку з не підтвердженням контролюючим органом реальності здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом за рахунок їх документального оформлення. Відповідач наполягає, що у ТОВ «Аніта-Буд» не має достатньої кількості працівників, відсутні власні чи орендовані основні та транспортні засоби, будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), не здійснювало витрати, які свідчать про здійснення господарської діяльності підприємства у звітному періоді. Також відповідач зазначає, що під час здійснення перевірки не було встановлено придбання контрагентом товару, який було реалізовано на адресу ПП «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» . Крім того, ТОВ «Аніта-Буд» є фігурантом в кримінальних провадженнях.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що в жовтні 2018 року відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аніта-Буд» (код за ЄДРПОУ 39594907) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, за результатами якої складений акт №62767/04-36-14-11/19093760 від 26.10.2018.

Під час перевірки відповідачем використані дані інформаційних баз ДФС України; договори, податкова звітність позивача та копії документів, отриманих від Національного антикорупційного бюро України (рахунок-фактура, видаткова накладна, банківська виписка).

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2015 року на загальну суму 79452 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 34062 грн та завищення суми від`ємного значення (р.24), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 45390 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не було підтверджено реальність здійснення господарської операції між ПП «СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ» та ТОВ «Аніта-Буд» , а тому позивач безпідставно сформував дані податкового обліку за відносинами з цим контрагентом та завищив податковий кредит з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки та за виявленими порушеннями відповідачем 14.12.2018 прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0035071417 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 42577,50 грн, у тому числі на 34062 грн за основним платежем та на 8515,50 грн за штрафними санкціями;

- № 0035061417 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 45390 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішеннями позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поставка метизів залізничних підтверджується дослідженими судом та наданим до перевірки належними документами, позивачем правомірно сформовані дані податкового обліку, а висновки відповідача, що ґрунтуються лише на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача спростовуються фактичними обставинами справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

П. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Як видно з акту перевірки підставами для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно сформовано дані податкового обліку з податку на додану вартість за жовтень 2015 року внаслідок документального оформлення нереальної господарської операції з ТОВ «Аніта-Буд» та складення первинних документів всупереч положень ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що первинні документи мають недоліки в їх оформленні, ТОВ «Аніта-Буд» у 2015 році не здійснювало господарську діяльність у зв`язку з відсутністю будь-яких основних засобів та фактичною відсутністю працівників, не здійснювало фінансові та інші витрати, які свідчать про здійснення господарської діяльності підприємства, з листопада 2015 року не подає жодної податкової звітності. Проведеним аналізом інформаційних баз органів ДФС не встановлено придбання товару, який контрагент реалізував позивачу. ТОВ «Аніта-Буд» є фігурантом в 3 кримінальних провадженнях, у тому числі й за ознаками злочинів у сфері господарської діяльності.

Як видно з матеріалів справи позивач перебуває на податковому обліку з 1992 року, у перевіряємий період є платником податку на додану вартість, його основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Так, 01.10.2015 року між позивачем (Покупцем, юридична адреса - м. Дніпропетровськ) та ТОВ «Аніта-Буд» (Постачальником, юридична адреса - м. Київ) було укладено договір № 1/10 поставки товару, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю метизи залізничні згідно із специфікаціями, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його. Ціна товару включає в себе витрати на транспортування, прибуток, інші обов`язкові платежі, що встановлені чинним законодавством, в т.ч. ПДВ. Загальна ціна договору становить суму, що вказана у специфікаціях до цього договору. Поставка товару здійснюється силами, транспортом та за рахунок Продавця на склад Покупця - Куп`янська дистанція колії на умовах СРТ.

Згідно зі специфікацією №1 від 01.10.2015 сторонами договору обумовлена поставка продукції на склад Покупця, а саме: шайби двовиткової пружинної М-25 у кількості 3 тонн на суму 173160 грн, болта клемного з гайкою М22х75 у кількості 3 тонн на суму 112050 грн, болта закладного з гайкою 22х175 у кількості 3 тонн на суму 112050 грн. Загальна вартість продукції склала 476712 грн, у тому числі ПДВ - 79452 грн.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що жодних обставин та підстав використання складу - Куп`янська дистанція колії (Харківська область) позивачем не наведено та доказів в їх підтвердження не надано.

ТОВ Аніта-буд 05.10.2015 виписаний рахунок-фактура №СФ-00000014 та видані видаткова накладна №РН-00000014 і податкова накладна № 6 на вказану партію продукції.

Відповідно до копії банківських виписок по рахунку позивача, розрахунки між ним та контрагентом здійснювалися у безготівковій формі. Суд апеляційної інстанції враховує, що сторонами не заперечується проведення повного розрахунку між позивачем та контрагентом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час складання документів): рахунок-фактура №СФ-00000014 від 05.10.2015 не містить місця складання документа, найменування посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від сторони постачальника, а також її прізвища ім`я по-батькові, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь в господарській операції; видаткова накладна №РН-00000014 не містить місця складання документа, найменування посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також прізвища, ім`я по-батькові від покупця, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь в господарській операції, а відтак зазначені документи не є достатніми для підтвердження факту господарської операції та бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач в адміністративному позові вказав на неможливість надати всі документи на підтвердження придбання та подальшої поставки продукції у зв`язку з їх вилученням 02.08.2016 Національним антикорупційним бюро України під час обшуку (кримінальне провадження №52015000000000005) на підтвердження чого подав копії відповідного протоколу з додатком.

Водночас оцінюючи вказану обставину, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка є володільцем вилучених документів не позбавлена можливості самостійного звернення до правоохоронного органу, яким були вилучені документи щодо отримання копій певних документів, проте доказів звернення та/або відмови правоохоронного органу в наданні копій документів позивачем не надано.

На підтвердження факту використання придбаних метизів у власній господарській діяльності позивач надав до суду першої інстанції виписку з рахунку Журнал-ордер і Відомість по рахунку 281 товари на складі за жовтень 2015 року та копії договору поставки №27 від 03.08.2015 між позивачем та ДП Південна залізниця , банківську виписку по власному рахунку, видаткової накладної від 05.10.2015 та товарно-транспортної накладної.

Разом з цим, позивачем не пояснено походження копій договору поставки №27 від 03.08.2015, видаткової накладної від 05.10.2015 та товарно-транспортної накладної від 05.10.2015 та не вказано на неможливість пред`явлення цих документів під час перевірки контролюючому органу.

Дослідженням вказаних документів судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору поставки №27 від 03.08.2015 року між позивачем ПП «Сільхозмашпроект» (Постачальником) та Державним підприємством «Південна залізниця» (Покупцем), Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю товар - шайба двовиткова, болт клемний з гайкою, болт закладний з гайкою. Поставка здійснюється Постачальником на умовах DDP (Інкотермс-2010) м. Куп`янськ. Зокрема, вимогами до товару сторонами визначені, що виробником товару має бути - ВАТ Северсталь-метиз та роком виготовлення має бути - 2015.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що умови DDP Інкотермс-2010 передбачають виконання імпортних митних процедур для ввозу товару до країни призначення, які взяв на себе позивач, як постачальник за договором поставки №27 від 03.08.2015, а виробник товару не є українським виробником та розташований за межами України.

Відповідно до змісту товарно-транспортної накладної, позивач як вантажовідправник направив вантажоодержувачу ДП Південна залізниця 05.10.2015 шайбу двовиткову М-25 у кількості 3 тонн на суму 214200 грн, болт клемний з гайкою М22х75 у кількості 3 тонн на суму 138600 грн, болт закладний з гайкою 22х175 у кількості 3 тонн на суму 138600 грн. Разом з цим, пунктом навантаження стало м. Дніпропетровськ, пунктом розвантаження м. Куп`янськ.

Оцінюючи у сукупності відомості щодо умов та часу поставок за дослідженими договорами, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до позиції позивача 05.10.2015 ТОВ Аніта-Буд поставлено метизи залізничні вагою 9 тонн на склад позивача - Куп`янська дистанція колії, що територіально розташована в Харківській області. Разом з цим, цього ж дня позивач поставив метизи залізничні вагою 9 тонн безпосередньо з м. Дніпропетровська до ДП Південна залізниця - м. Купянськ Харківської області.

Позивачем не пояснено та документально не підтверджено коли та за яких обставин продукція - метизи залізничні пройшли митні процедури із ввезення товару, не підтверджено рух продукції 05.10.2015 від Куп`янської дистанції колії до м. Дніпропетровська.

Отже, досліджені документи не засвідчують, що позивачем здійснена поставка тих самих метизів залізничних до ДП Південна залізниця , які позивач задекларував як придбані у ТОВ Аніта-Буд .

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності можливості ТОВ Аніта-Буд здійснити поставку метизів позивачу, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до акту перевірки основним видом діяльності ТОВ Аніта-Буд , яке зареєстровано 22.01.2015, є будівництво житлових і нежитлових будівель. Станом на 30.09.2015 року в товаристві разом з директором працювало 6 осіб. Товариством за 2015 рік не декларувалися адміністративні витрати з оренди офісних приміщень, нарахування заробітної плати працівникам, канцелярські витрати; витрати на збут: витрати на транспортування товарів, оренду складських приміщень, фінансові чи інші витрати.

Реєстрація та отримання податкових накладних ТОВ Аніта-буд починається з серпня 2015 року, при цьому придбання товариством метизів залізничних не здійснювалося, власними силами не могли бути виготовленими, що свідчить про відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання та відсутність джерела їх законного введення в обіг.

Отже, контрагент-постачальник позивача не є виробником товару, а також не має як виробничих потужностей так і необхідних умов для зберігання товару та здійснення його перевезення/поставки, а відсутність такого товару/продукції у продавця вказує на неможливість його продажу, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач в дійсності не набував у власність метизи залізничні від ТОВ Аніта-Буд , відбулося лише створення документів за формою первинних документів з наведенням в них відомостей не відповідають фактичним обставинам. При цьому, факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутності реального постачання останнім товарів/послуг не засвідчує фактичне здійснення господарської операції.

Разом з цим, посилання відповідача на те, що ТОВ Аніта-Буд є фігурантом трьох кримінальних проваджень, судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з цим, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо згаданих кримінальних проваджень, відповідачем не надано.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що суду першої інстанції та під час апеляційного провадження у справі, відповідачем не вказано на обставини притягнення службових осіб позивача чи його контрагента до кримінальної відповідальності, вироків не надано, а тому лише факт наявності кримінальних проваджень для вирішення даних спірних відносин значення не має.

Проаналізувавши доводи сторін у сукупності з наданими документами, з огляду на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції є формально складеними, а господарська операція між позивачем та ТОВ Аніта-Буд не є реальною, оскільки судом не встановлено самого факту здійснення господарської операції та визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.4 ст.200 ПК України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2015 року за відносинами з цим контрагентом.

Щодо доводів позивача про винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень до отримання акту перевірки позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 86.8 ст.86 ПК України (в редакції чинній на час направлення акту перевірки) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За змістом ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем 26.10.2018 року на адресу позивача засобами поштового зв`язку направлений акт перевірки поштовим відправленням №4900066605685 рекомендованим листом з повідомленням, та вручений позивачу 08.01.2019, податкові повідомлення-рішення винесені 14.12.2018.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що тривале невручення вказаного поштового відправлення не обумовлено помилкою, діями чи бездіяльністю відповідача та з урахуванням того, що позивач реалізував право на адміністративне та судове оскарження податкових повідомлень-рішень, під час адміністративного оскарження та подання адміністративного позову позивачем не подавалися додаткові документи з питань перевірки, в зв`язку з чим доводи позивача про незаконність податкових-повідомлень рішень є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 139, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 в адміністративній справі №160/6664/19 - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити приватному підприємству "СЕЛЬХОЗМАШПРОЕКТ" у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 09.06.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Шлай