Постанова

від 09.06.2020 по справі 420/7465/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7465/19

Категорія 108020000Головуючий у суді І інстанції: Радчук А.А. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюк Г.В. суддів: Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І. при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: ПП Лакі Фенікс Іваніченко О.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі за позовом приватного підприємства «Лакі Фенікс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, мотивуючи його тим, що усім обставинам, які митний орган зазначив у своєму рішенні про коригування як підставу для визначення нової митної вартості, він дав необ`єктивну оцінку, що не відповідає джерелам інформації, або оцінку з перевищенням повноважень. Вони мають формальний чи технічний характер або взагалі не потребують їх врахування у митній вартості товарів у зв`язку з їх необов`язковістю і жодним чином не впливають на визначення митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011/2 від 27.09.2019. Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що під час митного контролю товарів за митною декларацією митним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв`язку із можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2016 року між Приватним підприємством «ЛАКІ ФЕНІКС» та Компанією « Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S.» укладено зовнішньоекономічний Контракт №2804-16 про поставку непродовольчих промислових товарів відповідно до умов цього договору.

Згідно п.4.1 Контракту поставка продукції за даним договором здійснюється на умовах FСА, пункт поставки Кютах`я, Туреччина (Інкотермс 2010).

Відповідно до п.п.5.1-5.3 Контракту загальною сумою даного договору є сумарна вартість усіх партій продукції, поставлених на підставі даного договору. Загальна сума цього договору становить 200000,00 євро. Загальна вартість кожної певної партії продукції, а також ціни за кожну одиницю партії продукції зазначається у відповідних інвойсах.

Згідно п.6.1 Контракту оплата за даним договором здійснюється банківським переказом таким чином: передоплата у розмірі 50% чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію продукції здійснюється після повідомлення постачальником (його відповідальної контактної особи) покупця електронною поштою про готовність даної продукції до відвантаження покупцю.

У відповідності до п.7.4. Контракту після поставки кожної партії продукції постачальник відправляє покупцю експрес-доставкою таку документацію: інвойси (у 3-х примірниках); пакувальні аркуші (у 2-х примірниках); сертифікат походження продукції (в 1 примірнику).

Згідно п.7.6. Контракту приймання-передача продукції здійснюється по кількості згідно з товаросупроводжувальними документами, по якості згідно з документами, що підтверджують якість продукції.

19.08.2019 року між Приватним підприємством «ЛАКІ ФЕНІКС» та Компанією « Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S.» укладено додаткову угоду № 6 до зовнішньоекономічний Контракту №2804-16, предметом якої є часткова зміна контракту №2804-16.

На виконання умов контракту №2804-16 від 28.04.2016 на митну територію України відповідно до інвойсу № GPR2019000003790 від 16.09.2019 та пакувального аркушу б/н від 16.09.2019 позивачем до морського порту Одеса ввезено партію товару - «Посуд та прибори столові, кухонні з фарфору, піала арт. EO06JK00 - 360 шт., тарілка арт. EO25DU00 - 420 шт., тарілка арт. EO21DU00 - 360 шт., тарілка арт. EO27DU00 - 420 шт., піала арт. EO19KK00 - 180 шт., серветниця арт. GR07PC00 - 48 шт., тарілка арт. XT17DU00 - 300 шт., піала арт. ХТ19КК00 - 180 шт., тарілка арт. НОМЕР_1 - 96 шт., тарілка арт. ХТ25DU00 - 180 шт., тарілка арт. ХТ27DU00 - 180 шт., тарілка арт. ХТ29КY00 - 60 шт., тарілка арт. ХТ34КY00 - 30 шт., тарілка арт. YO24DU00 - 420 шт., набір столовий 2 пр. (чашка, блюдце) арт. BST02CT00 - 180 шт., набір столовий (чашка, блюдце) арт. DST02KT00 - 120 шт., кружка арт. GR01MG00 - 108 шт., тарілка арт. YO27DU00 - 420 шт., тарілка арт. RN30CK00 - 18 шт., тарілка арт. RN26СК00 - 402 шт., соусник арт. EOJNSO00 - 378 шт., тарілка арт. GBSD124DU00 - 480 шт., тарілка арт. GBSD127DU00 - 360 шт., тарілка арт. GBSBRS17DU00 - 360 шт., тарілка арт. GBSBRS27DU00 - 540 шт., тарілка арт. GBSBRS24DU00 - 600 шт., чашка арт. GBSMNA230CF00 - 300 шт., блюдце арт. GBSHAS01CT00 - 336 шт., чайник з кришкою арт. GBSDO01DM00 - 96 шт., серветниця арт. GBSDO07PC00 - 48 шт., тарілка арт. GBSIRN34KY00 - 18 шт., піала арт. GBSEO06JK00 - 360 шт., чашка арт. GBSVO01CF00 - 360 шт., блюдце арт. GBSVO01CT00 - 360 шт., тарілка арт. GBSRN26CK00 - 180 шт., підставка для зубочисток арт. GBSEO01KR00 - 72 шт., тарілка арт. GBSIRN29KY00- 24 шт., тарілка арт. GBSRN26CK00 - 240 шт., тарілка арт. GBSIRN34KY00 - 96 шт., вага нетто - 4726,03 кг, вага брутто - 5063,93 кг, фірма-виробник « Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S.» , країна виробництва - Туреччина, з базисом поставки - FСА (пункт поставки Кютах`я, Туреччина) згідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2010» .

26.09.2019 року до Одеської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № 500020/2019/010714, в якій зазначена вартість товару - 11 036,88 євро, що складає 292 353,74 грн.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний аркуш б/н від 16.09.2019, рахунок-фактуру (інвойс) № GPR2019000003790 від 16.09.2019, коносамент № 2019/09/ЕХР/000359 від 16.09.2019, міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №7151 від 26.09.2019, навантажувальний документ (наряд) №633 від 23.09.2019, сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A) №C0778135 від 16.09.2019, довідку про транспортні витрати №2409-1 від 24.09.2019 зовнішньоекономічний контракт № 2804-16 від 28.04.2016 з Додатковою угодою № 6 від 19.08.2019 до даного Контракту, договір транспортної експедиції № UA-28/12/2017-1 від 28.12.2017, звіт про навантаження №WGT148718 від 26.09.2019, судове рішення по справі № 420/2151/19, копія митної декларації країни експорту № 19410500ЕХ056621 від 16.09.2019.

На підставі цих документів позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

27.09.2019 року супровідним листом № 1/2709 відповідачу були додатково надані документи: проформа-інвойс №430097/430099 від 23.08.2019, платіжне доручення № 6 від 05.09.2019 на суму 11 036,88 євро.

27.09.2019 року Одеською митницею ДФС було ухвалено рішення № UА500020/2019/000011/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019.

У рішенні Відповідачем зазначено наступне.

У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

відповідно до відомостей, які містяться у наданому декларантом коносаменті від 16.09.19 № 2019/09/ЕХР/000359 морський фрахт контейнера № UETU2317151, у якому переміщуються товари, наведені суперечливі відомості щодо умов оплати перевезення та навантаження: « Freight and Charge to be prepared» / « to be collected» (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь / підлягає сплаті);

відповідно до п.6.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів від 28.04.16 № 2804-16 «Оплата за даним договором проводиться Покупцем банківським переказом таким чином: передплата у розмірі 50% чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію Продукції здійснюється після повідомлення Постачальником Покупця електронною поштою про готовність даної партії Продукції до відвантаження Покупцю» . В той же час, відповідно до рахунку-фактури (Commercial invoice) від 16.09.19 № GPR2019000003790 передбачається здійснення попередньої оплати за товари без можливості здійснення такої оплати частинами (зазначено - « cash in advance» ). Банківських платіжних документів, які б підтверджували здійснення переоплати декларантом не надавались;

відомості щодо торгівельної марки товарів, які наведені у графах митної декларації та у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні;

відомості щодо рахунка-фактури (Commercial invoice) від 16.09.19 № GPR2019000003790, який наданий до митного оформлення, відсутні у відповідній графі митної декларації країни відправлення від 16.09.19 № 19410500ЕХ056621.

З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, враховуючи додаткові митні формальності, що сформовані за результатами застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

переклад митної декларації країни відправлення відповідно до частини 6 статті 53 МКУ

Органом доходів і зборів також було роз`яснено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На запит щодо надання додаткових документів декларантом листом від 27.09.19 № 1/2709 було повідомлено про надання двох документів (банківське платіжне доручення, проформа-інвойс). Вищезазначеним листом повідомлено про неможливість надання всіх інших затребуваних документів.

Декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Декларантом не надані документи, які б усунули розбіжності, що були встановлені під час аналізу наданих декларантом документів.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Згідно із статтею 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатом проведення консультації, відповідно до статті 59 МКУ застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Органом доходів і збрів з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО «Інспектор-2006» ЄАІС ДФС, та виявлено інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами з описом - «посуд та прибори столові, кухонні з фарфору» , виробником - « HERIS SERAMIK VE TURIZM SANAYI A. S.» , країною виробництва - Туреччина, торгівельною маркою - « Gural» та часом експорту максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів (митні декларації від 07.02.19 № UA500020/2019/001415, від 01.08.19 № UA500020/2018/007994, рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.19 № UA500000/2019/000003/2).

Митна вартість товарів визначається за ціною договору щодо ідентичних товарів та за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, що зазначені у статті 59 МКУ - 3,19 дол/кг нетто.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011 /2 від 27.09.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019 року. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Щодо суперечливості даних, які містяться у наданому декларантом коносаменті, щодо умов оплати перевезення та навантаження: « Freight and Charge to be prepared» /« to be collected» (фрахт та навантаження оплачені заздалегідь/підлягає сплаті), суд звертає увагу, що фрахт та навантаження оплачені заздалегідь/підлягає сплаті є назвою графи коносаменту, яка залишається незаповненою при його оформленні та відсутність вказаної інформації не впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

Твердження відповідача про невиконання позивачем умов оплати не відповідає дійсності. З банківського платіжного доручення № 6 від 05.09.2019 вбачається, що на підставі інвойсу від 23.08.2019 №430097/430099, виставленого постачальником на суму 11 036,88 євро, покупцем була здійснена передоплата точно на таку ж суму 11 036,88 євро. Таким чином інвойс було повністю оплачено на умовах передоплати, до прибуття товару на митну територію України.

Зазначення виробника товарів та торгівельної марки товарів у документах, поданих на митне оформлення, не є обов`язковим. Підпунктом а, п. 5, ч. 8 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що ці відомості вносяться лише за їх наявності у товаросупровідних та комерційних документах. Отже відсутність такої інформації не перешкоджає визначенню числового значення складових митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Доводи апелянта про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню»

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

При цьому органом доходів і зборів жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товару, а також рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500020/2019/000011 /2 від 27.09.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2019/00182 від 27.09.2019 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги майже дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 88) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі № 420/7465/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 10 червня 2020 року.

Головуючий суддя Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.