Постанова

від 09.06.2020 по справі 580/3915/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3915/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Черкаській області про скасування запису, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Черкаській області в якому просив суд:

- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяжень запис за реєстраційним номером 9460664 від 17 квітня 2015 року про реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави активів ОСОБА_1 , що в два рази більше суми податкового боргу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що податковим органом не вчинялися дії щодо передачі майна позивача у податкову заставу за відсутності для цього підстав, оскільки вказане суперечить дійсним обставинам справи, не підтверджується жодними доказами та ґрунтується виключно на припущеннях.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує, що у нього існував податковий борг, який до 24 липня 2015 року рішенням контролюючого органу був визнаний безнадійним та списаний. Вказане, на думку позивача, підтверджує факт виникнення та існування у контролюючого органу права податкової застави на його активи та її реєстрацію у відповідному реєстрі у порядку передбаченому податковим законодавством. Разом з цим, зазначає, що 17 квітня 2015 року реєстратором було перенесено відповідний запис до реєстру речових прав та обтяжень. Водночас, оскільки відповідачем не було здійснено послідовних, належних та достатніх дій щодо виключення запису про податкову заставу із відповідного реєстру (звернення про припинення застави, оскарження дій реєстратора, в разі відмови тощо), а він (позивач) відповідно до приписів Податкового Кодексу не є суб`єктом звернення до державного реєстратора щодо скасування податкової застави, то вважає, що належним способом захисту його порушеного права є скасування такого запису у судовому порядку. Проте, на переконання позивача суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення даного спору не поновивши його порушені права в іншій спосіб, який на думку суду підлягав би застосуванню.

За наведених обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у той час як судом першої інстанції встановлено всі обставини справи та винесено законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що станом на 24 липня 2015 року майно позивача не перебувало в податковій заставі, в зв`язку з відсутністю податкового боргу внаслідок визнання його безнадійним та списання рішенням керівника ОДПС від 24 липня 2015 року. Відповідно станом на 31 грудня 2019 року заборгованості по сплаті податків за позивачем також не рахується. Разом з цим, відповідач стверджує, що контролюючим органом не було порушено прав позивача, оскільки ГУ ДФС у Черкаській області не вчинялись дії щодо передачі його майна в податкову застави у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав. Натомість, податковим органом були здійснені всі необхідні дії для вилучення з Державного реєстру відповідного запису. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що позивачем було обрано не належний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки обтяження було зареєстровано з порушенням вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що у свою чергу, унеможливлює проведення державної реєстрації припинення обтяження у визначений позивачем спосіб.

За наведених обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2019 без змін.

У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів вирішила розглянути справу у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2015 року державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції Черкаської області Щур Я.Ю. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (інформаційна довідка № 185460662 від 16.10.2019 року) запис № 9460664 про обтяження у вигляді податкової застави, активів на суму в два рази більше суми податкового боргу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 20878067 від 23 квітня 2015 року. Обтяжувач - ДПІ у м. Черкаси. Боржник: ОСОБА_1 (а.с.8).

29 жовтня 2019 року відповідачем було направлено до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області лист №1928/23-00-50-10-019 у якому останньому повідомляється про те, що згідно даних Головного управління ДПС у Черкаській області, ДПІ у м. Черкасах у 2015 році до Маньківського районного управління юстиції заява щодо реєстрації податкової застави не подавалась. Разом з цим, у вказаному листі відповідач просив надати йому інформації щодо обтяжувала, а також копії документів, які надавались для реєстрації обтяження № НОМЕР_1 (а.с. 35).

У відповідь на вказане звернення податкового органу, Головне територіального управління юстиції у Черкаській області до Головного управління ДПС у Черкаській області листом від 11 листопада 2019 року за №10897/3.3-11/5882 повідомило, що реєстраційна справа на земельну ділянку (кадастровий номер 7123185000:03:002:0185, місцезнаходження: Черкаська область, Маньківський район, Харківська сільська рада) в паперовій формі має знаходитись у Маньківській районній державній адміністрації та, згідно ч. 6 ст. 17 Закону, витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду (а.с. 36-37).

26 листопада 2019 року Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради з листом за №2776/23-00-50-10-019 у якому повідомило останнього про те, що станом на 25 листопада 2019 року заборгованість з податків і зборів (обов`язкових платежів) по платнику податків ОСОБА_1 , погашена у повному обсязі. Разом з тим, керуючись приписами п. 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України відповідач у вказаному листі просив вилучити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запису про державну реєстрацію обтяження № 9460664 від 17.04.2015, який був зареєстрований Маньківським районним управління юстиції, а саме: податкову заставу на активи на суму в два рази більше суми податкового боргу по ОСОБА_1 (а.с 38).

27 листопада 2019 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за результатом розгляду заяви ГУ ДПС у Черкаській області було прийнято рішення № 49884691 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Дане рішення мотивоване тим, що у 2015 році ДПІ у м. Черкасах не подавались заяви до Маньківського районного управління юстиції щодо реєстрації податкової застави, а отже, обтяження було зареєстроване з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що унеможливлює проведення державної реєстрації припинення обтяження.

Судом також з`ясовано, що листами № 2969/23-00-50-10-019 від 03.12.2019 та № 8364/23-0-10-02-020 від 05.12.2019, ГУ ДПС у Черкаській області було повідомлено позивачу, що з 25 липня 2015 року по 25 листопада у нього відсутня заборгованість зі сплати податків і зборів. Разом з цим, позивачу було також повідомлено про те, що за результатом розгляду звернення податкового органу щодо припинення податкової застави з реєстраційним номером обтяження № 9460664, державним реєстратором було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З огляду на зазначене, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запис про обтяження у вигляді податкової застави вноситься до державних реєстрів прав виключно державним реєстратором. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не були порушені права позивача, оскільки податковим органом не вчинялись дії щодо передачі майна платника податків ОСОБА_1 в податкову заставу, в зв`язку з відсутністю для цього підстав, передбачених Податковим кодексом України, натомість, Головним управлінням ДПС у Черкаській області були здійснені дії для вилучення з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запису про державну реєстрацію обтяження № 9460664 від 17.04.2015 року.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України)податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14).

Зміст, підстави виникнення та припинення податкової застави врегульовано положеннями ст. 88-90, 92 та 93 ПК України.

Так, положеннями ст. 93 ПК України регламентовано, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог вказаних норм ПК України (станом на час внесення спірного запису) Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 було затверджено Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів, який визначає механізм застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Розділом V вказаного Порядку передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Кодексу.

Разом з цим, приписами ст. 89 ПК України та розділом ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що орган доходів і зборів зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна. Така реєстрація здійснюється:

- щодо рухомого майна - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830 „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" та наказу Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5 „Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541;

- щодо нерухомого майна - відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: від 22 червня 2011 року № 703 „Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та від 26 жовтня 2011 року № 1141 „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Водночас, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом у 2015 році не подавалось до Маньківського районного управління юстиції заяв щодо реєстрації податкової застави відносно позивача. Натомість, відповідач неодноразово звертався до уповноважених органів державної реєстрації прав з метою усунення відповідних порушень прав позивача, зокрема, з клопотанням про вилучення з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження № 9460664 від 17.04.2015 року

Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Крім того, у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вказується про те, що згідно запису № 9460664 предметом обтяження є активи на суму в два рази більше суми податкового боргу, проте, відповідно до вимог чинного законодавства активи платника податків - кошти, не підлягають державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем по справі.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції чинній на момент внесення спірного запису) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що законодавством не передбачено скасування запису у Державному реєстрі прав, натомість, підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав є скасування судом рішення про державну реєстрацію прав.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача вилучити запис про обтяження податковою заставою майна позивача.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що суд був зобов`язаний поновити його порушені права в інший спосіб, який підлягав би застосуванню, оскільки відповідно до приписів ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог процесуального законодавства, судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16 грудня 2019 року було зазначено позивачу про необхідність обґрунтування та уточнення позивних вимог заявлених до ГУ ДФС у Черкаській області щодо того, яким чином ГУ ДФС у Черкаській області порушено права позивача при внесенні в державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису вчиненого державним реєстратором з урахуванням положень п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України. Проте, на виконання вказаних вимог суду, позивач у заяві від 27 грудня 2019 року зазначив, що він самостійно визначає предмет та обґрунтування позову. Крім того, у вказаній заяві позивач наголосив, що він подав позов щодо протиправності рішення суб`єкта владних повноважень саме ГУ ДФС у Черкаській області.

Отже, з наведеного вбачається, що судом першої інстанції було вжито заходів з метою визначення належного способу захисту порушеного права позивача, проте, оскільки позивач наполягав на розгляді його позовних вимог саме до ГУ ДФС у Черкаській області, то суд першої інстанції вирішив даний спір саме в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

Натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю досліджено обставини справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді Г.В. Земляна

В.Ю. Ключкович