Рішення

від 03.06.2020 по справі 618/1508/19

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/1508/19

Провадження № 2/618/39/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Фролова А.О., Кучеренко О.І.,

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Лихачова Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в cмт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави у розмірі 40000,00 гривень ОСОБА_3 на підставі розписки від 24 січня 2013 року на виконання майбутнього договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,5462 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087 та 21570,89 гривень процентів за користування грошима, та 15496,00 гривень інфляційних збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 досягнуто попередньої усної домовленості щодо купівлі-продажу у майбутньому земельної ділянки площею 6,5462 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, виданого Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області 20 грудня 2002 року на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 04 жовтня 2002 року № 200.

ОСОБА_3 отримала грошові кошти у сумі 40000,00 гривень, про що 24 січня 2013 року складено розписку, в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На підтвердження власних намірів у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 оригінал державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087 та видала 24 січня 2013 року відповідну довіреність на управління спірною земельною ділянкою.

Проте, договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства укладено не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Під час судового засідання встановлено, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно заповіла доньці ОСОБА_6 .

Відповідно до рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року по справі № 618/604/18 за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку за заповітом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6,5462 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

З постанови державного нотаріуса Дворічанської нотаріальної контори Харківської області № 1353/02-31 від 24 листопада 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , про що заведено спадкову справу № 200/2016 від 20.12.2016.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, ОСОБА_2 прийняла у спадок не тільки права, але й обов`язки матері ОСОБА_3 .

Таким чином, згідно ст. 1216 ЦК України, з дня відкриття спадщини обов`язки за розпискою перейшли від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач просить відповідача повернути грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави, стягнути проценти та інфляційні витрати.

Представник позивача - адвокат Лихачов Р.Б. в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх з підстав, викладених к позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачка вказала, що позивач у своєму позові як на підставу заявлених вимог посилається на розписку від 24 січня 2013 року, згідно якої її мати 17 січня 2013 року отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40000,00 гривень за земельну ділянку площею 6,5462 га, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області.

Будь-яких зобов`язань, які ОСОБА_3 повинна була вчинити у майбутньому та її волевиявлення щодо укладення будь-яких правочинів стосовно земельної ділянки у майбутньому вказана розписка не містить.

Крім цього, ОСОБА_2 зазначила, що мораторій на продаж земельної ділянки існував як на момент складання розписки так і на теперішній час. Таким чином, на момент складання розписки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не могли відповідно до діючого законодавства укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому будь-яких домовленостей щодо вчинення правочинів та строків їх укладення не зафіксовано у визначеному законодавством України порядку.

Щодо питання повернення майна отриманого без достатньої правової підстави, а саме грошових коштів у сумі 40000,00 гривень, відповідач вказала, що їх не отримувала та вони не були включені до складу спадщини. Будь-яких зобов`язань щодо повернення вказаних коштів ОСОБА_3 за життя не брала. Відповідно такі зобов`язання не могли бути включені до складу спадщини.

Відповідач зазначила, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вищевказані кошти були отримані відповідачем без достатньої правої підстави.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з розпискою від 24.01.2013, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 40000,00 гривень за земельну ділянку площею 6,5462 га, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 10).

Оригінал розписки сторонами до матеріалів справи не долучався, зміст розписки сторонами не оспорюється.

З довіреності від 24.01.2013 вбачається, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 користуватися та управляти (в т. ч. здавати в оренду на умовах на його розсуд будь-якій фізичній або юридичній особі) належну їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20.12.2002 Дворічанською РДА Харківської області, земельною ділянкою площею 6,5462 га, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованого на території Миколаївської сільської ради КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, кадастрові номери якої НОМЕР_1 :01:000:0209 та НОМЕР_1 05:000:0161.

Вказаною довіреністю ОСОБА_1 надано право одержувати належні ОСОБА_3 сільськогосподарську продукцію або гроші в рахунок орендної плати за використання вказаної земельної ділянки.

Довіреність видана строком на 30 років та дійсна до 24.01.2043 року (а. с. 11).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 6,5462 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, кадастрові номери якої 6321883000:01:000:0209 та НОМЕР_1 :05:000:0161 (а.с. 12).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області від 14 липня 2016 року (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. від 24.01.2013, згідно якого заповіла належну їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20.12.2002 Дворічанською РДА Харківської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 121, земельну ділянку площею 6,5462 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери якої 6321883000:01:000:0209 та НОМЕР_1 :05:000:0161, ОСОБА_1 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла склала заповіт, посвідчений Новоєгорівською сільською радою Дворічанського району Харківської області за реєстром № 419, яким заповіла все своє майно доньці ОСОБА_7 .

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року, за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6,5462 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, виданого Дворічанською РДА Харківської області 20 грудня 2002 року на підставі розпорядження Дворічанської райдержадміністрації від 04 жовтня 2002 року № 200, на ім`я ОСОБА_3 (а.с.17).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05.11.2018, власником земельної ділянки, площею 6,3546 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321883000:05:000:0161, на підставі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31.08.2018 є ОСОБА_2 (а.с. 48).

З інформації Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області № 183/01-16 від 24.03.2020 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняв ОСОБА_1 , про що заведено спадкову справу за № 200/2016 від 16.09.2016, заява № 592, а також 20.12.2016 із заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлої ОСОБА_7 , заява № 778.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, пеня за період з 12.07.2016 по 19.12.2019 складає 21 570, 89 гривень (а.с.19).

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків, останні за період з 12.07.2016 по 19.12.2019 складають 15496,00 гривень (а.с. 20-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі змісту спірної розписки від 24 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 40000,00 гривень за земельну ділянку площею 6,5462 га, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області. Умовами розписки не передбачено, що передані ОСОБА_3 40000,00 гривень є авансом перед укладенням договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як це зазначає позивач, та не передбачено зобов`язань про повернення грошових коштів позивачеві.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

На підставі п. 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, з часу його прийняття 25 жовтня 2001 року і до теперішнього часу в Україні діє мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а тому в нотаріальному порядку договір купівлі-продажу земельної ділянки не міг бути посвідчений.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, суд вважає, що спірна розписка за своїм змістом і суттю не є договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18) дійшла до висновку про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності 3 умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

З рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року (справа № 618/1078/19), яке не набрало законної сили, вбачається, що ОСОБА_3 надала, а ФГ Гиренко Андрій Іванович прийняло на підставі договору оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, загальною площею 6,3546 га ріллі для сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Дворічанському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 червня 2012 року за № 632180004001303.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05 листопада 2018 року на підставі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43855300 від 05 листопада 2018 року на праві приватної власності вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Згідно з цим же витягом у розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права , дата реєстрації 22 грудня 2015 року, на підставі договору оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року, право оренди земельної ділянки належить фермерському господарству ОСОБА_1 , до 24 січня 2043 року з правом пролонгації (а.с. 120-121).

Таким чином, між сторонами існують правовідносини, які виникають із договору оренди земельної ділянки.

За користування земельною ділянкою ОСОБА_1 повинен сплачувати ОСОБА_2 орендну плату.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 отримала грошові кошти в сумі 40000,00 гривень за правомірне використання її майна - земельної ділянки, і вважає, що отримані ОСОБА_3 кошти не є безпідставно отриманими в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат, а відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2020 року.

Суддя Є.О. Бунін