Постанова

від 07.09.2020 по справі 618/1508/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2020 року м. Харків

Справа №618/1508/19

Провадження №22-ц/818/ 4118 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 03 червня 2020 року, увалене суддею Буніним Є.О.,

у цивільній справі за позовом про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правої підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави у розмірі 40000,00 гривень ОСОБА_4 на підставі розписки від 24 січня 2013 року на виконання майбутнього договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,5462 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, та належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087 та 21570,89 гривень процентів за користування грошима, та 15496,00 гривень інфляційних збитків.

Позов мотивований тим, що 24 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 досягнуто попередньої усної домовленості щодо купівлі-продажу у майбутньому земельної ділянки площею 6,5462 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області та належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, виданого Дворічанською районною державною адміністрацією Харківської області 20 грудня 2002 року на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 04 жовтня 2002 року № 200. ОСОБА_4 отримала грошові кошти у сумі 40000,00 гривень, про що 24 січня 2013 року складено розписку, в присутності свідків. На підтвердження власних намірів у майбутньому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 оригінал державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087 та видала 24 січня 2013 року відповідну довіреність на управління спірною земельною ділянкою. Проте, договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства укладено не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та за життя склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно заповіла доньці ОСОБА_5 . Відповідно до рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року за ОСОБА_2 визнано право власності на вказану земельну ділянку за заповітом. Крім того, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , про що заведено спадкову справу № 200/2016 від 20.12.2016, а відтак вона прийняла у спадок не тільки права, але й обов`язки матері ОСОБА_4 . Таким чином, згідно ст. 1216 ЦК України, з дня відкриття спадщини обов`язки за розпискою перейшли від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивач просив відповідача повернути грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави, стягнути проценти та інфляційні витрати.

У відзиві на позов ОСОБА_2 зазначала, що розписка складена ОСОБА_4 не містить її волевиявлення щодо укладення будь-яких правочинів щодо земельної ділянки та жодних її обов`язків щодо цього, тобто позивачем не надано доказів обов`язку вчинення відповідачем цих дій на його користь. Також вказувала, що мораторій, на який посилається позивач, існував і на час складення розписки. Грошові кошти у розмірі 40000 грн. не входили до складу спадщини, а тому відповідачем отримані не були.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 03 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правої підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існують правовідносини, які виникають із договору оренди земельної ділянки, за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 повинен сплачувати ОСОБА_2 орендну плату. Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_4 отримала грошові кошти в сумі 40000,00 гривень за правомірне використання її майна - земельної ділянки, і вважає, що отримані ОСОБА_4 кошти не є безпідставно отриманими в розумінні ст. 1212 ЦК України. також судом зазначено, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, стягнення процентів та інфляційних витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, є надуманими та недоведеними.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розписку ОСОБА_4 було написано ОСОБА_1 24.01.2013, тоді як договір оренди землі укладено з ФГ Гиренко Андрій Іванович 13.02.2012, згідно якого вона отримувала орендну плату, отже, грошові кошти за розпискою у розмірі 40000 грн. були виплачені не в рахунок орендної плати, тобто за правомірне використання її майна.

Вказує, що судом невірно визначено застосування ст.1212 ЦК України. крім того, розписку написано ОСОБА_1 як фізичній особі, а договір оренди укладено з юридичною особою ФГ Гиренко Андрій Іванович , які є різними суб`єктами у даних правовідносинах.

Вважає недоречним висновки суду щодо відсутності у розписці передбачених зобов`язань про повернення грошових коштів позивачу, оскільки чинним законодавством не встановлено жодних вимог до форми та змісту письмової розписки.

Стверджує, що сторони не реалізували наміру передбаченого розпискою від 24 січня 2013 року щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому грошові кошти передані як аванс на виконання такого правочину.

Також звертає увагу, що суд у своєму рішенні посилався на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року, яке не набрало законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначала, що позивачем не надав належних доказів наявності у відповідача спадкового майна, одержання його відповідачем, складу та вартості такого майна, що унеможливлює визначити межі відповідальності спадкоємця. Вважає, що позивачем застосовано ті норми права, які не повинні застосовуватись до даних правовідносин. Крім того, відповідачем жодних коштів від позивача одержано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з розпискою від 24 січня 2013 року, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 40000,00 гривень за земельну ділянку площею 6,5462 га, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 10).

Оригінал розписки сторонами до матеріалів справи не долучався, зміст розписки сторонами не оспорюється.

З довіреності від 24 січня 2013 вбачається, що ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 користуватися та управляти (в т. ч. здавати в оренду на умовах на його розсуд будь-якій фізичній або юридичній особі) належну їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20.12.2002 Дворічанською РДА Харківської області, земельною ділянкою площею 6,5462 га, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованого на території Миколаївської сільської ради КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, кадастрові номери якої 6321883000:01:000:0209 та 6321883000:05:000:0161.

Вказаною довіреністю ОСОБА_1 надано право одержувати належні ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію або гроші в рахунок орендної плати за використання вказаної земельної ділянки.

Довіреність видана строком на 30 років та дійсна до 24 січня 2043 року (а. с. 11).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 6,5462 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, кадастрові номери якої 6321883000:01:000:0209 та 6321883000:05:000:0161 (а.с. 12).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області від 14 липня 2016 року (а. с. 13).

24 січня 2013 року ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. від 24.01.2013, згідно якого заповіла належну їй на підставі державного акту серії ІІІ-ХР № 055087, виданого 20.12.2002 Дворічанською РДА Харківської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 121, земельну ділянку площею 6,5462 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, КСП Миколаївське Дворічанського району Харківської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери якої 6321883000:01:000:0209 та 6321883000:05:000:0161, ОСОБА_1 (а.с. 14).

25 вересня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Новоєгорівською сільською радою Дворічанського району Харківської області за реєстром № 419, яким заповіла все своє майно доньці ОСОБА_6 .

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року, за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6,5462 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХР № 055087, виданого Дворічанською РДА Харківської області 20 грудня 2002 року на підставі розпорядження Дворічанської райдержадміністрації від 04 жовтня 2002 року № 200, на ім`я ОСОБА_4 (а.с.17).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05.11.2018, власником земельної ділянки, площею 6,3546 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321883000:05:000:0161, на підставі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31.08.2018 є ОСОБА_2 (а.с. 48).

З інформації Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області № 183/01-16 від 24.03.2020 встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину прийняв ОСОБА_1 , про що заведено спадкову справу за № 200/2016 від 16.09.2016, заява № 592, а також 20.12.2016 із заявою про прийняття спадщини звернулася донька померлої ОСОБА_6 , заява № 778.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05 листопада 2018 року на підставі рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 31 серпня 2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43855300 від 05 листопада 2018 року на праві приватної власності вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п.3 ч.1 ст.264 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існували договірні правовідносини.

Так, зі змісту довіреності від 24 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 надала ОСОБА_1 право користування та управління (в тому числі здавати в оренду на умовах на його розсуд будь-якій фізичній або юридичній особі) належною їй земельною ділянкою до 24 січня 2043 року. Також довірителю надано право одержувати належну ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію або гроші в рахунок орендної плати за використання вказаної ділянки, укладати або переукладати договори оренди, замість неї розписуватися, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Тобто, згідно довіреності земельна ділянка з будь-якими доходами від неї повністю перейшла у користування та управління позивача.

Також, наявність договірних відносин між сторонами вбачається зі змісту рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року (справа № 618/1078/19), яке не набрало законної сили, згідно якого ОСОБА_4 надала, а ФГ Гиренко Андрій Іванович прийняло на підставі договору оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області, загальною площею 6,3546 га ріллі для сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321883000:05:000:0161, строком на 10 років. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Дворічанському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 червня 2012 року за № 632180004001303.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143957921 від 05 листопада 2018 року у розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права , дата реєстрації 22 грудня 2015 року, на підставі договору оренди землі б/н від 13 лютого 2012 року, право оренди земельної ділянки належить фермерському господарству ОСОБА_1 , до 24 січня 2043 року з правом пролонгації (а.с. 120-121).

Отже, за таких умов, підстав для застосування ст.1212 ЦК України немає.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки позивач в апеляційній скарзі не заперечує, що між ним та ОСОБА_4 існували договірні правовідносини, а тому вважати сплачені грошові кошти 40000 грн. безпідставно отриманими не можна.

Доводи апеляційної скарги, що ці кошти були передані в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу не знайшли свого підтвердження. Матеріали справи не свідчать про існування таких намірів сторін. В той же час, безспірно встановлено факт орендних відносин між ними.

З-поміж того, відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

З огляду на вказане, немає підстав вважати, що грошові кошти у розмірі 40000 грн. відповідно до розписки є авансом.

Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо того, що сторони не реалізували намір, передбачений у розписці від 24.01.2013, відносно укладання у встановленому законом порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки спростовується змістом самої розписки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції постановив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального і матеріального права, яке на підставі ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 03 червня 2020 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова