Постанова

від 27.05.2020 по справі 755/9372/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/9372/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2093/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року у складі судді Гаврилової О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору про виконання робіт, стягнення грошових коштів за договором та пені,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору про виконання робіт, стягнення грошових коштів за договором та пені.

Зазначав, що між сторонами укладено договір № 146 від 26 червня 2018 року. Роботи за договором, які виконувались відповідачем, були передані відповідачу як субпідрядні на підставі договорів підряду: № 26/04-18-1 від 26 квітня 2018 року, №26/04-18-2 від 26 квітня 2018 року, № 26/04-18-3 від 26 квітня 2018 року. Договором № 146 від 26 червня 2018 року сторони погодили роботи на об`єкті Житлового комплексу Славутич по вул. Зарічна, 16 , строк виконання робіт (140 календарних днів після отримання авансу), загальну суму робіт (462 000,00 грн.) та умови їх виконання.

Вказував, що 26 червня 2018 року ОСОБА_2 видав відповідачу аванс, в сумі 15 000 грн., та з моменту здійснення відповідачем робіт по договору, сплатив 290 688 грн.

Відповідно до акту звірки виконаних робіт від 14 вересня 2018 року виконані роботи відповідачем складають 220 240 грн., різниця невиконаних робіт по договору становить 70 448 грн. З урахуванням п. 6 договору № 146 від 26 червня 2018 року строк закінчення виконання робіт по договору - 14 листопада 2018 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 станом на 14 листопада 2018 року роботи по договору не виконав та невикористану суму авансу позивачу не повернув, в свою чергу позивач звертався до відповідача з претензійним листом №2 від 08 січня 2019 року, однак відповідач відповіді на претензію не надав, роботи згідно договору не виконав та невикористану суму авансу позивачу не повернув, що є порушенням умов договору та прав позивача як споживача, ОСОБА_2 просив: розірвати договір № 146 від 26 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за невиконану за договором частину робіт, у сумі 70 448 грн. та пеню, у розмірі 3% в день за період з 15 листопада 2018 року по 15 травня 2019 року, в сумі 380 419 грн. 20 коп., а всього 450 867 грн. 20 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір № 146 від 26 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за невиконану за договором частину робіт, у розмірі 70 448 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, у сумі 1536 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не підписував договір № 146 від 26 червня 2018 року та на цьому документі стоїть не його підпис, а підпис іншої особи. Крім того, відповідач дійсно виконував будівельно-монтажні роботи на вищезгаданому об`єкті будівництва, однак цілком обґрунтовано вважав, що перебуває у фактичних договірних відносинах із генеральним підрядником - ТОВ Інженерно-будівельна компанія Малахіт , оскільки лише з генеральним підрядником могли буди правовідносини субпідряду, а позивач, як фізична особа, жодного відношення до будівництва не мав і не міг мати.

Скаржник вказує, що суд не звернув увагу на те, що видаткові касові ордери, видані на підтвердження оплати - це первинні документи, які видаються на підтвердження касових операцій, здійснених суб`єктами господарської діяльності. У взаємовідносинах між фізичними особами застосовуються розписки.

Посилаючись на зазначене та те, що зробивши хибний висновок про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суд не звернув увагу на те, що згідно досліджених судом видаткових касових ордерів, відповідач отримав лише один аванс, в сумі 15000 грн., який був відпрацьований, всі інші платежі здійснювались лише після завершення будівельних робіт, що саме по собі підтверджує їх належне виконання (якби роботи не були виконані то і оплати не було б), скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивач і відповідач погодили форму проведення розрахунку шляхом видачі позивачем коштів відповідачу у формі видаткових касових ордерів, що сторонами не спростовувалося протягом дії договору.

Вказуючи на те, що суд першої інстанції правомірно визначив розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а відповідач в апеляційній скарзі посилається на норми матеріального права, що відносяться до інших правовідносин, аніж склалися між сторонами, при тому, що про намір договірних відносин та наміри реалізації умов договору не спростовано діями відповідача, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 , які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 26 квітня 2018 року між ТОВ Будінтрейд та ТОВ Інженерно-будівельна компанія Малахіт укладено договори підряду №26/04-18-1, №26/04-18-2, №26/04-18-3, які підписані від імені підрядника директором ТОВ Інженерно-будівельна компанія Малахіт - ОСОБА_2 (а.с. 37-50, 51-64, 65-78).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ Інженерно-будівельна компанія Малахіт є ОСОБА_2 .

Окрім цього, ОСОБА_2 має статус фізичної особи-підприємця, стоїть на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві й до справи долучив подану ним податкову декларацію за 2018 рік (а.с.131-133).

26 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір №146, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає фронт робіт на об`єкті Зарічна-16,

ЖК Славутич, а ОСОБА_1 зобов`язався виконати роботи:врізання вати товщиною 150 мм під кронштейни; розмітка та монтаж кронштейнів (2 кронштейна та 4 анкера); збір корзин (12 болтів); установка екранів з перфорацією на корзину з навантаженням та розвантаженням; монтаж готового виробу на закладні. Строк виконання робіт 140 календарних днів після отримання авансу. Загальна сума договору складає 462 000грн., з яких аванс - 15 000 грн., оплата буде здійснена після підписання двостороннього акта за виконані роботи (а.с. 35-36).

26 червня 2018 року складено акт №1 до договору №146 від 26 червня 2018 року про передачу інструменту на об`єкті Зарічний -1 ж/к Славутич (а.с.79).

Як убачається з видаткових касових ордерів, на виконання умов договору №146 від 26 червня 2018 року, ОСОБА_2 сплатив, а ОСОБА_1 отримав кошти в загальному розмірі 290 688 грн., в тому числі аванс в сумі 15000 грн. - 27 червня 2018 року (а.с.80-82).

Матеріалами справи доведено, що 14 вересня 2018 року сторонами підписано акт звірки виконаних робіт за договором №146 від 26 червня 2018 року, згідно якого виконані ОСОБА_1 роботи - монтаж кронштейнів під корзини кондиціонерів 600 шт. вартістю 84 000,00 грн. (600 шт. *140 грн.), 916 шт. вартістю 128 240 грн. (916 шт. *140 грн.), монтаж кронштейнів на хімічних анкерах 32 шт. вартістю 8 000 грн. (32 шт.*250 грн.) (а.с.83).

10 січня 2019 року позивач направив на адресу відповідача претензію №2 від 08 січня 2019 року про договірні відносини, з вимогою про закінчення робіт згідно договору, строк виконання яких сплив 14 листопада 2018 року, або повернення авансових коштів (а.с.84), яка отримана відповідачем особисто 14 січня 2019 року (а.с.85).

Відповідно до акту звірки виконаних робіт від 14 вересня 2018 року по договору №146 від 26 червня 2018 року, ОСОБА_1 виконано роботу на загальну суму 220 240 грн., разом з тим ОСОБА_2 перерахував кошти за роботу в загальному розмірі 290 688грн. Отже позивачем оплачено роботу, яка не виконана відповідачем на суму 70 448 грн.(а.с. 14).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а тому є підстави для розірвання договору №146 від 26 червня 2018 року та стягнення з відповідача сплачених позивачем за договором коштів у сумі 70 448 грн., що складає різницю за сплачену проте невиконану частину роботи.

Такий висновок суду першої інстанції в повному обсязі відповідає встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IVвід 16.01.2003 року ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторін.

Згідно вимог ч. 1 с. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням; другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 ЦК України).

Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 852 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; Відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною п`ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до укладених між сторонами договорами підряду №26/04-18-1, №26/04-18-2, №26/04-18-3 від 26 квітня 2018 року, замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати при будівництві об`єкту (житловий будинок проектний № 1 у складі Будівництва громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Зарічній, 16 у Дарницькому районі м. Києва , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000: 90:150:0131 у Дарницькому районі м. Києва) комплекс підрядних робіт з улаштування корзин під кондиціонери згідно з додатками до договору Договірна ціна (а.с.37-78).

Відповідач підтвердив, що за рахунок отриманих коштів він зі своєю бригадою майстрів проводив комплекс підрядних робіт при будівництві об`єкту й повністю виконав умови договору.

Між тим, свої твердження про виконання зобов`язання у повному обсязі ОСОБА_1 належними доказами не підтвердив.

Відповідно до долучених до справи розписок про отримання грошових коштів, на виконання умов укладеного між сторонами договору, ним отримано 290 688 грн., проте долучений до справи акт звірки виконаних робіт від 14.09.2018 року, зміст якого відповідач засвідчив своїм підписом, підтверджує, що станом на зазначену дату виконано роботи лише на суму 220 240 грн. (а.с.14).

Доказів виконання робіт на суму 70 448 грн. ОСОБА_1 не підтвердив.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком районного суду, що відповідач порушив умови договору, у зв`язку з його невиконанням, а тому правомірно розірвав договір № 146 від 26 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнув 70 448 грн. за невиконану частину робіт.

Такий висновок суду першої інстанції в повному обсязі відповідає встановленим по справі обставинам.

Доводи апеляційної скарги, щодо того, що позивач не підписував договір № 146 від 26 червня 2018 року та на цьому документі стоїть не його підпис, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів виходить з положень ст.204 ЦК України, якою визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним.

Як убачається з матеріалів справи, дійсність долученого до справи договору № 146 від 26 червня 2018 року відповідачем не оспорено.

Посилання на те, що відповідач вважав наявність у нього договірних відносин з будівельною компанією, а не ОСОБА_2 , спростовуються змістом договору й ґрунтуються на його незгоді з оцінкою судом доказів по справі та спрямовані на ухилення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про те, що кошти він отримував у касі підприємства, остільки докази отримання коштів хоча і оформлено на бланку видатковий касовий ордер , проте у графі - касир стоїть підпис ОСОБА_2 (а.с.10-13).

Зазначене свідчить про передачу грошей саме позивачем по справі, який в суді апеляційної інстанції категорично стверджував про належність переданих коштів саме йому, наявність яких у нього підтвердив даними податкової декларації (а.с.138-140).

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції зробив хибний висновок про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, не звернув увагу на те, що згідно досліджених судом видаткових касових ордерів, відповідач отримав лише один аванс, в сумі 15 000 грн., який був відпрацьований, всі інші платежі здійснювались лише після завершення будівельних робіт, спростовується матеріалами справи.

Так, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 кошти на загальну суму 290 688 грн., проте доказів виконання умов договору №146 від 26 червня 2018 року у повному обсязі відповідачем до справи не долучено (а.с.80-82).

Інші, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, існування між сторонами договірних правовідносин, на виконання яких боржником було отримано грошові кошти, проте зобов`язання у повному обсязі не виконано.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України.

Повне судове рішення складено10 червня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: