Ухвала

від 02.06.2020 по справі 554/1548/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1548/20 Номер провадження 11-сс/814/402/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 27.04.2020,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 про арешт майна.

Своє рішення слідчий суддя місцевого суду мотивував тим, що слідчий не довів і необгрунтував своє клопотання про необхідність накладення арешту на земельні ділянки, доцільності обмеження у такий спосіб права власності (п.5 та 6 ч.2ст.173КПК України), через це такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 27.04.2020 і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , а саме на: 1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: с. Орлик Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку 5321885700:00:002:0119 за адресою: с/рада Орлицька Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 1,6985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчим суддею місцевого суду не врахованого того, що: ОСОБА_9 26.02.2020 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за вчинення якого, крім позбавлення волі, передбачене обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна; у разі не накладення арешту на вказане вище майно ОСОБА_9 має можливість передати вказане майно у заставу, відчужити будь-яким чином присадибну ділянку полощею 0,25 га., а інші земельні ділянки відчужити після набрання сили законом про ринок землі, з метою унеможливлення їх подальшої конфіскації.

20.05.2020 ОСОБА_9 був повідомлений про судове засідання, яке призначено в суді апеляційної інстанції на 2.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Положеннями ч. 4 ст.405КПК Українипередбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, прокурора ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав наведених в ній, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку.

У відповідності до вимогст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так в суді апеляційної інстанції встановлено, що СУ ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020170000000055 від 20 лютого 2020 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , відповідно до наказу № 77/04 від 21.12.2019 Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) працює на посаді начальника східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Згідно посадової інструкції начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) державного службовця категорії «Б», останній зобов`язаний забезпечувати і контролювати дотримання працівниками Відділу виконавчої та трудової дисципліни, організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних з діяльністю відділу, організовує перевірку викладених у них фактів, проводить особистий прийом громадян, виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», розподіляє обов`язки між працівниками відділу, розробляє проекти їх посадових інструкцій, розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців, за наявності підстав відповідно до вимог законодавства погоджує заяви державних виконавців про виплату винагород.

ОСОБА_9 , обіймаючи посаду начальника Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відповідно до Закону України «Про державну службу», будучи державним службовцем, який займає відповідальне становище, представником державного органу виконавчої і влади, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання громадянами і службовими особами, відповідно до п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, представником влади, відповідно до вказаних вище норм І законодавства України та Положення наділений організаційно-розпорядчими, контрольними функціями та владними повноваженнями. Однак ОСОБА_9 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, відповідно до Примітки 1 до ст.364, Примітки 2 до ст. 368 КК України, якій згідно до ст.22 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, діючи умисно, всупереч вимогам статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, використовуючи своє службове становище та надані йому владні повноваження щодо нездійснення примусового стягнення заборгованості, всупереч інтересам служби, здійснюючи функції представника влади, одержав таку вигоду, тобто вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. 17.02.2020 приблизно 11 години ОСОБА_9 , перебуваючи у службовому кабінеті Кобеляцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за адресою: вул. Батиря, 6 м. Кобеляки Полтавська обл. разом із ОСОБА_10 повідомив останньому про нараховану заборгованість у сумі 20 000 грн. за несплату прибутку з надання в оренду земельної ділянки у виконавчому провадженні №28646273, яке перебуває на виконанні Кобеляцького РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У подальшому, ОСОБА_9 поставив умову ОСОБА_10 щодо надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 4 000 гривень за не стягнення вказаної вище заборгованості та надання йому відповідної довідки тільки після отримання ним неправомірної вигоди, на що ОСОБА_10 вимушений був погодитись. У подальшому, 25.02.2020 приблизно 10 год. ОСОБА_9 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на отримання неправомірної вигоди, перебуваючи у салоні автомобіля марки «Renault» моделі Laguna, н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поблизу адміністративної будівлі, що за адресою: вул. Касяна,2 м. Кобеляки Полтавська обл., одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 4 000 гривень за не стягнення заборгованості у виконавчому провадженні №28646273. Після вчинення вказаних протиправних дій, під час обшуку автомобіля марки «Renault» моделі Laguna, н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 вказані грошові кошти у сумі 4000 грн. вилучено у ОСОБА_9 .

Посилаючись на наведене вище старший слідчий СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_8 , звернувся з клопотанням погодженим прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , до слідчого судді суду першої інстанції за матеріалами кримінального провадження №42020170000000055 від 20.02.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , а саме на:

1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: с. Орлик Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства;

1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку 5321885700:00:002:0119 за адресою: с/рада Орлицька Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 1,6985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заборонивши відчуження та розпорядження ними.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтававід 27.04.2020 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 про арешт майна.

Своє рішення слідчий суддя місцевого суду мотивував тим, що слідчий не довів і необгрунтував своє клопотання про необхідність накладення арешту на земельні ділянки, доцільності обмеження у такий спосіб права власності (п.5 та 6 ч.2ст.173КПК України), через це такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132,167,170,171,172,173КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, 26.02.2020 органами досудового розслідування ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна (а.с.19-20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_9 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненнізлочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Крім того, як встановила колегія суддів апеляційної інстанції майно, а саме: 1/2 частка земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: с. Орлик Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частка земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка 5321885700:00:002:0119 за адресою: с/рада Орлицька Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 1,6985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на яке просив накласти арешт слідчий у своєму клопотанні за погодженням із прокурором, знаходяться у власності ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.20-22), а тому існує обґрунтований ризик його відчуження за для запобігання можливої їх конфіскації у разі доведеності висунутого обвинувачення в майбутньому.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя не дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, не перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК україни, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, не взяв до уваги усі обставини, які у відповідності до ст.173КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками слідчого судді про відсутність достатніх правових підстав для накладення арешту на земельні ділянки на які слідчий просив накласти арешт у своєму клопотанні.

Тому доводи апеляційної скарги про наявність достатніх правових підстав для арешту вказаних земельних ділянок, які належать ОСОБА_9 , є переконливими.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді місцевого суду скасуванню з постановленням нової.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 задовольнити, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 27.04.2020 скасувати і постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 задовольнити.

Накласти арешт на: 1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0010, розташованої за адресою: с. Орлик Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 0,45 га для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частку земельної ділянки 5321885701:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку 5321885700:00:002:0119 за адресою: с/рада Орлицька Кобеляцький р-н. Полтавська обл., площею 1,6985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать ОСОБА_9 , заборонивши відчуження чи розпорядження ними.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4