Постанова

від 10.06.2020 по справі 707/477/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1067/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 707/477/20 Категорія: 301030000 Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Вініченко Б.Б., Сіренко Ю.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство юстиції України,

треті особи - ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, державний реєстратор Черкаської РДА Редько В.П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2020 (повний текст складено 22.04.2020, суддя в суді першої інстанції Суходольський О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, державний реєстратор Черкаської РДА Редько Валерія Павлівна, про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася у березні 2020 року до суду з даним позовом, яким просила скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.09.2019 №2798/5 та зобов`язати вказане Міністерство внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме у відомостях про суб`єкта іншого речового права на земельну ділянку кадастровий №7124983000:01:002:0341 зазначити орендарем позивача.

В обґрунтування вказано на те, що 25.05.2016 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_2 , вона набула право власності на склад мінеральних добрив площею 343,7 кв.м., розміщений на земельній ділянці площею 0,3500 га, кадастровий №7124983000:01:002:0341. Вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 25.12.2014, укладеного з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та чинного до 25.12.2014, з переважним правом його пролонгації. Позивач з 2016 року самостійно сплачувала нараховану суму орендної плати за користування земельною ділянкою. 28.05.2019 позивач звернулась до державного реєстратора Черкаської РДА для заміни сторони в праві користування земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор Черкаської РДА Редько В.П. змінила сторону у праві користування земельною ділянкою з ОСОБА_2 на позивача. Дії щодо заміни сторони в праві користування земельною ділянкою були оскаржені ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України та наказом останнього №2798/5 від 03.09.2019 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.05.2019 №47066094 було скасовано. Позивач вважає вказаний наказ протиправним з тих підстав, що він не містить жодних мотивів чи посилань на порушення чинного законодавства державним реєстратором. Позивачу не надходила копія висновків комісії та вказані висновки не містяться в знеособленому вигляді на веб-сайті відповідача. Оскільки позивачем були надані всі документи, що підтверджують перехід права власності на нерухоме майно, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у внесенні змін до державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення.

Суд вказав, що оспорюваний наказ винесено з належним дотриманням вимог законодавства. Державна реєстрація прав оренди земельної ділянки може бути проведена на підставі договору, який встановлює в особи право оренди, однак такий договір позивачем не укладався.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала 20.05.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції та на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування вказано на те, що вона має право користування щодо земельної ділянки як власник нерухомого майна, яке на ній розташоване (ст.120 ЗК України). Згідно ст.7 ЗУ Про оренду землі у разі переходу права власності на нерухомість, яка розташована на орендованій земельній ділянці, до іншої особи до цієї особи також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Аналогічні положення містить ст.31 ЗУ Про оренду землі . З цих підстав скаржник вважає, що вона має стати орендарем за укладеним договором оренди землі з попереднім власником нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, отже скасування спірний наказом реєстраційних дій щодо державної реєстрації її права оренди є незаконним.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 25.12.2014 між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого останній передається в оренду земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим №7124983000:01:002:0341, площею 0,3500 га, вид угідь під господарськими будівлями і дворами, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Дубіївської сільської ради Черкаського району. Пунктом 8 вказаного договору визначено, що договір укладається на 10 років та діє до 25.12.2024; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Позивач ОСОБА_1 05.05.2016 уклала з ОСОБА_2 договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Іващенко Г.М., зареєстрований в реєстрі за №989, згідно умов якого позивач набула безоплатно у власність склад мінеральних добрив, позначений на генплані літерами А-1, а, розташований по АДРЕСА_1

28.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Черкаської РДА Редько В.П. для заміни орендаря земельної ділянки з кадастровим №7124983000:01:002:0341, площею 0,3500 га, з ОСОБА_2 на себе.

Державним реєстратором Черкаської РДА Редько В.П. на підставі договору оренди землі від 25.12.2014, додаткової угоди до договору оренди землі від 23.02.2015 №8852305, договору дарування №989 від 05.05.2016, прийнято рішення про внесення змін до запису про інше речове право від 28.05.2019 №47066094 та внесено зміни до запису про інше речове право №8852305, а саме: змінено орендаря з ОСОБА_2 на

ОСОБА_1 02.07.2019 звернулась до Міністерства юстиції України із скаргою від 26.06.2019, в якій просила скасувати рішення про внесення змін до запису про інше речове право від 28.05.2019 №47066094. В обґрунтування зазначила, що станом на 26.06.2019 договір оренди землі від 25.12.2014, укладений з ГУ Держземагенства у Черкаській області, не розірваний та є чинним, позивач не укладала договорів оренди земельної ділянки площею 0,35 га з кадастровим №7124983000:01:002: НОМЕР_1 , Дубіївською сільською радою не приймалось рішень про передачу спірної земельної ділянки позивачу.

Міністерство юстиції України листом №2209/19.2.1/46-19 від 23.07.2019 повідомило позивача про надходження скарги ОСОБА_2 від 26.06.2019 та направило позивачу її копію. Також повідомило, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі Засідання Комісії розділу Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації рубрики Послуги на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України.

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 26.06.2019 був складений висновок від 19.08.2019, яким встановлено, що державним реєстратором Редько В.П. порушено вимоги ст.ст. 10 , 18 , 22 , 23 , 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.31 ЗУ Про оренду землі , оскільки на підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.05.2019 №47066094 державним реєстратором внесено зміни до запису про інше речове право №8852305, а саме: змінено орендаря з ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 Державним реєстратором не було встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Таким чином, державний реєстратор після набуття позивачем права власності на будівлю повинен був припинити запис про оренду ОСОБА_2 на земельну ділянку, а не проводити державну реєстрацію внесення змін до запису про інше речове право.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.08.2019 відповідач прийняв наказ №2798/5 від 03.09.2019, яким скаргу ОСОБА_2 від 26.06.2019 задовольнив та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.05.2019 №47066094, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Черкаської РДА Редько В.П.

Вважаючи вказаний наказ відповідача №2798/5 від 03.09.2019 протиправним, позивач оскаржила його до суду.

Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 3 статті 7 ЗУ Про оренду землі встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Крім того, відповідно до ст.31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

З системного аналізу вказаних норм права та фактичних обставин цієї справи слід прийти до висновку про те, що після переходу до позивача у справі права власності на нерухоме майно у неї виникло право користування (оренди) щодо земельної ділянки, на якій таке майно знаходиться. При цьому, попередній власник таке право щодо земельної ділянки втратив - відповідний договір оренди землі припиняє свою дію, що відповідає положенням ст.31 ЗУ Про оренду землі .

Щодо посилання апелянта на автоматичний перехід права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, розташоване на ній, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до вимог ст. 93 ЦК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У частинах другій та третій статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до статті 7 Закону України Про оренду землі , статей 120 , 141 Земельного кодексу України внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, до нового власника майна переходить і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права у попереднього орендаря.

Разом із тим, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї прав тільки на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Таким чином, перехід права власності на нерухоме майно ще не свідчить про автоматичне виникнення права оренди всієї земельної ділянки, на якій воно розташоване, а тільки покладає на власника обов`язок оформити набуте ним право користування у встановленому законом порядку. Зазначеного висновку дійшов також і ВС у своїй постанові від 24.03.2020 за № 569/2824/18.

З цих підстав апеляційний суд вважає правильними та такими, що відповідають вимогам закону оспорювані дії та рішення Міністерства юстиції України щодо скасування державної реєстрації права оренди землі нового власника нерухомості на підставі договору оренди, що укладався з попереднім власником нерухомого майна, який на даний момент втратив право власності на нього.

Також слід врахувати, що ч.ч.1, 2 ст.37 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає оскарження рішення, дій або бездіяльності державного реєстратора, зокрема, до Міністерства юстиції України, яке розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Процедура розгляду відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою КМУ №1128 від 25.12.2015 .

Пунктом 3 вказаного Порядку №1128 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного наказу) визначено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Згідно пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Пунктом 10 Порядку №1128 визначено, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Згідно пункту 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Судом встановлено, що скарга ОСОБА_2 надійшла до Міністерства юстиції України 02.07.2019, яке листом від 23.07.2019 повідомило позивача про надходження вказаної скарги та направило позивачу її копію.

Згідно пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу, що й мало місце в цій справі.

При цьому, згідно пункту 14 Порядку №1128 висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктом 2 частини шостої статті 34 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Таким чином, за результатами розгляду скарги мотиви та посилання на порушення суб`єктом оскарження законодавства має містити саме висновок, а не наказ комісії, що спростовує доводи позивача про відсутність мотивів прийнятого рішення у спірному наказі.

Позивачем не спростовано наданими доказами належне дотримання відповідачем процедури розгляду скарги ОСОБА_2

Далі, як вірно вказав суд першої інстанції, згідно п.1 ч.1 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.3 ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Частиною 4 статті 18 вказаного закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно п.4 ч.1 ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.1 ч.1 ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що при прийнятті державним реєстратором рішення від 28.05.2019 року № 47066094 не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документі вимогам вищевказаного закону, тому відповідач цілком правомірно усунув оскаржуваним наказом допущені порушення, на думку колегії суддів є вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, державний реєстратор Черкаської РДА Редько Валерія Павлівна, про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством - п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Повну постанову складено 10.06.2020.

Суддя-доповідач

Судді