Постанова

від 09.06.2020 по справі 916/3648/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3648/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Головея В.М.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний» - Клабуков Р.В., довіреність № б/н, від 24.04.20;

від Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020

по справі №916/3648/19

за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний»

про стягнення 221 967,43 грн.,

(суддя першої інстанції: Бездоля Д.О., дата та місце ухвалення рішення: 16.03.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

В грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Цегляний" (далі - ОСББ Цегляний ), в якій просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальній сумі 241 967,43 грн., з яких: основний борг у сумі 200 149,10 грн.; пеня у сумі 15649,04 грн.; 3% річних у сумі 7 859,61 грн.; інфляційні втрати у сумі 18 309,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.09.2017 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Цегляний» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №8242/1718-ТЕ-23, а також 11.01.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до цього договору. Однак, як зазначає позивач, відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за договором постачання природного газу №8242/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017 в частині повної та своєчасної сплати за фактично отриманий від позивача природний газ, що і стало підставою для позивача нарахування на суми несвоєчасно сплаченої заборгованості пені, 3% річних, втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 було закрито провадження по №916/3648/19 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 (суддя - Бездоля Д.О.) позовні вимоги АТ „НАК „Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний» про стягнення 221 967,43 грн. задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 180 149,10 грн., пеню у сумі 7 824,52 грн., 3% в сумі 7 859,61 грн., інфляційні втрати в сумі 18 309,68 грн. та судовий збір у сумі 3629,51 грн. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Щодо частини позовних вимог, у яких було відмовлено, суд першої інстанції зазначає, що станом на день вирішення спору на рахунку відповідача наявні кошти лише в сумі 7234,02 грн. А отже, з урахуванням цього, приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача, ступінь виконання основного зобов`язання та причини виникнення боргу, суд першої інстанції вважає за доцільне зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 50%.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що з поданих відповідачем доказів вбачаються обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду станом, а тому задовольнив заяву відповідача та виходячи з встановлених обставин справи розстрочив виконання рішення у цій справі на 3 місяці згідно наступного графіку: до 16.04.2020 - 20000,00 грн.; до 16.05.2020 - 20000,00 грн.; до 16.06.2020 - 177772,42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7 824,52 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване в зазначеній частині рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема, ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

На думку апелянта, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, а отже підстави для відмови у стягненні пені відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що важливим елементом настання умови для зменшення розміру неустойки в порядку ст.233 Господарського кодексу України є саме з`явлення до стягнення збитків, однак в даній справі збитки не було заявлено, а тому неможливо встановити співрозмірність неустойки в порівнянні зі збитками, внаслідок чого неможливе застосування даної статті про зменшення неустойки.

Також апелянт вказує, що при вирішенні питання щодо зменшення пені, господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача.

На переконання позивача, сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах договору №8242/1718-ТЕ-23 від 20.09.2017 в розмірі 15 649,04 грн. не є надмірно великою, виходячи з суми основної заборгованості по договору та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Крім того, на думку апелянта рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення суду є передчасним, оскільки ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачає надання розстрочки або відстрочки виконання рішення, яке вже набрало законної сили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3648/19 за апеляційною скаргою АТ „НАК „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

06.05.2020 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19.

У своєму відзиві відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На переконання відповідача, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний» суми пені, цілком правомірно виходив у т.ч. із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та зазначив, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, як зазначає відповідач у відзиві, питання про зменшення розміру неустойки вирішено судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчить про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідач не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважає їх непереконливими, такими, що зводяться у значній частині до правових норм, без врахування існуючих обставин справи та реальних фінансових можливостей та матеріального стану відповідача.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Цегляний» зазначає, що фінансовий стан відповідача не дозволяє йому погасити борги, при наявних витратах на утримання житлового багатоквартирного будинку, на водопостачання, електропостачання будинку тощо, у світлі чого, розмір пені у сумі 7 824,52 грн. має суттєве значення для відповідача.

Отже, відповідач у своєму відзиві просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, враховуючи ціну позову, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, судовою колегією вирішено розгляд справи провести в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначити на 09.06.2020 о 14-00 год., явка представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою.

В судове засідання 06.06.2020 з`явився представник ОСББ Цегляний , який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник АТ НАК Нафтогаз України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, представник відповідача з`явився в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2017 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Цегляний» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №8242/1718-ТЕ-23 та 11.01.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до цього договору. (а.с.15-24, т.1)

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

За змістом п. 2.4. договору підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7. договору цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу. Умовами п. 3.7. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі використання природного газу споживачем у відповідному місяці та встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу.

Пунктом 3.10. договору сторони передбачили, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2. договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

У п. 10.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю п`ять років.

За умовами п. 12.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою сторони виклали, зокрема, п.п.8.2., 8.3. договору у новій редакції, згідно якої у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

За період жовтень 2017 - березень 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 756570,76 грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу (а.с. 30-35, т.1) та не заперечується сторонами.

Відповідач за фактично отриманий природний газ розрахувався не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених умовами вищевказаного договору.

станом на час вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором за період з жовтня 2017 по березень 2018 включно складає 180149,10 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого природного газу позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15649,04 грн. пені, 7859,61 грн. 3% річних та 18309,68 грн. інфляційних втрат. Розрахунок спірних сум пені та 3% річних здійснений позивачем за зобов`язаннями по кожному акту окремо в межах спірного періоду: за листопад 2017 року - з 26.12.2017 по 02.01.2018; за грудень 2017 року - з 26.01.2018 по 28.01.2018; за січень 2018 року - з 27.02.2018 по 04.03.2018; за лютий 2018 року - пеня з 27.03.2018 по 26.09.2018, 3% річних з 27.03.2018 по 08.08.2019; за березень 2018 року - пеня з 26.04.2018 по 25.10.2018, 3% річних з 26.04.2018 по 08.08.2019. Інфляційні нарахування позивач здійснив: за зобов`язанням лютого 2018 року за період квітень 2018 року - червень 2019 року, за зобов`язанням березня 2018 року - з травня 2018 року по червень 2019 року.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по даній справі оскаржується позивачем в частині зменшення пені та розстрочення виконання рішення, з огляду на що, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Стосовно зменшення місцевим господарським судом пені на 50% до 7824,52 грн. 80 коп., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати мешканцями будинку на користь відповідача відповідних платежів.

Крім того, колегія суддів враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу, місцевим господарським судом стягнуто з Відповідача на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи понесення відповідачем збитків внаслідок допущеного ним порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача, ступінь виконання основного зобов`язання та причини виникнення боргу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені до 50% - 7824, 52 грн.

За наведених обставин, доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про те, що, всупереч ст. 233 ГК України, суд першої інстанції не врахував майновий стан Позивача, а також те, що несвоєчасність оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, а доводи Відповідача не містять обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що у встановленому порядку недоведені та спростовуються встановленими обставинами.

Крім того, судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апелянта в частині передчасності висновків суду щодо розстрочення виконання рішення суду, з огляду на приписи п.2 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в якому зазначено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується, зокрема: про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 по справі №916/3648/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

В.М. Головей