Ухвала

від 21.07.2020 по справі 916/3648/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/3648/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суд Одеської області від 16.03.2020 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Цегляний"

про стягнення 221 967,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції Південно-західного апеляційного господарського суду) акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ НАК "Нафтогаз України", скаржник) звернулося через Південно-західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суд Одеської області від 16.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (дата складення повного тексту постанови - 11.06.2020) зі справи № 916/3648/19 у частині позовних вимог про стягнення пені на суму 7 824,52 грн., щодо яких було відмовлено, та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення названих вимог.

06.07.2020 (згідно з відмітками на конверті) скаржник звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про зупинення виконання спірних судових актів у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено й у частині першій статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2019 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в цій справі є стягнення коштів за неналежне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.09.2017 №8242/1718-ТЕ-23 у сумі 241 967,43 грн., з яких: основний борг у сумі 200 149,10 грн.; пеня у сумі 15 649,04 грн.; 3% річних у сумі 7 859,61 грн.; інфляційні втрати у сумі 18 309,68 грн. При цьому, ухвалою місцевого суду від 16.03.2020 закрито провадження у справі № 916/3648/19 у частині стягнення основного боргу у сумі 20 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник обґрунтовує винятковістю її значення для скаржника та фундаментальністю для формування єдиної правозастосовчої практики, що призведе до забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, оскільки дасть змогу сторонам у цій справі в рамках аналогічних спорів визначитися із порядком нарахування та стягнення пені.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги АТ НАК "Нафтогаз України" про винятковість цієї справи для скаржника та значення її для формування єдиної правозастосовчої практики, не є належним чином обґрунтованими, отже, відсутні підстави для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак вказана касаційна скарга АТ НАК "Нафтогаз України" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суд Одеської області від 16.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 916/3648/19, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, заява про зупинення виконання спірних судових рішень у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суд Одеської області від 16.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 916/3648/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко