Постанова

від 26.05.2020 по справі 910/13303/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/13303/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.05.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.01.2020

у справі № 910/13303/19 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж"

про стягнення 1 244 164,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" про стягнення 1 187 616,00 грн заборгованості, 33 474,95 грн інфляційних втрат, 23 013,59 грн 3% річних за договором купівлі-продажу № 12/18 від 13.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо виконання оплати своїх зобов`язань стосовно оплати товару.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" 469 842,00 грн. основного боргу, 9 739,26 грн. 3% річних, 13 949,87 грн. інфляційних та судовий збір у розмірі 7 402,98 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог (в частині видаткових накладних №6 від 13.12.2018, №1 від 09.01.2019) про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 739,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 949,87 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач не мав зареєстрованого у відповідності до Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.12.2017 №642, права власності на товар, який був предметом договору між сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13303/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 № 09.1-08/783/20, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13303/19 колегію суддів у складі головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19, призначено справу до розгляду на 24.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/13303/19, що враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID - 19 (із змінами) та встановлений карантинний режим, судове засідання, призначене на 24.03.2020, не відбудеться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 26.05.2020.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж", просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Вілидж (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферма Старе" (далі - відповідач, продавець) було укладено Договір №12/18 купівлі-продажу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору велику рогату худобу у живій вазі, іменовану далі товар.

Згідно з п. 3.1 договору Ціна товару обумовлюється в додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунка, виставленого продавцем протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.

Товар поставляється транспортом покупця на умовах FCA склад продавця (Інкотермс 20010) протягом 1 (одного) календарного дня від дати постачання. Датою постачання товару вважається дата відмітки покупця, зазначена у видатковій накладній (п. 4.1. договру).

У п. 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а по фінансових зобов`язаннях - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку № 1 від 13.12.2018 року до Договору Сторони передбачили поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704 грн.

Згідно з Додатком № 2 від 09.01.2019 року до Договору Сторонами було визначено поставку товару кількістю 7 789 кг на загальну суму 327 138 грн.

Додатком № 3 від 28.01.2019 року до Договору Сторони передбачили поставку товару вагою 18 406 кг на загальну суму 717 834 грн.

З урахуванням наведених обставин, у зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару в розмірі 1 187 616,00 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Також позивачем нараховано 33 474,95 грн інфляційних втрат та 23 013,59 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зміст укладеного між сторонами у даній справі Договору свідчить, що сторонами укладено договір поставки, отже між сторонами виникли відносини, що регулюються правовими нормами, розміщеними у Главі 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості згідно з даними видаткових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції, 13.12.2018 на виконання умов Договору та Додатку № 1 до Договору, Продавцем було здійснено поставку товару вагою 3 964 кг на загальну суму 142 704,00 грн, про що було складено видаткову накладну №6 від 13.12.2018, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату № 4 від 13.12.2018 року з визначеною у ньому сумою на оплату - 142 704,00 грн.

Крім того, 09.01.2019 року, на виконання умов Договору та Додатку № 2 до Договору Продавцем було здійснено поставку товару вагою 7 789 кг, про що було складено видаткову накладну № 1, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень. Цього ж дня Продавцем було виставлено рахунок на оплату № 1 від 09.01.2019 року з визначеною в ньому сумою на оплату 327 138,00 грн.

Разом з тим, доводи Позивача про те, що 13.12.2018 року відповідно до умов Договору та Додатку № 3 до Договору, ним було здійснено поставку відповідачу товару вагою 18 406 кг, кількістю 59 голів, про що було складено видаткову накладну № 5, належними доказами не підтвердженні, на видатковій накладній відсутня печатка Відповідача, а підпис на ній неможливо ідентифікувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 15 банківських днів з дати отримання товару.

Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 469 842,00 грн., за видатковими накладними №6 від 13.12.2018 та №1 від 09.01.2019.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 469 842,00 грн., отже відповідач є таким, що порушив зобов`язання перед позивачем.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 013,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 33 474,95 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог (в частині видаткових накладних №6 від 13.12.2018, №1 від 09.01.2019) про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 739,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 949,87 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

При цьому відповідач не довів належними засобами доказування факт відсутності його вини у порушенні зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує, що апелянт в апеляційній скарзі не навів доводів щодо невірного нарахування позивачем 3% річних у розмірі 9 739,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 949,87 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, власного розрахунку (контррозрахунку) 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання не надав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача із висновками суду першої інстанції у зв`язку з тим, що позивач не мав зареєстрованого у відповідності до Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин та Порядку оформлення і видачі паспорта великої рогатої худоби , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.12.2017 №642, права власності на товар (велику рогату худобу), який був предметом договору між сторонами, а також у зв`язку із відсутністю у відомостях про переміщення тварин печатки та підпису державної установи (закладу) ветеринарної медицини.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта, оскільки вони не спростовують факту отримання останнім від позивача товару, підписання та скріплення печатками сторін без зауважень та заперечень відповідних видаткових накладних, та часткової оплати отриманого товару.

Враховуючи викладене, а також межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 є законним і обґрунтованим.

Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вілидж" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13303/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/13303/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 05.06.2020

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк