Постанова

від 10.06.2020 по справі 911/2125/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа№ 911/2125/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Євроспортаренабуд

на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020

у справі № 911/2125/19 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячі та спортивні майданчики

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроспортаренабуд

про стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та 3% річних за договорами субпідряду №9119 від 27.05.2019

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячі та спортивні майданчики (далі - ТОВ Дитячі та спортивні майданчики , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроспортаренабуд (далі - ТОВ Євроспортаренабуд , відповідач) про стягнення 685 753,20 грн, з яких 449 707,77 грн основного боргу, 137 160,87 грн інфляційних втрат, 36 883,40 грн 3% річних та 62 001,16 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами субпідряду №9119 від 27.05.2019 щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Євроспортаренабуд на користь ТОВ Дитячі та спортивні майданчики 410 107,77 грн боргу, 137 160,87 грн втрат від інфляції, 36 732,63 грн 3% річних та 8 760,01 грн витрат зі сплати судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту належного виконання позивачем свого обов`язку з виконання робіт згідно умов договорів субпідряду та відсутності доказів їх оплати відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем під час здійснення розрахунку безпідставно не було враховано здійснену відповідачем 04.07.2019 оплату за будівельні роботи згідно акту від 02.11.2016.

При цьому, суд не погодився з твердженням відповідача стосовно того, що відображені у банківських виписках оплати від 05.07.2016, 28.12.2016, 14.06.2017 та 25.05.2018, які були здійснені останнім на рахунок позивача, повинні зараховуватись в оплату боргу за спірними договорами та, відповідно, актами виконаних будівельних робіт, з огляду на те, що у призначенні вказаних платежів відсутнє посилання на спірні договори та акти виконаних робіт; оплата за спортивний інвентар та матеріали здійснювалась відповідно до виставлених відповідачеві рахунків після підписання актів приймання-передачі будівельних робіт, а отже, вказані оплати не відносяться до спірних договорів підряду; рахунків від 17.11.2016, 09.06.2017 та 22.05.2018, на підставі яких здійснювались оплати за спортивний інвентар та матеріали, відповідач, на підтвердження власних тверджень про оплати в межах договорів, суду не надав.

Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, судом встановлено, що такий строк станом на день звернення до суду з позовом пропущено, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Євроспортаренабуд звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та постановити в цій частині нове рішення, змінивши мотивувальну та резолютивну частини судового рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач зазначав, що судом порушено встановлений ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) порядок прийняття відмови сторони від визнання обставин, а саме, обставин, визнаних представником позивача у судовому засіданні 24.12.2019 щодо здійснення відповідачем 05.07.2016, 28.12.2016, 14.06.2017 та 25.05.2018 на рахунок позивача оплат за спортивний інвентар в межах спірних договорів, у зв`язку з чим судом безпідставно не враховано 116 920,00 грн, перерахованих відповідачем на рахунок позивача в рахунок оплати заборгованості за спірними договорами, а відтак, невірно визначено суму основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 поновлено ТОВ Євроспортаренабуд пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2020, встановлено ТОВ Дитячі та спортивні майданчики строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на безпідставність тверджень скаржника про те, що платежі від 05.07.2016, 28.12.2016, 14.06.2017 та 25.05.2018 здійснювались останнім в рахунок оплат за договорами субпідряду, оскільки окрім правовідносин за такими договорами, ТОВ Дитячі та спортивні майданчики також окремо реалізовувало ТОВ Євроспортаренабуд спортивні матеріали (з`єднувальну стрічку), спортивне обладнання (ворота гандбольні, гандбольну сітку, сітку баскетбольну, волейбольну сітку, стенди волейбольні із закладними, стенди баскетбольні FIBA і т.д.), які не відносилися до спірних договорів; вказані оплати не можуть зараховуватись до розрахунків за виконання спірних договорів з тих підстав, що у призначенні вказаних платежів немає посилання та прив`язки до таких договорів та відповідних актів виконаних будівельних робіт; в актах виконаних будівельних робіт не зазначено конкретне устаткування, зокрема, гандбольні ворота та гандбольну сітку, які вказані у призначенні платежу в платіжному дорученні на суму 9 610,00 грн від 05.07.2016.

12.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з введенням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ Євроспортаренабуд на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19 відкладено на 10.06.2020, доведено до відома учасників апеляційного провадження, що їх участь у судовому засіданні не є обов`язковою та нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи неподання ним клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без його участі.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

10.06.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. В частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені апеляційний перегляд рішення не здійснюється.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.05.2016 між ТОВ Дитячі та спортивні майданчики (у тексті договору - субпідрядник) та ТОВ Євроспортаренабуд (у тексті договору - генпідрядник) було укладено договір субпідряду №9119 (далі - Договір-1), предметом якого (п. 1.2) є виконання робіт позивачем з будівництва відкритих тенісних кортів в м. Ірпінь по вул. Соборній, 183 в Київській області (влаштування синтетичного покриття та монтаж спортивного обладнання).

Водночас, 27.05.2016 між ТОВ Дитячі та спортивні майданчики (у тексті договору - субпідрядник) та ТОВ Євроспортаренабуд (у тексті договору - генпідрядник) було укладено договір субпідряду №9119 (далі Договір-2), предметом якого (п. 1.2) є будівництво універсального ігрового майданчика в м. Ірпінь по вул. Соборній, 183 в Київській області (влаштування синтетичного покриття, монтаж спортивного обладнання).

Отже, 27.05.2016 між позивачем та відповідачем було укладено два договори субпідряду за одним і тим самим номером - №9119 (разом - Договори-1,2).

Відповідно до п. 1.1. Договорів-1,2 субпідрядник зобов`язується виконати генпідряднику роботи, зазначені в цьому договорі, а генпідрядник оплатити такі роботи.

Вартість робіт по Договору-1 відповідно до твердої договірної ціни складає 409 733,26 грн (чотириста дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні 26 коп.) в т.ч. ПДВ 68288,88 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім гривень, 88 коп.). Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п.п. 3.1., 3.2. Договору-1).

Вартість робіт по Договору-2 відповідно до твердої договірної ціни складає 431 177,03 грн (чотириста тридцять одна тисяча сто сімдесят сім гривень, 03 коп.) в т.ч. ПДВ 71862,84 (сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривні, 84 коп.). Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п.п. 3.1., 3.2. Договору-2).

Відповідно до п. 4.1 Договорів-1,2 оплата за договорами здійснюється генпідрядником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Згідно з п. 4.2 Договору-1 генпідрядник перераховує субпідряднику 70% від вартості робіт наведеною у п. 3.1. даного договору, що складає 286 813,29 грн (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот тридцять гривень 29 коп.) в т.ч. ПДВ 47802,22 (сорок сім тисяч вісімсот дві гривні 22 коп.) протягом трьох днів з дня підписання сторонами даного договору. Подальша оплата генпідрядником здійснюється після приймання виконаних робіт, протягом десяти днів з дня підписання сторонами актів форми №КБ-2в та довідки форми №КВ-3, але не пізніше 31.12.2016.

Пунктом 4.2 Договору-2 встановлено, що генпідрядник перераховує субпідряднику 70% від вартості робіт, наведеної у п. 3.1. даного договору, що складає 301823,93 грн (триста одну тисячу вісімсот двадцять три гривні 93 коп.) в т.ч. ПДВ 50303,99 (п`ятдесят тисяч триста три гривні 99 коп.) протягом трьох днів з дня підписання сторонами даного договору. Подальша оплата генпідрядником здійснюється після приймання виконаних робіт, протягом десяти днів з дня підписання сторонами актів форми №КБ-2в та довідки форми №КВ-3, але не пізніше 31.12.2016.

За несвоєчасне проведення розрахунків з субпідрядником генпідрядник сплачує субпідряднику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від простороченої суми за кожен день затримки (п. 8.2. Договорів-1,2).

Вимоги позивача у справі обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаних договорів субпідряду позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 840 910,29 грн, однак, в порушення умов договорів відповідач своєчасно та у повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, сплативши лише 391 202,52 грн (17.10.2016 оплата за будівельні роботи в розмірі 291 202,52 грн та 11.01.2019 оплата за будівельні роботи в розмірі 100 000,00 грн), у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 449 707,77 грн, яку разом із нарахованими на неї інфляційними втратами, 3% річних та пенею позивач просив стягнути з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даних договорів, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такі за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ Дитячі та спортивні майданчики та ТОВ Євроспортаренабуд вищевказаних договорів субпідряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт і одночасного обов`язку по здійсненню їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (ділі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 853 ЦК України встановлює, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від

03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до п. 6.1 Договорів-1,2 сторони погодили, що прийняття генпідрядником закінчених робіт від субпідрядника здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі закінчених робіт.

При цьому, згідно з п. 1.3. Договорів-1,2 факт виконання робіт по вказаному договору підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та №КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, що діяв до 01.01.2014 та примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт затверджені ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання робіт за Договорами-1,2 на загальну суму 840 910,09 грн (409 733,26 грн + 431 177,03 грн) позивачем було надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за листопад 2016 року (а.с. 25-30, 41-46).

Колегією суддів встановлено, що зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 підписані 02.11.2016 без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а також відповідають примірним формам, затвердженим наказом Мінрегіону України від 04.12.2009 № 554 Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві та національного стандарту України із ціноутворення в будівництві ДСТУ БД.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , а тому, на переконання колегії суддів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність претензій відповідача щодо неналежної якості виконаних будівельних робіт (будівництво відкритих тенісних кортів та будівництво універсального ігрового майданчика), у відповідача перед позивачем у відповідності до умов Договорів-1,2 виник обов`язок здійснити оплату за виконані роботи на загальну суму 840 910,29 грн.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 321 ГК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договорів-1,2 сторони погодили, що генпідрядник зобов`язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок субпідрядника після приймання виконаних робіт, а саме, протягом десяти днів з дня підписання сторонами актів форми №КБ-2в та довідки форми №КВ-3, але не пізніше 31.12.2016 (п.п. 4.1, 4.2 Договорів-1,2).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач лише частково розрахувався за виконані позивачем роботи, здійснивши оплату на суму 430 802,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень, а також довідкою АТ Банк інвестицій та заощаджень вих. №02-5/4-1/356 від 27.12.2019 за період з 05.07.2016 по 04.07.2019 (а.с. 54-56, 77, 111-113).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не було зараховано до загальної суми оплат грошові кошти у сумі 116 920,00 грн, що складається з наступних оплат відповідача на рахунок позивача:

- 9 610,00 грн, перерахованих 05.07.2016 з призначенням платежу: оплата за гандбольні ворота та сітку, згідно рах. №9243 від 04.07.2016 р. , що підтверджується банківською випискою (а.с. 77), довідкою банку (а.с. 111) та платіжним дорученням №33 від 05.07.2016 (а.с. 116);

- 54 700,00 грн, перерахованих 28.12.2016 з призначенням платежу: оплата за спортивний інвентар, згідно рах. №9361 від 17.11.2016 р. , що підтверджується банківською випискою (а.с. 77), довідкою банку (а.с. 111) та платіжним дорученням №160 від 28.12.2016 (а.с. 117);

- 28 260,00 грн, перерахованих 14.06.2017 з призначенням платежу: оплата за спортивний інвентар, згідно рах. №9523 від 09.06.2017 р. , що підтверджується банківською випискою (а.с. 77), довідкою банку (а.с. 111) та платіжним дорученням №68 від 14.06.2017 (а.с. 115);

- 24 350,00 грн, перерахованих 25.05.2018 з призначенням платежу: оплата за матеріали, згідно рах. №9763 від 22.05.2018 р. , що підтверджується банківською випискою (а.с. 77), довідкою банку (а.с. 111) та платіжним дорученням №38 від 25.05.2018 (а.с. 118).

Так, дослідивши наявні в матеріалах справі докази, враховуючи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях суду першої інстанції доводи позивача щодо наявності між сторонами окрім спірних договірних правовідносин також правовідносин із здійснення реалізації ТОВ Дитячі та спортивні майданчики на користь ТОВ Євроспортаренабуд спортивного обладнання, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовно неможливості зарахування вищевказаних оплат на погашення заборгованості за спірними договорами субпідряду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у призначенні вказаних платежів від 05.07.2016, 28.12.2016, 14.06.2017 та 25.05.2018 відсутнє посилання та будь-які прив`язки до Договорів-1,2 та актів виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року.

Крім того, акти виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року не містять переліку конкретного устаткування, зокрема, гандбольних воріт, гандбольної сітки, які вказані у призначенні платежу на суму 9 610,00 грн від 05.07.2016.

При цьому, оплата відповідачем за спортивний інвентар та матеріали здійснювалась відповідно до рахунків, які виставлені позивачем відповідачеві від 17.11.2016, 09.06.2017 та 22.05.2018, тобто після підписання актів приймання будівельних робіт (02.11.2016) згідно Договорів-1,2, а отже, вказані оплати не відносяться до спірних договорів субпідряду та виконаних за ними робіт.

Відповідних рахунків від 17.11.2016, 09.06.2017 та 22.05.2018, на підставі яких здійснювались оплати за спортивний інвентар та матеріали, відповідачем, на підтвердження власних тверджень про здійснення оплат в межах договорів субпідряду, ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження у справі не надано.

Водночас, на підтвердження доводів про те, що такі оплати були здійснення поза межами спірних правовідносин, позивачем надавались суду першої інстанції для огляду оригінали та додано до відзиву на апеляційну скаргу копії видаткових накладних на поставку товару, а саме:

- № 9243 від 11.07.2016 на суму 9 610,00 грн за товар - гандбольні ворота у кількості 2 шт. та сітку гандбольну 1 пару;

- № 9361 від 24.04.2017 на суму 54 700,00 грн за товар - сітку баскетбольну 2 к-ти, гандбольну сітку для міні футболу 2 пари, волейбольну сітку 2 шт., стенд волейбольний з закладними 2 шт., стенд баскетбольний 4 шт., ворота гандбольні 4 шт.;

- № 9523 від 23.06.2017 на суму 28 260,00 грн за товар - гандбольну сітку міні футбол 1 пару, стенд баскетбольний 1,05*1,8 м з сіткою у кількості 2 шт.;

- № 9763 від 18.06.2018 на суму 24 350,00 грн за товар - гандбольну сітку 1 пару, волейбольну сітку 1 шт., стійки волейбольно-тенісні 1 шт., ворота гандбольні 2 шт.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в рахунок погашення заборгованості за спірними договорами субпідряду, а саме, за виконані позивачем підрядні роботи, відповідачем було сплачено грошові кошти у загальній сумі 430 802,52 грн (291 202,52 грн + 100 000,00 грн + 39 600,00 грн).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що прийняття робіт відповідачем не спростовано, строк оплати відповідно до спірних договорів субпідряду настав, доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі відповідачем не надано, суд першої інстанції правильно визначив розмір основного боргу відповідача перед позивачем, який підлягає стягненню, у сумі 410 107,77 грн (840 910,29 грн - 430 802,52 грн), у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 137 160,87 грн інфляційних втрат та 36 883,40 грн 3% річних, нарахованих за період з 13.11.2016 по 07.08.2019.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Разом з тим, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції правильно встановив, що такі розрахунки є арифметично неправильними, у зв`язку з невірно визначеними позивачем сумою заборгованості за виконані підрядні роботи та початком періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Як правильно зауважив місцевий господарський суд, позивач здійснює розрахунок 3% річних та втрат від інфляції з 13.11.2016 (наступний день після спливу 10-денного терміну з дня підписання сторонами актів форми КБ-2в) по 07.08.2019, водночас 13.11.2016 є вихідним днем (неділя), а отже, у розумінні ч. 5 ст. 254 ЦК України право на нарахування 3% річних та втрат від інфляції у позивача виникло з 15.11.2016.

Крім того, позивачем не враховано оплати відповідача у розмірі 39 600,00 грн від 04.07.2019, у зв`язку з чим сума, на яку нараховуються 3% річних та втрати від інфляції та, відповідно, періоди нарахування змінились.

Водночас, судом першої інстанції правомірно вказано на те, що позивач мав право нараховувати 3% річних та втрати від інфляції за період з 15.11.2016 по 10.01.2019 на суму 549 707,77 грн, оскільки оплата від відповідача у розмірі 100 000,00 грн надійшла 11.01.2019, водночас, нараховувати 3% річних та втрат від інфляції на меншу суму та за менші періоди є правом позивача, за межі яких (в сторону збільшення), під час власних розрахунків, суд не може виходити з власної ініціативи.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду першої інстанції, перевіреного апеляційним судом, з урахуванням встановлених обставин справи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 137 160,87 грн втрат від інфляції та 36 732,63 грн 3% річних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами субпідряду №9119 від 27.05.2019 у розмірі 584 001,27 грн, з яких 410 107,77 грн основного боргу, 137 160,87 грн втрат від інфляції та 36 732,63 грн 3% річних. В іншій частині позову, необхідно відмовити.

При цьому, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, що на його думку проявилось, зокрема, в діях суду щодо недотримання передбаченого ст. 75 ГПК України порядку прийняття відмови сторони від визнання обставин, а саме, обставин, визнаних представником позивача у судовому засіданні 24.12.2019, судова колегія відхиляє, оскільки невчинення судом дій щодо постановлення відповідної ухвали не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі №911/2125/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Євроспортаренабуд має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Євроспортаренабуд на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 у справі № 911/2125/19.

4. Матеріали справи № 911/2125/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова