Рішення

від 09.06.2020 по справі 922/265/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/265/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима", м.Харків, до Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація", м.Харків, про стягнення 408086,80 грн, за участю представників:

позивача - Шинкарьової Н.В. (ордер серії АХ № 1011601 від 28.01.2020);

відповідача - Бойка В.М. (ордер серії АХ № 063957 від 25.02.2020);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима", м.Харків, 31.01.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація", м.Харків, про стягнення основного боргу в розмірі 300702,90 грн, пені в розмірі 53516,88 грн, інфляційних збитків у розмірі 40594,91 грн та 3% річних у розмірі 13272,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п.п. 1.1, 3.1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017 та приписів чинного законодавства, не в повному обсязі виконав свої зобов`язання по оплаті товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 18.02.2020, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/265/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.03.2020, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які були надані позивачем і додані до позовної заяви, містять інформацію про здійснення доставки товару за адресою: м. Харків, пр. Науки, будинок 35, тобто за юридичною адресою відповідача, а не на склад, як це передбачено умовами Договору поставки № 07 від 01.04.2017. На вказаних документах відсутні печатка КП ХОР "Фармація" та підпис директора або уповноваженої особи. Отже, згідно умов Договору поставки, позивач не надав відповідачу належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові накладні, згідно яких має відбутися перехід права власності на складі відповідача та виникнути обов`язок відповідача по сплаті заборгованості за товар. Відповідач не приймає посилання позивача в позові на підписаний Акт звірки розрахунків від 31.12.2019, оскільки він підписаний не директором відповідача, а особою, посадове становище якої не вказане та повноваження якої на підписання вказаного акту невідомі. Відповідач заперечує проти нарахування йому пені, інфляційних збитків та процентів річних з тих підстав, що господарське зобов`язання відповідачем на момент розгляду спору не було порушене, вина його відсутня. Також відповідач не погоджується з розрахунками штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначає, що не зважаючи на встановлене пунктом 3.4 Договору право призупинити поставку товару при наявності заборгованості покупця по оплаті за попередню поставку товару, позивач продовжував поставляти товар, не підписуючи з відповідачем жодних заявок на поставку та не узгоджуючи ані кількість товару, ані його асортимент. Відповідач також вважає безпідставними твердження позивача про те, що він звертався до відповідача з претензіями в усній формі, а відповідач ухилявся від врегулювання даного спору, оскільки відповідач за власним бажанням ініціював врегулювання мирним шляхом вимог позивача, проте останній ігнорує будь-які спроби такого врегулювання.

27.04.2020 позивачем надано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що відповідач у своєму відзиві фактично не заперечує проти здійснення позивачем поставки товару. Порядок оплати за отриманий товар був узгоджений сторонами в Договорі поставки. За весь час дії Договору відповідач не мав жодних претензій до позивача щодо оформлення товаросупровідної документації, яку він підписував та скріплював своїми печатками, і головне здійснював оплати за отриманий товар. Позивач також вважає, що підписання головним бухгалтером відповідача акту звірки, в якому зазначена сума заборгованості у розмірі 300702,90 грн, яка в свою чергу підтверджується наданими доказами (видатковими та товаро-транспортними накладними) свідчить про визнання боргу відповідачем. Крім того, відповідачем був сформований податковий кредит за отримані товари від позивача.

У запереченнях щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, які були подані до суду 18.05.2020, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та передчасними. На думку відповідача, надання рахунку-фактури є обов`язком позивача та обов`язковою умовою для проведення відповідачем платежів за вказаним Договором. Відповідач також наполягає на тому, що Акт звірки від 31.12.2019, підписаний представником, посада якого, прізвище, ім`я, по батькові не зазначені, не може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/265/20 було закрито; розгляд справи по суті призначено на 09.06.2020.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2020, представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" (позивач) та Комунальним підприємством Харківської обласної ради "Фармація" (відповідач) було укладено Договір № 07 поставки товару - медичних витратних матеріалів, на строк 365 календарних днів з пролонгацією, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до розділу 1 Договору, сторони дійшли згоди, що позивач, як постачальник, бере на себе зобов`язання протягом дії Договору поставляти відповідачу, як покупцю, товар в кількості, номенклатурі та ціні визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити по ціні і в строк на умовах, встановлених Договором.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору, ціни на товар визначаються у погоджених сторонами заявках покупця, або в накладних, або інших погоджених сторонами в письмовій формі документах.

За умовами п. 2.2 Договору, загальна сума договору остаточно визначається з цін на товар та загальної кількості товару, переданого по всім видатковим накладним протягом всього строку дії договору.

Сторони погодили, що покупець проводить оплату протягом 30 календарних днів із моменту прийняття товару на своєму складі, шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок позивача (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця із моменту передачі товару по видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками і завіреній печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач у період з 11.05.2017 по 12.06.2018 здійснював на користь відповідача поставки товару згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних.

Зокрема, відповідачем було отримано товар на загальну суму 558542,41 грн, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними.

Проте, відповідач, в порушення вимог п. 1.1, 3.1 Договору, свої зобов`язання по оплаті товару виконав лише частково, сплативши 257839,51 грн.

Таким чином, станом на 01.01.2020 загальна заборгованості на користь позивача за Договором поставки № 07 від 01.04.2017 за поставлений, але неоплачений товар становить 300702,90 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що документи, які надані позивачем, як докази поставки товару, не оформлені належним чином, а відтак у відповідача не виник обов`язок по сплаті товару. Також відповідач стверджує, що не уповноважував осіб, які приймали товар, на підписання відповідних документів, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Крім того, відповідач стверджує, що для настання строку оплати товару, відповідно до умов Договору, повинні обов`язково настати наступні умови:

- прийняття товару на складі відповідача;

- надання позивачем рахунку-фактури та видаткової накладної;

- перехід права власності на товар, за умови підписання видаткової накладної уповноваженою особою та завіряння такого підпису печаткою сторін.

При цьому, у своєму відзиві відповідач фактично не заперечує проти здійснення позивачем поставки товару за укладеним Договором поставки, визнає факт укладеного Договору поставки № 07 від 01.04,2017, наголошує, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, та погоджується, що умови Договору є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, товар, що був поставлений позивачем відповідачу у період з 11.05.2017 по 12.06.2018 на загальну суму 558542,41 грн, приймався відповідачем без зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 3.1 укладеного між сторонами Договору поставки, покупець повинен провести розрахунок з постачальником згідно рахунку-фактури та видаткових накладних на протязі 30 календарних днів із моменту прийняття товару на складі покупця, згідно з сумою, вказаною в видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін.

Отже, вбачається, що сторони Договору поставки узгодили порядок оплати за отриманий товар.

У п. 4.2. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на базисних умовах DDP (з доставкою) або іншому місці за домовленістю сторін у відповідності до Міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, або інших погоджених сторонами умовах.

Термін DDP "поставка зі сплатою мита" "назвою місця призначення" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з прохожденням митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які надані позивачем, містять інформацію про здійснення доставки товарів за адресою: м. Харків, пр. Науки, 35 (юридична адреса підприємства на момент поставок), а не на склад відповідача, як вказано в Договорі поставки.

Проте, в укладеному Договорі поставки № 07 від 01.04.2017 відсутні будь-які домовленості щодо іншої адреси доставки товару. Як вказує позивач, відповідач, після підписання Договору поставки, не надавав йому інформацію про наявні у відповідача складські приміщення та адреси їх розташування.

Отже, у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних позивачем була вказана як адреса місця доставки товару - юридична адреса відповідача.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, позивач взяв на себе обов`язок повністю поставити товар в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, на основі узгодженої сторонами заявці відповідача.

З пояснень позивача вбачається, що такі заявки узгоджувались сторонами в усній формі. На підставі таких заявок позивач фактично здійснював постачання товару до вказаних відповідачем торгівельних (аптечних) мереж. Такими торгівельними точками відповідач вказував аптеки № 131 , в„– 194 , в„– 342 . Відповідні номери аптек відображені на печатках відповідача, на яких міститься повне найменування юридичної особи та код ЄДРПОУ.

За весь час дії Договору відповідач не мав жодних претензій до позивача щодо оформлення товаросупровідної документації, яку він підписував та скріплював своїми печатками. Крім того, відповідач здійснював оплату за отриманий товар.

Так, відповідачем було сплачено за отриманий товар, який був поставлений у період з 11.05.2017 по 12.12.2017 за видатковими накладними, що оформлені ідентично видатковим накладним, які відповідач вважає спірними.

Відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача, відповідач проводить оплату з призначенням платежу "Оплата за товар згідно Договору № 07 від 01.04.2017".

Крім того, позивачем були надані товарно-транспортні накладні до кожної поставки товару, які також приймалися відповідачем без жодних зауважень. Пунктом розвантаження в цих накладних зазначено: м. Харків, пр. Науки, 35. До того ж ці товарно-транспортні накладні містять відомості про найменування поставленого товару, ціну та відповідні номери видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання. Як вантажоодержувач у товарно-транспортних накладних вказано КП ХОР "Фармація". Кожна товарно-транспортна накладна підписана та скріплена печаткою відповідача.

Також вбачається, що за умовами Договору поставки № 07 від 01.04.2017, такий документ, як рахунок-фактура, не є єдиною та безумовною підставою для оплати товарів. Окрім цього, рахунок-фактура, за своїм призначенням не є первинним документом, має інформаційний характер і не фіксує факт здійснення господарських операцій, як первинні документи, зокрема якими є видаткові та товарно-транспортні накладні.

Зокрема, з цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського в постанові від 02.07.2019 у справі 918/537/18 навів наступні висновки:

"...24. Місцевий та апеляційний суди дійшли помилкових висновків про передчасність звернення позивача, як постачальника, з позовними вимогами до відповідача - покупця про стягнення вартості поставленого товару на підставі видаткових накладних № 662 від 30.09.2016 та № 752 від 20.10.2016 на загальну суму 790155 грн, виходячи виключно з погодженої сторонами спору в підпункті 2.1 пункту 1 договору поставки № 01/09-16/ВК від 01.09.2016 вимоги щодо виставлення позивачем - постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем - покупцем поставленого йому товару як передумови для здійснення покупцем розрахунку за придбаний товар, так як обов`язок покупця провести оплату за придбаний товар виникає в силу закону (статті 655, 692 ЦК України).

25. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статей 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі договору поставки № 01/09-16/ВК від 01.09.2016 відповідно до видаткових накладних, що зумовило перехід до відповідача права власності на спірний товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача-покупця за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що факт поставки товарів є доведеним, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні складені, як первинні документи, фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем і відповідачем, що відповідає ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363. Відтак, доведеним є і обов`язок відповідача щодо оплати отриманих ним товарів у відповідності до умов Договору поставки № 07 від 01.04.2017.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019, оскільки даний акт підписано з боку відповідача головним бухгалтером КП ХОР "Фармація" Клюкач Людмилою Миколаївною, підпис якої скріплено печаткою.

Підписання акту звірки взаєморозрахунків головним бухгалтером відповідача, із зазначенням в ньому суми заборгованості в розмірі 300702,90 грн, яка, в свою чергу, підтверджується наданими до матеріалів справи доказами (видатковими та товаро-транспортними накладними), свідчить про визнання боргу відповідачем.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справах № 905/1198/17 та від 05.03.2019 № 910/1389/18.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач і відповідач є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення поставок), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться що податкового кредиту.

Податкові накладні, які були складені позивачем, зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується Додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ та відповідними квитанціями про таку реєстрацію, що, в свою чергу, свідчить про формування відповідачем податкового кредиту за отримані від позивача товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до розділу 7 Договору поставки, за порушення його умов сторони несуть взаємну цивільну-правову відповідальність. У випадку затримки оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості.

Пунктом 7.7 Договору сторони погодили, що на підставі ст. 259 ЦК України, строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафної санкції встановлюється у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 53516,88 грн пені за період з 13.07.2018 по 10.01.2019, включно, а також 13272,11 грн - 3% річних за період з 13.07.2018 по 31.12.2019 законними та обґрунтованими.

Проте, перерахувавши суму інфляційних втрат за допомогою онлайн-системи "Ліга Закон", суд встановив, що сума інфляційних втрат за період з липня 2018 року по листопад 2019 року має становити 29064,39 грн, а не 40594,91 грн, як заявлено до стягнення.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 396556,28 грн, у тому числі: 300702,90 грн основного боргу, 53516,88 грн пені, 29064,39 грн інфляційних збитків та 13272,11 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" в частині стягнення з відповідача 300702,90 грн основного боргу, 53516,88 грн пені, 29064,39 грн інфляційних збитків та 13272,11 грн - 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 11530,52 грн інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити у позові як необґрунтованому.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 629, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" (61075, м. Харків, пр. Архітектора Альошина, буд. 37; р/р НОМЕР_4 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533; код ЄДРПОУ: 40913121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 10, кв. 11; п/р НОМЕР_5 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805; код ЄДРПОУ: 36373943) - суму основного боргу в розмірі 300702,90 грн; пеню в розмірі 53516,88 грн; інфляційні збитки в розмірі 29064,39 грн; 3% річних у розмірі 13272,11 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 5948,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 11530,52 грн інфляційних втрат у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "11" червня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар