Постанова

від 07.10.2020 по справі 922/265/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. Справа № 922/265/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.,

секретар судового засідання - Соляник Н.В.,

за участю:

від позивача - Шинкарьова Н.В.,

від відповідача - Бойко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація", м.Харків (вх. №1619 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року (суддя Кухар Н.М., ухвалене в м. Харків 09.06.2020 о 14:38 год., повний текст складено 11.06.2020)

у справі № 922/265/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима", м.Харків

до Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація", м. Харків

про стягнення 408086,80 грн, з яких: основний борг в розмірі 300702,90 грн, пеня в розмірі 53516,88 грн, інфляційні збитки у розмірі 40594,91 грн та 3% річних у розмірі 13272,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" про стягнення 408086,80 грн., з яких: основний борг в розмірі 300702,90 грн, пеня в розмірі 53516,88 грн, інфляційні збитки у розмірі 40594,91 грн та 3% річних у розмірі 13272,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п.п. 1.1, 3.1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017 та приписів чинного законодавства, не в повному обсязі виконав свої зобов`язання по оплаті медичних витратних матеріалів (далі за текстом - товар).

Нормативно позовні вимоги обгрунтовані нормами ст.ст. 173, 174, 175, 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 11, 259, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі № 922/265/20 позовні вимоги задовольнено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" - суму основного боргу в розмірі 300702,90 грн; пеню в розмірі 53516,88 грн; інфляційні збитки в розмірі 29064,39 грн; 3% річних у розмірі 13272,11 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 5948,34 грн.

В частині стягнення 11530,52 грн. інфляційних втрат у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт поставки товарів, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем і відповідачем, тому у відповідача виник обов`язок щодо оплати товарів, отриманих за Договором поставки № 07 від 01.04.2017.

Суд першої інстанції послався на те, що підписання акту звірки взаєморозрахунків головним бухгалтером відповідача, із зазначенням в ньому суми заборгованості в розмірі 300702,90 грн, яка, в свою чергу, підтверджується наданими до матеріалів справи доказами (видатковими та товаро-транспортними накладними), також додатково свідчить про визнання боргу відповідачем.

Крім того, складені позивачем та додані до матеріалів справи податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН), свідчать про формування відповідачем податкового кредиту за отримані від позивача товари.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності свідчать про неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором поставки № 07 від 01.04.2017 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар за період з 12.12.2017 по 12.06.2018 в сумі 300702,90 грн., тому задовольнив позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 53516,88 грн пені за період з 13.07.2018 по 10.01.2019, включно, а також 13272,11 грн - 3% річних за період з 13.07.2018 по 31.12.2019, тому задовольнив їх у повному обсязі.

Суд першої інстанції перевірив за допомогою онлайн-системи "Ліга Закон" суму інфляційних втрат та встановив, що сума інфляційних втрат за період з липня 2018 року по листопад 2019 року складає 29064,39 грн, а не 40594,91 грн, як заявлено позивачем до стягнення, тому в цій частині позовні вимоги задовольнив частково.

Комунальне підприємство Харківської обласної ради "Фармація" (далі за текстом - КП ХОР "Фармація") звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі № 922/265/20 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт посилається на те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, надані позивачем до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог, не не відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому як єдиною особою, уповноваженою на підписання видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, є завідувач аптеки №200, яка їх не підписувала.

Апелянт вважає, що наявність недоліків, допущених позивачем під час оформлення первинної бухгалтерської документації, свідчить про недоведеність позовних вимог, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Апелянт посилається на те, що відсутність рахунків-фактури свідчить про передчасність позову.

Апелянт також вважає, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019, який досліджувався судом першої інстанції під час розгляду справи, не є належним та допустимим доказом визнання боргу, оскільки він не підписаний директором відповідача, що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою звернення відповідача щодо зменшення збитків та неустойки.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Позивач посилається на те, що в п.п. 2.1, 2.2, 3.1 укладеного між сторонами договору поставки № 07 від 01.04.2017, сторони узгодили порядок оплати за поставлений товар, товар та товаросупровідна документація приймалася відповідачем без жодних зауважень. Претензій щодо оформлення видаткових накладних, товарно-транспортних накладних відповідач на адресу позивача не направляв, внесення змін до будь-яких положень договору не ініціював.

Позивач зазначає, що відповідач не заперечує, що аптечні пункти, на які позивач здійснював поставку медичних витратних матеріалів, фактично належать відповідачу - КП ХОР Фармація . Крім того, відповідач не спростував належними доказами суму заборгованості за Договором поставки № 07 від 01.04.2017 у розмірі 300702,90 грн.

Позивач зазначає, що недоліки первинних документів не є підставою для залишення позову без задоволення, оскільки сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару також іншими доказами, які підтверджують фактичні обставини здійснення поставки товару. Зокрема, позивач надав до матеріалів справи товарно-транспортні накладні до кожної поставки товару, які прийняті відповідачем без зауважень. Ці накладні містять відомості про найменування поставленого товару, ціну та відповідні номери видаткових накладних, за якими здійснювалося постачання. Вантажоодержувачем у таких накладних зазначено - КП ХОР Фармація . Кожна накладна підписана відповідачем та позивачем, підписи на первинних бухгалтерських документах завірено печатками сторін договору поставки № 07 від 01.04.2017.

Позивач також посилається на те, що до матеріалів справи додано акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 між сторонами договору, з боку відповідача зазначений акт підписано головним бухгалтером КП ХОР Фармація , підпис завірено печаткою відповідача. Сума заборгованості за доданими до позову видатковими накладними відповідає сумі і переліку видаткових накладних, зазначених у акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 за договором поставки № 07 від 01.04.2017.

З урахування вищенаведеного, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/265/20. Розгляд справи призначено на 09.09.2020.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Мартюхіної Н.О. на дату розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020.

09.09.2020 від апелянта надійшло клопотання, до якого додані до якого додані додаткові докази, а саме - копії документів: наказу №21-П від 30.08.2017, довіреності №28 від 30.08.2017, наказу №10/1-П від 08.02.2017, довіреності №11 від 08.02.2017, наказу №26-П від 10.11.2017, довіреності №34 від 10.11.2017, довіреності №13 від 25.05.2018.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вищезазначені додаткові докази відповідач не надавав до суду першої інстанції.

Апелянт не звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у порядку, встановленому ст. 269 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного, додаткові докази - копії документів: наказу №21-П від 30.08.2017, довіреності №28 від 30.08.2017, наказу №10/1-П від 08.02.2017, довіреності №11 від 08.02.2017, наказу №26-П від 10.11.2017, довіреності №34 від 10.11.2017, довіреності №13 від 25.05.2018, не приймаються судом апеляційної інстанції та повертаються апелянту, а справа розглядається судом апеляційної інстанції без їх урахування.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Плахова О.В. (07.10.2020) на дату призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" (позивач) та Комунальним підприємством Харківської обласної ради "Фармація" (відповідач) укладено Договір № 07 поставки товару - медичних витратних матеріалів (далі за текстом - договір поставки №07 від 01.04.2017), на строк 365 календарних днів з пролонгацією, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до розділу 1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, сторони дійшли згоди, що позивач, як постачальник, бере на себе зобов`язання протягом дії Договору поставляти відповідачу, як покупцю, товар в кількості, номенклатурі та ціні визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити по ціні і в строк на умовах, встановлених Договором.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору, ціни на товар визначаються у погоджених сторонами заявках покупця, або в накладних, або інших погоджених сторонами в письмовій формі документах.

За умовами п. 2.2 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, загальна сума договору остаточно визначається з цін на товар та загальної кількості товару, переданого по всім видатковим накладним протягом всього строку дії договору.

Сторони погодили, що покупець проводить оплату протягом 30 календарних днів із моменту прийняття товару на своєму складі, шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок позивача (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, позивач взяв на себе обов`язок повністю поставити товар в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, на основі узгодженої сторонами заявці відповідача.

У п. 4.2. Договору поставки № 07 від 01.04.2017 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на базисних умовах DDP (з доставкою) або іншому місці за домовленістю сторін у відповідності до Міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, або інших погоджених сторонами умовах.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, право власності на товар переходить від постачальника до покупця із моменту передачі товару по видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками і завіреній печатками сторін.

Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що заявки на поставку товару за договором поставки № 07 від 01.04.2017 узгоджувались між сторонами в усній формі.

На підставі заявок позивач здійснював постачання товару до структурних підрозділів Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація".

Зокрема, такими торгівельними точками відповідач вказував аптеки № 131, № 194, № 342.

Аптеки № 131, № 194, № 342 є структурними підрозділами Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація".

Відповідні номери аптек відображені на печатках Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація". Вказані печатки містить номер аптеки, повне найменування юридичної особи - Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" та код ЄДРПОУ відповідача - 40913121.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено наявність відбитку печатки відповідача на спірних первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), які оформлені до договору поставки № 07 від 01.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки № 07 від 01.04.2017, позивач у період з 11.05.2017 по 12.06.2018 здійснював на користь відповідача поставки товару, відповідно до видаткових накладних, підписаних та завірених печатками сторін.

Зокрема, відповідачем було отримано товар на загальну суму 558542,41 грн, що підтверджується видатковими накладними, наданими позивачем до матеріалів справи.

Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 07.10.2020 оглянуто оригінали видаткових накладних до Договору поставки № 07 від 01.04.2017, копії яких наданих позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що вони відповідають копіям документів, доданих до позовної заяви (зафіксовано за допомогою технічного звукозаписувального пристрою у протоколі судового засідання від 07.10.2020).

З матеріалів справи вбачається, що товар, який був поставлений позивачем відповідачу у період з 11.05.2017 по 12.06.2018 на загальну суму 558542,41 грн, приймався відповідачем без зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 3.1 укладеного між сторонами Договору поставки, покупець повинен провести розрахунок з постачальником згідно рахунку-фактури та видаткових накладних на протязі 30 календарних днів із моменту прийняття товару на складі покупця, згідно з сумою, вказаною в видаткових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін.

Отже, вбачається, що сторони Договору поставки узгодили порядок оплати за отриманий товар.

В договорі зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку-фактури" та "видаткових накладних", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 3.1 договору поставки № 07 від 01.04.2017 така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.

В свою чергу, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення вимог п. 1.1, 3.1 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, свої зобов`язання по оплаті товару виконав лише частково, сплативши 257839,51 грн., за отриманий товар, який був поставлений у період з 11.05.2017 по 12.12.2017 за видатковими накладними, що оформлені ідентично видатковим накладним, які відповідач вважає спірними.

Факт часткової оплати підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" за період з 13.06.2017 по 30.08.2018 (т.3, а.с. 6-72), а також актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019.

Відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача, відповідач проводить оплату з призначенням платежу "Оплата за товар згідно Договору № 07 від 01.04.2017".

Крім того, позивач надав до матеріалів справи також і товарно-транспортні накладні до кожної поставки товару, які також приймалися відповідачем без жодних зауважень та були оплачені відповідачем.

Пунктом розвантаження, як в спірних видаткових та товарно-транспортних накладних, так і в частині оплачених відповідачем накладних, зазначено: м. Харків, пр. Науки, 35.

Кожна товарно-транспортна накладна підписана відповідачем, підпис завірено печаткою.

За весь час дії Договору відповідач не мав жодних претензій до позивача щодо оформлення товаросупровідної документації, яку він підписував, і підписи завіряв печатками.

Станом на 01.01.2020 загальна заборгованість відповідача на користь позивача за Договором поставки № 07 від 01.04.2017 за поставлений товар становить 300702,90 грн.

Відповідач, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, не заперечував щодо поставки товару позивачем за Договором поставки № 07 від 01.04.2017, однак наполягає на тому, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог через недоліки первинних бухгалтерських документів, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима" обгрунтовувало свої позовні вимоги. Зокрема, апелянт вважає, що видаткові накладні підписані не тими особами, які повинні підписувати первинні бухгалтерські документи від імені відповідача.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З 01.01.2018 набули чинності зміни до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідно до яких частину другу доповнено абзацом дев`ятим такого змісту: Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо .

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є також те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд також встановлює наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Видаткова накладна є тим первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, зокрема, передачу-приймання суб`єктами господарювання товару.

Разом з тим, у разі недоліків первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Такий факт оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 вищевказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п. 13.1 вищевказаних Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Апелянт посилається на те, що єдиною особою, уповноваженою на підписання видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, є завідувач аптеки №200.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні поставки здійснювалися позивачем до аптек № 131, № 194, № 342.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем поставок саме до аптеки №200.

Надані відповідачем до матеріалів справи довіреність №5 від 24.01.2017, наказ №7-ІІ від 23.01.2017, довіреність №35 від 21.12.2017 не є належними та допустимими доказами щодо того, що завідувач аптеки №200 є єдиною уповноваженою особою для здійснення прийому товарів та підписання відповідних документів за договором поставки № 07 від 01.04.2017, оскільки довіреність №5 від 24.01.2017, наказ №7-ІІ від 23.01.2017, довіреність №35 від 21.12.2017 не містять жодних посилань на договір поставки № 07 від 01.04.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в спірних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за договором поставки № 07 від 01.04.2017 підпис відповідальної особи вантажоотримувача (відповідача) завірено печаткою структурних підрозділів відповідача - Комунального підприємства Харківської обласної ради Фармація .

З матеріалів справи також вбачається, що позивач і відповідач є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення поставок), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться що податкового кредиту.

Податкові накладні, які були складені позивачем, зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується Додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ та відповідними квитанціями про таку реєстрацію, що, в свою чергу, свідчить про формування відповідачем податкового кредиту за отримані від позивача товари за договором поставки № 07 від 01.04.2017.

Посилання апелянта на те, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 є неналежним доказом існування заборгованості за договором поставки № 07 від 01.04.2017, спростовується наступним.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий позивачем до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019 підписано з боку відповідача головним бухгалтером КП ХОР "Фармація" Клюкач Людмилою Миколаївною, підпис якої засвідчено печаткою, з боку позивача - керівником ТОВ Компанія Максима - Теплинським Максимом Олександровичем, підпис якого засвідчено печаткою.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічний висновок викладеною в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справах № 905/1198/17 та від 05.03.2019 № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Факт здійснення між позивачем та відповідачем господарської операції за договором поставки № 07 від 01.04.2017 підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, а також відображено в податковій звітності.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання акту звірки взаєморозрахунків головним бухгалтером відповідача, в якому зазначено суму заборгованості в розмірі 300702,90 грн., а також міститься посилання на видаткові накладні, за якими за відповідачем обліковується зазначена у позові заборгованість за договором поставки № 07 від 01.04.2017, свідчить про визнання боргу відповідачем.

За результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України наявних у справі доказів у їх сукупності, матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача невиконаного зобов`язання в частині оплати за отриманий за договором поставки № 07 від 01.04.2017 товар в сумі 300702,90 грн.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 300702,90 грн.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Максима", також просив стягнути з відповідача - Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" пеню в розмірі 53516,88 грн. з 13.07.2018 по 10.01.2019, 3% річних у розмірі 13272,11 грн. за період з 13.07.2018 по 31.12.2019.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до розділу 7 Договору поставки № 07 від 01.04.2017, за порушення його умов сторони несуть взаємну цивільну-правову відповідальність.

У випадку затримки оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення з відповідача 53516,88 грн пені за період з 13.07.2018 по 10.01.2019, включно, а також 13272,11 грн - 3% річних за період з 13.07.2018 по 31.12.2019 законними та обґрунтованими, тому задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Позивач просив стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 40594,91 грн за період з липня 2018 року по листопад 2019 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2018 року по листопад 2019 року є арифметично невірним, оскільки позивачем помилково збільшено суму боргу без урахування дефляції.

Отже, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено частково позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з липня 2018 року по листопад 2019 року у сумі 29064,39 грн. та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11530,52 грн інфляційних втрат за період з липня 2018 року по листопад 2019 року у зв`язку з їх помилковим нарахуванням.

Щодо доводів апелянта про відхилення судом першої інстанції звернення відповідача про зменшення збитків та неустойки, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем до суду першої інстанції, Комунальне підприємство Харківської обласної ради "Фармація", як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, посилалося на ч.ч. 1, 2 ст. 616 ЦК України, зазначивши, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки за результатом оцінки відповідних доказів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 26.07.2019 у справі № 924/1086/17, від 14.09.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про зменшення зазначеної у позові неустойки, на наявність виняткових обставин не посилався.

З урахуванням вищенаведеного, рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/265/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/265/20 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Харківської обласної ради "Фармація" на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/265/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 у справі №922/265/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.10.2020.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Н.О. Мартюхіна