Ухвала

від 03.06.2020 по справі 910/4409/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4409/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі

за позовом Новопетрівської сільської ради до Приватного підприємства "Лік 1 Плюс" про внесення змін до договору;

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Лік 1 Плюс" до Новопетрівської сільської ради про визнання незаконною та скасування частини рішення,

представники:

позивача - Максиміхіна А. П., адвокат,

відповідача - Руденко В. Б., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (далі - Новопетрівська сільська рада) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Лік 1 Плюс" (далі - ПП "Лік 1 Плюс", Підприємство) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221886001:03:226:0001, укладеного 04.11.2004 між Новопетрівською сільською радою і ПП "Лік 1 Плюс", посвідченого Голуб Л. А., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 6724, виклавши пункт 6 договору в такій редакції: "6. Розмір річної орендної плати становить 12 (дванадцять) відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Новопетрівської сільської ради".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на необхідність перегляду розміру річної орендної плати на виконання рішення від 13.09.2018 № 1197 Новопетрівської сільської ради "Про внесення змін до договорів оренди землі комунальної власності" у зв`язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зміною розмірів земельного податку.

ПП "Лік 1 Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Новопетрівської сільської ради про визнання незаконним і скасування пункту 1 рішення Новопетрівської сільської ради від 13.09.2018 № 1197 "Про внесення змін до договорів оренди землі комунальної власності" про встановлення річної орендної плати ПП "Лік 1 Плюс" у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки за користування земельною ділянкою площею 0,4011 га, кадастровий номер 3221886001:03:226:0001, розташованою в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, та про скасування пункту 1.1 рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.11.2004, шляхом викладення пункту 6 цього договору в такій редакції: "6. Розмір річної орендної плати становить 12 (дванадцять) відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в безготівковому порядку на рахунок Новопетрівської сільської ради".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 (суддя Джарти В. В.) первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (колегія суддів у складі: Євсіков О. О., Дикунська С. Я., Тищенко А. І.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Новопетрівська сільська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення не врахував висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 3-53гс12, від 14.04.2015 у справі № 21-165а15, від 21.04.2015 у справі № 21-131а15, від 14.07.2015 у справі № 21-1699а15, від 07.10.2015 у справі № 3-481га15 (922/3871/14), від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15 (922/538/14), у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/10936/17, від 17.05.2018 у справі № 916/2344/17, від 08.08.2018 у справі № 916/2956/17.

ПП "Лік 1 Плюс" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у редакції від 08.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Новопетрівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 03.06.2020 о 14:30.

Ухвала мотивована тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених вище постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

Разом із тим, дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/4409/19 з огляду на таке.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з урахуванням положень статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою (базою нарахування) для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Разом з тим запропоновані позивачем зміни як у спірному рішенні, так і в проєкті змін не усувають недоліків чинної редакції договору оренди землі, не стосуються ані визначення у ньому нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ані визначення нової конкретної суми річної орендної плати.

Обґрунтовуючи задоволення зустрічного позову, суд зазначив, що визначений у договорі розмір орендної плати (3 % від нормативної грошової оцінки) відповідає чинному законодавству, зокрема положенням статті 288 ПК України, знаходиться в межах, встановлених зазначеним положенням податкового законодавства, тому у Новопетрівської сільської ради були відсутні підстави для перегляду розміру орендної плати та прийняття спірного рішення.

Суд також зазначив, що крім порушення такої гарантії стабільності суспільних відносин, цілком очевидно, що підвищення ставки орендної плати одразу в чотири рази одночасно із підвищенням нормативної грошової оцінки призведе до фінансових втрат відповідача як орендаря земельної ділянки.

У справах № 21-274а14, № 21-165а15, № 21-131а15, на які міститься посилання у касаційній скарзі, предметом позову є визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. За змістом рішень у цих справах Верховний Суд України дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, тобто після набрання чинності ПК України орендна плата за укладеними договорами не може сплачуватись у розмірі меншому, ніж це установлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

У справі № 3-53гс12, предметом позову в якій є вимога про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд України зазначив, що встановлення у статті 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

У справах № 3-481гс15, № 3-476гс15 предметом позову є вимога про внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативно-грошової оцінки землі на підставі прийнятих радою рішень про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель.

У справах № 916/2344/17, № 916/2956/17 предметом позову також є вимога про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативно-грошової оцінки землі на підставі прийнятого радою рішення про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Натомість у справі № 910/4409/19, яку розглядає колегія суддів, заявлено вимогу про внесення змін до договору оренди стосовно зміни розміру орендної ставки , що не стосується визначення в договорі нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, нового розрахунку на цій підставі розміру орендної плати.

Отже, правовідносини у справах № 3-476гс15, № 21-274а14, № 3-53гс12, № 21-165а15, № 21-131а15, № 3-481га15, № 910/10936/17, № 916/2344/17, № 916/2956/17 не є подібними у справі № 910/4409/19, оскільки підстави позовів у зазначеній справі та наведених справах і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Правовий висновок, викладений у постанові від 14.02.2018 у справі № 910/10936/17, не може бути взято до уваги з огляду на таке.

Під час розгляду касаційної скарги у справі № 910/7905/17 колегія суддів, враховуючи предмет і підстави позову, суб`єктний склад, фактичні обставини, які формують зміст спірних земельних правовідносин, в тому числі щодо щорічного затвердження рішеннями Київської міської ради як актами бюджетного законодавства, орендних ставок за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва, що може становити значний суспільний інтерес для учасників цих правовідносин, визнала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 910/10936/17, та передати справу № 910/7905/17 на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. За результатами такого розгляду прийнято постанову від 16.04.2018, у якій зазначено, що "з огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то згідно з пунктом 4.8 договору оренди від 14.07.2004 (в редакції від 27.12.2015) підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням Київської міської ради, яким затверджується бюджет міста Києва на відповідний рік, розміру орендної плати за землю шляхом можливого запровадження нових орендних ставок в залежності від видів економічної діяльності землекористувача".

Постанова Верховного Суду України від 14.07.2015 у справі № 21-1699а15, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня, а копія скаржником до касаційної скарги не додана.

Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Твердження викладені в касаційній скарзі про процесуальні порушення не містить жодного посилання на норми процесуального права які на думку скаржника порушені судом апеляційної інстанції. При цьому питання про залишення позову без розгляду було розглянуто апеляційним господарським судом і йому було надано належну правову оцінку та відображено у тексті постанови; прохання суду уточнити свої вимоги не може розглядатися як втручання у здійснення правосуддя, а перенесення судових засідань відбувалось, зокрема, з урахуванням клопотання від 02.12.2019 представника Новопетрівської сільської ради про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю у судовому процесі по іншій справі; клопотання від 09.12.2019 представника ПП "Лік 1 Плюс" про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю у судовому процесі по іншій справі; клопотання від 20.12.2019 представника ПП "Лік 1 Плюс" про відкладення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням у відпустці; у зв`язку з нез`явленням представників сторін у судове засідання, а також у зв`язку із зміною колегії суддів.

Згідно з пунктом 5 частини1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) , заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain) , зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235, 296, 314 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Новопетрівської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/4409/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір