Постанова

від 09.06.2020 по справі 460/1769/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1769/19 пров. № А/857/2375/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

за участі секретаря судового засідання Михальської М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий Двір на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (суддя - Дудар О.М., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 21 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий Двір до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кормовий двір в липні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 16.07.2019 №№0012451403, 0012461403, 0012471403. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного податкового законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, здійснених з ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд є безпідставними і помилковими, натомість реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами. Крім цього, позивач наголошує, що Податковий кодекс України (далі - ПК України) не ставить право платника податків на формування витрат та віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №460/1769/19 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в адміністративному позові, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Крім цього зазначає, що вирок, ухвалений судом на підставі угод в кримінальному провадженні, не може бути автоматично перенесений для вирішення податкового спору, з огляду на що вважає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги вироки у кримінальних справах, як належні та допустимі докази фіктивності контрагента позивача - ТОВ Фідо-Строй Груп . Також звертає увагу суду на ту обставину, що окремі недоліки товарно-транспортних накладних не можуть спростувати факт здійснення господарських операцій між ТОВ Кормовий двір та його контрагентами ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд .

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво, яке обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Рівненській області, також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДФС у Рівненській області до Головного управління ДПС у Рівненській області.

Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити відповідача його правонаступником Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Також, від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони відповідача не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Також колегія суддів враховує, що на період вжитих Урядом України карантинних заходів Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Надходження від відповідача вказаного клопотання в період дії карантинних заходів вказує на процесуальну можливість відповідача доступу до суду, шляхом подання засобами, як поштового так і електронного зв`язку будь-яких пояснень міркувань та доводів на адресу суду.

Таким чином, у сторін була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, сторона відповідача не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих їм щодо забезпечення процесуальні можливості доступу до суду такими правами не скористалася без поважних причин.

З огляду на приведені обставини справи, апеляційний суд вважає, що чергове відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи, порушення права на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

Відтак, розгляд вказаної справи здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, що зібрані судами попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ Кормовий двір зареєстроване, як юридична особа 19.02.2014, взяте на облік як платник податків у контролюючому органі 20.03.2014. Основним видом економічної діяльності товариства за КІЕД є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 19.06.2019 по 25.06.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кормовий двір з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Джорджія Консалт (код 41007201) за лютий 2017 року, ТОВ Фідо-Строй Груп (код 40313623) за лютий 2017 року, ТОВ Гефест Агро Трейд (код 41385238) за жовтень 2017 року та податку на прибуток за 2017 рік.

За наслідками перевірки складено акт від 26.06.2019 №1286/17-00-14-03/39141617, у якому зафіксовано порушення позивачем: пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134 статті 134 ПК України із змінами і доповненнями, пункту 5, 21 П(С)БО 15 Дохід , пункту 5 П(С)БО 11 Зобов`язання , статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні, пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, - підприємством занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого занижено фінансовий результат на загальну суму 687500 грн за 2017 рік, що призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 123750 грн; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 ПК України із змінами і доповненнями - сформований неправомірно та документальною перевіркою не підтверджений податковий кредит на загальну суму ПДВ 137500 грн (за лютий 2017 року - 110000 грн, за серпень 2017 року - 27500 грн, в результаті чого: завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за лютий 2017 року на 109032 грн та за жовтень 2017 року на 27500 грн; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за лютий 2017 року на 968 грн.

На підставі акта перевірки 26.06.2019 №1286/17-00-14-03/39141617 відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення: від 16.07.2019 №0012451403 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 154688 грн (123750 грн - за податковими зобов`язаннями, 30938 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); від 16.07.2019 №0012461403 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1210 грн (968 грн - за податковими зобов`язаннями, 242 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));від 16.07.2019 №0012471403 форми В4 про встановлення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2017 року в розмірі 109032 грн та за жовтень 2017 року в розмірі 27500 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішення суду першої інстанцію мотивоване безпідставністю позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У розумінні пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вищерівня звичайних цін, визначенихвідповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункту 198.6 статті 198 ПК України).

В силу вимог пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачено статтею 200 ПК України.

Від`ємне значення суми податку на додану вартість розраховується за правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Господарська діяльність, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі -Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб`єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995№88, зареєстровано в міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 2 Закону № 996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

У межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд .

Що стосується господарських операцій з ТОВ Джорджія Консалт (код ЄДРПОУ 41007201), позивачем до перевірки було надано наступні документи: договір поставки від 16.02.2017 №4, укладений між ТОВ Кормовий двір (Покупець) та ТОВ Джорджія Консалт (Продавець), згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти такий товар та оплатити його на умовах договору. Кількість товару, що постачається і його асортимент вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною договору і складені на основі письмової заявки Покупця; рахунки-фактури від 16.02.2017 №231 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн), від 17.02.2017 №233 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн); видаткові накладні від 16.02.2017 №РН-0000219 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн)), від 17.02.2017 №РН-0000220 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн); товарно-транспортні накладні від 16.07.2019 №219, від 17.02.2017 №220; податкові накладні, виписані ТОВ Джорджія Консалт , від 16.02.2017 №219 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн), від 17.02.2019 №220 на суму 165000,00грн; договір про відступлення права вимоги від 01.03.2017 №1/03/17, укладений між ТОВ Джорджія Консалт (Первісний кредитор) та ТОВ Білд-Солюшн-Груп (Новий кредитор), згідно з яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги оплати боргу, шо належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 16.02.2017 №4; платіжні доручення, що підтверджують перерахунок коштів ТОВ Кормовий двір для ТОВ Білд-Солюшн-Груп , від 26.05.2017 №331 на суму 30000,00грн (в т.ч. ПДВ 5000,00грн), від 26.05.2017 №330 на суму 100000,00грн (в т.ч. ПДВ 16666,67грн), від 25.05.2017 №329 на суму 7000,00грн (в т.ч. ПДВ 11666,67грн), від 25.05.2017 №327 на суму 10000,00грн (в т.ч.ПДВ 16666,67грн).

У регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Кормовий двір зроблено записи: Дт 28 -Кт 631 Розрахунки з постачальниками на суму 275000,00грн; Дт 64 Податковий кредит - Кт 631 на суму 55000,00грн; Дт 631 - Кт 31 Рахунки в банках на суму 300000,00грн.

При цьому, сальдо розрахунків з ТОВ Джорджія Консалт на рах. 631 Розрахунки з постачальниками станом на 25.06.2019 є кредитовим і становить 30000,00грн.

Що стосується господарських операцій з ТОВ Фідо-Строй Груп (код ЄДРПОУ 40313623), позивачем до перевірки надані наступні документи: договір поставки від 14.02.2017 №6, укладений між ТОВ Кормовий двір (Покупець) та ТОВ Фідо-Строй Груп (Продавець), згідно з яким Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти такий товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Кількість товару, що постачається і його асортимент вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною договору і складені на основі письмової заявки Покупця; рахунки-фактури від 14.02.2017 №70 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн), від 15.02.2017 №71 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн); видаткові накладні від 14.02.2017 №РН-0000065 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн)), від 15.02.2017 №РН-0000066 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн); товарно-транспортні накладні від 14.02.2019 №65, від 15.02.2017 №66 (т.1 - а.а.с.49, 51); податкові накладні, виписані ТОВ Фідо-Строй Груп , від 14.02.2017 №65 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн), від 16.02.2019 №66 на суму 165000,00грн (в т.ч.ПДВ 27500,00грн); договір про відступлення права вимоги від 29.08.2017 №3, укладений між ТОВ Фідо-Строй Груп (Первісний кредитор) та ТОВ Добош-Трейд (Новий кредитор), згідно з яким Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги оплати боргу, шо належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором підряду від 14.02.2017 №6; платіжне доручення, що підтверджує перерахунок коштів ТОВ Кормовий двір для ТОВ Добош-Трейд , від 29.08.2017 №376 на суму 33000,00грн (в т.ч. ПДВ 55000,00грн).

У регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Кормовий двір зроблено записи: Дт 28 -Кт 631 Розрахунки з постачальниками на суму 275000,00грн; Дт 64 Податковий кредит - Кт 631 на суму 55000,00грн; Дт 631 - Кт 31 Рахунки в банках на суму 330000,00грн. При цьому, сальдо розрахунків з ТОВ Фідо-Строй-Груп на рах. 631 Розрахунки з постачальниками станом на 25.06.2019 становить 0 грн.

Що стосується господарських операцій з ТОВ Гефест Агро Трейд (код ЄДРПОУ 41385238), позивачем до перевірки надані наступні документи: договір поставки від 16.08.2017 №1, укладений між ТОВ Кормовий двір (Покупець) та ТОВ Гефест Агро Трейд (Продавець), згідно з яким Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти такий товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Кількість товару, що постачається і його асортимент вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною договору і складені на основі письмової заявки Покупця; рахунок-фактуру від 16.08.2017 №10 на суму 165000,00грн (в т.ч. ПДВ 27500,00грн); видаткову накладну від 16.08.2017 №РН-000004 на суму 165000,00грн (в т.ч. ПДВ 27500,00грн); товарно-транспортну накладну від 16.08.2019 №4; податкову накладну, виписану ТОВ Гефест Агро Трейд , від 16.08.2017 №4 на суму 165000,00грн (в т.ч. ПДВ 27500,00грн); платіжне доручення, що підтверджує перерахунок коштів ТОВ Кормовий двір для ТОВ Гефест Агро Трейд , від 23.10.2017 №408 на суму 165000,00грн (в т.ч. ПДВ 27500,00грн).

У регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Кормовий двір зроблено записи: Дт 28 -Кт 631 Розрахунки з постачальниками на суму 137500,00грн; Дт 64 Податковий кредит - Кт 631 на суму 27500,00грн; Дт 631 - Кт 31 Рахунки в банках на суму 165000,00грн. При цьому, сальдо розрахунків з ТОВ Гефест Агро Трейд на рах. 631 Розрахунки з постачальниками станом на 25.06.2019 становить 0 грн.

За наслідками операцій з ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд позивачем задекларований податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість наступним чином: податкова декларація від 17.03.2017 №9044120679 (звітна) за лютий 2017 року : ПДВ у сумі 55000,00грн - за операціями з ТОВ Джорджія Консалт ; ПДВ у сумі 55000,00грн - за операціями з ТОВ Фідо-Строй Груп ; податкова декларація від 20.09.2017 №9191945628 (звітна) за серпень 2017 року: ПДВ у сумі 27500,00грн - за операціями з ТОВ Гефест Агро Трейд ; податкова декларація від 18.10.2017 №9216548313 (уточнююча) за серпень 2017 року: ПДВ у сумі мінус 27500,00грн - за операціями з ТОВ Гефест Агро Трейд ; податкова декларація від 17.11.2017 №9243265375 (звітна) за жовтень 2017 року: ПДВ у сумі 27500,00грн - за операціями з ТОВ Гефест Агро Трейд .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та відповідно, правомірності формування ним витрат та податкового кредиту, є обов`язковими, проте недостатніми, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги твердження позивача про те, що подані ним для перевірки документи мають обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV та Порядком заповнення податкової накладної , передбаченим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, проте зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (частина четверта статті 268 ГК України).

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

На виконання наведених норм, договори поставки, укладені позивачем з ТОВ Джорджія Консалт (від 16.02.2017 №4), ТОВ Фідо-Строй Груп (від 14.02.2017) та ТОВ Гефест Агро Трейд (від 16,08.2017 №1) описують умови та процедуру постачання товару, визначаючи обов`язкову наявність, зокрема, наступних документів: письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженою особою, на постачання товару, де вказуються загальна назва товару, асортимент товару, кількість товару (пункт 2 1 договорів); документів, які підтверджують якість товару (сертифікати, посвідчення якості, висновки СЕС тощо), які Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві при передачі товару (пункт 2.5 договорів). При цьому, пунктом 4.1 зазначених договорів визначає вимоги до якості товару, що повинна відповідати встановленим державними стандартами та технічними умовами, що діють в Україні, і підтверджуватись документами, які гарантують якість. Жодного із вищезазначених документів позивачем ні під час перевірки, ні суду надано не було.

Згідно з наданими позивачем документами, від обумовлених контрагентів здійснювалася поставка діоксиду кремнію, що є хімічною сполукою, проте будь-якої інформації щодо властивостей товару та його призначення згідно з ДСТУ такі документи не містять, як не містять і даних про його якість, тару і упаковку.

У силу вимог Закону №996-XIV, Закону України Про автомобільний транспорт та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої є обов`язковим для всіх суб`єктів господарської діяльності.

Згідно з положеннями Правил №363, товарно-транспортні накладні є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З досліджених судом товарно-транспортних накладних вбачається, що товар від постачальників ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд було перевезено автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER , НОМЕР_1 , що є легковим пасажирським автомобілем, проте не можливо встановити, яким чином без тари було перевезено діоксид кремнію у кількості 1000,00кг за один рейс. Крім того, всупереч вимогам Правил №363 зазначені товарно-транспортні накладні не містять даних про прибуття, вибуття та простій транспортного засобу, що унеможливлює встановлення кількості витраченого в рейсі часу.

Апеляційний суд зазначає, що ТОВ Кормовий двір ні для перевірки податковому органу, ні суду не надано жодних первинних документів, які б підтверджували оприбуткування отриманого від ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд товару, не підтверджено ведення складського обліку.

У ході розгляду справи суду було надано документи на підтвердження використання у господарській діяльності придбаного, як стверджує позивач, у ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд товару, а саме - договори поставки та видаткові накладні, виписані для наступних контрагентів: від 16.02.2017 №5 - для ТОВ УПГ-Інвест (договір від 15.02.2017 №15002/17); від 17.03.2017 №13 - для ТОВ ГощаМілк (договір від 12.01.2017 №12-01/17); від 03.04.2017 №16 - для ТОВ УПГ-Інвест (договір від 15.02.2017 №15002/17); від 05.04.2017 №19 - для ТОВ Агроскорм (договір від 05.04.2017 №05-04/17); від 10.04.2017 №27 - для ТОВ Кролікофф (договір від 26.10.2016 №2-10/16); від 25.04.2017 №26 - для ТОВ ГощаМілк (договір від 12.01.2017 №12-01/17); від 10.05.2017 №29 - для ТОВ УПГ-Інвест (договір від 15.02.2017 №15002/17); від 11.05.2017 №30 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 13.05.2017 №32 - для ТОВ Агроскорм (договір від 26.10.2016 №2-10/16); від 13.05.2017 №34 - для ФГ Ольвія (договір від 08.10.2015 №8-10/15); від 19.05.2017 №37 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 16.06.2017 №45 - для УПГ-Інвест (договір від 15.02.2017 №15002/17); від 18.09.2017 №70 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 21.08.2017 №72 - для ФГ Джерельна криниця (договір від 18.07.2017 №18-07/17); від 15.09.2017 №86 - для ТОВ Інбел (договір від 17.07.2017 №17-07/17); від 04.10.2017 №94 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 06.10.2017 №95 - для ФГ Ольвія (договір від 08.10.2015 №8-10/15); від 09.11.2017 №107 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 17.01.2018 №3 - для СФГ Крупецьагроптиця (договір від 04.05.2017 №04-05/17); від 09.02.2018 №10 - для ТОВ УПГ-Інвест (договір від 15.02.2017 №15002/17); від 20.02.2018 №19 - для ТОВ Пан-Меркурій (договір від 28.08.2017 №28-08/17); від 26.02.2018 №20/1 - для ТОВ Агроскорм (договір від 05.04.2017 №05-04/17).

Також позивачем суду було надано договір оренди нежитлового приміщення від 11.07.2016 укладений між ТОВ Кормовий двір та ФОП ОСОБА_1 , згідно з яким позивач орендує нерухоме майно - приміщення площею 128,3кв м за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів критично оцінює надані докази за відсутності можливості встановити причинно-наслідкові зв`язки, а саме, що реалізований зазначеним контрагентам товар (первинна документація за господарськими операціями з якими була долучена до матеріалів справи) було придбано позивачем безпосередньо у ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд .

При цьому суд вказує, що відсутність обумовленої можливості пов`язана з відсутністю складського обліку у позивача, ведення якого у передбачений законодавством спосіб дало б змогу ідентифікувати придбані й реалізовані в наступному товари за технічними характеристиками, ціною придбання, виробником, постачальником тощо.

В силу вимог статті 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до положень статтей 200-1, 201 ПК України з 01.01.2015 усі податкові накладні з податку на додану вартість та розрахунки коригування до них складаються платниками податку на додану вартість та надаються контрагентам виключно в електронній формі.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, з 01.02.2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки позивача відповідачем було встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару контрагентами ТОВ Кормовий двір саме на підставі аналізу баз даних органів ДФС - Єдиного реєстру податкових накладних та автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Джорджія Консалт зареєстровано як юридичну особу 07.12.2016, основний вид діяльності за КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних та автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту, перша та остання звітність ТОВ Джорджія Консалт подана до контролюючого органу за лютий 2017 року. Кількість працюючих - 6 осіб. У лютому 2017 року ТОВ Джорджія Консалт згідно із зареєстрованими податковими накладними придбано вживаний одяг, вживане взуття, посуд, а реалізовано - гель-лаки, папір, діоксид кремнію, макуху соняшникову, кукурудзу, інструмент, труби та різноманітні послуги. Отже, встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та реалізацію товарів невідомого походження.

Таким чином, реальне джерело походження діоксиду кремнію у ТОВ Джорджія Консалт не прослідковується. За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання, тобто реалізований (документально) для ТОВ Кормовий двір діоксид кремнію не вироблявся, не імпортувався та не придбався у контрагентів-постачальників.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Гефест Агро Трейд зареєстровано як юридичну особу 08.06.2017, основний вид діяльності за КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних та автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту, перша та остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ Гефест Агро Трейд за липень 2018 року, прийнята контролюючим органом 20.08.2018 за №9175837806. У періоді серпень-жовтень 2017 року ТОВ Гефест Агро Трейд придбано згідно із зареєстрованими податковими накладними автошини в асортименті, комплекс будівельно-монтажних робіт з реконструкції нежитлового приміщення тощо, а реалізовано -діоксид кремнію. Отже, встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та реалізацію товарів невідомого походження.

Таким чином, реальне джерело походження діоксиду кремнію у ТОВ Гефест Агро Трейд не прослідковується. За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання, тобто реалізований (документально) для ТОВ Кормовий двір діоксид кремнію не вироблявся, не імпортувався та не придбався у контрагентів-постачальників.

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Луганській області від 08.11.2017 №55/12-32-15-05-15/41385238, проведеним аналізом ЄРПН встановити походження реалізованих товарів за період з 01.08.2017 по 06.11.2017 ТОВ Гефест Агро Трейд неможливо, що свідчить про підміну придбаного товару. Про нереальність господарських операцій ТОВ Гефест Агро Трейд свідчать наступні факти: реалізація покупцям товарів/робіт (послуг), придбаних в період з 01.08.2017 по 06.11.2017, не здійснювалася; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ); відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про основні фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства); за даними ЄРПН відсутні операції щодо оренди та зберігання придбаного майна; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; інформація оперативного управління щодо незнаходження ТОВ Гефест Агро Трейд за податковою адресою.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Фідо-Строй Груп зареєстровано як юридичну особу 02.03.2016, основний вид діяльності за КВЕД - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних та автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту, перша та остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ Фідо-Строй Груп за лютий 2017 року, прийнята контролюючим органом 16.03.2017 за №7000506066 з відміткою до відома зі статусом містить помилки . Інформація щодо трудових ресурсів відсутня, розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ТОВ Фідо-Строй Груп не подавався. У січні 2017 року ТОВ Фідо-Строй Груп згідно із зареєстрованими податковими накладними придбано м`ясо куряче морожене подрібнене, мандарини, цукор, тушки курчат-бройлерів, сало свиняче, фарш курячий RRAK-TOL , печінку свинячу заморожену, оселедець с/м тощо, а реалізовано у січні-лютому 2017 року - блоки управління кранами, діоксид кремнію та різноманітні послуги. Отже, встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та реалізацію товарів невідомого походження.

Таким чином, реальне джерело походження діоксиду кремнію у ТОВ Фідо-Строй Груп не прослідковується. За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання, тобто реалізований (документально) для ТОВ Кормовий двір діоксид кремнію не вироблявся, не імпортувався та не придбався у контрагентів-постачальників.

Крім того, договір поставки від 14.02.2017 №6 від ТОВ Фідо-Строй Груп підписано ОСОБА_2 .

Поряд з цим, ОСОБА_2 вироком Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року у справі №757/3261/18-к визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України, а саме: у внесенні за попередньою змовою групою осіб завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, ТОВ Фідо-Строй Груп (код ЄДРПОУ 40313623).

За змістом вироку, у квітні 2017 року ОСОБА_2 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодилася на пропозицію невстановленої особи щодо внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей про призначення її як директора та засновника ТОВ Фідо-Строй Груп за грошову винагороду, надавши копію свого паспорта та картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду.

Надалі ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, засвідчила своїм підписом: опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 06.04.2017; - заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 06.04.2017, до якої невстановленою особою внесено завідомо неправдиві відомості про зміну керівника юридичної особи ТОВ Фідо-Строй Груп та зміну складу її засновників на ОСОБА_2 ; договір №3 купівлі-продажу частки в Статутному капіталі від 05.04.2017, до якого невстановленою особою внесено завідомо неправдиві відомості про придбання ОСОБА_2 у ОСОБА_3 за 1000 гривень частки в статутному капіталі ТОВ Фідо-Строй Груп у розмірі 1000 грн., що становить 100% від статутного капіталу та всіх прав і обов`язків учасника товариства.

Вину у вчиненні злочину ОСОБА_2 визнала повністю. Зазначений вирок набрав законної сили 19.04.2018.

Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі №757/13392/18-к ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України, а саме: у внесенні за попередньою змовою групою осіб завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, ТОВ Фідо-Строй Груп (код ЄДРПОУ 40313623).

За змістом вироку, у лютому 2016 року ОСОБА_4 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на пропозицію невстановленої особи щодо внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей щодо ТОВ Фідо-Строй Груп за грошову винагороду, надавши копію свого паспорта та картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду.

Надалі ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, засвідчив своїм підписом: опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи від 02.03.2016; заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи від 02.03.2016; протокол №1 Загальних зборів Учасників ТОВ Фідо-Строй Груп від 02.03.2016; договір №3 купівлі-продажу частки в Статутному капіталі від 05.04.2017.

Вину у вчиненні злочину ОСОБА_4 визнав повністю. Зазначений вирок набрав законної сили 21.05.2018.

Таким чином, вироками суду підтверджено відсутність намірів особи, яка підписувала документи, складені в межах господарських взаємовідносин з ТОВ Кормовий двір , на ведення будь-якої господарської діяльності як керівника ТОВ Фідо-Строй Груп та факт здійснення державної реєстрації зазначеного контрагента позивача в незаконний спосіб.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд констатує, що підписані невідомими особами документи, які досліджувались під час перевірки, не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки товару.

А тому, апеляційний суд наголошує на відсутності у позивача відповідних (належним чином оформлених та підписаних посадовими особами ТОВ Кормовий Двір та ТОВ Фідо-Строй Груп первинних документів, як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХІV.

Неналежність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій унеможливлює прийняття позиції позивача про реальність здійснення таких операцій.

У справі № 826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 КК України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 травня 2018 року у справі №2а-7792/11/2670, від 11 червня 2018 року у справі №826/10947/13-а, від 25 вересня 2018 року у справі №802/1233/16-а, від 19 лютого 2019 року у справі №826/11252/16.

В даній справі апеляційний суд не вбачає підстав для відступлення від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, обставини фіктивності підприємницької діяльності ТОВ Фідо-Строй Груп , встановлені вироками Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у справі №757/3261/18-к та від 20 квітня 2018 року у справі №757/13392/18-к, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Зважаючи на той факт, що контрагентом позивача було фіктивне підприємство ТОВ Фідо-Строй Груп , апеляційний суд прийшов до висновку, що первинні документи, надані позивачем до перевірки на підтвердження сформованого податкового кредиту, підписані неповноважними особами, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд зазначає, що правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат на придбання товарів чи послуг з його господарською діяльністю, яка полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних товарів чи послуг. За відсутності останнього, нема підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі відсутності останнього, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та не зважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наданими позивачем документами не можливо підтвердити факт поставки ТОВ Кормовий двір товару від ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд, оскільки його походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реально задекларованого виробництва.

Тобто, видаткові та податкові накладні, виписані для позивача ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд не є первинними документами, тобто вважаються дефектними, а описані в них операції мають формальний характер.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено факт використання у господарській діяльності ТОВ Кормовий двір товару, ідентичного задекларованому (діоксид кремнію), що свідчить про набуття останнього позивачем у власність без будь-яких первинних документів, що підтверджують таке отримання.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 21 П(С)БО 15, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №85/4306, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (далі - П(С)БО 11), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Враховуючи викладене, діоксид кремнію загальною вартістю 687500 грн, облікований позивачем як отриманий від ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд, за своєю суттю є безоплатно отриманим активом, що призвів до зростання власного капіталу позивача, та є доходом у розумінні пункту 5 П(С)БО 15.

Колегія суддів наголошує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених та зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтвердженій доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідно підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідний сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивності операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не її платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Загальним правилом (частина перша статті 77 КАС України) обов`язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача як суб`єкта владних повноважень полягає обов`язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (частина друга статті 77 КАС України).

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов`язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог законодавства) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки.

Щодо того, що позивач не може нести жодної відповідальності за порушення або невиконання (неналежне виконання) його контрагентами вимог чинного законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, платник має бути обачним при виборі контрагента. Несприятливі наслідки недостатньої обережності ведення суб`єктом господарювання господарської діяльності покладається на особу, яка уклала такі правочини. Такі несприятливі наслідки не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань. У випадку недобросовісності контрагента покупець несе ризик від своєї бездіяльності в рамках податкового законодавства, розбавляючись можливості формувати витрати та податковий кредит у зв`язку із відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Під час проведення перевірки встановлено, ТОВ Кормовий двір уклало правочини із сумнівним |недобросовісними контрагентами без прояву належного рівня обережності. Несприятливі наслідки обережності ведення суб`єктом господарювання господарської діяльності докладається на ТОВ Кормовий двір - особу, яка уклала такі правочини.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реального виконання спірних господарських операцій та укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених судом апеляційної інстанції не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин. Крім того, таких документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Наведені у сукупності обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача окремих необхідних документів, які відповідно до ПК України та Закону №996-XIV за відсутності господарських операцій сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту.

Як наслідок, ТОВ Кормовий двір сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання товарів та послуг у джерела, яке не відповідає документально оформленому. Укладені договори з вищезазначеними постачальниками не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет.

Первинні документи складено всупереч нормам частини першої статті 9 Закону №996-XIV та підпунктів 2.1 і 2.2 Положення №88, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 11 Закону №996-XIV відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція які певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого статті 1 Закону №996-XIV, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком податкового органу, який підтриманий судом першої інстанції, про те, що позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ Джорджія Консалт , ТОВ Фідо-Строй Груп та ТОВ Гефест Агро Трейд занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого зменшено фінансовий результат у декларації з податку на прибуток від 28.02.2018 №9299443369 за 2017 рік на 687500 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік у розмірі 123750 грн, а також завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 133500 грн (у т.ч.: за лютий 2017 року - на 110000 грн, за серпень 2017 року - на 27500 грн), в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за лютий 2017 року на 109032 грн за жовтень 2017р. на 27500 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за лютий 2017 року на 968 грн.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 №0012451403, від 16.07.2019 №0012461403, від 16.07.2019 №0012471403 прийняті Головним управлінням ДФС у Рівненській області правомірно та скасуванню не підлягають.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Рівненській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішень виконало.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кормовий Двір залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року.