Рішення

від 02.06.2020 по справі 912/1231/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 рокуСправа № 912/1231/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1231/15-г

за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону, 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 3, в інтересах держави в особі:

І - Міністерства оборони України, 03168 м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6,

ІІ - Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39,

до відповідача - Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", 25005, м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2-В,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт", 25006, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 5-А,

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1,

про визнання права власності та витребування майна,

представників:

від прокуратури - участі не брали;

від позивача І - Вологжаніна О.Д., довіреність від 23.09.19 № 220/554/Д;

від позивача ІІ - Івашін Є.В., ордер КС 384907 від 25.04.18;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи (Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт") - участі не брали;

від третьої особи (ПАТ АБ "Укргазбанк") - участі не брали.

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" з позовом до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" про визнання права власності та витребування майна.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.08.2018 у справі № 912/1231/15-г в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.08.2018 у справі № 912/1231/15-г задоволено, скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.08.2018, справу № 912/1231/15-г направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 14.05.2019 справу № 912/1231/15-г прийнято до свого провадження суддею Бестаченко О.Л., постановлено розглядати справу № 912/1231/15-г за правилами загального позовного провадження; учасникам судового процесу встановлено строк до 03.06.2019 (до початку підготовчого засідання) для надання суду письмових позицій щодо позовної заяви з урахуванням постанови Верховного Суду від 18.04.2019 та фактичних обставин, які мають місце на час нового розгляду справи.

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 від ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. надійшли письмові пояснення (відзив) на позовну заяву, із урахуванням постанови Верховного Суду від 18.04.2019 та фактичних обставин, які мають місце на час нового розгляду справи.

Також надійшло клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 31.05.2019 № б/н про виключення зі складу учасників справи № 912/1231/15-г Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт". В обґрунтування клопотання ліквідатор зазначає, що в даній справі суд поряд з юридичною особою позивачем Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", допустив до участі у справі її структурний підрозділ, Філію Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, яка крім того не є юридичною особою.

Окрім того, ліквідатором Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражним керуючим Бершадським С.М. подано клопотання від 31.05.2019 № б/н про відкладення проведення підготовчого засідання, яке мотивовано відсутністю можливості взяти участь у підготовчому засідання через перебування у відрядженні в іншій судовій справі.

Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" подано клопотання від 03.06.2019 № 117/юр про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з участю представника позивача, адвоката Івашина Є.В. 05.06.19 о 10:00 год. у розгляді Східним апеляційним господарським судом справи № 917/154/15.

05.06.2019 господарський суд відкрив підготовче засідання.

Ухвалою від 05.06.2019 у задоволенні клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 31.05.2019 № б/н про відкладення розгляду справи відмовлено; клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 03.06.2019 № 117/юр про відкладення розгляду справи задоволено; підготовче засідання у справі № 912/1231/15-г відкладено на 19.06.2019 на 14:00 год; надано можливість Прокурору, сторонам та третім особам подати додаткові письмові пояснення щодо клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 31.05.2019 № б/н про виключення зі складу учасників справи № 912/1231/15-г Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт", а також інформацію щодо понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 912/1231/15-г.

06.06.2019 до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України від 09.01.2019 № 9.

06.06.2019 до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019, з пропуском встановленого строку, надійшли письмові пояснення Військового прокурора Кіровоградського гарнізону від 20.05.2019 № 3945 вих-19.

18.06.2019 до господарського на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019, з пропуском встановленого строку, надійшли письмові пояснення Військового прокурора Кіровоградського гарнізону від 20.05.2019 № 3945 вих-19.

18.06.2019 до господарського суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" від 18.06.2019 № 512/179/2019, в якій третя особа просить провести підготовче засідання по справі № 912/1231/15-г без її уповноваженого представника, а в разі неможливості слухання справи за даної явки - відкласти розгляд справи на іншу дату.

Також, в своїй заяві Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" повідомляє, що підтримує клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" про виключення Філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" зі складу часників справи. Вважає вказане клопотання законним та обґрунтованим, оскільки інтереси філії у даній справі представляє та захищає її юридична особа - Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

19.06.2019 до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2019, з пропуском встановленого строку, надійшли письмові пояснення Військового прокурора Кіровоградського гарнізону від 18.06.2019 № 8768 вих-19 та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 18.06.2019 № 355/юр.

19.06.2019 до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019, з пропуском встановленого строку, надійшли письмові пояснення Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 30.05.2019 № 295/юр.

19.06.2019 до господарського суду від Військового прокурора Кіровоградського гарнізону надано оригінали фіскальних чеків ПАТ "Укрпошта" на підтвердження направлення копій пояснень іншим учасникам справи.

19.06.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 19.06.2019 відмовлено в задоволенні усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви в підготовчому засіданні; відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 31.05.2019 № б/н про виключення зі складу учасників справи № 912/1231/15-г філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 - Управління начальника робіт"; закрито підготовче провадження у справі № 912/1231/15-г; справу № 912/1231/15-г призначено до судового розгляду по суті на 05.07.2019 на 10:00 год.

05.07.2019 господарський суд відкрив розгляд справи по суті.

05.07.2019 в судовому засіданні представником відповідача у зв`язку із складністю справи, її багатотомністю, а також суттєвими наслідками розгляду даної справи для відповідача та третьої особи ПАТ АБ "Укргазбанк" заявлено клопотання від 05.07.2019 № б/н про колегіальний розгляд справи.

05.07.2019 в судовому засіданні представником відповідача подано суду клопотання від 05.07.2019 № б/н про об`єднання в одне провадження справи № 912/1231/15-г зі справою № 912/2428/16 про банкрутство Приватного підприємства "Агрорембудсервіс".

Протокольною ухвалою від 05.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 05.07.2019 № б/н про колегіальний розгляд справи у зв`язку з його необґрунтованістю та подачею з пропусками встановлених законом строків.

Протокольною ухвалою від 05.07.2019 на виконання вимог ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, а також керуючись принципом пропорційності господарського судочинства, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 05.07.2019 № б/н про об`єднання в одне провадження справи № 912/1231/15-г зі справою № 912/2428/16 про банкрутство Приватного підприємства "Агрорембудсервіс".

Протокольною ухвалою від 05.07.2019 оголошено перерву в судовому засіданні 05.07.2019 до 25.07.2019 до 14:00 години.

25.07.2019 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.07.2019 представником відповідача оголошено заяву про відвід судді Бестаченко О.Л.

Господарський суд ухвалою від 25.07.2019 відмовив в задоволенні усного клопотання представника позивача ІІ про застосування до заяви відповідача про відвід положень ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України; визнав необґрунтованим відвід судді Бестаченко О.Л. у справі № 912/1231/15-г, заявлений представником ліквідатора ПП "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 25.07.2019 № б/н; зупинив провадження у справі № 912/1231/15-г до вирішення питання про відвід, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд (у складі судді Тимошевської В.В.) ухвалою від 26.07.2019 у задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 25.07.2019 про відвід судді Бестаченко О.Л. у справі № 912/1231/15-г відмовив.

Разом з тим, 31.07.2019 на адресу суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" від 31.07.2019 б/н на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2019, якою зупинено провадження у справі № 912/1231/15-г.

Ухвалою від 01.08.2019 господарський суд поновив провадження у справі № 912/1231/15-г. У відповідності до підпункту 17.12. п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 912/1231/15-г зупинив до перегляду Центральним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/1231/15-г та повернення матеріалів справи з Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2019 року у справі № 912/1231/15-г залишено без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 повернуто апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2019 року у справі №912/1231/15-г.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" в особі ліквідатора Бершадського С.М. залишено без задоволення. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі № 912/1231/15-г залишено без змін.

30.03.2020 матеріали справи №912/1231/15-г надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

В той час, господарським судом враховано, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", що набрав законної сили 02.04.2020, внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (п.п.3 п. 11 вказаного Закону)".

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2016 № 912/2428/16 (суддя Коваленко Н.М.) визнано ПП "Агрорембудсервіс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута ПП "Агрорембудсервіс" та призначено ліквідатором банкрута - ПП "Агрорембудсервіс" арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Господарський суд ухвалою від 04.08.2016 припинив повноваження арбітражного керуючого Новосельцева В.П. в якості ліквідатора ПП "Агрорембудсервіс" з 04.08.2016. Призначив ліквідатором ПП "Агрорембудсервіс" арбітражного керуючого Бершадського С.М.

Суд враховує, що з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд враховує, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №922/928/17).

В той час, спір який виник між сторонами у даній справі є спором, що пов`язаний з банкрутством Приватного підприємства "Агрорембудсервіс", оскільки безпосередньо стосується формування ліквідаційної маси за рахунок якої відбувається задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства і відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Кодекс України з процедур банкрутства має розглядатися господарським судом (суддею) у провадженні якого перебуває справа про банкрутство в межах цієї справи.

Поряд з цим, судді, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" № 912/2428/16 (суддя Коваленко Н.М.), було скасовано рішення, прийняте нею у справі № 912/1231/15-г про визнання права власності та витребування майна, в якій Приватне підприємство "Агрорембудсервіс" є боржником, що виключає допустимість нового розгляду вказаного спору зазначеним суддею.

За викладених обставин, Господарський суд Кіровоградської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Центрального апеляційного господарського суду листом від 10.12.2019 № 03-10/11081/19 щодо проблемних питань практичного застосування деяких норм Кодексу України з процедур банкрутства (а.с. 194-196 т. 19).

Листом Центрального апеляційного суду від 19.12.2019 № 08-06/1367/19, в якості методичної допомоги повідомлено, що у разі неможливості утворення складу суду для розгляду питання в порядку а. 3 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства у скасованій частині в межах справи про банкрутство необхідно керуватися загальними нормами ГПК, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 31 ГПК України, ч. 4 ст. 31 ГПК України (а.с. 197 т. 19).

Листом Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 №663/0/8108-19 повідомлено, що наведені у листі проблемні питання обговорено суддями Касаційного господарського суду, які погодились, що формування частини другої та третьої ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства можуть призвести до виникнення труднощів у практичній реалізації норм. Проте, складність порушеного у листі питання свідчить про неможливість його вирішення абстрактно, тобто шляхом формування критеріїв визначення складу суду та повторної участі судді у розгляді в межах справи про банкрутство, спорів, стороною в яких є боржник, без врахування обставин, які характеризують відповідну справу. Конкретна позиція щодо розуміння окремих аспектів згаданих у листі правових норм може бути сформована Касаційним господарським судом лише в процесуальному порядку (а.с. 198 т. 19).

Згідно довідки начальника загального відділу (канцелярії) Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2020 № б/н вбачається, що після автоматизованого розподілу 13.05.2019 справу № 912/1231/15-г призначено судді Бестаченко О.Л. Із змісту автоматизованого розподілу 13.05.2019 вбачається, що судді, які приймали рішення у вказаній справі (Вавренюк Л.С., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) виключені з автоматизованого розподілу у зв`язку з недопустимістю повторної участі судді в розгляді справи (а.с. 199-200 т. 19).

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи викладені обставини, керуючись принципом пропорційності господарського судочинства, господарський суд ухвалою від 12.05.2020 визнав за можливе продовжити розгляд даної справи одноособово, у складі судді Бестаченко О.Л.

Ухвалою від 12.05.2020 поновлено провадження у справі № 912/1231/15-г; судове засідання призначено на 03.06.2020 на 10:30 год.; явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою.

03.06.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" арбітражного керуючого Бершадського С.М. від 01.06.2020 № 02-01/540/20, в якому вказано, що у зв`язку з тим, що ліквідатор зайнятий в інших судових засіданнях 03.06.2020 о 10:30, просить суд засідання провести за його відсутності.

03.06.2020 від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання від 03.06.2020 № 512/192/2020, в якому третя особа просить провести розгляд справи № 912/1231/15-г без участі представника АБ "Укргазбанк"; в разі неможливості розгляду справи за даної явки, - відкласти розгляд справи на іншу дату.

03.06.2020 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 03.06.2020 взяли участь представники Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд". Інші учасники справи повноважних представників у засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, хоча були належним чином завчасно повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення поштових відправлень та розміщення оголошення на вебпорталі Судової влади України.

Згідно частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх представників, інші учасники справи належним чином завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд з врахуванням ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.06.2020 представником Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" подано клопотання про долучення до матеріалів справи пояснення по справі від 23.07.2019 № 327/юр з відмітками представників інших учасників справи про отримання копії такого пояснення, а також клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 18.02.2020, постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 по справі № 917/154/15.

У судовому засіданні 03.06.2020 судом досліджено докази і письмові пояснення, викладенні в заявах по суті справи.

Так, обґрунтовуючи поданий до суду позов прокурор, посилаючись на ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні сили України", ст. 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", ст. 220, 316, 317, 319, 321, 326, 329, 330, 346, 388, 391, 392, 657 ЦК України стверджує, що державі в особі Міністерства оборони України належить право власності на 3/20 комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кіровограді, однак наявність такого права заперечується Приватним підприємством "Агрорембудсервіс", у незаконному володінні якого перебуває зазначене майно на підставі нікчемної біржової угоди, укладеної з останнім 02.12.2005, у зв`язку з чим прокурор просить зазначене майно у відповідача та передати його Державному підприємству "Укрвійськбуд" Міністерства оборони України Укрвійськбуд в особі його філії - "1080 - Управління начальника робіт", на балансі якої таке майно перебуває (а.с. 3-10 том 1).

Під час нового розгляду справи Приватне підприємство "Агрорембудсервіс" подало письмові пояснення із урахуванням постанови ВС від 18.04.2019 та фактичних обставин, які мають місце на час нового розгляду справи (а.с. 18-28, том 18). Так, відповідач наголошує на недоведеності того, що спірне майно має статус військового. Продаж спірного майна здійснювався в процесі провадження справи про банкрутство ДП МО України "Укрвійськбуд" відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі Біржової угоди 21.12.2005 ОКП Кіровоградське ОБТІ здійснило державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 3/20 комплексу будівель і споруд по вул. Левановського, 1-В за ПП "Агрорембудсервіс". Відповідач вважає, що нікчемність Біржової угоди має бути доведена в загальному порядку. ПП "Агрорембудсервіс" наголошує, що у його власності перебуває Комплекс (цілий) по вул. Левановського, 2В в м. Кіровограді, тоді як прокурор просить витребувати 3/20 частини Комплексу будівель і споруд по вул. Левановського, 2В у м. Кіровограді, яка відповідачеві документально не належить. Також відповідач зазначає про невідповідність витребуваного майна тому майну, яке перебуває у користуванні відповідача за технічною документацією та згідно правовстановлюючих документів. Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Міністерство оборони України в поясненнях від 09.01.2019 № 9 (а.с. 46-48 т. 18) стверджує, що біржова угода договір купівлі-продажу нерухомості від 02.12.2005 № 27-05/12 є нікчемним правочином, який не породжує будь-яких прав та обов`язків. Спірне військове майно було передано позивачу-2 виключно в експлуатацію, а не в повне господарське відання. Справа про банкрутство позивача-2 була припинена через фіктивність, в тому числі і через погашення кредиторських вимог.

Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в поясненні від 20.05.2019 № 3945вих-19 (а.с. 53-56, 70-74 т. 18) вказує, що спірне майно, яке належить Державі Україна (на підставі свідоцтва на право власності) площею 763,2 кв.м. вибуло з державної власності поза волею держави, на підставі біржової угоди № 28-02/12 від 28.08.2002року, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав рішень за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми ч. 2 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Третя особа - ПАТ АБ "Укргазбанк" заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими (а.с. 76 т. 18). Так, третя особа стверджує, що рішенням № 64 від 14.01.2003 виконавчий комітет Кіровоградської міської ради у встановленому законом порядку визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на цілий комплекс будівель по вул. Левановського, 1-в. Відтак, органом управління державним майном є Верховна Рада України, а не Міністерство оборони України, як стверджує прокурор в позові. Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" належить право володіння цим майном на праві повного господарського відання, що не є безумовною підставою на те, що це майно є військовим. З аналізу постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, згідно якої переглядалась ухвала Господарського суду м. Києва від 12.10.2006 у справі № 24/612-б-43/234 про визнання банкрутом ДП МОУ "Укрвійськбуд", випливає, що провадження у справі про банкрутство припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв`язку зі сплатою боргу перед конкурсними кредиторами, а не у зв`язку із фіктивністю банкрутства, як стверджує прокурор. Доводи прокурора стосовно нікчемності біржової угоди від 02.12.2005 підлягають доведенню у даній справі. Безпідставним є позовна вимоги про витребування майна відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України позов про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) не визначений як наслідок нікчемного правочину. (а.с. 28-31, том 13).

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" подало пояснення від 30.05.2019 № 295/юр (а.с. 91-101 т. 18), відповідно до яких підтримує позов прокурора у повному обсязі. Так позивач ІІ із посиланням на правову позицію Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 16.02.2010 у справі № 10/14, стверджує про нікчемність біржової угоди № 27-05/12 від 02.12.2005 за відсутності її нотаріального посвідчення. Вважає, що спірне майно є військовим та було передано позивачу ІІ виключно в експлуатацію, а не в повне господарське відання. Зазначає, що факт фіктивного банкрутства, встановлений вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у справі № 1-175/07, є преюдиціальним для даної справи. Позивач ІІ вважає, що після скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2006 та зміни адреси комплексу будівель і споруд спірне майно складає частку 3/20 (15/100) у майновому комплексі по віл. Леваневського, 1-В, в м. Кропивницькому, але має адресу: вул. Леваневського, 2-В, м. Кропивницький.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників учасників сторін, встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

29.01.1998 Міністром оборони України видано наказ № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України", згідно якого на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу організовано створення відособлених структурних підрозділів державних підприємств Міністерства оборони України, зокрема Укрвійськбуд (пункт 1), а також доручено начальнику розквартирування військ і капітального будівництва Збройних сил - начальнику Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України у 10-денний термін після призначення встановленим порядком керівників державних підприємств Міністерства оборони України організувати роботу по прийому-передачі фондів, зазначених у пункті 1 (пункт 4).

Відповідно до вказаного наказу та згідно Плану організаційних заходів у квартирно-будівельному комплексі Збройних Сил України у 1998 році, який є додатком №1 до наказу №27 від 29.01.1998, створено Державне підприємство "Укрвійськбуд", розформовано 1080 управління начальника робіт Головного управління військового будівництва (м. Кіровоград), умовне найменування військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 анульований), фонди і майно передано Державному підприємству Міністерства оборони "Укрвійськбуд", яке визнано правонаступником розформованої військової частини.

гаданим наказом затверджено статути державних підприємств Міністерства оборони України та зобов`язано керівників, зокрема, керівника Державного підприємства "Укрвійськбуд", встановленим порядком подати до органу державної реєстрації статут підприємства, організувати розробку та затвердити положення про відособлені структурні підрозділи, наділити структурні підрозділи основними фондами згідно з їх завантаженістю (пункти 2, 3 наказу).

На виконання зазначеного наказу Міністра оборони України, наказу начальника ГУРВ і КВ МОУ від 16.11.1998 №111, наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.08.1998 №123 складено ліквідаційний акт по ліквідації військової частини НОМЕР_1 , який затверджено командиром ВЧ А 0200 10.06.1999 (а.с. 16-18 том 8).

Як випливає зі змісту даного акта Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" передані основні засоби згідно актів прийому передачі, затверджених замісником начальника ГУРВ і КВ (реєстр актів прийому-передачі основних засобів додано до акта (а.с. 28-31 том 8) на загальну суму 1640998,53 грн, серед яких 26 об`єктів групи 1 будівлі і споруди загальною вартістю 693600,05 грн. Акти прийняття передачі основних засобів на зазначені 26 об`єктів (а.с.114-139 том 8) відповідають даним, вказаним у реєстрі, що є додатком до ліквідаційного акта.

Згідно висновку комісії за даними актів прийняття передачі основних засобів будівлі та споруди підлягали включенню до списку на наділення основними фондами ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Як слідує із преамбули Статуту ДП "Укрвійськбуд" (а.с.105-110 том 2) дане підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю; засновником підприємства є Міністерство оборони України орган управління майном.

Відповідно до розділу 4 цього Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту; відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплене за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку встановленому законодавством (пункти 4.1., 4.2., 4.4. Статуту).

Статтею 10 Закону України Про підприємства в Україні (у редакції, чинній на момент затвердження ліквідаційного акта) передбачено, що майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому або на праві власності або на праві повного господарського відання (частина 2); майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання; здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства (частини 3).

Зазначені докази (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття передачі основних засобів) свідчать, що майно від військової частини НОМЕР_1 передано Державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, що узгоджується з приписами Статуту ДП Укрвійськбуд, частин 2, 3 статті 10 Закону України Про підприємства в Україні та спростовує твердження прокурора та позивачів щодо передачі цього майно ДП Укрвійськбуд лише в експлуатацію.

Підтвердженням того, що цілий комплекс будівель, що був розташований в м. Кіровограді по вул. Леваневського, 1В, станом на час продажу перебував у державній власності і був закріплений за ДП Укрвійськбуд на праві повного господарського відання є також Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 №30, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 № 64.

У Свідоцтві зазначено, що вказаний цілий комплекс будівель належить державі в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд, форма власності загальнодержавна. За змістом рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14.03.2003 №64 підставою його прийняття було клопотання ДП Укрвійськбуд про оформлення права власності за державою на цілий комплекс будівель по вул.Леваневського, 1В, а також наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, Статут ДП Укрвійськбуд, акти комісії про прийняття закінчених будівництвом об`єктів від 30.12.91 №91-122/8, від 30.12.92 №91-122/10, від 29.12.93 №91-122/35, від 29.12.93 №91-122/24, від 29.12.93 №91-122/22, від 29.12.93 №91-122/30, від 30.03.93 №91-122/18, від 30.12.92 №91-122/19, від 30.03.93 №91-122/16, від 30.03.93 №91-122/20-2, від 30.03.93 №91-122/20-1, від 29.12.93 №91-122/15, від 29.12.93 №91-122/21, висновок ОКП Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 01.10.02 №4-4413, висновок управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (а.с. 136 том 1).

Зазначення у Свідоцтві про власності відомостей про орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави Україна права власності на спірне майно - Верховну Раду України, відповідає діючим на час видачі цього свідоцтва положенням Закону України Про власність.

Так, зокрема, статтею 3 Закону України Про власність (у редакції чинній на час прийняття рішення та видачі свідоцтва) суб`єктами права власності в Україні визнавалися: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

До державної власності в Україні згідно статті 31 згаданого Закону належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (частина 1 статті 32 Закону України Про власність). Відповідно до положень статті 34 цього Закону майно Збройних сил України належить до об`єктів права загальнодержавної (республіканської) власності.

Статтею 1 Закону України від 21.09.1999 №1075-XIV Про правовий режим майна у Збройних Силах України (у редакції чинній на момент оформлення свідоцтва про право власності) визначено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які у даному законі охоплюються загальним поняттям - військові частини. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном (стаття 2 Закону).

Аналізуючи зазначені норми Законів України Про власність, Про правовий режим майна у Збройних Силах України у сукупності із встановленими господарським судом обставинами, які свідчать, що ДП "Укрвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України - орган управління майном (наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, ліквідаційний акт, акти прийняття передачі основних засобів, Статут ДП Укрвійськбуд), господарський суд доходить висновку та погоджується з доводами прокурора та позивачів, що спірне майно на момент оформлення свідоцтва про право власності мало статус військового майна. Доводи відповідача стосовно статусу спірного майна є помилковими.

Визначення у Свідоцтві про право власності органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення від імені та в інтересах держави права власності на цілий комплекс будівель, який розташований в м.Кіровограді по вул. Леваневського, 1В - Верховну Раду України, а не Міністерство оборони України, викликано вимогами діючих на час його (свідоцтва) оформлення положень Закону України Про власність.

На час звернення прокурора із позовом у даній справі норма статті 326 Цивільного кодексу України передбачала, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Суб`єкти управління об`єктами державної власності визначені у статті 4 Закону України від 21.09.2006 №185 -V Про управління об`єктами державної власності. До них Закон (у редакції чинній на дату подання позову) відносить: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політики у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Отже, дослідженням питання щодо органу державної влади, який на час звернення прокурора з позовом у даній справі, здійснює від імені та в інтересах держави право власності на спірне майно, господарський суд встановив, що прокурором правильно визначено у позові позивачем - Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою здійснювати функції щодо управління державним майном, яке є спірним у даній справі.

Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 06.11.2000 за заявою ініціюючого кредитора - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва порушено провадження у справі №24/612-б-43/234 (повний номер на час закінчення розгляду справи) про банкрутство ДП МОУ „Укрвійськбуд". 03.04.2001 ухвалою суду введена процедура санації Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на підставі статті 53 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яка передбачала особливості проведення санації боржника його керівником. Ухвалою від 18.01.2002 затверджено план санації боржника. 12.10.2006 клопотання комітету кредиторів ДП " Укрвійськбуд" про перехід до процедури санації за загальною процедурою на підставі статті 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 23.02.2006 господарським судом задоволено, продовжена процедура санації ДП Укрвійськбуд на шість місяців, про що винесена відповідна ухвала.

Під час процедури санації між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі Уповноваженого представника Дубова О.Г. (керуючого санацією Коробкіна В.С., який діяв на підставі ухвали Господарського суду міста Києва№24/612-б від 28.10.2005), який діяв на підставі доручення №05 від 17.11.2005 (продавець) і тимчасовим членом біржі, Приватним підприємством "Агрорембудсервіс" в особі директора Цегульської І.В., яка діяла на підставі наказу №28 від 18.11.2005 (покупець) 02.12.2005 укладено біржову угоду №27-05/12 - договір купівлі-продажу нерухомості. За умовами вказаного договору продавець продав, а покупець купив будівлі та споруди, що складають 3/20 частини комплексу та знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1В, а саме: адмінбудівля, загальною площею 94,5 кв.м. (літера А кр.кр.1 за планом земельної ділянки) за ціною 20572,80грн з ПДВ; гаражі загальною площею 255,4 кв.м (літера В,В1,В2 за планом земельної ділянки) за ціною 51444,00грн з ПДВ; кузня (літера Гг за планом земельної ділянки) за ціною 23040грн з ПДВ; естакада (літера ДХ за планом земельної ділянки) за ціною 2178,00грн з ПДВ; вбиральня (літера З за планом земельної ділянки) за ціною 4564,80грн з ПДВ; мийка (літера Д за планом земельної ділянки) за ціною 2722,80грн з ПДВ; АЗС (літера Л за планом земельної ділянки) за ціною 4264,80грн з ПДВ; будівля підземного зберігання паливно-мастильних матеріалів (літера М за планом земельної ділянки) за ціною 8511,60 грн з ПДВ; цех по виготовленню скла загальною площею 37,7 кв.м (літера П за планом земельної ділянки), столярний цех загальною площею 96,6 кв.м (літера П1п за планом земельної ділянки) за ціною 22419,60грн з ПДВ; навіси (літера Н,01 за планом земельної ділянки) за ціною 4320,00грн з ПДВ; гараж (літера О за планом земельної ділянки) за ціною 5575,20грн з ПДВ; розчинно-бетонний вузол (літера СС1 за планом земельної ділянки) за ціною 32200,80грн з ПДВ; вбиральня (літера С за планом земельної ділянки) за ціною 4279,20грн з ПДВ; оглядова яма з навісом (літера Б за планом земельної ділянки) за ціною 2322,00грн з ПДВ; водопровідна колонка (літера Е за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ; вапняна яма (літера Р за планом земельної ділянки) за ціною 1,20грн з ПДВ. Договір зареєстровано на філії Київська торгова палата ТБ Українська інвестиційна на підставі статті 15 Закону України Про товарну біржу.

У подальшому до зазначеної біржової угоди сторонами внесено зміни і доповнення №1 від 07.12.2005 та №2 від 02.10.2006.

Згідно копії Довідки про належність нерухомого майна №483 від 21.12.2005, виданої ОКП Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації, із комплексу будівель, розташованих за адресою: м. Кіровоград. вул. Леваневського, 1В на праві приватної спільної часткової власності ПП Агрорембудсервіс належить 3/20 частини на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2005 №27-05/12 /товарна біржа Українська інвестиційна філія Київська торгова палата (а.с.48 том 4). Дана інформація підтверджується копією Витягу №9370673 від 21.12.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.50 том 4).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2006 року у справі №2-3217/2006 задоволено позов приватного підприємства "Агрорембудсервіс" та виділено вказаному підприємству у натурі належне йому майно на праві власності - 3/20 частини комплексу будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м.Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в; припинено право спільної часткової власності на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул.Леваневського, 1-в, між приватним підприємством "Агрорембудсервіс", ОСОБА_4 і державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"; визнано право власності за приватним підприємством "Агрорембудсервіс" на комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в.

За інформацією управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин (лист від 08.11.2006 №4923) адреса місцезнаходження вказаного нерухомого майна була змінена на: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2В, що не заперечується відповідачем.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі №22ц/1190/2937/12 рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2006 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові приватного підприємства "Агрорембудсервіс" до ОСОБА_4 та філії державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080 Управління начальника робіт" про виділення в натурі частини майна.

При цьому, в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 року у справі №22ц/1190/2937/12 встановлено, що договір щодо спірного нерухомого майна, укладений 2 грудня 2005 року між ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" і ПП "Агрорембудсервіс" не був нотаріально посвідчений, тому є нікчемним. Такий правочин не породжує будь-яких прав та обов`язків, є недійсним з моменту його вчинення і без рішення суду не має юридичної сили.

За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку про те, що висновок суду щодо наявності у позивача права власності на спірне майно є помилковим, оскільки угода про відчуження цього майна позивачеві є нікчемною.

Такий висновок Апеляційного суду Кіровоградської області відповідає викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 у справі №10/14 правовій позиції про те, що договори щодо придбання на біржових торгах об`єктів нерухомого майна вимагають оформлення у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відтак, господарський суд вважає обставину нікчемності біржової угоди, яка встановлена в процесі розгляду справи № 22ц/1190/2937/12, такою, що не підлягає повторному доказуванню.

Доказів виникнення права власності за відповідачем на спірне майно на іншій підставі, ніж біржова угода від 02.12.2005 № 27-05/12, або рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2006 року у справі № 2-3217/2006, суду не надано.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 68671899 від 21.09.2016 скасовано право власності ПП "Агрорембудсервіс" на комплекс за адресою вул. Левановського, буд. 2-в. Підставою виникнення права власності на комплекс, об`єкт житлової нерухомості за адресою вул. Леваневського, 2-в зазначено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, підставою скасування державної реєстрації права власності - рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі № 22ц/1190/2937/12.

Водночас відповідач наголошує, що скасовано право власності, яке визнано згідно рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, тим самим поновлено право спільної часткової власності, яке було скасованим рішенням припинено.

На підтвердження вказаного відповідач надав господарському суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 80750502 від 20.02.2017 (а.с. 299-300, том 12), відповідно до якої у власності ПП "Агрорембудсервіс" перебуває комплекс, об`єкт житлової нерухомості за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Левановського, буд. 2-в.

Вказаним підтверджується, що відповідач не визнає право власності Держави Україна на спірне нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, апеляційне провадження та провадження у справі № 24/612-б-43/234 припинено на підставі статті 40 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Вказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 24/612-б-43/234 встановлено наступне:

"Вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007р. у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_5 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськобуд") у діях за ст. 218 Кримінального кодексу України, як завідомо неправдиву інформацію про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов`язань перед бюджетом, на стадії санації боржника встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськобуд". Цей факт, який встановлено вироком суду у кримінальній справі є преюдиціальним для даної справи. Фіктивність (удаваність, вигаданість) означає невідповідність дійсності інформації про фінансову неплатоспроможність боржника, тому справа про його банкрутство має бути припинена. Що стосується вже сплаченого боржником (і одночасно санатором) боргу чи його частини, то необхідно мати на увазі, що заборгованість погашалась з урахуванням вимог Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України і ці операції співпадають і відповідають цивільно-правовим зобов`язанням боржника, а в частині несплачених на користь поточних кредиторів коштів, то зобов`язання має виконуватись за настанням відповідних строків і у випадку спору вирішуватись у позовному порядку.

Крім цього, необхідно врахувати і сплату боргу перед конкурсними кредиторами, що відповідно до ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом тягне за собою припинення провадження у справі про банкрутство."

Тобто, як вбачається із вказаної постанови, провадження у справі було фактично припинено з двох підстав: фіктивності банкрутства та сплати боргу перед конкурсними кредиторами.

Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 судом досліджено вирок Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_6 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за ст. 218 Кримінального кодексу України.

Таким обставинам у справі №24/612-б-43/234 судом апеляційної інстанції було надано оцінку та встановлено надання завідомо неправдивої інформації про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов`язань перед бюджетом, на стадії санації боржника та встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Цей факт, який встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 є преюдиціальним для справи № 912/1231/15-г.

Згідно з імперативними приписами частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на момент укладення біржової угоди від 02.12.2005), рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Сторонами не доведено, що Міністерство оборони України направляло подання, а Кабінет Міністрів України приймав рішення за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Крім того, суд враховує, що висновки експертів (а.с. 23-236, том 13), які провели експертизи в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.03.2013 № 12013110090003558 за фактом незаконного відчуження у період 2003-2007 років службовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, який перебував на балансі ДП МОУ "Укрвійськбуд" під час процедури санації зазначеного підприємства у зв`язку з його фіктивним банкрутством. Так, висновком експерта № 8-4/1563 від 19.08.2017 встановлено, що підпис на титульному аркуші "Плані санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису Шкідченко В.П., виконано самим ОСОБА_7 ; підпис на титульному аркуші "Доповненні до плану санації ДП МО України "Укрвійськбуд" ліворуч від рукописного надпису Шкідченко В.П. виконано не ОСОБА_7 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 .

Отже, порушення вимог частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та п.4.4 Статуту ДП "Укрвійськбуд", що полягає у незаконному самовільному відчуженні ДП "Укрвійськбуд" державного нерухомого майна (без згоди Міністерства оборони України та без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.

Як вже було зазначено, вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 було встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження і про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 917/154/15.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлено визнання права.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Виходячи зі змісту наведених норм, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, передбачений нею спосіб захисту спрямований не на виникнення за рішенням суду права власності позивача, а на підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 Цивільного кодексу України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Згідно частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

За змістом частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі наявних у справі матеріалів та з огляду на вказівки суду касаційної інстанції, господарський суд приходить до висновку, що укладення біржової угоди від 02.12.2005 № 27-05/12, яка не була посвідчена нотаріально, у процедурі фіктивного банкрутства, поза волею власника, не призвело до припинення права власності держави на спірне майно, а відтак, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачем, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Господарський суд враховує, що 03.08.2018 прокурором подано заяву від 02.08.2018 № 2824вих.-18, а відповідачем копію висновку експерта від 20.07.2018 № 11, яким встановлено фактичну наявність будівель та споруд та їх розміри.

Ухвалою від 03.08.2018 у справі № 912/1231/15-г суд розцінив таку заяву прокурора як заяву, яка подана в порядку норм ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, та постановив заяву Військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України від 02.08.2018р. № 2824вих.-18 прийняти до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням уточнень, наведених у цій заяві.

Наведена у такій заяві прокурора та копії висновку експерта від 20.07.2018 № 11 інформація щодо будівель та споруд частково не співпадає з тим переліком будівель і споруд та їх розмірами, які були відчужені за біржовою угодою та в подальшому зареєстровані за відповідачем. Однак, відповідно до усталеної судової практики, право власності на нову річ, внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ. Також, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Суд також враховує, що за змістом біржової угоди, будівлі та споруди, що були придбані відповідачем за такою угодою, становили 3/20 частини цілого комплексу, що знаходився за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, буд. 1В. В подальшому відповідачем було зареєстровано придбану частину як цілий комплекс будівель.

Господарський суд зазначає, що згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, усі інші твердження та доводи відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду, отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В той же час, відповідачем неодноразово заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника; законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України); оскільки, позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 18.02.2020 у справі № 917/154/15.

У даній справі вимоги про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України є похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачем, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов у цій справі, в даному конкретному випадку, правомірно заявлено на підставі статей 392 та 388 Цивільного кодексу України, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, отже, звернувшись з позовом у даній справі 03.04.2015, прокурор не пропустив строк позовної давності, а порушене право підлягає захисту.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Господарським судом встановлено, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Повернення у державну власність нерухомого майна, незаконно відчуженого в процедурі фіктивного банкрутства, що було наслідком вчинення кримінального правопорушення, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна як майна Збройних Сил України.

У спорах стосовно майна Збройних Сил України держава, втручаючись у право мирного володіння відповідним майном з боку приватних осіб, беручи до уваги проведення в Україні Антитерористичної операції (АТО) та Операції об`єднаних сил (ООС) може захищати загальні інтереси, зокрема, у підтриманні обороноздатності, суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону, захисту життя і здоров`я людей (статті 1, 2, 3 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном Збройних Сил України (Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"). Заволодіння приватними особами таким майном всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу та внаслідок продажу майна під час фіктивної процедури банкрутства може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території.

В силу об`єктивного цільового призначення вказаного майна, набувач такого майна проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна Збройних Сил України.

З огляду на все викладене вище, в даному конкретному випадку, загальний інтерес всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров`я людей проживаючих на її території у цій справі переважає приватний інтерес Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" та ПАТ АБ "Укргазбанк" у збереженні права на вказане нерухоме майно.

Крім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 Цивільного кодексу України, Приватне підприємство "Агрорембудсервіс" не позбавлене можливості заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на придбання останнього.

Відтак, втручання у право володіння майном відповідачем переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 917/154/15.

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що прокурором правомірно обрано спосіб захисту порушеного права власності держави на спірне майно шляхом визнання права власності на це майно та витребування майна від добросовісного набувача. Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Державою Україна (код 00019593), в особі Міністерства оборони України (пр.-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) право власності на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В, у м. Кропивницький, а саме: адмінбудівлі літ. "А", площею 127,26 м2, оглядова яма з навісом літ. "Б", площею 44,65 м2, гараж літ. "В", площею 140,22 м2, гараж літ. "В1", площею 82,41 м2 , гараж літ. "В2", площею 83,03 м2, кузня літ. "Г", площею 116,37 м2, прибудова літ. "г", площею 5,36 м2, естакада літ. "Д", площею 80,75 м2, водопровідна колонка (підсобне) літ "Е", площею 2,21 м2, вбиральня літ. "З", площею 6 м2, АЗС літ "Л", площею 11,7 м2, підсобне зберігання ПММ літ "М", площею 32 м2, навіс літ, "Н", площею 83 м2 , навіс літ. "О1", площею 20,52 м2, цех по виготовленню скла літ. "П", площею 44,63 м2 , столярний цех літ. "П1", площею 79,72 м2, прибудова літ. "п", площею 7,58 м2, вапнякова яма літ. "Р", площею 72 м2 , розчино - бетонний вузол літ. "С", площею 98 м2, розчино - бетонний вузол літ. "С1", площею 135 м2, вбиральня літ. "С2", площею 9,88 м2, огорожа літ. "N", ворота літ. "N1", хвіртка літ. "N2", ворота літ. "N3", ворота літ. "N6".

Витребувати шляхом вилучення від Приватного підприємства «Агрорембудсервіс» (25005, м. Кропивницький, вул. Леваневського, 2-В, код ЄДРПОУ 30386627) та передати державному підприємству Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» в особі філії державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» «1080 - Управління начальника робіт» (25006, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 5-А, код ЄДРПОУ 24971286) 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В, у м. Кропивницький, а саме: адмінбудівлі літ. "А", площею 127,26 м2, оглядова яма з навісом літ. "Б", площею 44,65 м2 , гараж літ. "В", площею 140,22 м2 , гараж літ. "В1", площею 82,41 м2 , гараж літ. "В2", площею 83,03 м2, кузня літ. "Г", площею 116,37 м2, прибудова літ. "г", площею 5,36 м2, естакада літ. "Д", площею 80,75 м2, водопровідна колонка (підсобне) літ "Е", площею 2,21 м2, вбиральня літ. "З", площею 6 м2, АЗС літ "Л", площею 11,7 м2, підсобне зберігання ПММ літ "М", площею 32 м2, навіс літ, "Н", площею 83 м2, навіс літ. "О1", площею 20,52 м2, цех по виготовленню скла літ. "П", площею 44,63 м2, столярний цех літ. "П1", площею 79,72 м2, прибудова літ. "п", площею 7,58 м2, вапнякова яма літ. "Р", площею 72 м2, розчино - бетонний вузол літ. "С", площею 98 м2, розчино - бетонний вузол літ. "СІ", площею 135 м2, вбиральня літ. "С2", площею 9,88 м2, огорожа літ. "N", ворота літ. "N1", хвіртка літ. "N2", ворота літ. "N3", ворота літ. "N6".

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Копії рішення надіслати військовій прокуратурі Кіровоградського гарнізону (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 3); Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6); ДП МОУ "Укрвійськбуд" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39); ПП "Агрорембудсервіс" (25006, м. Кропивницький, вул. Леваневського, 2-В); ліквідатору ПП "Агрорембудсервіс", арбітражному керуючому Бершадському С.М. (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка Віктора, 35); філії ДП "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт" (25006, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 5-А); ПАТ АБ "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1).

Повне рішення складено 11.06.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко