Рішення

від 12.06.2020 по справі 927/339/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/339/20

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали позовної заяви від 16.04.2020 №14-11/74

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком , бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , просп. Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000.

до відповідача: Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації, вул. Незалежності, 2, м. Борзна,Чернігівська область, 6400

про стягнення 93 060,35 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Чернігівської філії ПАТ Укртелеком подано позов до Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації про стягнення 93 060,35 грн заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Борзнянському районі за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про охорону дитинства , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено пільги з оплати їх вартості.

За твердженням позивача, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Борзнянського району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок відшкодовувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих ним на пільгових умовах. Разом з тим, в порушення вимог закону кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2018 по 31.12.2019, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв`язку з чим виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив на позов, заперечення тощо.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

06.05.2020, в межах встановленого судом процесуального строку, від відповідача до суду надійшов відзив (№ 1111 від 04.05.2020) на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що в Законі України Про Державний бюджет України на 2019 рік не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку.

Також відповідач вказує, договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, у 2019 році між сторонами не укладався, відповідач вважає помилковим визначення позивачем управління як особу, відповідальною за компенсацію пільг та головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належним відповідачем у справі та належним боржником.

12.05.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Так позивач зазначає, що гарантії соціальних пільг встановлює та бере на себе держава в особі визначених нею органів. За твердженням позивача таким органом з боку держави є саме відповідач у справі, а відсутність місцевої програми щодо компенсації виплат за надані телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, відсутність коштів, відмова від укладання договору та ухилення від виконання відповідачем функцій головного розпорядника коштів не є підставами для звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який за рішенням НКРЗІ № 384 від 28.09.2006 включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій під № 74, та ним, зокрема, надаються населенню послуги зв`язку.

За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, а тому оператор, провайдер телекомунікацій зобов`язаний здійснювати надання послуг зв`язку кожному, хто до нього звертається, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення такого договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 3 ст.63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно із ст.ст. 1, 18, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати послуг зв`язку встановлені Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Отже, нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та безумовний обов`язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку, та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Зі змісту правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, вбачається, що правовідносини з компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення, не мають публічно - правового характеру. ПАТ Укртелеком є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку згідно із ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України. А тому в даному випадку у оператора телекомунікаційних послуг виникає цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави - цивільний обов`язок здійснити розрахунок за надані цим особам послуги.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин, окрім фізичних та юридичних осіб, є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто держава, як суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через свої органи. Оскільки у відносинах виконання обов`язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які є відповідальними за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 4. п. 4 Положення про управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації № 405 від 13.09.2016 (т.2. а.с.25-), основними завданнями управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв`язку.

Згідно із підп. 5, 6, 7 п. 5 вищевказаного Положення управління відповідно до визначених повноважень бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку району; вносить пропозиції щодо проекту відповідного бюджету; забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.

За змістом підп. 29 п. 5 Положення з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення управління: організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв`язку; проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 33 п.5 Положення управління забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі за текстом - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

За змістом п. 3 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, осіб, які отримують державну допомогу, отримувачів соціальних стипендій, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1 - пільга» , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Згідно із п. 10 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

Відповідно до п. 11 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга» ;

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» ;

до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга» ;

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами « 4-пільга» та « 6-пільга» .

Згідно із п. 12 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, Мінсоцполітики затверджує форми « 1-пільга» , « 4-пільга» , « 5-пільга» , « 6-пільга» , « 7-пільга» ; форму « 2-пільга» - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму « 3-пільга» - з Мінфіном.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Козелецького району Чернігівської області, а тому саме через відповідача держава діє у спірних правовідносинах, та саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем як організацією-надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги. В зв`язку з цим твердження відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі не приймаються судом до уваги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , якою, зокрема, в абзаці другому п. 3 Положення слова контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, замінено словами розрахунку розміру пільг та їх виплати ; а пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01.10.2019.

Разом з тим, оскільки норми Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що вищевказані зміни до підзаконного нормативно-правового акту не скасовують обов`язок держави в особі відповідача компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про те, що у зв`язку з неукладенням у 2019 році між сторонами договору про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, не могло виникнути будь-якої заборгованості, судом не приймається до уваги, оскільки в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв`язку, позивачем в період з 01.01.2018 по 31.10.2019 надано на пільгових умовах послуги зв`язку особам, які мають відповідний соціальний статус та проживають в Борзнянському районі Чернігівської області, на загальну суму 93 060,35 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за формою № 2-пільга.

Вищевказані рахунки щомісяця складалися та направлялися позивачем на адресу відповідача разом з актами звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга, для погодження і підписання відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та описами вкладення до цінних листів.

Надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга відповідачем не підписані.

Заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку відповідач не заявив, власного контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надав, таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не оспорюється розмір компенсації, яка підлягає сплаті позивачу за надані ним в період з 01.01.2018 по 31.12.2019 послуги зв`язку пільговим категоріям населення, у сумі 93 060,35 грн.

На адресу відповідача позивачем направлено претензію № 14-12/25 від 13.02.2020 із вимогою в термін до 03.03.2020 перерахувати на рахунок позивача заборгованість по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 (т.2 а.с. 35-36), що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля, датованим 17.02.2020, та фіскальним чеком (т.2 а.с. 38-39).

Матеріали справи містять відповідь № 792 від 18.03.2020 на претензію у якій зокрема зазначається, що управління наразі не здійснює розрахунки з організаціями-надавачами таких послуг, а оскільки механізм розрахунків щодо компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення не визначений, пропонує позивачу з цим питанням звернутись до фінансових відділів 4-ох новостворених об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк (термін) виконання зобов`язання з виплати компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів актами цивільного та господарського законодавства не встановлено.

Отже в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського суду України містить аналогічні приписи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів сплати компенсації позивачу вартості послуг зв`язку, наданих ним в період з 01.01.2018 по 31.12.2019 на пільгових умовах, особам, які проживають на території Борзнянського району та мають відповідний соціальний статус, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі суду не надав, що свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього чинним законодавством обов`язків.

Таким чином суд доходить висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих ним на виконання імперативних норм чинного законодавства пільговим категоріям громадян.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям населення, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 93 060,35 грн заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Чинним законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від наявності бюджетних призначень на вказані цілі.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ Укртелеком надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих приписів щодо цього, відповідно уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» , ані відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування видатків місцевого бюджетну на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж нормами бюджетного законодавства, на які посилається відповідач, зокрема, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі Кечко проти України , Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01.01.2018 по 31.12.2019, через те, що ані Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, ані в місцевому бюджеті не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань як з державного так й з місцевого бюджетів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача належить стягнути 93 060,35 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Борзнянському районі Чернігівської області.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведених положень судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Незалежності, 2, м. Борзна, Чернігівська область, 16400 код ЄДРПОУ 03196044) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, НОМЕР_1 НОМЕР_2 в АТ Альфа - Банк м. Київ, ІПН НОМЕР_3 ) заборгованість у розмірі 93 060,35 грн та 2102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2020 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/