Ухвала

від 10.06.2020 по справі 1.380.2019.003036

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003036

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 червня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

позивач не прибув,

представника відповідача Ворошилової Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні питання про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, в якій позивач визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 за № Ф-8200-53.

Ухвалою судді від 21.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Встановиши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про залишення позовної заяви без руху.

Позивач у судове засідання не прибув, подав заяву про відкладення розгляду справи.

Втім, оскільки вказана заява не скріплена електронним цифровим підписом, така має лише інформаційний статус.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо залишення позовної заяви без руху не заперечила.

Враховуючи, що відсутність позивача у судовому засіданні не перешкоджає вирішенню питання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з недодержанням вимог, передбачених ст. 161 КАС України, суд розглянув таке питання у відсутності позивача.

При постановленні цієї ухвали, суд виходить з наступного.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені ст. 122 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відповідно до преамбули Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 2 Закону № 2464-VI передбачено, що, виключно цим Законом визначаються, зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів, визначені ст. ст. 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.

Таким чином, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку

Відповідно абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Таким чином, вказаними положеннями визначений порядок дій платника у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, прийнятим відповідно до Закону № 2464-VI, зокрема, передбачено: адміністративний та судовий спосіб його оскарження.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 січня 2019 року в справі № 802/983/18-а, від 12 лютого 2020 року в справі № 480/1192/19.

Позивач оскаржує вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 за № Ф-8200-53. Правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку не скористався і з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 14.06.2020 шляхом направлення його засобами поштового зв`язку.

У позовній заяві позивач стверджує, що отримав оскаржувану вимогу 01.06.2019, однак доказів на підтвердження зазначеної обставини позивач не надав.

В контексті зазначеного суд звертає увагу позивача, що одержання ним оскаржуваної вимоги саме 01.06.2019 має бути підтверджено відповідними доказами, оскільки ця обставина має значення для визначення початку відліку строку звернення до суду.

При цьому, варто зауважити, що за умови, що позивач дізнався про порушення своїх прав оскаржуваною вимогою 01.06.2019, граничним строком звернення позивача до суду є 11.06.2019.

Таким чином, звернувшись до суду лише 14.06.2020 (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті) з позовом про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 за № Ф-8200-53, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом № 2464-VI.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Усупереч вказаній нормі КАС України, позивач заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску суду не подав.

Натомість, у позовній заяві зазначив, що звернувся до суду в межах строку позовної давності, який визначає ст. 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095-го дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. При цьому, на думку позивача, 10-денний строк звернення до суду встановлено лише в разі адміністративного оскарження вимоги шляхом подання скарги до органу доходів і зборів вищого рівня. Відтак, позивач вважає, що строк на звернення до суду не пропущений.

Доводи позивача про наявність у нього права на звернення до суду протягом передбаченого Податкового кодексу України строку давності у 1095 днів, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

За положеннями п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону № 2464-VI, строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

При цьому, слід зазначити, що дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, а саме не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, то позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 294, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення цього строку, та докази поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява буде залишена без розгляду в силу п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст ухвали складено та підписано 12.06.2020.

Суддя Сидор Н.Т.