Рішення

від 01.06.2020 по справі 1.380.2019.006715

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006715

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Український центр енергоремонт до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Український центр енергоремонт (далі - ТзОВ Український центр енергоремонт , позивач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.09.2019 № 0000061402.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій із ТОВ Сельта Трейд за період січня 2019 року, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, зареєстрованому канцелярією суду 13.01.2020 за вх. № 1849. У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача подала відповідь на відзив, зареєстровану канцелярією суду 19.02.2020 за вх. 9288, відповідно до якої висловлює незгоду із доводами податкового органу, відображеними у відзиві на позовну заяву.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 18.12.2019 відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 15.01.2020. Ухвалою суду від 12.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень від 30.07.2019 № 7955, виданих ГУ ДФС у Львівській області та у відповідності до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 29.07.2019 № 4536 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ Український центр енергоремонт (код ЄДРПОУ 33583465) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Сельта Трейд (код ЄДРПОУ 42496792) за період січень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки 12.08.2019 складено акт № 1153/14.2/33583465, відповідно до якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2019 року на суму 241 668 грн.

На підставі цього акту ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2019 № 0000061402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 241 668 грн.

Позивач направив до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 09.09.2019 № 0000061402 (вхідний № 4092/6 від 25.09.2019). Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 18.11.2019, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2019 № 0000061402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 241 668 грн, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по нарахуванню податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ Сельта Трейд за період січня 2019 року.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)

Підпунктом 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 розділу V Кодексу).

Виходячи з положень абз.2 п. 198.6. ст. 198 розділу V ПК України лише в разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.14. ст. 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.15. ст. 201 розділу V Кодексу).

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Сельта Трейд позивач надав договір поставки № 8 від 17.01.2019 (а.с.47-49), оформлений в м. Дрогобич між позивачем (покупцем) та ТОВ Сельта Трейд (продавцем), предметом якого є поставка позивачу товару згідно специфікації, які оформлюються додатками до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.1 цього договору, поставка товару згідно кожного додатку до договору здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем повної оплати товару згідно кожного додатку до цього договору.

У відповідності до п. 2.2 договору, поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW (інкотермс -2010) склад продавця.

Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору, оплата поставки товару згідно кожного додатку до договору здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) днів з дня підписання відповідного додатку до цього договору.

Згідно п. 4.1 договору, продавець зобов`язується забезпечити якість товару згідно з умовами договору, вимогами державних стандартів, правил, ДСТУ (ТУ) України, а також вимогам інших нормативних документів, які чинні на території України.

У відповідності до п.п. 5.1.1 та п.п. 5.1.2 п. 5.1 договору, продавець зобов`язаний: поставити товар в обсягах і в строки, передбачені цим договором, та забезпечити перевірку якості та кількості товару.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору.

Сторонами цього договору оформлено додатки до договору № 1 та № 2, як це передбачено п.1.1 договору. У додатках, які найменовані Специфікацією № 1 та № 2, сторонами визначено товар, який має постачатися позивачу.

Згідно Специфікації № 1, визначено наступний товар, який має постачатися позивачу:

дискові затвори ДУ-50 в кількості 20 шт. в сумі 14 166,60 грн, дискові затвори ДУ-80 в кількості 60 шт. в сумі 75 060,00 грн, дискові затвори ДУ-100 в кількості 10 шт. в сумі 8 750,00 грн, термометр ТКП 160-СГ в кількості 20 шт. в сумі 60 000,00 грн, ремкомплект ПБВ в кількості 6 шт. в сумі 271 200,00 грн, ремкомплект для ремонту РПН в кількості 6 шт. в сумі 267 600,00 грн. Загальна сума поставки склала 836 131,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно Специфікації № 2, визначено наступний товар, який має постачатися позивачу: провід ПБ в кількості 1845 кг в сумі 511 563,15 грн. Загальна сума поставки склала 613 875,78 грн з урахуванням ПДВ.

Суд зауважує, що із додатків до договору поставки № 8 від 17.01.2019 (Специфікація № 1 та Специфікація № 2), неможливо встановити дату та місце оформлення таких. Акцентує увагу на тому, що додатки до договору є невід`ємною частиною договору та мають містити основні реквізити договору - дату та місце укладення такого.

В подальшому ТОВ Сельта Трейд виписало позивачу видаткову накладну № 70 від 17.01.2019 на товар дискові затвори ДУ-50 в кількості 20 шт. в сумі 14 166,60 грн, дискові затвори ДУ-80 в кількості 60 шт. в сумі 75 060,00 грн, дискові затвори ДУ-100 в кількості 10 шт. в сумі 8 750,00 грн, термометр ТКП 160-СГ в кількості 20 шт. в сумі 60 000,00 грн, ремкомплект ПБВ в кількості 6 шт. в сумі 271 200,00 грн, ремкомплект для ремонту РПН в кількості 6 шт. в сумі 267 600,00 грн. Загальна сума поставки склала 836 131,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Також ТОВ Сельта Трейд виписало позивачу видаткову накладну № 72 від 22.01.2019 на товар провід ПБ в кількості 1845 кг в сумі 511 563,15 грн. Загальна сума поставки склала 613 875,78 грн з урахуванням ПДВ.

Підставою поставки товарів позивачу у видаткових накладних № 70 від 17.01.2019 та № 72 від 22.01.2019 зазначено договір № 4 від 17.01.2019, а не договір № 8 від 17.01.2019. Договору поставки № 4 від 17.01.2019 позивачем до перевірки не надано.

Крім того, зазначені видаткові накладні зі сторони покупця (ТОВ Український центр енергоремонт ) підписано особою, яку не ідентифіковано (не зазначено прізвище, ім`я та по батькові), не зазначено посади осіб відповідальних за здійснення господарської діяльності, а саме посади осіб, які відобразили свій підпис в графі відвантажив (ла) та в графі отримав (ла) . Також видаткові накладні не містять печатки на підписі посадової особи покупця в графі отримав (ла) .

Також у видаткових накладних № 70 від 17.01.2019 та № 72 від 22.01.2019 не зазначено місце складання таких.

Відповідно до п. 2.9 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 передбачено, що в первинних документах є обов`язковим зазначення посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Суд приймає твердження відповідача, що візування видаткових накладних лише печаткою та підписами не дає змогу ідентифікувати особу, яка отримала товар та брала участь у здійсненні господарської операції, а відтак, видаткові накладні неможливо визнати первинним документом, який підтверджує факт придбання, транспортування та подальшого використання в господарській діяльності товарів від ТОВ Сельта Трейд . Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 у справі № 826/4132/15.

Ціна цього договору станом на день підписання, дорівнює сумі, зазначеній у додатках до цього договору (п. 3.1 договору поставки). Покупець проводить оплату у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця (п. 3.2 договору поставки). Оплата поставки товару згідно кожного додатку до договору здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) днів з дня підписання відповідного додатку до цього договору (п. 3.3 договору поставки).

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору.

Звідси висновок, що повна оплата вартості товару є передумовою договору поставки .

Як зазначено судом вище, із додатків до договору поставки № 8 від 17.01.2019 (Специфікація № 1 та Специфікація № 2), неможливо встановити дату оформлення таких додатків, відтак неможливо встановити граничний термін, до якого позивач мав здійснити оплату поставки товару, адже в договорі зазначено (п.3.3), що оплата поставки товару згідно кожного додатку до договору здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) днів з дня підписання відповідного додатку до цього договору.

Крім цього, до перевірки позивачем представлено повідомлення про відступлення права вимоги та заміну кредитора в зобов`язаннях б/н від 25.01.2019, згідно якого ТОВ Сельта Трейд (первісний кредитор) відступило ТОВ Лестмаркет (новий кредитор) право вимоги в сумі 1 450 000,00 грн, що виникло на підставі договору поставки № 8 від 17.01.2019, укладеного між первісним кредитором та ТОВ Український центр енергоремонт . У зв`язку з чим, сума боргу позивача в розмірі 1 450 000,00 грн підлягає сплаті новому кредитору ТОВ Лестмаркет .

Позивачем в підтвердження здійсненої оплати за придбання товару у ТОВ Сельта Трейд новому кредитору ТОВ Лестмаркет після поставки товару всупереч договору поставки надано копію платіжного доручення № 2578 від 25.01.2019 . В призначенні здійсненого платежу зазначено оплата за електроізол. матеріали згідно рахунку 253 від 24.01.2019 та не відображено, що це оплата згідно договору відступлення права вимоги ТОВ Сельта Трейд .

При цьому, як встановлено в акті перевірки, відповідно до картки рахунку по бухгалтерському рахунку 631 по контрагенту ТОВ Сельта Трейд станом на 31.01.2019 кредиторська заборгованість становить 1 450 007,70 грн. Зазначена інформація позивачем в судовому засіданні не спростована, а саме чому після відступлення права вимоги ТОВ Лестмаркет 25.01.2019 по бухгалтерському рахунку 631 у ТОВ Сельта Трейд станом на 31.01.2019 значиться кредиторська заборгованість в сумі 1 450 007,70 грн.

Як зазначено у п. 4.1 договору поставки, продавець зобов`язується забезпечити якість товару згідно з умовами договору, вимогами державних стандартів, правил, ДСТУ (ТУ) України, а також вимогам інших нормативних документів, які чинні на території України.

У відповідності до п.п. 5.1.1 та п.п. 5.1.2 п. 5.1 договору, продавець зобов`язаний: поставити товар в обсягах і в строки, передбачені цим договором, та забезпечити перевірку якості та кількості товару.

Суду не надано жодних доказів того, що продавець відповідно до п.5.1.2. договору забезпечив перевірку якості та кількості товару, оскільки не надано жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Суду не надано жодних доказів того, яка посадова особа позивача прийняла товар та у який спосіб здійснила перевірку якості та кількості товару.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем за результатами аналізу поданої податкової звітності ТОВ Сельта Трейд встановлено відсутність необхідних умов для досягнення відповідних фінансових результатів у зв`язку із відсутністю достатньої кількості управлінського та технічного персоналу та встановлено при дослідженні ланцюга постачання, згідно баз даних Архів електронної звітності (ЄРПН) та зареєстрованих податкових накладних у 2018 році та січень 2019 року, підприємствами підміну товару на першому ланцюгу постачання контрагентами - покупцями, що підтверджує нереальність господарських операцій. Підприємствами надано послуги з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ Сельта Трейд та відсутність фактів подальшої реалізації придбаних товарів по ланцюгу постачання до ТзОВ Український центр Енергоремонт .

Порушення правил обліку контрагентами позивача товару, який у подальшому реалізований позивачу не впливає на суть спірних правовідносин, разом із тим, відсутність такого товару у продавця вказує на неможливість його продажу. Дана позиція кореспондується у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №К/9901/54401/18.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки представлено товарно-транспортну накладну (далі - ТТН) від 22.01.2019 на перевезення товарно-матеріальних цінностей перевізником ТзОВ Український центр енергоремонт .

У зазначеній ТТН вантажовідправником є ТОВ Сельта Трейд (м. Маріуполь, вул. Готфейська, 74). Пункт навантаження зазначено: ТОВ Сельта Трейд м. Маріуполь, вул. Готфейська, 74. Відпуск дозволив: підпис не ідентифікованої особи завірений печаткою ТОВ Сельта Трейд . Здав (відповідальна особа вантажовідправника) підпис не ідентифікованої особи завірений печаткою ТОВ Сельта Трейд . Прийняв (відповідальна особа вантажоотримувача) водій-експедитор ОСОБА_1 . Інформація про вантажо-розвантажувальні операції в ТТН відсутня.

Відтак, на переконання відповідача, з яким погоджується суд, зазначена ТТН неналежно оформлена, оскільки не містить ідентифікуючих реквізитів, зокрема не зазначено прізвище, ініціали директора ТОВ Сельта Трейд та відсутні записи у розділі вантажно-розвантажувальні операції .

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №816/1422/17 вказав, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, підставою для визнання господарської операції нереальною, а відтак, такою, що не відбулася, Верховний Суд визначив факт ненадання платником податків відповідних паспортів виробника на відвантаження позивачу ТМЦ, а також неналежне оформлення первинних документів - видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Вирішуючи зазначений спір, суд застосовує також і наступні норми права.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до абзацу ґ п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених вище законодавчих положень та в комплексі із нормами п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ Сельта Трейд не мали реального характеру з огляду на не підтвердження достатніми доказами, зокрема:

- видаткові накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже такі зі сторони покупця (ТОВ Український центр енергоремонт ) підписано особою, яку не ідентифіковано (не зазначено прізвище, ім`я та по батькові), не зазначено посади осіб відповідальних за здійснення господарської діяльності, а саме посади осіб, які відобразили свій підпис в графі відвантажив (ла) та в графі отримав (ла) , не містять печатки на підписі посадової особи покупця в графі отримав (ла) , не зазначено місце складання таких. Підставою видаткових накладних зазначено договір № 4 від 17.01.2019, в той час як на підтвердження реальності характеру господарських відносин до перевірки надано договір поставки № 8 від 17.01.2019 та додаток № 1 та додаток № 2 до договору поставки № б/н від 17.01.2019;

- додатки до договору (специфікація № 1 та специфікація № 2) не містять основних реквізитів договору дати та місця його укладення;

- щодо оплати поставки товару. Повна оплата вартості товару є передумовою договору поставки, однак докази повної оплати вартості товару до його поставки відсутні. Не спростованим залишається наявність кредиторської заборгованості на 31.01.2019 у ТОВ Сельта Трейд на суму вартості поставлених товарів, в той час як 25.01.2019 має місце відступлення права вимоги та заміна кредитора з ТОВ Сельта Трейд на ТОВ Лестмаркет на суму вартості поставлених товарів та проведення такої оплати ТОВ Лестмаркет 25.01.2019;

- до перевірки не представлено жодного документу про якість товару , із первинних документів неможливо ідентифікувати хто зі сторони покупця приймав і перевіряв якісні та кількісні показники цього товару;

- неналежне оформлення товарно-транспортної накладної , оскільки така не містить ідентифікуючих реквізитів, зокрема не зазначено прізвище, ініціали директора ТОВ Сельта Трейд та відсутні записи у розділі вантажно-розвантажувальні операції .

Таким чином, факт придбання та транспортування товарів від ТОВ Сельта Трейд не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ Сельта Трейд суд вважає, що такі не підтверджують реального виконання господарських операцій згідно укладеного договору поставки.

Відтак, позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від вказаного контрагента, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердженості права на формування у податковому обліку витрат і податкового кредиту.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 813/277/13-а.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами. Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело завищення відповідачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2019 року на суму 241 668 грн є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження правомірності своїх правових позицій, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI Прикінцеві положення , пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Український центр енергоремонт до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Український центр енергоремонт (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Раневицька, 14; код ЄДРПОУ 33583465).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039).

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2020.

Суддя Сидор Н.Т.