Ухвала

від 11.06.2020 по справі 640/12397/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1065

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 червня 2020 року м. Київ № 640/12397/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про відшкодування вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх

експертизи

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (надалі - позивач) адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, 12 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету вартість відібраних зразків продукції та суму витрат на проведення їх експертизи (випробування) на загальну суму 26 289,20 грн.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Виходячи з аналізу викладеного вище, суд зазначає, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом обумовлена несплатою відповідачем коштів за вартість відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у загальному розмірі 26 289,20 грн.

Відповідно до статті 16 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності витрати, пов`язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, фінансуються за рахунок органу державного нагляду (контролю). У разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства суб`єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2 - 4 Порядку відшкодування суб`єктом господарювання вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи (випробування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 N 921, орган державного ринкового нагляду в тижневий строк після ознайомлення суб`єкта господарювання з висновком експертизи, під час проведення якої встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, готує документи, що підтверджують вартість відібраних зразків та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, включаючи витрати на доставку зразків продукції до місця проведення експертизи, та надсилає їх суб`єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або листом з оголошеною цінністю чи вручає під розписку.

Суб`єкт господарювання в тижневий строк з моменту надходження зазначених документів відшкодовує органу державного ринкового нагляду вартість відібраних зразків та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, шляхом перерахування коштів до державного бюджету. Суб`єкт господарювання відшкодовує вартість відібраних зразків продукції за умови оплати вартості таких зразків органом державного ринкового нагляду.

У разі незгоди суб`єкта господарювання з результатами експертизи орган державного ринкового нагляду проводить повторну експертизу за заявою суб`єкта, яка подається в тижневий строк після ознайомлення з висновком основної експертизи. Якщо за результатами проведення повторної експертизи встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, суб`єкт господарювання відшкодовує органу державного ринкового нагляду вартість відібраних зразків та витрати, пов`язані з проведенням основної і повторної експертизи, відповідно до пункту 2 цього Порядку.

У разі відмови суб`єкта господарювання від відшкодування органу державного ринкового нагляду вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, зазначені кошти стягуються в судовому порядку.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що за своєю правовою природою вартість відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування органу державного нагляду (контролю) понесених витрат під час здійснення заходів державного контролю.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов:

- вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень;

- такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду, від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 та у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 813/4972/13-а.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 зазначила, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

В свою чергу, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд зазначає, що за своєю правовою природою витрати за лабораторні випробування не є ні штрафною санкцією, ні заходами стягнення, які суб`єкт владних повноважень застосовує до суб`єкта господарювання в разі встановлення порушень ним вимог законодавства, дотримання яких контролює цей суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та суб`єктного складу учасників справи, суд приходить до висновку, що даний спір за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з тим, що він не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний саме з вирішенням питання щодо відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок проведення експертизи зразків нехарчової продукції, відібраних у суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного, суд вважає за необхідне відмовити Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно вимог частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи.

2. Роз`яснити Головному управлінню Держпродспоживслужби в місті Києві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.

3. Роз`яснити Головному управлінню Держпродспоживслужби в місті Києві його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного господарського суду.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова