Постанова

від 04.08.2020 по справі 640/12397/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12397/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.

за участю секретаря Скидан С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року про відмову у відкритті провадженні

у справі №640/12397/20

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про відшкодування вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (надалі - позивач) адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, 12 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету вартість відібраних зразків продукції та суму витрат на проведення їх експертизи (випробування) на загальну суму 26289,20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року - відмовлено у відкритті провадження.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадженні, дійшов висновку, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, а також вказує, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, апелянт зазначає, зазначає, що за своєю природою стягнення вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, є сумою відшкодування органу державного нагляду (контролю) понесених витрат під час здійснення заходів державного контролю в межах делегованих повноважень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити на новий розгляд.

Представник відповідач просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що цей спір про стягнення вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок проведення експертизи зразків нехарчової продукції, відібраних у суб`єкта господарювання.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, зазначеними положеннями КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При віднесенні спору до тієї чи іншої юрисдикції важливо враховувати, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (надалі - Закон № 877-V; у редакції, чинній на час проведення позивачем перевірки) та Законом України від 2 грудня 2010 року № 2735-VI Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції (далі - Закон № 2735-VI; у редакції, чинній на час проведення позивачем перевірки).

Закон № 2735-VI установлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Приписами статті 23 Закону № 2735-VI встановлено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції.

Вказана норма передбачає відповідальність особи, яка саме ввела продукцію в обіг, за введення в обіг продукції, що не відповідає технічним регламентам, якщо при цьому на таку продукцію не нанесено знак відповідності технічним регламентам.

Відбір зразків продукції і проведення їх експертизи (випробування) здійснюються відповідно до Закону № 877-V на підставі вмотивованого письмового рішення керівника органу ринкового нагляду або його заступника.

Експертиза (випробування) зразків продукції проводиться у випробувальних лабораторіях чи інших організаціях, акредитованих на право проведення таких робіт Національним органом з акредитації, на підставі договорів, укладених з ними органами ринкового нагляду.

Статтею 27 Закону № 2735-VI передбачена процедура відбору зразків продукції і проведення їх експертизи (випробування).

Частиною восьмою статті 27 Закону № 2735-VI визначено, що витрати, пов`язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробування), у тому числі з оплатою зразків продукції, фінансуються за рахунок органу ринкового нагляду.

Якщо за результатами експертизи (випробування) зразків продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, відповідний суб`єкт господарювання відшкодовує вартість відібраних зразків та проведення їх експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 17 Закону № 877-V встановлено, що посадові особи, які здійснюють державний нагляд (контроль), зобов`язані ознайомити суб`єкта господарювання з рішенням про призначення експертизи (випробування), а після її закінчення - з висновком експертизи (випробування).

За приписами частини другої статті 16 цього ж Закону, у разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства суб`єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм відшкодування суб`єктом господарювання вартості відібраних у нього зразків нехарчової продукції (далі - продукція) та проведення їх експертизи (випробування) (далі - експертиза) у разі, коли за результатами експертизи встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає вимогам, встановленим технічними регламентами, визначено Порядком відшкодування суб`єктом господарювання вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи (випробування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 921 (надалі - Порядок № 921).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 921 орган державного ринкового нагляду в тижневий строк після ознайомлення суб`єкта господарювання з висновком експертизи, під час проведення якої встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, готує документи, що підтверджують вартість відібраних зразків та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, включаючи витрати на доставку зразків продукції до місця проведення експертизи, та надсилає їх суб`єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або листом з оголошеною цінністю чи вручає під розписку.

Суб`єкт господарювання в тижневий строк з моменту надходження зазначених документів відшкодовує органу державного ринкового нагляду вартість відібраних зразків та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, шляхом перерахування коштів до державного бюджету. Суб`єкт господарювання відшкодовує вартість відібраних зразків продукції за умови оплати вартості таких зразків органом державного ринкового нагляду.

У разі відмови суб`єкта господарювання від відшкодування органу державного ринкового нагляду вартості відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, зазначені кошти стягуються в судовому порядку (пункт 4 Порядку № 921).

З наведеного вбачається, що вартість відібраних зразків та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування органу державного нагляду (контролю) понесених витрат під час здійснення заходів державного контролю.

Отже, слід враховувати, що цей спір виник не у зв`язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки здійснення органом державного нагляду (контролю) перевірки характеристик продукції відповідача, внаслідок якої проведено експертизу відібраних зразків продукції, є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

З огляду на викладене, цей спір є публічно-правовим, що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.

Слід зазначити, що Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник з підстав реалізації ГУ Держпродспоживслужби своїх владних повноважень та функцій у сфері виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства.

Колегія суддів звертає увагу, що правова позиція з цього питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 640/7788/19 , яка підлягає врахуванню під час розгляду даної справи.

За таких обставин, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального і процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року про відмову у відкритті провадженні - скасувати, а справу за №640/12397/20 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи повернути до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року.