Постанова

від 09.06.2020 по справі 357/10999/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6353/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року місто Київ

справа № 357/10999/18

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б.І., повний текст рішення складено 30 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив:

визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року;

скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39023956 від 28 грудня 2017 12:44:16;

визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003;

скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39117777 від 05 січня 2018 11:53:55 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, щовідповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Вказував, що 08 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрофірма Матюші договір оренди землі №б/н, за яким передала в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років та 23 березня 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 20192848.

Зазначав, що 12 жовтня 2017 року позивач та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди землі №б/н, якою, зокрема, продовжили строк оренди до 19 років.

Посилався на те, що наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди з позивачем в односторонньому порядку, яке мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма Матюші не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим орендодавець розриває договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору.

Позивач вважає, що підстав для розірвання спірного договору оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки ТОВ Агрофірма Матюші належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки.

Вказував на те, що на початку лютого 2018 року позивачу стало відомо, що 28 грудня 2017 року на підставі вказаного повідомлення про розірвання державний реєстратор Янчук С.В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39023956.

Зазначав, що 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Шамраївський цукровий завод договір оренди, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку, та 05 січня 2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39117777.

Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року позов ТОВ Агрофірма Матюші задоволено частково.

Визнано недійсним, вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року.

Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В., Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба речових прав Мироненко Ю.Ю. на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати в розмірі по 5436,70 грн. з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ТОВ Агрофірма Матюші подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування матеріального та порушення процесуальних норм права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив:

скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39023956 від 28 грудня 2017 12:44:16 та скасування рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39117777 від 05 січня 2018 11:53:55та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення таких вимог;

змінити судове рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам належного виконання позивачем зобов`язань із виплати орендної плати орендодавцю за договором оренди №б/н від 08 серпня 2014 року та додатковою угодою до нього від 12 жовтня 2017 року та встановити відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року орендодавцем в односторонньому порядку;

здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 43493,59 грн., стягнувши на користь ТОВ Агрофірма Матюші по 10873,40 грн. з кожного відповідача.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, щорішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину мотивоване виключно недотриманням ОСОБА_1 процедури розірвання договору оренди від 08 серпня 2014 року, при цьому суд першої інстанції констатував наявність між сторонами спору щодо належного виконання орендарем своїх зобов`язань із виплати орендної плати орендодавцю у порядку та строки, визначені договором від 08 серпня 2014 року, однак, суд безпідставно самоусунувся від вирішення даного питання в межах розгляду даної справи і надання оцінки доказам належного виконання ТОВ Агрофірма Матюші своїх зобов`язань за договором оренди від 08 серпня 2014 року в частині повної та своєчасної виплати орендної плати ОСОБА_1 .

Вказував на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів, судом першої інстанції було безпідставно залишено поза увагою те, що відповідно до приписів ч.2 ст.36 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. а п.2 ч.6 ст.37 цього закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Зазначав, що позивач неодноразово наголошував на тому, що позовні вимоги про скасування оскаржуваних рішень державних реєстраторів не є виключно похідними вимогами від вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки такі вимоги ґрунтуються, зокрема, на тому, що такі рішення були прийняті державними реєстраторами в умовах грубого порушення ними вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також вважає, що судом безпідставно зменшено розмір судових витрат.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідачі: ОСОБА_1 , Державний реєстратор Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В., ТОВ Шамраївський цукровий завод , Державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, в тому числі і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

08 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофіма Матюші було укладено договір оренди землі №б/н, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар ТОВ Агрофірма Матюші прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 3220483500:01:012:0003, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.5 вказаного договору оренди землі №б/н сторони погодили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно з п.6 зазначеного договору орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 814,44 грн.

У даному пункті сторони визначили додаткові умови, відповідно до яких: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитися безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 грн., в разі смерті орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

У п.8 договору оренди землі №б/н від 06 серпня 2014 року зазначено, що орендна плата видається у такі строки до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п.32 вказаного договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором (п.33 договору оренди землі).

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі №б/н від 08 серпня 2014 року, за індексним номером 20192848.

12 жовтня 2017 року між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 08 серпня 2014 року, якою, зокрема, було продовжено строк оренди до 19 років та змінено розмір орендної плати на 4754,76 грн.

У позовній заяві зазначено, що наприкінці грудня 2017 року ТОВ Агрофіма Матюші отримала від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку від 26 грудня 2017 року, в якому було зазначено, що станом на дату направлення цього повідомлення відповідні зобов`язання орендаря за 2016 та 2017 роки належним чином виконані не були, а тому ОСОБА_1 керуючись п.33 договору оренди повідомив ТОВ Агрофіма Матюші про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав повернути (звільнити) відповідну земельну ділянку.

Позивач вказував на те, що підстав для розірвання договору оренди з ним в односторонньому порядку не було, оскільки у п.32 договору оренди передбачено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається та ТОВ Агрофірма Матюші належним чином сплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2016, 2017 роки.

Позивач зазначав, що на початку лютого 2018 року йому стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 28 грудня 2017 року на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на земельну ділянку з індексним номером 39023956.

Також з вказаних відомостей позивач дізнався, що 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТзДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди №б/н, за яким передала останньому в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003, площею 1 га, а державний реєстраторКП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю . Ю. 05 січня 2018 року прийняла рішення, яким зареєструвала за ТзДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку з індексним номером 39117777.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статтей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до абзацу першого частини першої ст.792 ЦК України, статті 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами 1,2ст.651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів частин 3, 4 ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

З наведених положень договору оренди та положень ЦК України, Закону України Про оренду землі вбачається, що у разі відсутності згоди сторін, дострокове розірвання договору на вимогу однієї зі сторін можливе виключно усудовому порядку за рішенням суду.

Ані умови договору оренди, ані положення чинного законодавства не передбачають можливості розірвання договору оренди землі на підставі одностороннього повідомлення про таке розірвання, якщо встановлені певні умови для виникнення права на таке розірвання, які потребують встановлення та доказування належними та допустимими доказами.

Правовий аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у разі наявності будь - яких претензій з боку орендодавця щодо порядку та строків виконання орендарем умов договору оренди та наміру орендодавця розірвати такий договір, останній зобов`язаний у встановленому законом порядку звернутися до суду з відповідною вимогою та довести наявність підстав для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання договору оренди, наявний спір про право іншої сторони здійснити таке розірвання на її вимогу. При цьому, умовами даного договору оренди від 08 серпня 2014року, а також положеннями закону передбачено, що вимога про дострокове розірвання такого правочину повинна бути предметом судового розгляду, за наслідками якого і приймається відповідне рішення про задоволення вимоги однієї із сторін щодо дострокового розірвання договору, або про відмову у задоволенні заявленої вимоги з огляду на відсутність для цього правових підстав.

Пунктом 33 договору оренди від 14 серпня 2014 року передбачено розірвання договору оренди в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Разом з тим, положеннями даного договору оренди не передбачено процедуру розірвання договору.

При цьому, слід зазначити, що повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку.

Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора Янчук С.В. не було.

А відтак позовні вимоги про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26 грудня 2017 року знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в цій частині.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Матюші просила змінити судове рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам належного виконання позивачем зобов`язань із виплати орендної плати орендодавцю за договором оренди №б/н від 08 серпня 2014 року та додатковою угодою до нього від 12 жовтня 2017 року та встановити відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року орендодавцем в односторонньому порядку.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги апеляційної скарги в частині зміни мотивів задоволення позову про визнання недійсним одностороннього правочину задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до вимог частин 2 та 3 цієї статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями частини 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

У частині першій статті 236 ЦК України зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка була передана орендодавцем орендареві у володіння і користування на визначений ними строк.

Сторони у договорі оренди від 08 серпня 2014 року, а саме у п.п.32, 33 погодили підстави припинення договору оренди, у тому числі і щодо розірвання договору у зв`язку з несплатою в повному обсязі орендної плати в строки, встановлені договором.

Позивачем були надані до суду першої інстанції докази на підтвердження сплати ним орендної плати в повному обсязі за 2016, 2017 роки.

Разом з тим, у даному спорі не заявлено позовних вимог про розірвання договору оренди.

А відтак, доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції оцінки наданим позивачем доказам про належне виконання своїх зобов`язань за договором оренди від 08 серпня 2014 року не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо зазначених ним правових підстав для визнання недійсним вчиненого ОСОБА_1 одностороннього правочину щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 08 серпня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма Матюші в частині скасування рішень державних реєстраторів, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав чи їх припинення із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

Проте, колегія суддів не прогоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ).

Пунктами 1, 2 частини третьою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При цьому, у порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор залишив поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на спірну земельну ділянку, не перевірив відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 вищевказаного Закону.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 висловила правову позицію про те, що Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав недійсним договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 3220483500:01:012:0003.

Рішення суду про визнання недійсним договору оренди не може бути в повній мірі виконане без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію права оренди за ТзДВ Шамраївський цукровий завод . У разі визнання договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним земельним законодавством право оренди виникає з моменту його реєстрації.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що скасування рішення Державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39023956 від 28 грудня 2017 12:44:16 та скасування рішення Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39117777 від 05 січня 2018 11:53:55 є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторіву зв`язку із невірно обраним позивачем способом захисту, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про задоволення вимог про скасування рішень державних реєстраторів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом поніс витрати на загальну суму 65252,95 грн., а саме:

судовий збір за подання позовної заяви у сумі 7048 грн.;

судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 881 гр.;

судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу у сумі 1921 грн.;

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26489,32 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції;

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7154,27 грн. за підготовку, подання та розгляд заяви про забезпечення позову;

судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 10572 грн.;

витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 16473,36 грн.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п 'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 29 Закону України Про адвокатуру визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов 'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно з ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги; додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги; платіжні доручення в підтвердження оплати юридичних послуг, які оформлені у встановленому законом порядку; детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу.

Відповідачами не було зазначено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також відповідачі не заявили клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів та ухвалення в цій частині нового про задоволення вказаних вимог, а відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу, а саме з відповідачів на користь позивача необхідно ситягнути по 16313 грн. 24 коп. судових витрат з кожного

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове наступного змісту.

Скасувати рішення Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39023956 від 28 грудня 2017 12:44:16.

Скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39117777 від 05 січня 2018 11:53:55.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , місцезнаходження: Київська область, Сквирський район, село Руда, вул. Заводська, 27, ідентифікаційний код 13737989, Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни, місцезнаходження: місто Київ, вул. Гоголівська, 6-А, Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба речових прав Мироненко Юлії Юріївни, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, 15 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші , місцезнаходження: Київська область, місто Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, офіс 509, ідентифікаційний код 03755348 судові витрати в розмірі по 16313 грн. 24 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 червня 2020 року.

Головуючий:

Судді: