Постанова

від 09.06.2020 по справі 140/3586/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3586/19 пров. № А/857/4469/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Віладіна на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьку) у справі № 140/3586/19 за адміністративним позовом Фермерського господарства Віладіна до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, начальник Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончук Віталій Антонович про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в котрому просить:

визнати протиправними дії працівників Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, вчинені при здійсненні габаритно-вагового контролю 12.09.2019 на автомобільній дорозі Р-60 с.Млини належного позивачу транспортного засобу Volvo НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , шляхом складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.09.2019 № 00223857, акту про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів від 12.09.2019 № 042552, акту від 12.09.2019 № 182546 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.10.2019 № 157296.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 12.09.2019 на а/д Р-60 с.Млини Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу Volvo НОМЕР_1 із напівпричіпом LEGRAS АС2382ХР, що згідно товарно-транспортної накладної №135 від 12.09.2019 здійснював перевезення маршрутом с.Суха Грунь - с.Лісові Гринівці та перевозив вантаж квасоля біла дрібна насипом маса брутто 39,700 т. За результатами зважування було складено: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023857 від 02.09.2019 року; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №042552 від 12.09.2019, в котрих вказано фактичну масу (брутто) автомобіля - 40 тон, що суперечить даним ТТН; осьові навантаження тон: з порушенням норм. Крім цього, було складено розрахунок від 12.09.2019 № 042562 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. В рядку п/п 2.3.1., стовпчику Плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів євро/км вказано ставку 0,20 Євро/км. Позивач вважає дії працівників Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області при здійсненні габаритно-вагового контролю 12.09.2019 в частині здійснення та оформлення точного контролю транспортного засобу протиправними, оскільки довідка про здійснення габаритно-вагового контролю від 12.09.2019 року не містить часу здійснення зважування та в ній вказано інформацію, що суперечить даним вимірювального обладнання; при відмові водія від підписання акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, не зробили про це запис; сума, визначена в розрахунку плати за проїзд №042552, 243,2 Євро не відповідає ні вказаним параметрам у рахунку, ні параметрам, котрі повинні були б бути вказані за умови наявності описаного порушення. Посилається на те, що зважування транспортного засобу, що перевозив сипучий вантаж, здійснено із порушенням технічних умов ваг та методики, що унеможливлює встановлення фактичних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно встановлення факту порушення. Крім цього, 21.10.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області винесено постанову №157296, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки було порушено право позивача бути присутнім при розгляді справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується той факт, що 12.09.2019 належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що взята до уваги квитанція зважування транспортного засобу від 12.06.2019 № 00909 є неналежним доказом, оскільки вона оформлена особою, яка не має жодного відношення до пункту габаритно - вагового контролю в с. Млини і відповідно до предмету розгляду справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 12.09.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у вересні місяці 2019 року та направлення на перевірку від 09.09.2019 №008037 на автомобільній дорозі Р-60 с.Млини проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ФГ Віладіна (а.с.61), водій ОСОБА_1 , про що складено акт від 12.09.2019 №182596 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки автомобіля марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажу без оформлення дозволу на перевищення вагових обмежень, який дає право на рух автомобільними дорогами України (а.с.58-61).

Так, актом від 12.09.2019 №042552 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.65) зафіксовано, що повна маса автомобіля Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становить 40,0 т при допустимих 40,0 т, навантаження на одиночну вісь 6,56 т при допустимих 11,0 т, навантаження на задню одиночну вісь - 10,26 т при нормі 11 т, навантаження на строєну вісь становило 23,18 т (8,54 + 6,28 + 8,36) при нормативно допустимому - 22 т (а.с.65).

Про вказані вище дані результати габаритно-вагового контролю свідчить квитанція про зважування №00909 від 12.09.2019 (а.с.63).

При цьому, результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у відповідній довідці від 12.09.2019 №0023857 (а.с.64).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 12.09.2019 №042552, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 243,20 євро (а.с.66).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 21.10.2019 винесено постанову №157296 про застосування до перевізника ФГ Віладіна адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с.81).

Позивач вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про не правильне застосування норм процесуального права та не повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частинами 17 та 18 ст. 6 Закону №2344-III встановлено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), пунктом 15 якого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до положень статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарські штрафи, передбачені статтею 60 Закону №2344-III застосовуються до автомобільних перевізників (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (стаття 1 Закону №2344-III).

Згідно з долученим до матеріалів справи актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 12.09.2019 № 182596, Так, в цьому акті зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме повна маса автомобіля Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становить 40,0 т при допустимих 40,0 т, навантаження на одиночну вісь 6,56 т при допустимих 11,0 т, навантаження на задню одиночну вісь - 10,26 т при нормі 11 т, навантаження на строєну вісь становило 23,18 т (8,54 + 6,28 + 8,36) при нормативно допустимому - 22 т.

Щодо виявлених та зафіксованих відповідачем під час проведення вказаної перевірки порушень законодавства про автомобільний транспорт суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 №2862-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до статті 4 і статті 29 Закону України Про дорожній рух , статті 33 Закону України Про автомобільні дороги Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №879) відповідно до пункту 3 якого габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку №879).

Відповідно до підпункту 9 пункту 2 Порядку № 879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Згідно з пунктом 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879).

Як згадувалось вище в цьому акті перевірки зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме повна маса автомобіля Volvo, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки Legras, номерний знак НОМЕР_3 , становить 40,0 т при допустимих 40,0 т, навантаження на одиночну вісь 6,56 т при допустимих 11,0 т, навантаження на задню одиночну вісь - 10,26 т при нормі 11 т, навантаження на строєну вісь становило 23,18 т (8,54 + 6,28 + 8,36) при нормативно допустимому - 22 т, тобто перевищення параметрів від нормативу.

Відтак відповідачем зафіксовано порушення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу позивача - навантаження на строєну вісь цього транспортного засобу становила 23,18 тон, при допустимих 22 тон.

Так, відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).

Згідно з пунктом 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Таким чином, для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд, що здійснюється у відповідних розмірах за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пунктів 12 - 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Так зважування належного позивачу транспортного засобу відбувалось на стаціонарному ваговому комплексі у статичному режимі, що унеможливлює рух вантажу в процесі такого зважування. Про факт приналежності ваг для статичного зважування свідчить декларація про відповідність неавтоматичного зважувального приладу № Д-1/12/18 від 17.12.2018 (а.с.68). На вказаний засіб вимірювальної техніки ДП Кривбасстандартметрологія видав сертифікат відповідності, який зареєстрований 13.12.2018 у Реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.016.0195-18 (а.с.67), що вказує на справність та придатність до використання зважувального приладу.

В свою чергу суд першої інстанції правильно зазначив, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.

Щодо доводів апелянта на те що квитанція зважування транспортного засобу від 12.06.2019 № 00909 є неналежним доказом, оскільки вона оформлена особою, яка не має жодного відношення до пункту габаритно - вагового контролю в с. Млини то суд зазначає наступне.

Доводи апелянта про те, що акт перевірки від 12.09.2019 №182596 підписаний ОСОБА_2 , котрий не направлявся на проведення перевірки, спростований судом першої інстанції з котрим колегія суддів погоджується, оскільки до матеріалів справи долучено направленням на рейдову перевірку від 02.09.2019 №008036 (а.с.108)

Крім цього суд вважає доводи апелянта про те, що не спростовує висновку суду першої інстанції долучену позивачем копію чека зважування, яка надіслана на адвокатський запит КП Добробут (а.с.29-30), оскільки відомості даного чека щодо загальної маси транспортного засобу - 40 т не відповідають сумі відомостей щодо ваги осей 6,56 + 10,26 + 8,54 + 2,28 + 8,36, що становить 36 т, а не 40 т.

Апелянт в свою чергу також звертає увагу на те, що за відсутності методики виконання вимірювання по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, котрі змінюють розподіл навантаження на вісі в русі, встановити реальні вагові параметри неможливо.

Разом з цим колегія суддів встановила, що в попередній редакції Порядку № 879 був п. 19, з котрого слідувало, що під час проведення габаритно - вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затведженою Мінеконом розвитку. Однак цей пункт виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.2017, що вказує на необгрунтованість покликань на цю норму.

Більше того Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 в справі № 820/1420/17 зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України Про дорожній рух , статті 33 Закону України Про автомобільні дороги визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Віладіна залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 140/3586/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року