Ухвала

від 10.06.2020 по справі 908/790/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

10.06.2020р. Справа №908/790/15-г

за скаргою: №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк , м.Київ

до відповідача 1 : Приватного акціонерного товариства Завод алюмінієвих профілів , м.Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Асал Індустрі , м.Донецьк

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зеніт , м.Київ

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю Зеніт , м.Київ

про солідарне стягнення сум за кредитними договорами

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання Клименко Ю.О.

за участю: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача, скаржника): Августова М.В. - адв.

від відповідача (боржника) 1: не з`явився

від відповідача (боржника) 2: не з`явився

від відповідача (боржника) 3: не з`явився

від відповідача (боржника) 4: не з`явився

від органу примусового виконання рішень: Смородська М.С. - за наказом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. по справі №908/790/15-г (суддя Паляниця Ю.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк до Приватного акціонерного товариства Завод алюмінієвих профілів , Товариства з обмеженою відповідальністю Асал Індустрі , Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Зеніт , Товариства з обмеженою відповідальністю Зеніт задоволено частково.

22.06.2019р. на виконання вказаного рішення видано, зокрема, наказ про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Асал Індустрі на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України :

- за кредитним договором №5109К12 від 21.12.2009р. - заборгованості за кредитом в розмірі 16970000 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 7722709,88 доларів США; заборгованості за комісією за управління кредитною лінією в розмірі 2916032,42 грн; пені за кредитом - 7316422,52 грн, пені за відсотками - 297884,86 грн, пені за комісією за управління кредитною лінією - 44429,16 грн; 3% річних за кредитом в розмірі 2013499,84 доларів США, 3% річних за відсотками в розмірі 549654,47 доларів США, 3% річних за комісією за управління кредитною лінією - 350381,87 грн, 3% річних за комісією за зміну умов договору - 81,55 грн, інфляційних втрат за комісією за зміну умов договору в розмірі 3613216,88 грн;

- за кредитним договором №5112К1 від 20.03.2012р. - заборгованості за кредитом в розмірі 22000880 грн; заборгованості за відсотками - 18977927,68 грн; заборгованості за комісією - 293315,27 грн; пені за кредитом в розмірі 469578,96 грн, пені за відсотками -46004,89 грн, пені за комісією за управління кредитною лінією - 4496,24 грн; 3% річних за кредитом - 2111669,91 грн, 3% річних за відсотками - 1275313,47 грн, 3% річних за комісією за управління кредитною лінією - 34153,02 грн, 3% річних за комісією за зміну умов договору - 15,89 грн, інфляційних втрат за кредитом - 27596724,31 грн, інфляційних втрат за відсотками - 10332378,74 грн, інфляційних втрат за комісією за зміну умов договору в розмірі 362065,21 грн.

07.05.2020р. до господарського суду надійшла скарга №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за змістом якої скаржник просив суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №60110348 щодо повернення Акціонерному товариству Укрексімбанк наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790-15-г;

- скасувати постанову від 16.04.2020р. щодо повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження №60110348;

- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790-15-г.

В обґрунтування скарги заявник зазначає про передчасність прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що, на думку заявника скарги, державним виконавцем не проведено всі можливі та достатні дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на належне, повне та об`єктивне примусове виконання наказу суду.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. повідомлено сторони, що розгляд скарги №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України відбудеться 03.06.2020р. об 11:00 год. Присутність сторін у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

Згідно з ухвалою від 03.06.2020р. відкладено розгляд скарги, повідомлено сторін та Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що розгляд скарги відбудеться 10.06.2020р. Присутність учасників розгляду скарги у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

09.06.2020р. до канцелярії суду від органу примусового виконання рішень надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №60110348.

Представник позивача (заявника, стягувача) у судове засідання 10.06.2020р. з розгляду скарги по суті з`явився, наполягав за задоволенні вимог, викладених у скарзі.

Відповідачі у судове засідання 10.06.2020р. з розгляду скарги по суті не з`явились.

Представник органу примусового виконання рішень у судове засідання 10.06.2020р. з розгляду скарги по суті з`явився, проти задоволення скарги заперечував.

У представленому суду відзиві б/н від 10.06.2020р. представник органу виконання судового рішення вказував на неможливість здійснення виконавчих дій, а саме виїзду за відомим місцезнаходженням боржника з метою опису та арешту майна, оскільки останнє розташоване на території населеного пункту, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м.Донецьк).

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Враховуючи необхідність з`ясування правової позиції учасників, пов`язаних з розглядом скарги, їх місцезнаходження та час, необхідний для поштового обігу, скарга №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України розглянута судом протягом розумного строку.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначена однією із основних засад судочинства.

В силу норм ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

За таких обставин, рішення у справі є обов`язковим до виконання та має бути виконано.

З наданих заявником документів вбачається, що державним виконавцем 20.09.2019р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60110348.

Згідно з постановою від 16.04.2020р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. наказ суду №908/790/15-г від 22.06.2018р. було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження ).

За приписами ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст.10 Закону України Про виконавче провадження ).

У відповідності до ч.2 ст.36 вказаного закону України розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як встановлено, при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався нормами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , за змістом яких виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець зазначав про наступне:

- постановою від 20.09.2019р. державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження;

- згідно відповіді Податкової служби України боржником відкрито розрахунковий рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт та виставлено платіжні вимоги; кошти на рахунку боржника відсутні; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника інформація відсутня; на запити державного виконавця, органи уповноважені на реєстрацію майна повідомили, що за боржником зареєстроване майно не значиться.

Відповідно до представлених виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження ВП №60110348, органом примусового виконання рішень направлялась на адреси Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області та Головного управління Держпраці у Донецькій області постанова від 20.09.2019р. до відома та для виконання; здійснювались запити про зареєстровані за боржником транспортні засоби та наявні рахунки.

Одночасно, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин повернення виконавчого документа без виконання, ухвалою суду від 25.05.2020р. (з урахуванням змісту ухвали від 03.06.2020р.) запропоновано державному виконавцю надати відзив на скаргу.

У відзиві представник органу виконання судового рішення вказував на неможливість здійснення виконавчих дій, а саме виїзду за відомим місцезнаходженням боржника з метою опису та арешту майна, оскільки останнє розташоване на території населеного пункту, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м.Донецьк).

Разом з тим, з огляду на наведені у постанові виконавця відомості, з урахуванням викладених у відзиві заперечень, в рамках виконавчого провадження ВП №60110348 державним виконавцем не направлялись запити до Державної казначейської служби України, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об`єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності боржнику.

Доказів зворотного, в тому числі, неможливості здійснення відповідних запитів в рамках проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60110348, суду не надано.

Водночас, за змістом ч.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

За приписами ст.48 вказаного нормативно-правового акту України звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника , не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому, доказів відповідних звернень у встановлені ст.48 Закону України Про виконавче провадження строки (повторно) суду не надано.

Разом з цим, висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Відсутність обґрунтованого висновку про наявність встановлених законом заборон щодо звернення стягнення на майно боржника та недоведеність існування об`єктивних обставин неможливості виконання рішення суду, дає підстави вважати передчасним твердження державного виконавця про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність висновку щодо наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

У зв?язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.04.2020р. підлягає скасуванню, а дії з її прийняття слід вважати неправомірними.

Таким чином, вимоги скарги №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №60110348 щодо повернення Акціонерному товариству Укрексімбанк наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790-15-г та скасування постанови від 16.04.2020р. про повернення виконавчого документа стягувачу є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За приписами ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на висновки суду щодо неправомірності дій державного виконавця з прийняття постанови від 16.04.2020р., вимога скарги про зобов`язання органу примусового виконання поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790/15-г також підлягає задоволенню.

Наразі, судом враховано, що матеріали розгляду скарги не містять доказів перебування виконавчого провадження №60110348 у складі зведеного виконавчого провадження, внаслідок чого розгляд такої скарги відноситься до юрисдикції господарського суду Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу №0017600/20-679 від 30.04.2020р. Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України .

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №60110348 щодо повернення Акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790/15-г незаконними.

Скасувати постанову від 16.04.2020р. про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження №60110348.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.06.2018р. у справі №908/790/15-г.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено 10.06.2020р.

Повний текст ухвали складено 12.06.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця