Постанова

від 11.06.2020 по справі 825/1091/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №825/1091/16

адміністративне провадження №К/9901/25460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (головуючий суддя Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі за позовом Комунального підприємства "Зеленбуд" Чернігівської міської ради до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року Комунальне підприємство "Зеленбуд" Чернігівської міської ради (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2016 №0001891400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (міста або району) на 17364,00грн., з яких 13891,00грн. за основним платежем та 3473,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001911400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 28896,00грн., з яких 23116,00грн. за основним платежем та 5780,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001901400, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 4119,00грн.

Суди встановили, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП "Зеленбуд" Чернігівської міської ради (код за ЄДРПОУ 5388629) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 по взаємовідносинам з ТОВ "Будпродакшн" (код ЄДРПОУ 39341055), ТОВ "КБЕ-Транс" (код ЄДРПОУ 39152807), ТОВ "Векторіус" (код ЄДРПОУ 39477476), ТОВ "Мерчант Сервіс" (код ЄДРПОУ 39481346), за результатами якої складено акт від 11.05.2016 № 4/14/5388629, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 19099,00грн., у тому числі за 2014 рік 12 029 грн., за 2015 рік 7070,00грн.; ПДВ на загальну суму 23116,00грн., у тому числі за вересень 2014 року на 1559,00грн., за листопад 2014 року на 694,00грн., за грудень 2014 року на 11112,00грн., за січень 2015 року на 5327,00грн., за лютий 2015 року на 3343,00грн., за квітень 2015 року на 1081,00грн.; завищення суми від`ємного значення за лютий 2015 року на 4119,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із вказаними контрагентами, посилаючись на невідповідність первинних документів (товарно-транспортних накладних) вимогам бухгалтерського та фінансового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Будпродакшн ; неподання до перевірки товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ "КБЕ-Транс", ТОВ "Векторіус"; сертифікатів якості товару по взаємовідносинам з усіма контрагентами; виявлення ознак фіктивності господарської діяльності ТОВ "КБЕ-Транс", ТОВ "Векторіус" та ТОВ "Мерчант Сервіс". Крім того, вказував на анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.06.2016 №0001891400 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 10626,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 2657,00грн.; №0001911400 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 11806,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 2952,00грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Будпродакшн (анулювання свідоцтва платника ПДВ якого відбулося 22.01.2015) щодо поставки в листопаді, грудні 2014 року органічного добрива Паросток та картриджів, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

В частині ж відмови в задоволенні позову, суд виходив з формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за відносинами із ТОВ "КБЕ-Транс", ТОВ "Векторіус" та ТОВ "Мерчант Сервіс" на підставі первинних документів, наданих позивачу вказаними контрагентами, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт придбання товарів, адже ОСОБА_1 - директор ТОВ "КБЕ-Транс" та ОСОБА_2 - директор ТОВ "Векторіус" свою участь в господарській діяльності останніх заперечують (протоколи допитів свідків у кримінальному провадженні); директора ж ТОВ "Мерчант Сервіс" ОСОБА_3 вироком Деснянського районного суду м.Чернігова визнано винним у вчинені злочину, передбаченого статтею 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.09.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 01.12.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Будпродакшн" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №БП 0112-01/82, згідно умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю органічне добриво Паросток , а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Сума договору складає 66675,00грн., в т.ч. ПДВ 11112,50грн. (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 3.2 договору ціна на товар, що постачається, визначається у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору та вказується у гривнях.

Виконання умов даного договору, як констатовано судами, підтверджується видатковими накладними №БП-0000001 від 04.12.2014, №БП-0000002 від 05.12.2014, товарно-транспортними накладними №0000001 від 04.12.2014, №0000002 від 05.12.2014, рахунком - фактурою № БП-0000001 від 05.12.2014.

Поставлений товар було оплачено позивачем у повному обсязі, про що свідчить виписка ПАТ "Укрінбанк" за 05.12.2014.

Контрагентом на адресу Підприємства виписані податкові накладні від 05.12.2014 №3 на суму 39925,00 грн., в т.ч. ПДВ 5820,83грн. та від 04.02.2014 №2 на суму 31750,00грн., в т.ч. ПДВ 5291,67грн.

Отримане добриво було оприбутковане на склад та використане в господарській діяльності позивача (акти списання товарів).

Також судами встановлено, що за усною домовленістю між позивачем та ТОВ "Будпродакшн згідно видаткової накладної №БП-0000001 від 04.11.2014 контрагентом були поставлені картриджі на загальну суму 4164,00 грн, в т.ч. ПДВ - 694,00 грн.

Розрахунок за товар проведено у безготівковій формі згідно рахунку-фактури від 04.11.2014 №БП-0000001, що підтверджується випискою ПАТ "Укрінбанк" за 03.12.2014.

Підприємством отримано податкову накладну від 04.11.2014 №1 на загальну суму 4 164,00 грн в т.ч. ПДВ - 694,00 грн.

Зазначені картриджі використані позивачем у своїй діяльності відповідно до акта списання товарів №199 від 25.12.2014 (використано на заправку принтерів).

Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Посилання ж відповідача на неподання до перевірки деяких документів (сертифікатів якості) та відсутність окремих реквізитів у товарно-транспортних накладних не можуть бути достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником.

Спростовано судами попередніх інстанцій й доводи відповідача про невиконання ТОВ "Будпродакшн" умов поставки товарів, зокрема, й у зв`язку з анулюванням 22.01.2015 свідоцтва платника ПДВ, оскільки така поставка відбулася в 2014 році.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду