Постанова

від 10.06.2020 по справі 366/3242/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 366/3242/17

провадження № 61-39316 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство ,

відповідачі : Розважівська сільська рада Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року у складі судді Корчкова А. А. та постанову апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство (далі - ДП Іванківське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області від 30 серпня 2010 року № 374 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані у с. Ставрівка у межах Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 .

24 грудня 2010 року на підставі вищевказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 442372 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, з кадастровим номер № 3222084200:03:003:0005.

Передача зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася без згоди землекористувача, тобто з порушенням положень ЗК України, ЛК України, оскільки ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство , розташована у 1 кварталі Жеревського лісництва та відноситься до земель лісового фонду, проте з користування підприємства не вилучалась. Також порушено порядок зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області від 30 серпня 2010 року № 374; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 442372, виданий 24 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 3222084200:03:003:0005.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року задоволено клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , який на підстав договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05 січня 2011 року придбав у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Іванківське лісове господарство відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство . Відсутні докази накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, а з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи прокурор не звертався. Прокурором не ставилось питання щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 січня 2011 року, на підставі якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. Таким чином, ОСОБА_1 й ОСОБА_2 правомірно набуто у власність спірну земельну ділянку. Правові підстави для скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку й витребування її із чужого незаконного володіння відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року апеляційна скарга першого заступника прокурора Київської області задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Іванківське лісове господарство відмовлено з інших правових підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ураховуючи у сукупності надані прокурором викопіювання з публічної кадастрової карти України, лист ВО Укрдержліспроект від 03 травня 2017 року № 227, а також планшети лісовпорядкування, слід дійти висновку про накладення спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3222084200:03:003:0005, на 1 квартал Жеревського лісництва ДП Іванківське лісове господарство . Відсутні докази на підтвердження погодження на вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП Іванківське лісове господарство . Таким чином, виділення спірної земельної ділянки відбулось поза межами с. Ставрівка Іванківського району Київської області, тобто вона незаконно вибула із володіння держави. Ураховуючи викладене, оспорюване рішення сільської ради та виданий на підставі нього на ім`я ОСОБА_1 державний акт про право приватної власності на спірну земельну ділянку є незаконними.

Проте прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, оскільки на спірній земельній ділянці розташовано будинок (будинок лісника), який раніше перебував у власності ДП Іванківське лісове господарство та був ним відчужений. У подальшому, вказаний будинок був придбаний ОСОБА_1 , який звернувся до сільської ради з заявою про приватизацію землі під будинком. При цьому, з моменту придбання спірного будинку ОСОБА_1 у 2003 році і по день звернення до суду з позовом спірна земельна ділянка, а також сусідні земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 , огороджені парканом. Таким чином, Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства, в інтересах якого звернувся з позовом прокурор, могло і повинно було бути відомо з моменту прийняття сільською радою оспорюваного рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , тобто з 30 серпня 2010 року Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства було відомо про порушення його прав. Разом з тим, вказані уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення порушень ЗК України, ЛК України у межах позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 366/3242/17з Іванківського районного суду Київської області.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ДП Іванківське лісове господарство на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Жеревського лісництва є постійним землекористувачем земель лісогосподарського призначення на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, на які накладається спірна земельна ділянка, передана на підставі оспорюваного рішення сільської ради у приватну власність ОСОБА_1 .

Про факт існування перетину у просторі та накладення спірної земельної ділянки на раніше надані ДП Іванківське лісове господарство землі лісогосподарського призначення підприємство дізналось лише після отримання 22 липня 2016 від ВО Укрдержліспроект відповідної інформації у ході виконання останнім договору про надання послуг від 13 липня 2016 року № 50, спрямованих на розробку державного акта підприємства на право постійного користування вказаною землею лісового фонду. Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП Іванківське лісове господарство не були учасниками спірних правовідносин, оскільки погодження на вилучення з державної (загальнонаціональної) власності чи припинення речового права у порядку передбаченому статтями 141, 142, 149 ЗК України не надавали. Передача у приватну власність спірної земельної ділянки відбувалась без їх участі та повідомлення про винесення сільською радою спірного рішення; повноважень щодо витребування від органів місцевого самоврядування для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок, вони не мали. Публічна кадастрова карта у відкритому он-лайн доступі запрацювала лише з 2013 року. Таким чином, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про сплив строку позовної давності.

Крім того, у спірних правовідносинах позовна давність не застосовується, що підтверджується судовою практикою Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви

У серпні 2018 року Розважівська сільська рада Іванківського району Київської області подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_1 у законний спосіб набув у власність спірну земельну ділянку, оскільки приватизував розташований на ній житловий будинок. ДП Іванківське лісове господарство було відомо про передачу останньому спірної земельної ділянки, проте підприємством з 2003 року будь-які дії щодо цієї ділянки не вчинялись.

У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відсутні докази накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області від 30 серпня 2010 року № 374 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані у с. Ставрівка у межах Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 .

24 грудня 2010 року на підставі вищевказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 442372 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, з кадастровим номер № 3222084200:03:003:0005.

05 січня 2011 року на підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Відповідно до копії планшетів лісовпорядкування Жеревського лісництва ДП Іванківське лісове господарство за 1993, 2003 та 2014 роки, викопіювань з публічної кадастрової карти України, листа ВО Укрдержліспроект від 03 травня 2017 № 227, а також інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 04 травня 2017 року спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3222084200:03:003:0005, накладається на 1 квартал Жеревського лісництва ДП Іванківське лісове господарство .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належать до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Судами установлено, що на момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ВО Укрдержліспроєкт перебувала у постійному користуванні лісового господарства і відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 1 Жеревського лісництва .

Апеляційний суд, вірно встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами території с. Ставрівка Іванківського району Київської області, унаслідок чого Розважівська сільська рада Іванківського району Київської області при прийнятті оскаржуваного рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 вийшла за межі своїх повноважень, порушивши законні інтереси держави.

Крім того, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення передана у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто з порушенням порядку зміни цільового призначення земель та за відсутності відповідного погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Відповідачі судове рішення апеляційного суду з цих мотивів не оскаржили, отже погодились з ним.

Апеляційний суд, вказуючи про пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, не звернув уваги на таке.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 56 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову прокурора, який діє в інтересах держави, тобто власника спірної земельної ділянки, у зв`язку з пропуском строку позовної давності не врахував, що ним пред`явлено негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки лісового фонду як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 387 і 388 ЦК України, не призведе до не правильного вирішення спору, враховуючи висновки апеляційного суду щодо незаконності передачі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 .

Таким чином, апеляційний суд не врахував, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, тому суду слід перевірити чи наявні підстави для її повернення згідно зі статтею 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України у державну власність, хоча прокурор помилково посилався на положення статей 387 і 388 ЦК України.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473 цс 18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364 цс 19, і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу й на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, провадження № 12-157 гс 19 щодо способу судового захисту та його ефективності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк