Постанова

від 21.10.2020 по справі 366/3242/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 366/3242/17

Номер провадження 22-ц/824/9697/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,

вивчивши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Корчкова А. А., у справі за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року за № 374, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в селі Ставрівка в межах Розважівської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 442372, виданого 24 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094504514 від 24 грудня 2010 року; витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельну ділянку загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005; стягнення з відповідача фактично понесених судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року за № 374 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, які розташовані в селі Ставрівка в межах Розважівської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 442372 щодо земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005.

На думку позивача, вказана земельна ділянка вибула з державної власності всупереч встановленого законом порядку, у зв`язку з чим, рішення Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року за № 374 є незаконним та підлягає скасуванню, виданий на його підставі державний акт - визнанню недійсним, а вищевказана земельна ділянка - витребуванню на користь держави.

Так, згідно інформації Державного підприємства Іванківське лісове господарство , земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство в 1 кварталі Жеревського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та відповіддю ВО Укрдержліспроект від 03 травня 2017 року за № 227. Разом з тим, ДП Іванківське лісове господарство будь-яких дозволів на вилучення даної земельної ділянки лісового фонду, зміну лісового призначення земель, не давало. Крім того, при набутті відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, було змінено її цільове призначення.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року (т. І а.с. 45-46) залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року (том ІІ а.с. 53-58) у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити, стягнути з відповідачів судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Розважівською сільською радою Іванківського району Київської області було надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,25 га, яка є земельною ділянкою з лісогосподарським призначенням та перебуває у постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство , що підтверджується, зокрема, листом ВО Укрдержліспроект від 30 травня 2017 року № 227 з доданим до нього фрагментом публічної кадастрової карти України із нанесеними межами таксаційних одиниць Жеревського лісництва ДП Іванківське лісове господарство і межами спірної земельної ділянки, яка накладається на 1 квартал зазначеного лісництва. Разом з тим, на думку скаржника, вищевказані документи безпідставно не були взяті до уваги судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

На думку скаржника, висновок суду про те, що позивачами не надано для огляду оригіналів планшетів лісовпорядкування, а надані копії не відповідають вимогам галузевих нормативно-правових актів та положенням Лісового кодексу України, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Скаржник зазначає, що у судовому засіданні представником ДП Іванківське лісове господарство було надано суду для огляду оригінали лісовпорядних планшетів Жеревського лісництва згідно матеріалів лісовпорядкування 1973, 1993, 2003, 2014 років, копії яких, було долучено до матеріалів справи.

Скаржник посилається на те, що згідно відповіді ВО Укрдержліспроект від 20 червня 2017 року за № 336, картографічні матеріали лісовпорядкування 2003 та 2004 років виготовлені на основі погоджених меж з органами землевпорядкування картографічних матеріалів (планшетів) лісовпорядкування 1983 року.

Скаржник зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано те, що зміни до статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності за формою 6-зем вносяться виключно на підставі відповідних рішень уповноважених органів про вилучення земель. Таким чином, те, що з 1936 року земельна ділянка обліковується за ДП Іванківське лісове господарство свідчить про те, що право постійного користування земельною ділянкою державного підприємства не припинилось, а відтак, органами місцевого самоврядування при відчуженні земель населеного пункту державної власності було допущено перевищення повноважень в частині розпорядження землями, які не перебувають у її віданні.

На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 122, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України.

Скаржник зазначає, що 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, разом з тим, станом на день подання апеляційної скарги, останній не зареєстрував за собою право власності на неї, а відтак, обраний прокурором спосіб захисту відповідає положенням ст. 388 ЦК України, а висновок суду про те, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту, є безпідставним.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року (том ІІ а.с. 139-150) апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 15 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, відмовлено.

Постановою Верховного суду від 10 червня 2020 року (том ІІ а.с. 205-210) касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, постанову Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, справу призначено судді-доповідачу Вербовій І. М. Судді, які входять до складу колегії: Вербова І. М. - головуючий суддя, судді: Саліхов В. В., Шахова О. В.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року справу прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні прокурор Підяш О. С. та представник ДП Іванківське лісове господарство - Яременко З. І. підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, з підстав викладених у ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кулаков В. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник відповідача Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області до суду апеляційної інстанції не з`явився , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджуєтьсярекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_1 до суду до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу. Крім того, ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення сторін, з`ясувавши обставини справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право постійного користування спірними земельними ділянками ДП Іванківське лісове господарство , а також не надано доказів достатніх для визнання незаконним та скасуванням рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області № 374 від 30 серпня 2010 року Про затвердження проекту землеустрою .

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області № 374 від 30 серпня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в с. Ставрівка в межах Розважівської сільської ради; надано у власність громадян земельні ділянки для обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства у відповідності з додатком № 1 (т. І а.с. 11).

Як вбачається зі списку громадян, яким видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в с. Ставрівка в межах Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року № 374, ОСОБА_1 передано у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,2500 га (т. І а.с. 12).

На підставі рішення 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року № 374, ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 (т. І а.с. 13, 14).

Як вбачається з листа Держлісагенства України Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-36/833 від 04 травня 2017 року, згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років, земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 накладається на землі лісогосподарського призначення, що знаходяться в постійному користуванні ДП Іванківський лісгосп , на яку управлінням не надавалось погодження на вилучення та зміну цільового призначення (т. І а.с. 24).

З фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 1 Жеревського лісництва ДП Іванківсьий лісгосп Лісовпорядкування 1993 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 накладається на землі кварталу № 1 Жеревського лісництва ДП Іванківський лісгосп (т. І а.с. 23).

Як вбачається з Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство 2015 року, площа ДП Іванківський лісгосп в межах Іванківського району складає 43622 га, в межах якої, функціонує, зокрема, Жеревське, Розважівське лісництво (т. І. а.с. 64-65).

05 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 ( т. ІІ а.с. 01-04а).

05 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( т. ІІ а.с. 05-08).

Згідно ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з приписів ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються , зокрема, на землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Як вбачається з приписів ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та

організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони

навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно ст. 57 ЛК України Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України).

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що відносно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно ст.ст. 45, 47, 48, 54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісовпорядного господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Як вбачається з приписів п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджується, зокрема, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується, зокрема, Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство 2015 року.

Як вбачається з фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 1 Жеревського лісництва ДП Іванківський лісгосп Лісовпорядкування 1993 року, вищевказана земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство в 1 кварталі Жеревського лісництва.

Право постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП Іванківське лісове господарство .

Як вбачається зі ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Разом з тим, як вбачається з листа Держлісагенства України Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-36/833 від 04 травня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 накладається на землі лісогосподарського призначення, що знаходяться в постійному користуванні ДП Іванківський лісгосп , на яку управлінням не надавалось погодження на вилучення та зміну цільового призначення.

Крім того, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення стосовно яких, законом встановлено обмеження щодо їх використання в цивільному обороті.

Так, з аналізу ст.ст. 56, 57, 84 ЗК України та ст. 17 ЛК України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають право власності виключно на замкнені ділянки лісового фонду, інші землі лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не підлягають передачі у приватну власність та можуть перебувати у користуванні лише спеціалізованих підприємств, установ та організацій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року за № 374.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, до прийняття рішення Розважівською сільською радою від 30 серпня 2010 року № 374, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності. Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯИ № 442372 видано ОСОБА_1 24 грудня 2010 року на підставі вищевказаного рішення. Так, колегія суддів дійшла висновку, що вказане рішення є незаконними, у зв`язку з чим, спірна земельна ділянка вибула із власності держави незаконно.

Таким чином, оскільки право власності на спірну земельну ділянку до відповідача перейшло на підставі рішення, яке в свою чергу є незаконним, виданий відповідачу на його підставі акт на право власності на земельну ділянку слід визнати недійсним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 391 ЦПУ України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 56 цього Закону.

Таким чином, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) указано, що Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, хоча ОСОБА_1 й відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 на користь ОСОБА_2 ,доказів того, що останній зареєстрував за собою право власності на неї у відповідності до вимог чинного законодавства України, немає.

Враховуючи вищенаведене, а також висновки Верховного Суду, які відповідно до чинного законодавства України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для повернення із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельну ділянку загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 .

Колегія суддів ставиться критично до посилання відповідача-3 на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005 була набута ним правомірно, оскільки вказана земельна ділянка вибула з володіння держави у незаконний спосіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий з бір сплачений позивачами, необхідно стягнути з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381-384 ЦПК України , Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області - задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Іванківське лісове господарство до Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 50 сесії 5 скликання Розважівської сільської ради від 30 серпня 2010 року за № 374, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в селі Ставрівка в межах Розважівської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 442372, виданий 24 грудня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094504514 від 24 грудня 2010 року.

Повернути із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Іванківське лісове господарство земельну ділянку загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 3222084200:03:003:0005.

Стягнути з Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358135) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 4 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 4 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір у розмірі 4 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В. В. Саліхов

О. В. Шахова