Ухвала

від 05.06.2020 по справі 932/289/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/493/20 Справа № 932/289/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріали провадженняза апеляційноюскаргою представникатретьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт Товаристваз обмеженоювідповідальністю УКРКАР`ЄР-адвоката ОСОБА_5 наухвалу слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від13січня 2020року про накладення арешту на майно,

за участю:

секретаря - ОСОБА_6 ,

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ТОВ УКРКАР`ЄР - адвоката ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалоюслідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2020 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном - земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:08:833:0008, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 70А.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що право власності на вказану земельну ділянку набуте кримінально-протиправним шляхом, та вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, може бути відчужено, тому є підстави, передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України, для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ТОВ УКРКАР`ЄР просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали, та скасувати арешт майна.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, апелянт вказує на те, що клопотання слідчого було розглянуто без участі власника майна, а копії ухвали було отримано лише 18 березня 2020 року, тобто строк пропущено з поважних причин.

Свої вимоги про скасування ухвали адвокат ОСОБА_5 обґрунтовує істотним порушенням слідчим суддею вимог матеріального та процесуального закону при постановленні ухвали. Так апелянт вказує на те, що ухвалу постановлено на підставі клопотання слідчого не погодженного з прокурором, не зазначено про складання процесуального документа, який би відображав фактичні обставини, опис слідів злочину, у тому числі протокол огляду, чим порушено вимоги ст. 100 КПК України. Також адвокат зазначає, що ухвала постановлена слідчим суддею без участі учасників провадження і власника майна, чим порушено гарантовані законами права та основоположні свободи. Апелянт звертає увагу суду й на те, що кримінальне провадження розслідується за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який не відноситься до злочинів проти власності, та об`єктом злочинного посягання у цій справі є встановлений законом порядок діяльності службових осіб, а не чуже майно чи право на нього, однак слідчим у порушення ст. 94 КПК України жодним чином не доведено яке ж доказове значення має арештована земельна ділянка, а є посилання лише на те, що ця земельна ділянка можливо набута кримінально - протиправним шляхом або отримана юридичною особою внаслідок вчинення злочину, та не може бути єдиною підставою для накладення арешту. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що жодного цивільного позову за яким би витребувалась земельна ділянка у провадженні не подано, у тому числі Дніпровською міською радою.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який проти задоволення скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, колегія суддів виходить з того, що клопотання слідчого було розглянуто без участі представника власника майна та відомості про вручення йому копії оскаржуваного рішення матеріали провадження не містять.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали та приходить до висновку, що його слід поновити.

Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, за змістом ч. 2 ст. 171 КПК Україниу клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як видно з матеріалів провадження, у своєму клопотанні слідчий, вказує на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів та відшкодування завданих державі збитків.

Між тим, визначена слідчим мета не узгоджується з долученими до клопотання доказами, а наведені підстави для арешту майна не відповідають правовій кваліфікації злочину, досудове розслідування якого наразі здійснюється.

Так, матеріалами провадження підтверджується, що СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42019041440000067 від 20 листопада 2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на майно слідчий вказує на те, що є достатні підстави вважати, що визнана в межах цього провадження речовим доказом земельна ділянка набута кримінально-протиправним шляхом.

Проте, всупереч наведеним твердженням, слідчий не надає відповідної постанови, що виключає можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту з метою збереження речового доказу.

Не надає слідчий й відомостей про встановлений органом досудового розслідування розмір матеріальної шкоди, що відповідало б визначеній у клопотанні меті арешту відшкодування спричинених державі збитків та узгоджувалось з диспозицією ч. 2 ст. 364 КК України.

Відсутність доказів на підтвердження наведених обставин ставить під сумнів обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, необхідність доведення якої визначена ч. 3 ст. 132 КПК України.

Поряд із цим, не долучає слідчий й жодних доказів на підтвердження своїх доводів про обґрунтованість підозри посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в цілому.

Як видноз матеріалівпровадження,слідчий фактичнообґрунтовує клопотаннявитягами зреєстру речовихправ нанерухоме майно,договорами пронеодноразове відчуженняземельної ділянкита протоколомдопиту державного реєстратора, що неможливо визнати достатнім для обмеження права власності особи, яка виходячи з наданих суду відомостей, є добросовісним набувачем майна, яке підлягає арешту.

За наявності зазначеного об`єму доказів, доводи слідчого про набуття земельної ділянки кримінально-протиправним шляхом ґрунтуються на припущеннях.

При цьому, в клопотанні слідчий вказує на вчинення злочину посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а саме на здійснення ними державної реєстрації земельної ділянки на підставі підробленого рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15 червня 1998 року № 1050.

Між тим, доказів на підтвердження незаконності зазначеного рішення, слідчий до клопотання також не долучає.

Окрім цього,слідчий уклопотанні ненаводить обставин,за якихможливо вважати,що цемайно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, клопотання не містить об`єктивний даних про те, потреба у встановленні яких саме обставин наразі існує та яким чином це пов`язано з арештом зазначеного у клопотанні майна.

За вказаних умов, заявлені слідчим вимоги про накладення арешту на майно є такими, що не узгоджуються з матеріалами клопотання.

Згідно з загальнимиправилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. ч. 1, 3 ст. 132 КПК України).

Матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що слідчий у клопотанні просить накласти арешт на майно, однак при цьому не наводить належного обґрунтування своїх вимог та не долучає доказів на їх підтвердження.

Отже, з тексту клопотання видно, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин злочину, встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами цього кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, наведені обставини залишились поза увагою слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання вимог ст. 173 КПК України та слугує підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПКслідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, не приймає рішення по суті клопотання слідчого.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо невідповідності клопотання слідчого вимогам кримінального процесуального закону та її часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКАР`ЄР - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Поновити представникутретьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,Товариства зобмеженою відповідальністюУКРКАР`ЄР -адвокату ОСОБА_5 строк апеляційногооскарження ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2020 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКАР`ЄР - адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від13січня 2020року про накладення арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019041440000067 від 20 листопада 2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4