Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/9250/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/9250/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко О.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 (повне рішення складено 04.12.2019)

у справі № 910/9250/19 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Петроль Кардс"

2. ОСОБА_1

про стягнення 496 256,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Петроль Кардс" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 496 256,98 грн., судовий збір 7 443,85 грн. В частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 у справі №910/9250/19 в частині відмови у задоволені позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 і ухвалите у вказаній частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" основної заборгованості в розмірі 496 256,98 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване в оскаржуваній частині.

15.01.2020 року матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 у справі № 910/9250/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 31.01.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, а саме заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2019 у справі № 910/9250/19, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 11.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 відкладено розгляд справи на 01.04.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1199/20 від 31.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В. В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 910/9250/19 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Тищенко О.В. та повідомлено учасників справи №910/9250/19, що розгляд апеляційної скарги не відбудеться 01.04.2020, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", та зазначено, що учасники справи будуть додатково повідомлено про час та дату судового засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 910/9250/19 на 02.06.2020.

В судовому засіданні 02.06.2020 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

В судове засідання 02.06.2020 позивача та відповідач-1 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача-1.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2018 р. ТОВ "Грін Петроль Кардс" (клієнт) звернувся до АТ КБ "Приватбанк" (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку, у якій зазначив, що він погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua), тарифами банку (далі - Умови).

Згідно з ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

З матеріалів справи, а саме із заяви про відкриття поточного рахунку від 31.01.2018 р., вбачається, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку: http://privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитки печатки складають договір банківського обслуговування. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку, смс-ресурс зазначений банком.

Разом з цим встановлено, що на підставі зазначеної заяви відповідача-1 банком, окрім обслуговування розрахункової картки ТОВ "Грін Петроль Кардс", здійснювалось також надання кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача-1 № 26006052679334 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3 Умов).

У відповідності до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом: одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно із п. 3.2.1.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Як встановлено розділом 3.2.1.4 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21 (тридцять)% річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири)% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

У разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (шістдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім)% річних для договорів незабезпечених порукою.

Згідно з п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Таким чином, кредитування ТОВ "Грін Петроль Кардс" за послугою кредитний ліміт, встановленою Умовами, полягало в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту, за користування якими відповідач-1 зобов`язаний був сплачувати банку відсотки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов кредитного договору від 31.01.2018 р. банк 17.05.2018 р. надав клієнту (ТОВ "Грін Петроль Кардс") кредитний ліміт у розмірі 500 000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з особового рахунку клієнта № НОМЕР_1 станом на 21.06.2019 р.

Зі свого боку, ТОВ "Грін Петроль Кардс", зобов`язання з повернення використаних кредитних коштів виконав неналежним чином, надані йому кредитні кошти у сумі 496 256,98 грн. не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належне виконання ТОВ "Грін Петроль Кардс", ним своїх зобов`язань за кредитним договором від 31.01.2018 р., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з позичальника кредитної заборгованості у сумі 496 256,98 грн. є правомірними.

Щодо позовних вимог до поручителя про солідарне стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача-2 - ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Матеріали справи свідчать, що 13.03.2018 року між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № Р1520951568948934931 від 13.03.2018 р. (далі - договір поруки). Предмет вказаного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Грін Петроль Кардс" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) та приєднання до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" (Угода 2).

Так, розділ 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов (Угода-1) визначає сплату:

а) процентної ставки за користування кредитом;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21 % річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди-1 - 42 % річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди-1 в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використанні ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 Угоди-1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту в розмірі 160 000, 00 грн.

Розділ 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов (Угода-2) визначає сплату:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди-2 - 64 % річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді-2;

в) кредиту в розмірі 1 000, 00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 та Угодою-2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Сторонами в п. 1.5 договору поруки погоджено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 та/або Угодою-2 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 та/або Угодою 2 цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому, водночас, сама має зобов`язальний, договірний характер, а тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, у тому числі реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо (аналогічної висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18).

Як вбачається зі змісту договору поруки № Р1520951568948934931 від 13.03.2018р., що порукою забезпечується виконання ТОВ "Грін Петроль Кардс" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" (Угода-1) та до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" (Угода-2).

Однак, з аналізу умов вказаного договору встановити, яке саме (з ідентифікуючими ознаками - дата, номер, тощо) основне зобов`язання було забезпечене порукою, немає можливості. Зокрема, неможливо встановити правочин, який як основне зобов`язання, забезпечувався порукою, поточний рахунок, за яким надавалась послуга кредитного ліміту. У договорі поруки визначено лише особу та первинні зобов`язання, що забезпечувались порукою.

Також суд апеляційної інстанції враховує порядок стягнення заборгованості (за основним зобов`язанням) із поручителя.

Згідно з ч. 2 ст. 619 ЦК України до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначав, що банком надсилались вимоги і позичальнику, і поручителю про необхідність сплати кредитної заборгованості. Проте, належних доказів направлення таких вимог, як і самих вимог, позивач не надав.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яких доказів, які б надали суду можливість встановити, що договір поруки № Р1520951568948934931 від 13.03.2018 р. забезпечував виконання поручителем саме кредитного договору від 31.01.2018 р., укладеного із ТОВ "Грін Петроль Кардс", а також обсягу відповідальності поручителя, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції також не погоджується з твердженнями позивача, що договір поруки № Р1520951568948934931 від 13.03.2018 р. був укладений саме в забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування № б/н від 31.01.2018 р., як такими, що жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки та матеріалами справи не підтверджені, а відтак апеляційний господарський суд позбавлений можливості встановити, які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вади укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № Р1520951568948934931 від 13.03.2018 р, у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за договором банківського обслуговування № б/н від 31.01.2018 р., спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів сплати заборгованості за кредитом у розмірі 496 256,98 грн.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості у заявленій позивачем сумі до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі № 910/9250/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі № 910/9250/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі № 910/9250/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9250/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2020

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

О.В. Тищенко