Постанова

від 11.06.2020 по справі 1.380.2019.004395

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 рокуСправа № 1.380.2019.004395 пров. № А/857/807/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року (суддя Братичак У.В., м.Львів, повний текст складено 19 грудня 2019 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда до Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - Головне управління-1, ДКС відповідно) в якому просило:

стягнути з Державного бюджету України (далі - ДБУ) на користь ТОВ проценти/відсотки нараховані на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за період із 31.08.2004 по 28.07.2005 у розмірі 238103,62 грн;

стягнути з ДБУ на користь позивача відсотки нараховані на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 29.07.2005 по 20.12.2010 у розмірі 1675640,90 грн;

стягнути з ДБУ на користь ТОВ нарахування на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 21.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 6364,20 грн;

стягнути з ДБУ на користь позивача нараховану на бюджетну заборгованість пеню на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 01.01.2011 по 11.07.2019 у розмірі 3490014,06 грн;

стягнути з ДБУ на користь скаржника нараховану відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (далі - Закон №4901-VI) на суму бюджетної заборгованості компенсацію у розмірі 3% річних, що становить 229525,40 грн, а всього просить стягнути 5639648,18 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДБУ на користь ТОВ пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.07.2019 у розмірі 2488811,49 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені нарахованої на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120% від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.07.2019 у розмірі 2921311,29 грн та про стягнення нарахованої відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI на суму бюджетної заборгованості компенсації у розмірі 3 % річних, що становить 229525, 40 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким достягнути з ДБУ нараховану відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви пеню (проценти/відсотки) з урахуванням діючої у період нарахування пені облікової ставки протягом строку дії бюджетної заборгованості, а також стягнути нараховану відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку пеню за період із 21.12.2011 по 07.10.2015, а також стягнути нараховану відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI компенсацію у розмірі 3% річних за весь час невиконання судового рішення про стягнення коштів.

В доводах апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що нарахування пені (відсотків/процентів) за період існування бюджетної заборгованості на рівні 120% від облікової ставки НБУ має відбуватись виходячи із розміру облікової ставки встановленої на момент виникнення бюджетної заборгованості без урахування періоду існування самої облікової ставки і незалежно від того, що період існування бюджетної заборгованості перевищує окремо взятий період існування конкретної облікової ставки, яка діяла на момент виникнення бюджетної заборгованості; що період бюджетної заборгованості (31.08.2004-11.07.2019) та відповідно період нарахування пені переривається періодом коли існувало (було чинним) скасоване в подальшому судове рішення, яким позивачу було відмовлено у стягненні бюджетної заборгованості; що Закон №4901-VI в частині нарахування стягувану компенсацій у розмірі 3% річних за невиконання судового рішення щодо стягнення на користь платника податків бюджетної заборгованості з ПДВ.

Не погодившись із ухваленим рішення, його у відповідній частині також оскаржило Головне управління, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та не надано оцінки, долученим до матеріалів справи доказам, в процесі судового розгляду даної справи, зокрема факт скасування постанови Господарського суду Львівської області від 28 жовтня 2004 року (далі - Господарський суд, Рішення суду від 28.10.2004 відповідно) в зв`язку з чим період існування такого рішення (навіть з врахуванням набрання ним законної сили) не може братись при розрахунку пені, чим порушено норми статті 73, 75, 76 ,90, та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Наголошує, що постановою Господарського суду Львівської власті від 25 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, скасовано Рішення суду від 28.10.2004 та відмовлено ТОВ у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ. Отже факт існування в період 30.08.2004 по 20.12.2011 рішення про задоволення позову щодо стягнення ПДВ, за умови його подальшого скасування не породжує у позивача права та стягнення пені за цей період, оскільки таке рішення було скасовано повністю в зв`язку з чим не може породжувати жодних прав чи обов`язків. Також вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Головне управління та ТОВ відзивів на апеляційні скарги не подали.

Головне управління-1 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ про стягнення з ДБУ нарахованої відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI компенсації у розмірі 3% річних, що становить 229525,40 грн - без змін.

Позивач в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 КАС вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга Головного управління не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ТОВ необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2004-2019 років пеня на бюджетну заборгованість з ПДВ підлягає стягненню за період з 31.08.2004 по 20.12.2011 та з 07.10.2015 по 11.07.2019.

В іншій частині щодо відмови позовних вимог цей суд вказав, що позивач неправомірно у своїх розрахунках суми пені враховував облікові ставки НБУ, що змінювались під час строку нарахування пені, оскільки згідно норм законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин і станом на час розгляду справи при обрахуванні пені застосовується облікова ставка НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, та є незмінно протягом усього строку нарахування пені.

Також, на думку суду, не враховується до строку нарахування пені, період часу, коли було чинним судове рішення яким у задоволенні позовних вимог ТОВ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець від 20.08.2004 за №361/23-0/23973113/5701 (далі - ДПІ, ППР відповідно) та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2 497 770 грн було відмовлено.

Щодо стягнення з ДБУ на користь позивача компенсації у розмірі 3% річних, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI у сумі 229525,40 грн, то на думку суду положення Закону №4901-VI не поширюються на правовідносини при здійсненні відшкодування ПДВ, оскільки для виконання судових рішень по даній категорії справ визначено окремий порядок виконання.

Такі висновки суду першої інстанції у певній своїй частині відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте, вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у жовтні 2004 року позивачем подано до Господарського суду позов до ДПІ та Відділення державного казначейства у м.Трускавець про (далі - Відділення) визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 2497770 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного за цим позовом ППР стали висновки акта від 20.08.2004 №106/23-0/239733113 позапланової тематичної документальної перевірки правильності відображення сум ПДВ заявленого до відшкодування за перше півріччя 2004 року ТОВ, де вказано про завищення позивачем заявленого бюджетного відшкодування за червень 2004 року у розмірі 2497770 грн.

За результатами розгляду вказаного позову Рішенням суду від 28.10.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (далі - ЛАГС) від 08 грудня 2004 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 14 грудня 2006 року позовні вимоги ТОВ задоволено повністю. Визнано недійсним ППР. Вирішено відшкодувати з бюджетного рахунку Відділення на користь ТОВ бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 2497770 грн (т.1 а.с.167-177, 179-184).

10.12.2004 Господарським судом видано наказ про примусове виконання Рішення суду від 28.10.2004 (т.1 а.с.178).

09.01.2007 за результатом розгляду позовної заяви ДПІ у справі №5/1785-19/ЗЗЗА до ТОВ та Товариства з обмеженою відповідальністю Лія-Сан (далі - ТОВ-1) про визнання недійсним господарського зобов`язання в порядку статей 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК), Господарський суд прийняв постанову, якою визнав недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2004 №50304 між відповідачами та стягнув з обох на користь держави по 1498620 грн (далі - Постанова суду), яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду (далі - ЛААС) від 26 січня 2010 року залишена без змін (т.1 а.с.185-189, 191-195).

За наслідками касаційного перегляду Постанови суду та судового рішення апеляційного суду від 26 січня 2010 року у справі №5/1785-19/ЗЗЗА ухвалою ВАСУ від 14 липня 2011 року касаційну скаргу ТОВ задоволено частково. Судові рішення у даній справі скасовано. У частині позовних вимог про визнання господарського зобов`язання недійсним провадження у справі закрито, а у частині застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.197-202).

У результаті нового розгляду цієї справи постановою Львівського окружного адміністративного суду (далі - ЛОАС) від 20 грудня 2011 року у справі №2а-8983/11/1370, яка залишена без змін ухвалою ЛААС від 29 листопада 2012 року, позов задоволено. Застосовано наслідки статті 208 ГК. Стягнуто з ТОВ та ТОВ-1 в дохід держави по 14986620 грн (далі - Судові рішення у справі №2а-8983/11/1370, т.1 а.с.203-214).

Проте, постановою ВАСУ від 21 січня 2014 року Судові рішення у справі №2а-8983/11/1370 скасовано. Постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю (т.1 а.с.215-220; далі - Постанова ВАСУ).

Поміж тим, 25 травня 2010 року постановою Господарського суду у справі №13/11А (далі - Постанова №13/11А) за результатами розгляду заяви ДПІ про перегляд за нововиявленими обставинами Рішення суду від 28.10.2004, яка залишена без змін ухвалою ЛААС від 20 грудня 2011 року, вимоги ДПІ задоволено. Рішення суду від 28.10.2004 скасовано. Прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ про визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн відмовлено (т.1 а.с.221-248).

13.02.2014 ТОВ подало до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови №13/11А, у якій просило скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви податкового органу про перегляд Рішення суду від 28.10.2004 за нововиявленими обставинами відмовити повністю. Стягнути з Управління Державного казначейства у Львівській області (далі - Управління) на користь ТОВ бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Постановою ЛОАС від 19 грудня 2014 року (далі - Постанова-1), залишеною без змін ухвалою ЛААС від 01 жовтня 2015 року, вимоги позивача, що викладені у заяві про перегляд Постанови №13/11А за нововиявленими обставинами задоволено повністю, внаслідок чого Постанову №13/11А скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано ППР. Стягнуто з Управління на користь ТОВ бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн (т.1 а.с.26-36).

Зазначене вище судове рішення від 19.12.2014 було виконане у липні 2019 року, а саме згідно меморіального ордеру від 11.07.2019 №5967 (далі - Меморіальний ордер) кошти в сумі 2497770 грн було відшкодовано позивачу (т.1 а.с.63).

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із цим позовом, так як вважає, що на його користь має бути стягнена пеня (відсотки, нарахування) на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період з 31.08.2004 (дата виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ ) по 11.07.2019 (дата фактичної сплати бюджетного відшкодування з ПДВ).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За час існування бюджетної заборгованості відносно спірного цій справі періоду (31.08.2004-11.07.2019) відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування ПДВ рядом наступних нормативно-правових актів.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) 7.7.1. суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від`ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За нормами пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації (далі - ДПІ-1) та Державного казначейства України (далі - ДКСУ) 02.07.97 №209/72 (у редакції наказу ДПІ-1 та ДКСУ від 21.05.2001 N 200/86) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 08.06.2001 за №489/5680; далі - Порядок; в редакції, чинній на 30.08.2004) на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

Закон №168/97-ВР та Порядок втратили чинність в цілому 01.01.2011, 21.01.2011 відповідно.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, як вірно зауважено судом першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, податкове законодавство містить норму щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З матеріалів справи видно, що позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за червень 2004 року 30.07.2004. Протягом місяця від вказаної дати ПДВ не був відшкодований позивачу, відтак з 31.08.2004 відповідні суми вважаються бюджетною заборгованістю на яку розпочала нараховуватись пеня. Днем погашення такої бюджетної заборгованості з ПДВ є 11.07.2019.

При цьому, протягом строку наявності бюджетної заборгованості право на її відшкодування доводилось позивачем у судових органах.

Зокрема, Постановою №13/11А, залишеною без змін ухвалою ЛААС від 20 грудня 2011 року скасовано Рішення суду по справі №5/2920-19/354. Прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ про визнання недійсним ППР та відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2 497 770 грн відмовлено.

У зв`язку із наведеним, з 20.12.2011 (дата набрання чинності вказаним судовим рішенням) позивач вважався таким. ще не підтвердив право на відшкодування з державного бюджету ПДВ, а відтак після винесення судового рішення відсутні підстави для нарахування пені.

В подальшому Постановою-1 залишеною без змін ухвалою ЛААС від 1 жовтня 2015 року визнано протиправним та скасовано ППР, видане ДПІ. Стягнуто з Управління на користь ТОВ бюджетну заборгованість з ПДВ за червень 2004 року в сумі 2497770 грн.

Згідно з вимогами пункту 200.15 статті 200 ПК (в редакції чинній на момент набрання вказаним рішенням законної сили) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відтак з 07.10.2015 року (після спливу 5-ти днів після винесення судового рішення судом апеляційної інстанції) продовжився строк нарахування пені на бюджетну заборгованість з ПДВ, який завершився днем погашенням такої заборгованості 11.07.2019.

З огляду на викладене, протягом 2004-2019 років пеня на бюджетну заборгованість з ПДВ нараховувалась з 31.08.2004 по 20.12.2011 та з 07.10.2015 по 11.07.2019.

Щодо розрахунку суми пені, то суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач неправомірно у своїх розрахунках суми пені враховував облікові ставки НБУ, що змінювались під час строку нарахування пені, оскільки згідно норм законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин і станом на час розгляду справи при обрахуванні пені застосовується облікова ставка НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, та є незмінно протягом усього строку нарахування пені, так як розрахунок ТОВ пені із застосуванням різних ставок НБУ обумовлений зміною облікової ставки НБУ протягом строку її дії.

Такі висновки апеляційного суду, щодо аналогічних відносин, узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15 травня 2019 року, 20 червня 2019 року, 25 березня 2020 року у справах №№802/3978/15-а, 820/1750/18, 808/481/16 відповідно.

Таким чином, сума пені за період з 31.08.2004 по 11.07.2019, яка підлягає відшкодуванню, окрім уже розрахованої судом суми у розмірі 2488811,49 грн, становить 1384866,10 грн із врахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період.

Відтак, до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з ДБУ на користь ТОВ пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2014 по 11.09.2019 у розмірі 1384866,10 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що до строку нарахування пені не повинен враховуватись період часу, коли була чинною Постанова №13/11А (20.11.2011 по 07.10.2015).

Щодо стягнення з ДБУ на користь позивача компенсації у розмірі 3% річних, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, відповідно до частини першої статті 5 Закону №4901-VI, у сумі 229525,40 грн, то необхідно зазначити наступне.

Частиною першою статті 2 Закону №4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувану здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувану виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Така компенсація нараховується та виплачується виключно Державною казначейською службою України за наявності підстав визначених Законом.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 15.04.2015 №215 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: здійснює бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (далі - БК) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснювалось центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегулювано постановою КМУ Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників від 03.08.2011 №845 (далі - Постанова №845, Порядок №845 відповідно; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За змістом підпункту 6 пункту 16 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Відповідно до пункту 23 Порядку №845 стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Пунктом 19 Порядку №845 визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету (в тому числі з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та або/пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку), здійснюється з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

БК та Порядок №845 не передбачають можливості нарахування та виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми у разі несвоєчасного стягнення надходжень ДБУ, не встановлюють граничного строку виконання рішень суду про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, виплата компенсації, яка передбачена статтею 5 Закону №4901-VI не поширюється на поданий позивачем виконавчий лист про стягнення ПДВ, оскільки його виконання здійснюється виключно відповідно до пункту 23 розділу Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету Порядку №845. Законом №4901-VI не скасовано та не змінено Порядок №845 у частині безспірного списання коштів державного бюджету з метою забезпечення бюджетного відшкодування ПДВ.

Відтак, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ в частині стягнення компенсації у розмірі 3% річних, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 229525,40 грн задоволенню не підлягають.

Відносно доводів викладених в апеляційній скарзі Головного управління, щодо відповідної частини рішення суду, яким задоволено позовні вимоги ТОВ, то такі, зважаючи на обставини описані вище не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку, зокрема в частині задоволених позовних вимог, які потрібно враховувати із викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості у розмірі 2497770 грн, яка станом на 31.08.2004 не відшкодована у встановленому розмірі, що і є підставою для нарахування пені, неодноразово підтверджено у вище наведених судових рішеннях.

Враховуючи вище викладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ДБУ на користь ТОВ пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування ПДВ на рівні 120 % від облікової ставки НБУ за період із 31.08.2004 по 11.09.2019 у розмірі 1384866,10 грн, слід скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

В решті рішення суду, необхідно залишити без змін.

Частиною першою статті 317 КАС передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи, зважаючи на вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні частини заявлених позовних вимог, а тому апеляційну скаргу Головного управління слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ задовольнити частково із відповідною зміною розподілу судових витрат згідно норм статті 139 КАС та стягнення судових витрат, у відповідній частині за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда та задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені нарахованої на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% від облікової ставки Національного банку України за період з 31 серпня 2004 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 1384866,10 грн та розподілу судових витрат скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда пеню нараховану на бюджетну заборгованість за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України за період із 31 серпня 2004 року по 11 вересня 2019 року у розмірі 1384866,10 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ:39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда (ЄДРПОУ: 23973113) судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 13194,67 грн (тринадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні шістдесят сім копійок). В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ:39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Артеміда (ЄДРПОУ: 23973113) судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9035,63 грн (дев`ять тисяч тридцять п`ять гривень шістдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року.