Постанова

від 10.06.2020 по справі 927/12/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/12/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 (Мальченко А.О, Дикунська С.Я., Жук Г.А.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2019 (Фесюра М.В.) у справі №927/12/19

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1) Чернігівської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна", 2) Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Батвін Світлани Миколаївни, третя особа Позашкільний навчальний заклад "Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" про визнання права власності на нерухоме майно за державою, скасування рішення та запису в реєстрі

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник прокурора Чернігівської області (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Позивач) з позовом в Господарський суд Чернігівської області до Чернігівської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" (далі - Відповідач-1) та Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Батвін Світлани Миколаївни (далі - Відповідач-2) про: 1) визнання за Державою в особі Позивача права власності на нежитлове приміщення загальною площею 2874,1 м 2 , розташоване за адресою: вул . Шевченка, буд. 59, с. Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області, яке складається з: підвалу А площею 457 м 2 ; тренувального корпусу, розташованого на І поверсі; А6-1 прибудова площею 310,7 м 2 ; А7-1 прибудова площею 107,1 м 2 ; А8-1 прибудова площею 104,7 м 2 ; А9-1 прибудова площею 162,6 м 2 ; адміністративного корпусу, розташованого на І, ІІ поверхах; А-2 основна будівля площею 576,7 м 2 ; А1-2 прибудова площею 55,2 м 2 ; А2-1 прибудова площею 257,6 м 2 ; А3-1 прибудова площею 47,7 м 2 ; А4-1 прибудова площею 395 м 2 ; А5-1 прибудова площею 323,7 м 2 ; А10-1 прибудова площею 3,8 м 2 ; 2) скасування рішення Відповідача-2 № 35458187 про реєстрацію права приватної власності за Відповідачем-1 на об`єкт нерухомого майна та запису в Державному реєстрі прав на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення загальною площею 2874,1 м 2 , розташоване за адресою: вул. Шевченка, буд. 59 , с. Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно належить до державної власності і було незаконно відчужене без згоди його власника, яким є Держава в особі Позивача, а реєстрація права приватної власності за Відповідачем-1 здійснена Відповідачем-2 безпідставно, за відсутності відповідних документів, які б достовірно підтверджували право власності Відповідача-1 на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2019 задоволено позовні вимоги до Відповідача-1 про визнання права власності, скасування рішення державного реєстратора та запису в Державному реєстрі прав. Визнано за Державою в особі Позивача право власності на спірне нежитлове приміщення, скасовано рішення Відповідача-2 № 35458187 про реєстрацію права приватної власності та запис у Державному реєстрі прав на вказаний об`єкт нерухомого майна. Відмовлено в позові до Відповідача-2 про визнання права власності, скасування рішення державного реєстратора №35458187 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна та запису в Державному реєстрі прав.

4. Задовольняючи позовні вимоги до Відповідача-1, суд виходив з того, що внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала Федерація незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності Держави, а тому відсутні правові підстави для розпорядження Відповідачем-1 майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СPCP. Спірне майно належить до державної власності і не могло бути відчужено без згоди його власника, яким є Держава в особі Позивача. Строк позовної давності не пропущено, оскільки Відповідач-1 зареєстрував право власності на спірне майно 25.05.2017, тоді як з даним позовом Прокурор звернувся 28.12.2018, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відмовляючи у позовних вимогах до Відповідача-2, суд виходив з того, що в межах даної справи розглядається спір про право цивільне, а тому Відповідач-2 не є належним відповідачем у справі, оскільки результат вирішення такого спору впливає на стан речового права щодо особи, за якою зареєстровано таке право власності, та особи, яка вважає, що її право власності на спірний об`єкт порушено реєстраційною дією.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-1

6. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суди обох інстанцій всупереч вимогам статей 5, 13, 74, 75, 77 ГПК України не надали належної оцінки доказам, наданим Відповідачем-1 до матеріалів справи, віддали перевагу доводам Позивача.

8. У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України не враховано обставини, встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №825/1616/18.

9. Судами залишено поза увагою, що Позивачем не надано доказів про те, що спірне приміщення перебувало у власності Держави, або, що Держава мала право на реєстрацію права власності на нього.

Позиція Прокурора у відзиві на касаційну скаргу

10. Відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження свого права власності на спірний нерухомий об`єкт або правомірності набуття його у власність.

11. Посилання скаржника на судові рішення у іншій справі №825/1616/18 є необґрунтованими, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у зазначеній справі скасовані за касаційної скаргою прокуратури (постанова Верховного Суду від 17.09.2019).

12. Відповідачем-1 не враховано, що з 01.01.1994 і по даний час спірне нерухоме майно перебуває на балансі Третьої особи, що підтверджується матеріалами справи і Відповідач-1 безпідставно зареєстрував за собою право власності на це майно, яке перебуває у загальнодержавній власності.

13. Судами попередніх інстанцій досліджено всі надані сторонами докази, повно і всебічно з`ясовано обставини справи з одночасним наданням оцінки всім аргументам учасників справи, за результатами чого постановлено законні та обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу до 10.03.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, ухвалу від 17.02.2020 Позивачем отримано 21.02.2020. Відзив на касаційну скаргу Позивачем направлено в Суд 12.03.2020 (відмітка "Укрпошта Стандарт" на поштовому конверті), а тому строк на подачу відзиву Позивачем було пропущено. Водночас, Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву на касаційну скаргу посилаючись на те, що підготовка документів Фонду державного майна України передбачає обмін інформацією з профільними структурними підрозділами Фонду, а тому підготовка відзиву вимагала більш тривалого строку.

14.1. Розглянувши клопотання Суд вважає, що строк на подання відзиву пропущений з поважних причин, а тому, на підставі статті 119 ГПК України, продовжує його.

15. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги Позивач зазначає, що судами обґрунтовано не взято до уваги судові рішення у іншій справі №825/1616/18, оскільки ці процесуальні документи оскаржувалися до Верховного Суду.

16. Попередні судові інстанції, надавши оцінку всім матеріалам справи дійшли вірного висновку, що спірне нерухоме майно належить до майнових комплексів громадської організації колишнього СРСР, розташованих на території України, та є державною власністю і не могло бути відчужене без згоди його власника, яким є Позивач, а тому суди попередніх інстанцій ухвалили обґрунтовані рішення про визнання права власності на спірне майно за Державою в особі Позивача.

Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

17. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку в частині відмови у задоволенні позову до Відповідача-2, оскільки в межах цієї справи розглядається спір про право цивільне, а тому Відповідач-2 не є належним відповідачем у справі, результат же вирішення такого спору впливає на стан речового права щодо особи, за якою зареєстровано таке право власності та особи, яка вважає, що її право власності на спірний об`єкт порушено реєстраційною дією.

Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу

18. Зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушено статті 5, 13, 74, 75, 77 ГПК України, скаржник не вказує яким доказам не було надано належної оцінки і яким чином це вплинуло на ухвалення судових рішень, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.

19. Судові рішення у іншій справі №825/1616/18 скасовані Верховним Судом, провадження у справі закрито, а тому суди попередніх інстанцій вірно не застосували частину 4 статті 75 ГПК України.

20. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім матеріалам справи на підставі яких обґрунтовано визначено, що спірне нерухоме майно є майновим комплексом, який побудований за часів СРСР за державні кошти та перебував у державній власності, а тому доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування спірного майна у державній власності є помилковими.

Інші документи

21. До Верховного Суду 10.03.2020 від Відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18, розглянувши яке, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки зазначена справа була передана на вирішення Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення питань, які становлять виключну правову проблему щодо того, по-перше: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності, а по-друге: які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

21.1. Зважаючи на мотиви, з яких суди попередніх інстанцій виходили при ухваленні оскаржуваних Відповідачем-1 судових рішень у даній справі та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду іншої справи №912/2385/18, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи №912/2385/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.10.1976 на засіданні виконкому Чернігівської районної Ради депутатів трудящих, розглянувши матеріали по відводу земельних ділянок для державних та громадських потреб за згодою землекористувачів та позитивних висновків районного управління сільського господарства, прийнято рішення №349 (протокол засідання №19 від 14.10.1976), погоджено проект відведення земель Чернігівській обласній раді добровільного спортивного товариства "Спартак" (далі - ДСТ "Спартак") у постійне користування з непродуктивних земель дослідного господарства Українського головного науково-дослідного інституту сільськогосподарської мікробіології площею 0,80 га лісової, не вкритої лісом площі під будівництво лижної бази.

Актом Державної комісії прийняття в експлуатацію бази ДСТ "Спартак" в урочищі "Яцево" №67 від 15.06.1977 прийнято в експлуатацію адміністративний та тренувальний корпуси, а 30.06.1977 виконкомом Чернігівської районної Ради депутатів трудящих, за результатами розгляду представленого райархітектором акта Державної комісії про прийняття в експлуатацію лижної бази ДСТ "Спартак" в урочищі "Яцево", прийнято рішення №247 (протокол засідання №13 від 30.06.1977) про затвердження акта Державної комісії про прийняття в експлуатацію лижної бази ДСТ "Спартак" в урочищі "Яцево".

20.03.1979 керівником обласного відділу у справах будівництва та архітектури погоджено архітектурно-планувальне завдання на проектування і надбудову другого поверху будівлі лижної бази обласної ради ДСТ "Спартак" і рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №289 від 01.11.1985 затверджено акт державної комісії прийняття в експлуатацію їдальні на 50 місць по вул.Малиновського в м. Чернігові (рішенням виконавчого комітету Улянівської сільської ради №14 від 25.02.2013 з метою здійснення належного обліку майна різних форм власності на території сільської ради, присвоєно об`єкту нерухомості з лижного спорту адресу: с. Новоселівка, вул. Шевченка, 59, Чернігівського району Чернігівської області).

Актом прийняття в експлуатацію об`єкта завершеного будівництва державної комісії Чернігівської районної ради народних депутатів, здійсненого на підставі рішення виконкому обласної ради №96 від 11.03.1985, прийнято в експлуатацію спортзал зі спортмайданчиками для шкіл міста Чернігова по вул. Малиновського і відповідно до робочого проекту прив`язки спортивного залу зі спортмайданчиками для групи шкіл в місті Чернігові за замовленням 85-277 м.Чернігів 1985 рік, існуюча лижна база розташована на площі в 540 м 2 по вул. Малиновського м. Чернігів та згідно із архітектурно-планувальним завданням, погодженим 25.03.1985, примикає до дільниці, відведеної базі облради ДСТ "Спартак".

Постановою президії професійних спілок Української республіканської ради ВЦРПС П-3-1г від 06.04.1987 "Про заходи по вдосконаленню керівництва фізкультурного руху профспілок" у зв`язку зі створенням Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (ВДФСТ профспілок) та ліквідацією всесоюзних ДСТ профспілок "Зеніт", "Локомотив", "Спартак" тощо прийнято рішення ліквідувати Українські республіканські, обласні, міські, районні ради цих добровільних спортивних товариств; встановлено, що керуючим органом ВДФСТ профспілок в Україні є республіканські ради, в областях - обласні ради ВДФСТ, а в містах і районах - міські та районні ради колективів фізичної культури та спортивних клубів. Тобто, спірне приміщення відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

23. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" №2268-ХІІ від 10.04.1992 встановлено, що майно розташованих на території республіки підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, тимчасово передано до Фонду державного майна України, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради України №3943-ХІІ від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що у зв`язку з тим, що до цього часу правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановила встановити, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

24. Виходячи з системного аналізу зазначених вище нормативно-правових актів, суди дійшли вірного висновку, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна набула Держава і розпорядження ним повинно здійснюватися Позивачем.

25. Аналогічна правова позиція щодо правового статусу майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №916/3171/15, від 22.01.2019 у справі №5024/1403/2011, від 22.01.2019 у справі №5024/1403/2011, від 23.05.2018 у справі №5010/276/2012-П-3/10-9/61, від 10.05.2018 у справі №17/5007/98/11, від 21.03.2018 у справі №5002-22/3237-2011, від 21.03.2018 у справі №910/27026/14, від 07.02.2018 у справі №32/5009/5385/11, від 20.02.2019 у справі №916/1689/17.

26. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме Держава в особі Позивача є власником спірного майна, а тому Відповідач-1 не мав правових підстав для розпорядження цим майном, і, відповідно, шляхом реєстрації права власності за собою змінювати форму власності з державної на приватну. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, які наведені в пункті 7 постанови, є необґрунтованими.

27. При цьому, судами попередніх інстанцій вірно відхилено посилання Відповідача-1 на обставини, встановлені під час розгляду іншої справи №825/1616/18 в судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки у справі №825/1616/18 оскаржувалися реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого, в тому числі, можуть бути вирішені й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на будівлю. При цьому, постановою Верховного Суду від 17.09.2019 рішення та постанова судів попередніх інстанцій у справі №825/1616/18 скасовані, а провадження у справі закрито, оскільки спір у вказаній справі має приватноправовий характер, тобто, є спором щодо прав на спірний об`єкт нерухомості і, залежно від суб`єктного складу сторін, має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

28. Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи документальних доказів на підтвердження наявності у Позивача права власності на спірний об`єкт майна (пункт 9 постанови), Судом до уваги не приймається, оскільки таке право Держава набула на підставі положень закону.

29. Також, колегія суддів Верховного Суду враховує, що судами не встановлено обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності у Відповідача-1, і матеріали справи таких доказів не містять.

30. Колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

31. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача-1 на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають і зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

32. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

33. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача-1 задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

35 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції , покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівської обласної організації Громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2019 у справі №927/12/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.