Рішення

від 01.06.2020 по справі 126/2755/19

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2755/19

Провадження № 2/126/293/2020

"01" червня 2020 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудь О.Г.

секретар Кучанська В. М.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Рижавського С.С.

представника третьої особи Бойко А.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської районної ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права постійного користування на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В якому уточнивши позовні вимоги вказав, що ОСОБА_3 на праві постійного користування, для ведення фермерського господарства було надано земельні ділянки, розташовані на території Михайлівської сільської ради, а саме: земельну ділянку, загальною площею 30 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 18.03.1994 № 15/21, видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.07.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1; земельну ділянку, площею 32,0776 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 24.09.1998, видано Державний акт на право постійного користування землею від 25.12.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74.

Із зазначених вище підстав, 15.03.2001 року було створено та зареєстровано фермерське господарство Фермерпродуктсервіс , головою якого було призначено ОСОБА_3 .. Рішенням засновника ФГ Фермерпродуктсервіс від 06.04.2010 року № 1 до складу засновників (членів) ФГ Фермерпродуктсервіс було включено і його.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і протоколом № 1 від 26.01.2015 року та наказом № 2 від 26.01.2015 року його було обрано головою ФГ Фермерпродуктсервіс , повноваження якого він, ОСОБА_1 виконує і по даний час.

Окрім того, він разом із братом ОСОБА_2 являється спадкоємцем ФГ Фермерпродуктсервіс , 1/2 частки належала ОСОБА_1 і 1/2 частки належала ОСОБА_2 .. Згідно зазначеного вище протоколу № 1 відповідач ОСОБА_2 відступив свою частку розміром 1/2 в статутному фонді (капіталі) ФГ Фермерпродуктсервіс на його користь.

ФГ Фермерпродуктсервіс користувалося і продовжує користуватися переданими в постійне користування земельними ділянками, зокрема: земельною ділянкою, загальною площею 30 га та земельною ділянкою, площею 32,0776 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , фермерським господарством Фермерпродуктсервіс розпочато оформлення прав на оренду вказаних вище земельних ділянок на ФГ Фермерпродуктсервіс та замовило розроблення відповідної технічної документації із землеустрою у ФОП ОСОБА_4 ..

Рішенням від 14.10.2014 року 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради Вінницької області, було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФГ Фермерпродуктсервіс на загальну площу 620776 кв.м..

За клопотанням голови Бершадської районної державної адміністрації Стефанцова розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 20.06.2011 № 299 Про надання дозволу ФГ Фермерпродуктсервіс на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради , було скасовано розпорядженням Вінницької ОДА як таке, що є неефективне за очікуваним результатом.

Він правомірно володіє та користується земельними ділянками, оформленими за актами на право постійного користування на ім`я колишнього голови фермерського господарства ОСОБА_3 і вважає, що як спадкоємець, має право на спадкування права постійного користування землею, що була надана для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області для ведення фермерського господарства, відповідно до державних актів на право постійного користування землею від 06.07.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1 та від 25.12.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74.

Враховуючи наведене, він як спадкоємець першої черги спадкування за законом, не може у позасудовому порядку переоформити спадщину на майнові права засновника ФГ Фермерпродуктсервіс , а тому змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що фермерське господарство весь час користується земельними ділянками та сплачує всі податки і збори. Право постійного користування земельними ділянками може спадкуватись так як до складу спадщини входять всі права та обов`язки, які існували на момент смерті особи. Щодо посилання третьої особи у своїх додаткових поясненнях на копію заяви від 29.08.2019 року в якій він нібито особисто відмовився від спадкування та не має наміру спадкувати право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0520483200:04:001:0169 для ведення фермерського господарства, яка належала його покійному батьку, зазначає, що ніякої заяви не писав і що це за заява йому не відома.

Представник позивача - адвокат Рижавський С.С. в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , наполягав на їх задоволенні. Посилання представника третьої особи щодо неналежного відповідача вважає безпідставними, оскільки саме Бершадською районною радою Вінницької області були видані Державні акти на право постійного користування спірними земельними ділянками і саме за клопотанням голови Бершадської районної державної адміністрації ОСОБА_5 І.В. до Вінницької обласної державної адміністрації, розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 20.06.2011 № 299 Про надання дозволу ФГ Фермерпродуктсервіс на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради , було скасовано розпорядженням Вінницької ОДА.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не явився. Надав заяву в якій позовні вимоги повністю визнав. Не заперечував проти їх задоволення. Розгляд справи просив здійснювати у його відсутність.

Представник відповідача Бершадської районної ради в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява за підписом голови районної ради М.Бурлаки, в якій він просить розгляд справи здійснювати у відсутність представника відповідача.

Представник третьої особи на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надав до суду письмові пояснення до позовної заяви та в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_1 Управління не визнає, вказав, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, а тому не може спадкуватись. Їхня позиція повністю узгоджується з позицією висловленою ВСУ в постанові від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, у постанові від 05.10.2016 по справі № 6-2329цс16 та у постанові від 21.03.2019 по справі № 185/1677/17, тому позивач не може приватизувати земельні ділянки. Зазначив, що розпорядником і власником спірних земельних ділянок, що являються землями державної власності є саме Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому Бершадська районна рада взагалі є неналежним відповідачем. Просить в задоволенні позову відмовити повністю в зв`язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві постійного користування, для ведення фермерського господарства було надано земельні ділянки, розташовані на території Михайлівської сільської ради, а саме:

- земельну ділянку, загальною площею 30 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 18.03.1994 № 15/21, видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.07.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1;

- земельну ділянку, площею 32,0776 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 24.09.1998, видано Державний акт на право постійного користування землею від 25.12.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74, що підтверджується копіями державних актів, доданими до матеріалів справи.

Встановлено, що, 15.03.2001 року було створено та зареєстровано фермерське господарство Фермерпродуктсервіс (код ЄДРПОУ: 20086825, головою якого було призначено ОСОБА_3 ..

Рішенням засновника ФГ Фермерпродуктсервіс від 06.04.2010 року № 1 (посвідченого секретарем Серебрійської сільської ради Бершадського району Вінницької області в реєстрі під № 28), до складу засновників (членів) ФГ Фермерпродуктсервіс було включено позивача - ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 від 07.06.2010 року виданого Михайлівською сільською радою Бершадського району Вінницької області.

Після смерті ОСОБА_3 , протоколом ФГ Фермерпродуктсервіс № 1 від 26.01.2015 року та наказом № 2 від 26.01.2015 року ОСОБА_1 було обрано та призначено Головою ФГ Фермерпродуктсервіс , повноваження якого ОСОБА_1 виконує і по даний час.

Згідно свідоцтва Про право на спадщину за законом від 13.12.2010 року позивач ОСОБА_1 разом із братом-відповідачем по справі ОСОБА_2 являються спадкоємцями фермерського господарства Фермерпродуктсервіс , 1/2 частки належала ОСОБА_1 і 1/2 частки належала ОСОБА_2 ..

Також встановлено, що згідно зазначеного вище протоколу № 1 від 26.01.2015 року ОСОБА_2 відступив свою частку розміром 1/2 в статутному фонді (капіталі) фермерського господарства Фермерпродуктсервіс на користь ОСОБА_1 ..

Фермерське господарство Фермерпродуктсервіс користувалося і надалі продовжує користуватися переданими в постійне користування земельними ділянками, зокрема: земельною ділянкою, загальною площею 30 га та земельною ділянкою, площею 32,0776 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Як вказує позивач, в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , ФГ Фермерпродуктсервіс розпочато оформлення прав на оренду вказаних вище земельних ділянок на ФГ Фермерпродуктсервіс та на підставі Розпорядження Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 20.06.2011 за № 299 Про надання дозволу ФГ Фермерпродуктсервіс на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради та замовлено розроблення відповідної технічної документації із землеустрою у ФОП ОСОБА_4 ..

Рішенням від 14.10.2014 року 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради Вінницької області, було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФГ Фермерпродуктсервіс на загальну площу 620776 кв.м., що підтверджується його копією.

В судовому засіданні встановлено, що земельну ділянку, загальною площею 30 га, було фактично розділено на три земельні ділянки площею 15,21 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0170; площею 7,52 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0167; площею 7,27 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0168, згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.07.1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1 (загальною площею 30 га), згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 18.03.1994 року № 15/21. Інша земельна ділянка, площею 32,0776 га, з кадастровим номером 0520483200:04:001:0169 згідно державного акту на право постійного користування землею від 25.12.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 24.09.1998 року, залишилася незмінною.

За клопотанням голови Бершадської районної державної адміністрації ОСОБА_6 до Вінницької обласної державної адміністрації, розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 20.06.2011 № 299 Про надання дозволу ФГ Фермерпродуктсервіс на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради , було скасовано Розпорядженням Вінницької ОДА № 633 від 13.08.2018 року як таке, що є неефективне за очікуваним результатом.

Ст. 9 та ч. 5 ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , чинного на момент видачі зазначених вище державних актів на право постійного користування земельними ділянками, умовою державної реєстрації фермерського господарства було отримання державного акту на право власності чи право користування земельною ділянкою. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею. Після одержання Державного акту на право постійного користування землею, селянське (фермерське) підлягало у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у користування земельну ділянку (ч. 1 ст. 9 Закону).

Частиною 1 ст. 5 Закону було передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, права постійного користування, визначені ст. 141 Земельного кодексу України, серед яких не міститься такої підстави як смерть особи, на ім`я якої оформлено право постійного користування земельною ділянкою.

Смерть або переобрання голови фермерського господарства не означає припинення діяльності фермерського господарства. Навіть у випадку коли помер один єдиний член господарства законодавство (ст.ст. 35, 36 Закону України Про фермерське господарство ) передбачає продовження діяльності цього господарства спадкоємцем померлого голови господарства. Таким чином, без згоди членів фермерського господарства землю, яка знаходиться у постійному користуванні у фермерського господарства, не мають право передавати іншим особам.

Коли ОСОБА_1 , який користувався і користується земельними ділянками, оформленими за актами на право постійного користування на ім`я колишнього голови фермерського господарства ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Полуденко М.Ф. для оформлення спадщини після смерті батька на право постійного користування землею, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого та рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується роз`ясненням нотаріуса за № 321/02-31 від 11.12.2019 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України Про фермерське господарство передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 6і,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко- католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява № 76943/п, § 123).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях статті і Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з права постійного користування землею.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), в якій Велика Палата відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі № 668/477/15-ц, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Сталість судової практики у вказаному питанні підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який у своїй постанові від 11 грудня 2019 року при розгляді справи № 188/1124/15-ц про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування після померлої особи дійшов висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами ст. 16 ЦК України встановлено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Ні відповідачами ні представником третьої особи не спростовано твердження позивача та його представника, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , останній, як голова фермерське господарство Фермерпродуктсервіс використовував земельну ділянку загальною площею 30 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 18.03.1994 № 15/21, видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.07.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1 та земельну ділянку, площею 32,0776 га, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 24.09.1998, видано Державний акт на право постійного користування землею від 25.12.1998, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74.

Враховуючи вищевикладене, право користування вище вказаними земельними ділянками, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області входить до складу спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 ..

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачів на користь позивача необхідно в рівних частках стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3073 грн. 60 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 1218, 1219, 1225 ЦК України, ст.ст. 92, 141 ЗК України, Законом України Про фермерське господарство , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бершадської районної ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права постійного користування на земельні ділянки задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування на земельні ділянки для ведення селянського фермерського господарства в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , які знаходяться на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області:

- площею 15,21 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0170;

- площею 7,52 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0167;

- площею 7,27 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0168 згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.07.1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 1 (загальною площею 30 га), згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 18.03.1994 року №15/21;

- площею 32,0776 га з кадастровим номером 0520483200:04:001:0169 згідно державного акту на право постійного користування землею від 25.12.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування на землю за № 74, згідно рішення Бершадської районної ради Бершадського району Вінницької області від 24.09.1998 року.

Стягнути в рівних частках з відповідачів Бершадської районної ради та ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О. Г. Рудь