Ухвала

від 03.06.2020 по справі 335/900/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.06.2020 Справа № 335/900/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/1034/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №335/900/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.205-1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2020 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Горлівка Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.205-1, ч.2 ст.205-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він в період з квітня 2015 року по листопад (включно) 2018 року, перебуваючи за місцем свого мешкання у приміщеннях за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою подальшого використання юридичних осіб при наданні послуг з мінімізації податкових зобов`язань підприємствам-контрагентам реального сектору економіки створював та/або придбавав юридичні особи при цьому вчинив внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисно подавав до органів державної влади для проведення такої реєстрації документи, які містять завідомо неправдиві відомості, використавши при цьому підроблені печатки нотаріусів за обставин, детально наведених у вироку суду.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.205-1 КК, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості; за ч.2 ст.205-1 КК, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинене повторно.

Йому призначено покарання

- за ч.1 ст.205-1 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.;

- за ч.2 ст.205-1 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн.

На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн.

Вирішено питання про скасування арешту, накладеного на майно, та речові докази.

В апеляційній скарзі обвинувачений просив вирок змінити, пом`якшивши призначене йому покарання, посилаючись на те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю визнав свою вину, розкаявся у скоєному, на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має постійне місце роботи, на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, міцні соціальні та родинні зв`язки, раніше не судимий. Крім того, у зв`язку із всесвітньою пандемією він не має доходу, що істотно унеможливлює виконання вироку в частині сплати штрафу.

Обвинувачений ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та не заперечував проти розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

На переконання колегії суддів, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.

Так, мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, які пом`якшують покарання визнання вини та щире каяття; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи, на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання та міцні соціальні і родинні зв`язки. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом встановлено не було.

Обставини, на які посилався обвинувачений в апеляційній скарзі, вже були враховані судом першої інстанції та дали суду право призначити обвинуваченому ОСОБА_7 найм`якіший вид покарання із числа передбачених санкціями ч.1, ч.2 ст.205-1 КК, а саме у виді штрафу. Проте такі обставини з огляду на обсяг обвинувачення, в якому ОСОБА_7 визнано винуватим та характер винних дій обвинуваченого не дають підстав для подальшого пом`якшення призначеного покарання, як того вимагав обвинувачений. Адже, на переконання колегії суддів, покарання обвинуваченому призначено з урахуванням його майнового стану та воно є пропорційним та співмірним вчиненому і є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання через суворість, в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4