Постанова

від 09.06.2020 по справі 649/1385/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 649/1385/19 Головуючий в 1 інстанції Соловйов В.В.

Номер провадження 22-ц/819/658/20 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.,

суддів Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020року у складі судді Соловйова В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Великолепетиського нотаріального округу Херсонської області Жолуденка Олександра Олександровича та ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Великолепетиського нотаріального округу Херсонської області Жолуденка Олександра Олександровича та ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі складеного нею заповіту від 01.12.2003р. він є спадкоємцем земельної частки (паю) із земель КСП Заповіт Ілліча Великолепетиського району Херсонської області розміром 6,45 умовних кадастрових гектари, що належав спадкодавцеві на підставі сертифікату НОМЕР_1 № 0082884, виданого Великолепетиською РДА Херсонської області 13.12.1996р.

Після прийняття спадщини 16.11.2016р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну частку ( пай), проте під час реалізації свого права та виділення земельної ділянки в натурі у грудні 2019р. довідався , що за життя ОСОБА_3 взамін належного їй сертифікату на право на земельну частку (пай) отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 068609 від 17.09.2008р. ,площею 5.22га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141.

Таким чином видане йому свідоцтво про право на спадкування за заповітом від 16.11.2016р. на земельну частку ( пай) не відповідає предмету спадкування, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, виділена в натурі спадкодавцю земельна ділянка у порядку спадкування за законом належить ОСОБА_2 , який є сином спадкодавця.

Оскільки спірне спадкове майно успадковує спадкоємець за заповітом, видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадкування за законом має бути визнане недійсним згідно ст.1301 ЦК України.

Просить визнати недійсними видане йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.11.2016р. на зазначену земельну частку ( пай) та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 , й стягнути із відповідачів судовий збір.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 мав право отримати у спадщину виділену спадкодавцеві в натурі земельну ділянку, проте для вчинення нотаріальної дії до нотаріальної контори як правовстановлюючий документ надав сертифікат про право на земельну частку ( пай), тому нотаріус не мав підстав вважати, що спадкодавець реалізувала своє право на виділення в натурі земельної ділянки. Свідоцтво про право на спадщину на заповітом від 16.11.2016р. та свідоцтво про право на спадщину за законом від 5.02.2019р. видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дотриманням чинного законодавства та відповідають обставинам спадкової справи.

Оскільки неправомірність дій щодо видачі державного акту на земельну ділянку без вилучення сертифікату на земельну частку (пай) не була встановлена у передбаченому законодавством порядку, а тому за відсутності доказів про те, що ОСОБА_2 не мав права на спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , відсутні підстави для визнання недійсним виданого йому свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки через неправильне застосування ст. 1301 ЦК України суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадкування земельної частки ( паю) за заповітом, а також свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 , щодо спірної земельної ділянки, яка підлягала спадкуванню за складеним спадкодавцем заповітом. Також судом не вірно застосована практика щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постанові ВС від 14.11.2018р. у справі №2-1316\2227\11.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому приватним нотаріусом Великолепетиського нотаріального округу Херсонської області Жолуденком Олександром Олександровичем зазначається, що рішення суду постановлено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки судом установлено, що ОСОБА_1 для оформлення спадкових прав наданий оригінал сертифікату про права спадкодавця на земельну частку ( пай) від 13.12.1996р., а тому свідоцтво про право на спадщину видано йому у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії при зверненні представника ОСОБА_2 , оскільки останнім надані необхідні документи, що встановлюють право спадкоємця першої черги на спадщину за законом.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.

За приписами ст.ст. 1216, 1217, 2018 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадкодавця до інших осіб, спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснює це право особисто.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку ( пай) із земель КСП Заповіт Ілліча Великолепетиського району Херсонської області розміром 6,45 умовних кадастрових гектари згідно сертифікату НОМЕР_1 № 0082884, виданого Великолепетиською РДА Херсонської області 13.12.1996р.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт від 1.12.2003р., яким належне їй право на земельну частку (пай) за сертифікатом ХС № 0082884, виданим 13.12.1996р., а у випадку виділення цього паю в натурі чи отримання на цей пай Державного акту про право власності на земельну ділянку, заповіла ОСОБА_1 (а.с.11, 14, 85,86).

Статтею 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції від 31 березня 2006 року).

Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України ).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

За вимогами пункту 9 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07 липня 2011року № 3613-VI Про Державний земельний кадастр до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_3 реалізувала своє право на отримання земельної ділянки в натурі взамін належного їй сертифікату на право на земельну частку ( пай) НОМЕР_1 № 0082884, на підставі якого 17 вересня 2008року їй виданий Державний акт ЯБ № 068609 на право власності на земельну ділянку площею 5.22 га на підставі розпорядження голови Великолепетиської РДА Херсонської області від 16.09.2004р.№415. Кадастровий номер земельної ділянки 6521281100:07:050:1141 ( а.с.15,32,109).

Державний акт зареєстрований у встановленому порядку в книзі записів реєстрації від 17.09.2008р ( а.с.31).

Отже, із часу виділення в натурі земельної частки ( паю) на місцевості та реєстрації права за земельну ділянку із визначеним кадастровим номером 6521281100:07:050:1141, згідно Державного акту від 17.09.2008р. припинено право ОСОБА_3 на земельну частку ( пай), що належав їй у відповідності до зазначеного позивачем сертифікату НОМЕР_1 № 0082884, виданого Великолепетиською РДА Херсонської області 13.12.1996р.

Такий висновок узгоджується із практикою застосування правових норм у схожих правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі № 539/1594/17 у постанові від 02 жовтня 2019 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом розпорядження ОСОБА_3 згідно заповіту від 1.12.2003р. охоплені права спадкодавця як на час складання заповіту, якими є право на земельну частку (пай) згідно наявного у неї сертифікату, а також права, які могли виникнути у майбутньому, зокрема у випадку виділення земельної частки ( паю) в натурі та отримання на цей пай Державного акту про право власності на цю ж земельну ділянку, яку заповіла ОСОБА_1 ( а.с. 85).

У відповідності до приписів наведених норм матеріального права, а також ст. 1236 ЦК України, змісту заповіту та встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що з часу отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, яка виділена в натурі, спадкодавець ОСОБА_3 втратила право на земельну частку ( пай), тому заповідальне розпорядження щодо земельної частки ( паю) не може бути предметом спадкування.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право спадкування за заповітом на земельну частку (пай) за сертифікатом ХС № 0082884 від 13.12.1996р., дія якого припинена, суперечить наведеним нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Разом із тим, за змістом заповіту спадкодавцем визначено право спадкування і на земельну ділянку, виділену в натурі на підставі земельного сертифікату. Таким чином предметом спадкування за вказаним заповітом є виділена в натурі земельна ділянка площею 5.22 га кадастровий номер 6521281100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008р., виданого на підставі розпорядження голови Великолепетиської РДА Херсонської області від 16.09.2004р.№415.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений нею заповіт на час відкриття спадщини має статус чинного.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцем за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усіє спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини та здійснюється спадкоємцями у відповідності до ст.1268 цього Кодексу шляхом прийняття спадщини. При цьому згідно частини першої цієї норми закону, спадкоємець за заповітом або за законом має право її прийняти або не прийняти. Для прийняття спадщини встановлений шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК.

На підставі ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено і підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 у визначений законодавством строк та порядку прийняв спадщину, однак за наявності у нього оригіналу сертифікату на право на земельну частку ( пай) НОМЕР_1 № 0082884 не знав і не міг знати про отримання спадкодавцем земельної ділянки в натурі та отримання державного акту про право власності.

Також судом встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом, щодо майна ОСОБА_3 є її син, ОСОБА_2 , який успадкував спадкове майно, що не охоплене заповітом, а також отримав у спадщину за законом і земельну ділянку площею 5.22 га кадастровий номер 6521281100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008р.

Як убачається із матеріалів спадкової справи, згідно витягну із Державного земельного кадастру про земельну ділянку 17.09.2008р. здійснена реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку із зазначенням кадастрового номера 6521255100:07:059:1141, який є відмінним від кадастрового номера, вказаного у Державному акті на право власності на земельну ділянку від 17.09.2008р., де значиться номер 6521281100:07:059:1141. ( а.с.107-113).

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 06.09.2018р., ухваленого у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , встановлено факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008р., виданого на підставі розпорядження голови Великолепетиської РДА Херсонської області від 16.09.2004р. №415 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на паво користування землею, договорів оренди землі за № 1АА002009-01-08-717-00106 з кадастровим номером 6521255100:07:059:1141, який вказаний у Державному земельному кадастрі. ( а.с. 114-115)

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за рішенням суду врегульовано ст. 1301 ЦК України, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у інших випадках, встановлених законом.

Іншими підставами можуть бути : визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо. (Постанова ВС від 11.12.2019р. у справі № 414/811/17).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.11.2018р. у справі № 2-1316-2227/11 та вважав, що згідно ст.1301 ЦК України єдиною підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є відсутність у особи, яка отримала таке свідоцтво, права на спадкування.

Однак такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування наведених вище норм матеріального права та помилкового тлумачення правових висновків касаційного суду.

Так, у наведеній постанові Верховного Суду зроблено висновок, що у ст. 1301 ЦК України підставою визнання недійсним свідоцтва про право на спадкування прямо вказано лише відсутність такого права в особи на ім`я якого видане свідоцтво.

Відсутність права на спадкування, зокрема пов`язана із тим, що відсутні юридичні факти, які давали підстави набути право на спадкування до переліку яких належить і випадок , коли спадкодавець на випадок своєї смерті склав заповіт щодо спадкового майна на користь визначеного ним спадкоємця.

У справі, що розглядається встановлено, що право ОСОБА_1 на спадкування спірної земельної ділянки охоплено змістом заповіту від 01.12.2003р., а тому відсутні правові підстави для спадкування цієї ж земельної ділянки спадкоємцем першої черги за законом, ОСОБА_2 ..

Таким чином, аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що спадкові права спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 порушені внаслідок того, що на спадкове майно, яке є предметом спадкування за заповітом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 5.02.2019р., а тому таке право позивача підлягає судовому захисту та є самостійною підставою для визнання недійсним виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.02.2019р.

Оскільки суд першої інстанції не врахував наведені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, та не застосував норми матеріального законодавства, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1223,1236,1301 ЦК України, ст. 1,2,3 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України ), ст.ст. 367, 374,376 ЦПК України, суд

ПОС Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2020року скасувати і постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.11.2016р., видане ОСОБА_1 на земельну частку (пай) згідно сертифікату ХС № 0082884 від 13.12.1996р., що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.02.2019р., виданого спадкоємцеві першої черги за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5.22 га кадастровий номер 6521255100:07:059:1141, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 068609 від 17.09.2008р.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі ( 1536,80+2305,20) 3842 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення - 15.06.2020р.

Головуючий

---

Н.В.Орловська

Судді:

---

О.В. Кутурланова

---

В.В.Майданік