Рішення

від 11.06.2020 по справі 757/42433/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42433/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд , третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення середнього місячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що з 19 березня 2012 року по 24 квітня 2019 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. На день звільнення у підприємства перед нею була заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень та квітень 2019 року, розмір якої становить 320 258, 42 грн. При цьому спору про розмір заробітної плати між нею та відповідачем немає. 17 травня 2019 року відповідач перерахував на її розрахунковий рахунок в АБ Південний заробітну плату за лютий і за березень 2019 року. Остаточний розрахунок було проведено 12 червня 2019 року. Таким чином затримка розрахунку по заробітній платі становить 32 дні (квітень - 2 робочих дні; травень - 22 робочі дні; червень 8 робочі дні), а загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 103 641, 28 грн, який обраховується наступним чином: заробітна плата за два останні місця, які передували звільненню (лютий, березень) становила 64 775, 77 грн за кожен місяць х кількість робочих днів в лютому і березні 40 робочих днів (20+20). Середньоденна робітна плата ставить 3 238, 79 грн (129 551, 54:40). Кількість днів, протягом яких не було виплачено заробітну плату становить 32 робочі дні. Отже загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 103 641, 28 грн (32 днів х 3 238, 79 грн). Просила стягнути зазначену суму з відповідача, а також понесені судові витрати - сплачену суму судового збору у розмірі 802, 80 грн.

Ухвалою судді від 14 серпня 2019 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку /а. с. 27-28/.

Представником відповідача ТОВ Росток-Трейд Віценко А. Г. подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), посилаючись на те, що 28 грудня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді від 30 листопада 2018 року, з метою забезпечення здійснення заходів з управління, АРМА прийнято рішення про відсторонення керівників та підписантів підприємств групи Росток Холдинг та призначення тимчасово виконуючих обов`язки керівників підприємств, зокрема т. в. о. керівника ТОВ Росток-Трейд було призначено Сташука І. П. Так, призначення т. в. о., незалежно від волі власників корпоративних прав, спричинило зміни у планованій господарській діяльності підприємства та, як наслідок, відсутність коштів на рахунках підприємства з причин, що не залежали від ТОВ Росток-Трейд /а. с. 32-33/.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи у справі Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів /а. с. 68-69/.

Також 05 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому позов не визнано. В обґрунтування зазначено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2018 року у справі № 635/4979/18, провадження 1-кс/635/3127/2018 було змінено спосіб накладення арешту, визначеного ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року у справі 635/4979/18 шляхом встановлення заборони власникам корпоративних прав ТОВ Росток-Трейд розпорядження, відчуження та користування вказаними корпоративними правами. В подальшому, 28 грудня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2018 року, з метою забезпечення здійснення заходів з управління, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів прийнято рішення про відсторонення керівників та підписантів групи Росток-Холдинг та призначено тимчасово виконуючих обов`язки керівників підприємств. Враховуючи, що призначення тимчасово виконуючих обов`язки керівника ТОВ Росток-Холдинг було здійснено в примусовому порядку, незалежно від волі власників корпоративних прав, що спричинило зміни в плановій господарській діяльності підприємства та як наслідок, відсутність коштів на рахунках підприємства з причин, що не залежали від ТОВ Росток-Холдинг . Виписками з банківських рахунків ТОВ Росток-Трейд за період з січня по червень 2019 року підтверджується відсутність грошових коштів на рахунках, а будь-які надходження коштів у той самий день спрямовувалися на виплату заробітної плати працівникам та на здійснення пов`язаних соціальних витрат. Сторонами 24 квітня 2019 року підписано угоду про реструктуризацію заборгованості, за пунктом 1.4 якої ТОВ Росток-Трейд зобов`язалося погасити заборгованість перед позивачем протягом двох календарних місяців і не пізніше 01 липня 2019 року. Відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах вина роботодавця відсутня, учасники справи добровільно відстрочили строк сплати заборгованості /а. с. 34-62/.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (загальна канцелярія суду) заяву про розгляд за її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити.

Представник відповідача також у судове засідання не з`явилася, подала до Відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (загальна канцелярія суду) заяву про розгляд за її відсутності, позиція сторони, викладена у відзиві не змінена, проти задоволення позову заперечує, оскільки вина роботодавця відсутня.

Від третьої особи у справі у судове засідання представник не з`явився, в яке викликався належним чином, пояснення на позов та на відзив до суду не надходили, як і заяви з процесуальних питань, причини неявки до суду не повідомлено також.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з окладом згідно штатного розкладу, про що свідчить копія наказу про прийняття на роботу № 4-ВК від 19 березня 2012 року. На підставі наказу про звільнення № 1-ВК від 08 квітня 2019 року, останню було звільнено за згодою сторін, з 24 квітня 2019 року, за пунктом 1 статті 36 КЗпП України /а. с. 7, 8, 9/.

Згідно з довідкою про доходи від 02 травня 2019 року, заробітна плата позивача з 01 листопада 2018 року по 24 квітня 2019 року склала 1 514 277, 78 грн /а. с. 9/.

Як встановлено з виписки рахунку в АБ Піреус Банк МКБ , який відкритий позивачем, заробітна плата за лютий 2019 року позивачу була перерахована 17 травня 2019 року; заробітна плата за березень 2019 року перерахована також 17 травня 2019 року.

Таким чином, вбачається, що на день звільнення позивача, відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень та квітень, розмір якої становив 320 258, 42 грн. При цьому спору про розмір заробітної плати між позивачем та відповідачем відсутній.

Вбачається, що затримка розрахунку по заробітній платі становить 32 робочі дні (квітень - 2 робочих дні; травень - 22 робочі дні; червень - 8 робочі дні).

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 103 641, 28 грн.

Основним Законом України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, як закріплено у статті 43.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України Про оплату праці , а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 24 квітня 2019 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.

Відповідно до частини другої ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме по день розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Самі по собі факти прийняття рішень про відсторонення керівників та підписантів підприємство ТОВ Росток-Трейд та призначення тимчасово виконуючих обов`язки підприємств; ініціювання Національним агентством відкриття додаткових рахунків, які не підконтрольні відповідачу та інші, зокрема, укладення сторонами угоди про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості, не виключає відповідальності роботодавця.

При визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, згідно з довідкою про доходи та розрахунки заробітної плати, здійснені позивачем.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 103 641, 28 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, судовий збір сплачений останньою у розмірі 840, 80 грн належить стягнути з відповідача на її користь.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 43, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України,

ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд , третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про стягнення середнього місячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд (код ЄДРПОУ 33940277, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-В) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 103 641, 28 грн (сума середнього заробітку вказана без врахування податків та/або інших обов`язкових платежів) та судовий збір у розмірі 802, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. В. Литвинова