Постанова

від 12.10.2020 по справі 757/42433/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/42433/19-ц Головуючий 1 інстанція- Литвинова І.В.

Провадження № 22-ц/824/10038/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 жовтня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд на рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд , третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом,який мотивувала тим, що вона з 19 березня 2012 року по 24 квітня 2019 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. На день звільнення у підприємства перед нею була заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень і квітень 2019 року, розмір якої становить 320258,42 грн.При цьому спору про розмір заробітної плати між нею та відповідачем немає.

Вказувала, що 17 травня 2019 року відповідач перерахував на її розрахунковий рахунок в АБ Південний заробітну плату за лютий і за березень 2019 року, а остаточний розрахунок було проведено 12 червня 2019 року. Таким чином,затримка розрахунку по заробітній платі становить 32 дні (квітень -2 робочих дні; травень - 22 робочі дні; червень - 8 робочих днів), а загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 103641,28 грн, який обрахований наступним чином: заробітна плата за два останні місці, що передували звільненню (лютий і березень 2019 року) становить 129551,54 грн., яка ділиться на 40, тобто кількість робочих днів в лютому і березні 2019 року. Середньоденна заробітна плата ставить 3238,79 грн (129551,54:40). Кількість днівзатримки заробіку становить 32 робочі дні. Отже, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 103641, 28 грн. (32 дні х 3238,79 грн). У зв`язку з наведеним просила стягнути з відповідачана її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 103641,28 грн., а також витрати по оплату судового збору у розмірі 802,80 грн.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 червня2020року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Росток-Трейд на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 103641,28 грн. та судовий збір у розмірі 802, 80 грн.

- 2 -

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ТОВ Росток-Трейд подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована неврахуванням судом відсутності вини товариства у затримці розрахунку з позивачкою. Суд залишив поза увагою, що починаючи із 30листопада 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області управління корпоративними правами і господарською діяльністю ТОВ Росток-Трейд було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке 28 грудня 2018 року прийняло рішення про відсторонення діючого керівника ТОВ Росток-Трейд і призначення нового керівника товариства - ОСОБА_2 , який здійснював керівництво господарською і фінансовою діяльністю товариства. Такі дії спричинили зміни у господарській діяльності товариства і призвели до відсутності коштів на його рахунках, їх блокування банківськими установами і як наслідок неможливості виконання зобов`язань, в тому числі виплати заробітної платі та податків. При розгляді справи суд не з`ясував позицію Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Позивачка ОСОБА_1 , яка отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 17 серпня 2020 року, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позовустановить 103641,28 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих

- 3 -

правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Росток-Трейд , обіймаючи посаду головного бухгалтера.

Наказом відповідача № 1-ВК від 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади із 24 квітня 2019 року за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

На момент звільнення ОСОБА_1 відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий, березень і квітень 2019 року у розмірі 320258,42 грн. Спір щодо розміру заробітної плати між сторонами відсутній.

Також, судом становлено, що заробітна плата за лютий і березень 2019 року перерахована позивачці 17 травня 2019 року, остаточний розрахунок з позивачкою здійснено 12 червня 2019 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач в день звільнення позивачки не виплатив їй усіх належних сум, чим порушив вимоги закону та її права, а тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗПп України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які не грунтуються на матеріалах справи та зроблені з внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права.

Згідно положень ст.ст.47, 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок . Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до приписів ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом наведених норм відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване не на покарання роботодавця, а на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку при звільненні.

При цьому обов`язковою умовою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, є наявність у його діях вини за несвоєчасний розрахунок, про що прямо зазначено у ст.117 КЗпП України.

Аналогічні роз`яснення містить п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно якого суд на підставі ст.117 КЗпП України вправі стягнути на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку, лише якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Вирішуючи спір, суд залишив поза увагою доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, де відповідач зазначив, що починаючи із 30 листопада 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області управління корпоративними

- 4 -

правами і господарською діяльністю ТОВ Росток-Трейд було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке 28 грудня 2018 року прийняло рішення про відсторонення діючого керівника ТОВ Росток-Трейд і призначення нового керівника товариства - ОСОБА_2 , який керував фінансовою і господарською діяльністю товариства.

Також, відповідач послався у відзиві (п.3), що в день звільнення позивачки 24 квітня 2019 року між нею і ТОВ Росток-Трейд в особі призначеного Національним агенством керівника Сташука І.П. було укладено угоду про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості по заробітку до 01 липня 2019 року, а тому вина роботодавця відсутня, оскільки учасники справи добровільно відстрочили строк сплати заборгованості.

Копія угоди про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості, посвідчена належним чином, додана відповідачем до відзиву на позов (а.с.60).За умовами даної угоди сторони погодили борг по заробітку, який на момент звільнення позивачки визначений у розмірі 320258,42 грн., та строк його погашення протягом двох календарних місяців і не пізніше 01 липня 2019 року.

Згідно положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними у визначенні умов договору (ст.627 ЦК України).

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вказана угода про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості відповідачем дотримана і заборгованість сплачена позивачці 12 червня 2019 року.

Наведене у свою чергу свідчить про відсутність вини, як обов`язкову умову відповідальності за ст.117 КЗпП України.

Суд наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуавнню

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на укладення між сторонами в день звільнення позивачки угоди про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості по розрахунку до 01 липня 2019 року.

Такі дії сторін по добровільному погодженню строку проведення розрахунку свідчать про відсутність вини відповідача у здійсненні остаточних виплат позивачці 12 червня 2019 року, оскільки сторони досягли згоди про відстрочення строків виплати заборгованості по

- 5 -

заробітку при звільненні позивачки у термін до 01 липня 2019 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд покладає на позивачку витрати відповідача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. При цьому суд враховує, що в даному спорі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачка не звільнена від оплати судового збору (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16).

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Росток-Трейд задоволити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 червня 2020 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Росток-Трейд , третя особа Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю Росток-Трейд (місцезнаходження: 01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки 30-В, код ЄДРПОУ 33940277) судовий збір у розмірі 1204 гривні 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: