Постанова

від 04.06.2020 по справі 404/852/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року м. Кропивницький

справа № 404/852/17

провадження № 22-ц/4809/579/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Мурашка С.І., Карпенка О.Л.

секретар: Гончар В.В.

учасники справи:

представник ТОВ Прострой - адвокат Яушев В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ Прострой на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.01.2020 року, суддя Павелко І.Л., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Прострой , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ПАТ СК Країна , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Прострой , ПАТ СК Країна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 жовтня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.11.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 право власності на автомобіль КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 .

Автомобіль КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 відповідно до договору оренди від 14.11.2011 року перебуває у користуванні ТОВ ПРОСТРОЙ .

Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ СК Країна , до якої 12.10.2016 позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування у зв`язку з настанням вказаного страхового випадку.

Під час ДТП автомобілем КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_2 керував ОСОБА_3 , який перебуває у трудових відносинах з ТОВ ПРОСТРОЙ , працює на посаді водія з 28.08.2015 і за яким закріплено даний автомобіль.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , однак фактично автомобіль знаходиться у володінні та користуванні позивача.

Позивач зазначив, що у встановлений термін, страховик не направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків, внаслідок чого позивачем було замовлено виконання звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу незалежним суб`єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем.

Згідно звіту №045-16 про експертну оцінку автомобіля від 09.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження з автотоварознавчої точки зору, станом на 26.10.2016 р складає 69057 грн.11 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного КТЗ визначається такою, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ станом на 26.10.2016 складає 39713 грн. 41 коп.

З метою відновлення пошкодженого автомобіля позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , яким було проведено ремонті роботи по відновлювальню автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальна вартість якого склала 65760 грн., в тому числі вартість запасних частин та матеріалів 56305 грн., вартість робіт 9455 грн.

Позивач просив суд стягнути з ТОВ Прострой та ПАТ СК Країна на свою користь 66 760 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Під час розгляду справи, 12.05.2017 року, позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно яких просив відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 29 760 грн., оскільки після подання позову та відкриття провадження у даній справі на картковий рахунок власниці автомобіля LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 було перераховано страхове відшкодування в розмірі 37 000 гривень.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2017 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2018 року, уточнену заяву ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП до відповідача ПАТ СК КРАЇНА по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ Прострой , ПАТ СК КРАЇНА , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, залишено без розгляду, оскільки страхова компанія виплатила частину відновлювального ремонту.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2018 року залучено ПАТ СК КРАЇНА в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача по вказаній цивільній справі.

15.03.2019 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що за час розгляду справи, а на даний момент це більше двох років, відбулись значні інфляційні процеси, та понесені позивачем витрати на ремонт автомобіля в повному обсязі відповідачем не відшкодовані, а тому просить стягнути з ТОВ ПРОСТРОЙ на його користь 29760 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 2 153 грн. 3% річних, 10 042,03 грн. інфляційного збільшення боргу, а загалом 41 955,03 (сорок одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 03 копійки

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.01.2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.Зокрема зазначено, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, прийняв до уваги докази які не є належними та допустимими в розумінні ЦПК України та безпідставно визнав ОСОБА_1 - належним позивачем по справі.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24.02.2020 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13.03.2020 розгляд справи призначено на 16.04.2020 на 11 год.00 хв.

16.04.2020 по справі оголошено перерву до 14.05.2020 року 12.30 год.

14.05.2020 розгляд справи відкладено до 04 червня 11.30 год. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

До суду не надано відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 12 жовтня 2016 року о 09 год. 25 хв. громадянин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 в м. Кропивницький по провулку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , перед початком руху не впевнився в безпечності своїх дій та скоїв зіткнення з автомобілем Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням позивача, який рухався в попутному напрямку. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/6723/16-п (провадження 3/404/2208/16) від 10 листопада 2016 року, яка набрала законної сили 22 листопада 2016 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП , а провадження по справі закрите у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 6 ).

Суд першої інстанції встановив, що власником транспортного засобу Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 63).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с. 12), а у відповідності до договору оренди, укладеного 14.11.2011 року між ОСОБА_4 та ТОВ Прострой останній користується вказаним автомобілем(а.с. 13-14).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована СК Країна , що підтверджується полісом АК/4624633 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК Країна (а.с.60)

13.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СК Країна з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (а.с.61-62).

Суд першої інстанції зазначив, що згідно із ст. 34.2. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника працівника, аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

На виконання вимог закону, ПАТ СК Країна після отримання повідомлення про ДТП, 26 жовтня 2016 року направило на місце знаходження пошкодженого ТЗ спеціаліста для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. На огляд було також запрошено представника власника пошкодженого транспортного засобу.

26 жовтня 2016 року за участю представника власника ТЗ та представника ПАТ СК Країна складено акт огляду транспортного засобу, який підписано без зауважень(а.с.69).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 22.1 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Суд першої інстанції встановив, що 05 квітня 2017 року до ПАТ СК Країна надійшла заява власниці пошкодженого ТЗ - ОСОБА_2 з вх. №6138, що мала заголовок Заява щодо погодження розміру страхового відшкодування , у якій власниця пошкодженого ТЗ зазначила, що за фактом пошкодження ТЗ LEXUS, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 12 жовтня 2016 року, погоджується з розміром страхового відшкодування в сумі 37 500,00 грн. На проведенні експертизи пошкодженого ТЗ не наполягає. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ СК Країна мати не буде.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам., які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З результатами проведеного огляду, розглянувши отриману заяву, ПАТ СК Країна було погоджено суму страхового відшкодування, яку ОСОБА_2 зазначила у заяві.

Таким чином, страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилам и цього підпункту.

Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АК/4624633, укладеним між ПАТ СК Країна та ОСОБА_4 , встановлено франшизу у розмірі 500,00 грн.

З урахуванням зазначеного вище, відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування був розрахований наступним чином: 37 500,00 грн. - 500,00 грн. = 37 000,00 грн., де: 37 500,00 грн. - розмір страхового відшкодування, погоджений власником пошкодженого ТЗ (500,00 грн. - розмір франшизи згідно з полісом).

14 квітня 2017 року ПАТ СК Країна було виплачено власнику пошкодженого ТЗ ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 37 000,00 грн. (тридцять сім тисяч гривень 00 копійки).

ОСОБА_2 05.04.2017 р. подала заяву до ПАТ СК Країна на виплату страхового відшкодування.(а.с.74-75).

Таким чином, розмір страхового відшкодування був розрахований (погоджений) та виплачений ПАТ СК Країна відповідно до вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Суд першої інстанції встановив, що 26.10.2016 року та 07.11.2016 року ФОП ОСОБА_6 на підставі заяви та укладеного договору, провів два огляди автомобіля Lexus RX 350 реєстраційний знак НОМЕР_4 (надалі автомобіль) з участю ОСОБА_1 з метою визначення оцінки вартості матеріального збитку.

Відповідно до звіту про експертну оцінку автомобіля від 09.11.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 26.10.2016 року складає 39 713,41 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля з автотаварознавчої точки зору станом на 26.10.2016 року становить 69 057,11 грн. (а.с.9).

Суд першої інстанції встановив, що 28.11.2016 року ОСОБА_1 перераховав на р/р ФОП ОСОБА_5 згідно рахунку № НОМЕР_5 - 65 760,00 грн. за проведення ремонтно відновлювальних робіт автомобіля та підписує акт виконаних робіт №1/281116(а.с.10).

Суд першої інстанції зазначив, що Ухвалами суду від 27 березня 2018 року та від 29 травня 2019 року по вказаній справі призначались авто товарознавчі експертизи, виконання яких було покладено на Кропивницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та на Кропивницьке відділення Кіровоградський НДЕКЦ МВС України,однак вказані експертизи не були виконані, оскільки численні клопотання експертів щодо надання додаткових матеріалів, вихідних даних та клопотання щодо оплати експертизи не були виконані (т. 2 а.с.3-4, т. 2 а.с.36-37, т. 2 а.с.137-138), а крім того, на даний час автомобіль відновлено, тому визначити візуально стан замінених складових та відповісти на питання, чи використовувалися під час відновлювального ремонту автомобіля Lexus RX 350 реєстраційний номер НОМЕР_4 нові комплектуючі та деталі не представляється за можливе.(т.2 а.с. 25, т.2 а.с.73, т.2 а.с. 167-170).

Суд першої інстанції зазначив, що частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України ).

Відповідно пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Суд першої інстанції зазначив, що згідно із частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції приймаючи до уваги встановлені обставини дійшов висновку, що окрім різниці вартості відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування з відповідача підлягає стягненню сума коштів встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за цей час.

Суд відмовив у клопотанні представника відповідача про повернення пошкоджених дверей автомобіля, оскільки такі вимоги не є предметом даного судового розгляду і відповідно не ґрунтуються на законі.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи страхову виплату ПАТ СК`КРАЇНА в розмірі 37 000 грн., суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та стягнути з відповідача 29 760 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 2 153 грн. 3% річних, 10 042,03 грн. інфляційного збільшення боргу, а загалом 41 955,03 (сорок одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 03 копійки.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення 29 760 грн. на відшкодування відновлювального ремонту автомобіля Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Доводи викладені в апеляційній скарзі в цій частині не знайшли свого підтвердження .

Суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини по справі в цій частині позовних вимог і обґрунтовано задовольнив вимоги в частині відшкодування відновлювального ремонту автомобіля Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 .

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2016 року о 09 год. 25 хв. громадянин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 в м. Кропивницький по пров АДРЕСА_2 , перед початком руху не впевнився в безпечності своїх дій та скоїв зіткнення з автомобілем Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням позивача, який рухався в попутному напрямку. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/6723/16-п (провадження 3/404/2208/16) від 10 листопада 2016 року, яка набрала законної сили 22 листопада 2016 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП , а провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 6 ).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_2 (а.с. 63).

Судом апеляційної інстанції встановлено , що транспортним засом Lexus RX 350, державний номерний знак НОМЕР_4 на момент скоєння ДТП керував позивач по справі на законних підставах.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с. 12), а у відповідності до договору оренди, укладеного 14.11.2011 року між ОСОБА_4 та ТОВ Прострой останній користується вказаним автомобілем(а.с. 13-14).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована СК Країна , що підтверджується полісом АК/4624633 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК Країна (а.с.60)

13.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СК Країна з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи (а.с.61-62).

ПАТ СК Країна після отримання повідомлення про ДТП, 26 жовтня 2016 року направило на місце знаходження пошкодженого ТЗ спеціаліста для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. На огляд було також запрошено представника власника пошкодженого транспортного засобу.

26 жовтня 2016 року за участю представника власника ТЗ та представника ПАТ СК Країна було складено акт огляду транспортного засобу, який було підписано без зауважень(а.с.69).

05 квітня 2017 року до ПАТ СК Країна надійшла заява власниці пошкодженого ТЗ ОСОБА_2 з вх. №6138у якій власниця пошкодженого ТЗ зазначила, що за фактом пошкодження ТЗ LEXUS, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 12 жовтня 2016 року, погоджується з розміром страхового відшкодування в сумі 37 500,00 грн. На проведенні експертизи пошкодженого ТЗ не наполягає. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ СК Країна мати не буде.

За результатами проведеного огляду, розглянувши отриману заяву, ПАТ СК Країна було погоджено суму страхового відшкодування, яку ОСОБА_2 зазначила у заяві та в подальшому отримала 37000 грн. за мінусом франшизи.

26.10.2016 року та 07.11.2016 року ФОП ОСОБА_6 на підставі заяви та укладеного договору, провів два огляди автомобіля Lexus RX 350 реєстраційний знак НОМЕР_4 (надалі автомобіль) з участю ОСОБА_1 з метою визначення оцінки вартості матеріального збитку.

Відповідно до звіту про експертну оцінку автомобіля від 09.11.2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля станом на 26.10.2016 року складає 39 713,41 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля з автотоварознавчої точки зору станом на 26.10.2016 року становить 69 057,11 грн. (а.с.9).

Відповідно до матеріалів справи, 28.11.2016 року ОСОБА_1 перерахував на р/р ФОП ОСОБА_5 згідно рахунку № НОМЕР_5 - 65 760,00 грн. за виконанні відновлювальні роботи та підписує акт виконаних робіт №1/281116(а.с.10).

Відповідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України ).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України ).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання, разом з тим, не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована СК Країна , що підтверджується полісом АК/4624633 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК Країна у зв`язку з чим власник транспортного засобу LEXUS, державний номер НОМЕР_1 отримала страхове відшкодування в розмірі 37000 грн.

Проте реальна вартість ремонту належного їй автомобіля LEXUS склала 65 760,00 грн. яка була повністю сплачена позивачем по справі , що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки позивач по справі на момент ДТП керував транспортним засобом LEXUS то відповідно він був потерпілою стороною у ДТП, яка відбулась за участю автомобіля марки КРАЗ 6510, державний номерний знак НОМЕР_6 .

Встановлені обставини дають підстаи зробити висновок , що оскільки позивач по справі поніс фінансові витрати по відновленню автомобіля яким він користувався на законних підставах то він право на відшкодування понесених витрат у зв`язку з ремонтом автомобіля .

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Суд першої інстанції врахував вимоги вказаних норм права та дійшов правильного висновку, що виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, а тому заподіювач такої шкоди - зобов`язаний оплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням відповідно до вимог статті 1194 ЦК України .

В частині доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача виплати відповідно до статті 625 ЦК України знайшли своє підтвердження.

Звертаючись з заявою про збільшення позовних вимог позивач стверджував, що оскільки відповідач добровільно не відшкодував розмір шкоди, яка була завдана, а тому має обов`язок відшкодувати збитки з урахуванням втрат від інфляції та трьох процентів річних від розміру завданого йому збитку. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що з підстав невиконання відповідачем зобов`язань щодо добровільної сплати завданої майнової шкоди позивач має право на отримання штрафних санкцій, які передбачені ст. 625 ЦК України , а саме - 3 % річних, оскільки наведений позивачем розрахунок є правильним та прострочення відповідачем виконання зобов`язання із відшкодування майнової шкоди є доведеним.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦПК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висловлюючи правові позиції щодо застосування зазначеної норми, Верховний Суд України у постанові № 6-113-цс14 від 01 жовтня 2014 року та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, зазначали, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2. ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524 , 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У справах, що були предметом розгляду Верховного Суду України у постанові № 6-113-цс14 від 01 жовтня 2014 року та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем, що виникло із заподіяння матеріальної та моральної шкоди, підтверджувалось відповідним судовим рішенням, яким було встановлено розмір грошового зобов`язання.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

У даній справі договір між сторонами про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди, яке не виконувалося відповідачем , не ухвалювалося.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув та не врахував відсутність судового рішення або договору (правочину), на підставі якого між сторонами виникло грошове зобов`язання, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦПК України , оскільки нарахування процентів у відповідності до вказаної норми, застосовується з моменту прострочення суми зобов`язання, яке виникає з договорів, інших правочинів, передбачених законом, або з рішення суду.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови, якою у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ Прострой на користь ОСОБА_1 2153 грн. 3% річних, 10 042,03 грн. інфляційного збільшення боргу , відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ Прострой , задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.01.2020 року, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ТОВ Прострой , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ПАТ СК Країна , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Прострой на користь ОСОБА_1 29 760 грн. (двадцять девять тисяч сімсот шістдесят) відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ Прострой на користь ОСОБА_1 2 153 грн. 3% річних, 10 042,03 грн. інфляційного збільшення боргу , відмовити.

Стягнути із ТОВ Прострой на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Прострой судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн.

Текст постанови складено 14.06. 2020 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: