Ухвала

від 15.06.2020 по справі 754/16640/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8638/2020

Справа № 754/16640/18

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

15 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі за позовом Комунального закладу Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , Регіонального інтернет-видання Інформатор про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року позов частково задоволено. Повний текст рішення виготовлено 30 березня 2020 року. Не погоджуючись із даним рішенням, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , 29 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку подали апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором, та в апеляційній скарзі зазначено, що з підстав наявності у ОСОБА_1 . ІІ групи інвалідності, а також, що вказана особа подає цю скаргу за іншу особу, Закон України Про судовий збір звільняє ОСОБА_1 від сплати судового збору за цю скаргу.

Оскільки в апеляційній скарзі в даній справі апеляційну скаргу подано як ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, так і від імені ОСОБА_2 , який діє як самостійний відповідач, ОСОБА_2 не звільнявся від сплати судового збору.

Із цих підстав ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків, а саме надання документів, що підтверджують сплату суми судового збору.

09 червня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява щодо виконання ухвали від 25 травня 2020 року на виправлення недоліків, в якій відповідач просив звільнити малолітнього ОСОБА_2 від сплати судового збору, посилаючись на положення ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 154 СК України, ч. 1 ст. 34 ЦК України, ч. 1 ст. 59, ч. 1, 2 ст. 133, ч. 3 ст. 136 ЦПК України, п. 7 ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір , оскільки ОСОБА_2 внаслідок свого малолітства, за відсутністю повної дієздатності, навчається у школі і не має доходу у розмірі 5939,40 грн., а ОСОБА_1 , який є його батьком, не працює, має другу групу інвалідності, при цьому сім`я має статус малозабезпеченої.

Перевіривши доводи клопотання про звільнення від сплати судового збору та матеріали справи, суд дійшла таких висновків.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх цивільних прав та обов`язків (Рішення ЄСПЛ у справі Гоффман проти Німеччини ( Hoffmann v. Germany ) від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі Кудла проти Польщі ( Cudla v. Poland ) від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia ) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ Kniat v. Poland від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ Jedamski and Jedamska v. Poland від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Згідно зі статтею 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За правилами частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Положення статей ЦПК України та Закону України Про судовий збір не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , 2009 року народження, є малолітнім, внаслідок чого не має власного доходу, його батько ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, сім`я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є малозабезпеченою, що підтверджується листом Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 квітня 2020 року, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Таким чином, недоліки апеляційної скарги вважаються виправленими.

Апеляційна скарга подана до належного суду у належний строк особою, що має право на апеляційне оскарження. За формою та змістом апеляційна скарга відповідає вимогам ЦПК України.

Згідно ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі.

Відзив на апеляційну скаргу має містити: найменування суду апеляційної інстанції; ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, що додаються. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 359, 360, 361 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

Надати учасникам справи строк до 30 червня 2020 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.