Постанова

від 16.09.2020 по справі 754/16640/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 754/16640/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8638/2020

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Лісовської О.В. в м. Київ 12 березня 2020 року у справі за позовом Комунального закладу Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , Регіонального інтернет-видання Інформатор , третя особа Служба у справах дітей Солом?янської районної в м. Києві державної адміністрації про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2018 року позивачі Комунальний заклад Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, просили зобов`язати Регіональне інтернет-видання Інформатор спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті: По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_4 заняла оборонительную позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные , яка стосується КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва та ОСОБА_3 , шляхом повідомлення про ухвалене рішення на своєму офіційному сайті; визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3 та ділову репутацію КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва інформацію, поширену ОСОБА_1 у відео від ІНФОРМАЦІЯ_7, опублікованому на сайті Регіонального інтернет-видання Інформатор ; телепередачі Стосується кожного , яка транслювалась на телеканалі Інтер від ІНФОРМАЦІЯ_1 ; телепередачі Стосується кожного , яка транслювалась на телеканалі Інтер від ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду на користь ОСОБА_3 у розмірі 170000 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат.

Заявлені вимоги мотивували тим, що в період з 01 вересня 2016 року по 29 листопада 2017 року ОСОБА_5 , який є дитиною ОСОБА_1 , навчався в КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, директором якого є ОСОБА_3 . Протягом усього періоду навчання у ОСОБА_3 та всього педагогічного складу школи виникали конфлікти з ОСОБА_1 та його дитиною через неадекватну та агресивну, на думку позивачів, поведінку останнього. Своєю неправомірною поведінкою ОСОБА_2 викликав значні психо-неврологічні навантаження у директора ОСОБА_3 , її почали турбувати головний біль, запаморочення, нестабільність артеріального тиску, відчуття серцебиття, поганий сон, внутрішня тривога, внаслідок чого вона змушена була перебувати на стаціонарному лікуванні з 06 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року. Зважаючи на вищеописану ситуацію, батьки дітей, які навчались разом з ОСОБА_2 , зверталися до правоохоронних органів та засобів масової інформації, сподіваючись таким чином вплинути на відповідачів.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_7 до школи з`явились представники різних засобів масової інформації, серед яких були й представники Регіонального інтернет-видання Інформатор з метою відеозйомки сюжету щодо поведінки ОСОБА_1 , проте ОСОБА_3 заборонила відеозйомку представникам засобів масової інформації, які не мали дозволу міської адміністрації на її проведення, серед них було і Регіональне інтернет-видання Інформатор . Але через деякий час ОСОБА_3 дізналась, що цей відповідач розмістив на своїй інтернет-сторінці відео-сюжет, в якому ОСОБА_1 негативно відзивається про позивачів, а саме говорить, що директор школи та вся адміністрація школи тероризують його дитину, окрім того ОСОБА_3 вчинила щодо нього та його сина злочин , також ОСОБА_1 стверджує, що його дитину б`ють вчителі. Слова батька дублюються також на сайті Регіонального інтернет-видання Інформатор : …Кроме того, он уверяет, что мальчика в школе терроризируют, а другие дети и учителя в школе избивают его сына. Также он пишет в разные инстанции, прося помощи. Несмотря на всё это, папа мальчика намерен не переводить сына в другой класс или школу, а добиваться справедливости в этой . Від себе ж Регіональне інтернет-видання Інформатор зазначає, що По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы заняла оборонительную позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные .

Вказують, що вищевказана інформація не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачів.

Крім того, ОСОБА_1 постійно здійснював негативні висловлювання на адресу позивачів, чим порушував особисті немайнові права останніх, зокрема в телепередачі Стосується кожного , яка транслювалась на телеканалі Інтер від 01 грудня 2017 року, ОСОБА_1 так само негативно висловлювався у бік керівництва школи та всього педагогічного колективу школи, а саме називає одного з викладачів школи ІНФОРМАЦІЯ_9 , говорить про те, що в школе бардак, который организован со стороны директора школы… , зухвало заяляє, що директор з ним не справляється, констатує той факт, що його дитина б?є вчителів, оскільки вчителі начебто б?ють ОСОБА_5 , говорить про те, що адміністрація школи, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повинні звільнитись зі школи.

В телепередачі Стосується кожного , яка транслювалась на телеканалі Інтер від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 говорив про те, що ОСОБА_3 совершила в отношении его сына уголовно наказуемое деяние .

Висловлювання ОСОБА_1 у бік ОСОБА_3 та всього педагогічного колективу школи порушує особисті немайнові права позивачів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року позов задоволено частково, зобов`язано Регіональне інтернет-видання Інформатор спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті, а саме: По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_4 заняла оборонительную позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные , яка стосується КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва та ОСОБА_3 , шляхом повідомлення про ухвалене рішення на офіційному сайтіРегіональногоінтернет-видання Інформатор . У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалися на те, що ОСОБА_2 було заявлено відвід судді Лісовський О.В. внаслідок повної недовіри у відносинах родини ОСОБА_2 з педагогічними особами навчального закладу школи № 247 у м. Києві за участю зазначеної судді.

Вказували, що у всіх процесуальних документах і заявах адвоката Іванової Н.С. в цій справі позивачем зазначається ОСОБА_3 , з якою у відповідачів ніколи не було будь-яких взаємовідносин, а взаємини були з ОСОБА_3 ?ячеславівною, яка була інколи присутня в судових засіданнях.

Зазначали, що у вступній та резолютивній частинах рішення не зазначено третю особу Службу у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, і рішення суду не містить думок даного учасника справи щодо предмета спору.

Вказували, що суд з невідомо яких підстав на власний розсуд встановив обставини справи при застосуванні недопустимих доказів, які надані суду разом з позовом без належного засвідчення; суд у порушення вимог ст. 2 ЦПК України при незастосуванні принципу змагальності сторін у судовому рішенні не зазначив ряду обставин.

Вказували, що судом в рішенні вірно обґрунтовано відмову позивачам у задоволенні їх позовних вимог до родини ОСОБА_7 при застосуванні норм матеріального та процесуального права з застосуванням практики Європейського суду, але таке рішення суду не можна визнати законним із підстав, що наведені вище, внаслідок грубого порушення судом норм процесуального права і незастосування норм матеріального права.

Від представника позивачів ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивачів просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та наводила свої спростування доводів апеляційної скарги. Вказувала, що часткове задоволення позову жодним чином не порушує права відповідачів, оскільки стосується іншого відповідача, який взагалі не подавав апеляційну скаргу на дане рішення.

Додатково 25 серпня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо змісту апеляційної скарги, в яких відповідач зазначив, що з боку позивачів не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами порушень їх прав, а з боку суду першої інстанції при застосуванні ним певної упередженості та сумнівності встановлено невірне рішення суду від 12 березня 2020 року, яке не може вважатись правомірним і обґрунтованим, але підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги до Регіонального інтернет-видання Інформатор , що є підставою для задоволення позову в цій частині. В той же час, суд вважає безпідставними та недоведеними позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки висловлювання ОСОБА_1 є оціночними судженнями, які не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, та не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів щодо позивачів.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на а. с. 23 - 26, 31 - 61 т. 1 знаходяться копії заяв за вересень-листопад 2017 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на ім`я директора КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 про вжиття заходів відносно учня 2-б класу ОСОБА_2 , копії медичної документації щодо надання медичної допомоги дітям заявників, копії витягів з кримінальних проваджень про реєстрації заяв батьків про нанесення їх дітям тілесних ушкоджень, копії висновків спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи щодо визначення наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, копія службової записки директора КЗ Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району м. Києва, ОСОБА_3 на адресу начальника управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо подій, які сталися 20 вересня 2017 року.

На а. с. 27 - 30 знаходиться копія контрольно-візитаційної книги, яка містить записи за вересень-жовтень 2017 року щодо відвідування уроків з метою спостереження за поведінкою ОСОБА_2 , профілактичної бесіди з учнем 2-б класу ОСОБА_13 , індивідуальної бесіди з батьком ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_13 , з`ясування питання щодо агресивної поведінки учня 2-б класу ОСОБА_2 .

На а. с. 19 - 20 т. 1 знаходиться роздрукований скріншот з сайту Регіонального інтернет-видання Інформатор , на якому опубліковано фотографію таблички з назвою Комунальний заклад Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов ітексти російською мовою наступного змісту: По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_4 заняла оборонительную позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные ; Кроме того, он уверяет, что мальчика в школе терроризируют, а другие дети и учителя в школе избивают его сына. Также он пишет в разные инстанции, прося помощи. Несмотря на всё это, папа мальчика намерен не переводить сына в другой класс или школу, а добиваться справедливости в этой .

На а. с. 70 т. 1 знаходиться диск із відеозаписами з сайту Регіонального інтернет-видання Інформатор від ІНФОРМАЦІЯ_7 і телепередач Стосується кожного від 01 грудня 2017 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, у відео-сюжеті Регіонального інтернет-видання Інформатор від ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 стверджує, що директор школи та вся адміністрація школи тероризують його дитину, окрім того, ОСОБА_3 вчинила щодо нього та його сина злочин , а також стверджує, що його дитину б`ють вчителі.

У телепередачі Стосується кожного , що транслювалась на телеканалі Інтер від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_1 висловлювався у бік керівництва і педагогічного колективу школи, а саме називав одного з викладачів школи ІНФОРМАЦІЯ_9 , говорив про те, що в школе бардак, который организован со стороны директора школы… , заявляв, що директор з ним не справляється, говорив, що його дитина б`є вчителів, оскільки вчителі начебто б`ють ОСОБА_5 , говорив про те, що адміністрація школи, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , повинні звільнитись із школи.

У телепередачі Стосується кожного , що транслювалась на телеканалі Інтер від ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8) ОСОБА_1 говорив про те, що ОСОБА_3 совершила в отношении его сына уголовно наказуемое деяние .

На а. с. 95 т. 2 міститься копія позитивної характеристики на ОСОБА_2 від 19 лютого 2020 року, складеної директором та класним керівником ОСОБА_2 як учня 4-а класу школи І ступеня № 311.

На а. с. 96 т. 2 знаходиться заява ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 щодо порушення позивачами строку позовної давності, мотивована тим, що позовну заяву подано до суду більше чим через три місяця, ніж позивачі дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх трудових прав (ст. 233 КЗпП України).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно із ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як зазначено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у період з 01 вересня 2016 року по 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 , який є дитиною ОСОБА_1 , навчався у Комунальному закладі Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району міста Києва, директором якого є ОСОБА_3 .

Судом також твстановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_7 до Комунального закладу Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району міста Києва завітали представники різних ЗМІ, серед яких були й представники Регіонального інтернет-видання Інформатор , з метою зйомки сюжету щодо поведінки дитини ОСОБА_1 , проте Директор ОСОБА_3 заборонила відеозйомку представникам ЗМІ, які не мали дозволу КМДА на його проведення, серед них було і Регіональне інтернет-видання Інформатор .

У подальшому Регіональне інтернет-видання Інформатор розмістило на своїй інтернет-сторінці відеосюжет ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), копія відеозапису якого знаходиться на диску, доданого до матеріалів справи (а. с. 70 т. 1), і разом із відеосюжетом на цій же інтернет-сторінці, роздрукований скріншот якої знаходиться на а. с. 19 т. 1, опублікувало власний коментар в письмовому вигляді: По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_4 заняла оборонительную позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем Регіональним інтернет-виданням Інформатор не надано доказів, що директор Комунального закладу Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району міста Києва ОСОБА_3 дійсно погрожувала представникам засобів масової інформації, виганяла їх з території школи за допомогою охорони, і оприлюднена про це відповідачем в мережі інтернет інформація є негативною, не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 як керівника комунального закладу, а також наносить шкоду діловій репутації зазначеного навчального закладу, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову в цій частині і його задоволення шляхом зобов`язання Регіонального інтернет-виданням Інформатор спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті, шляхом повідомлення про ухвалене рішення на своєму офіційному сайті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій,сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що висловлювання ОСОБА_1 не підлягають спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень, і висловлення відповідача, які досліджувалися судом, не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів, а лише є оцінкою дій позивача, на думку ОСОБА_1 , на підставі його власних спостережень. Крім того, позивачами під час розгляду справи по суті не доведено, якими саме діями відповідача ОСОБА_1 їм заподіяно моральну шкоду відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК, а також у чому полягає вказана шкода відповідно до ст. 23 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується із даними висновками, оскільки вони є обґрунтованими, рішення суду ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд приймає до уваги, що заперечень по суті вирішеного судом спору апеляційна скарга не містить і зводиться до доводів щодо грубого, на думку відповідача, порушення судом вимог процесуального права, а саме положень ст. 2 - 7, 10 - 13, 18, 36, 43, 45, 51, 62, 84, 89, 92, 95, 259, 263 - 265 ЦПК України та незастосування норм матеріального права, зокрема ст. 9, 52, 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 9, 10 Закону України Про охорону дитинства , ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 12 Конвенції про права дитини, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції прав людини чи відповідні норми міжнародного права та вимог наказу № 616 Міністерства освіти та науки України від 31 серпня 2001 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

При цьому доводи апеляційної скарги не містять посилань на будь-які порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, та не наведено обов`язкових підстав для скасування судового рішення, визначених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо упередженості суду, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами, а заява ОСОБА_2 про відвід суду залишена без задоволення ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року (а. с. 179, 221 - 223 т. 1).

Є помилковими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо неправильного зазначення судом першої інстанції та представником позивача особистих даних позивача ОСОБА_3 , оскільки із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що правильним правописом по батькові даної особи є саме ОСОБА_14 , а не ОСОБА_15 , як вважав відповідач.

Неприйнятними є доводи апеляційної скарги, що суд в ухвалі від 29 листопада 2018 року встановив обставину, що ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_2 . Так, законне представництво виникає в силу ст. 59 ЦПК України із родинних відносин між малолітніми батьками і їх дітьми; факт законного представництва ОСОБА_1 ОСОБА_2 під час розгляду справи жодною із сторін не заперечувався, а ОСОБА_1 заявляв клопотання і подавав заяви, в тому числі і цю апеляційну скаргу, саме як законний представник ОСОБА_2 .

Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд в рішенні з невідомо яких підстав на власний розсуд встановив обставини справи щодо розміщення відповідачем на своїй інтернет-сторінці відеосюжету, враховуючи, що диск із копією відповідного відеозапису і роздрукований скріншот відповідного сайту наявні в матеріалах справи і були досліджені судом першої інстанції разом із іншими доказами; крім того, в позовній заяві наведені текстові адреси гіперпосилань на інтернет-сторінки для переходу на них, що надає можливість безпосередньо ознайомитися зі змістом цих інтернет-сторінок як з оригіналами електронних доказів за умови наявності доступу до мережі інтернет.

Доводи апеляційної скарги, що встановлення судом обставин відносно конфліктної поведінки ОСОБА_2 у приміщенні школи № 247 м. Києва спрямоване на узаконення мотивів, що містяться у скасованому судом апеляційної інстанції рішенні судді Лісовської О.В. від 20 грудня 2017 року в справі про адміністративне правопорушення, та на створення певного насильства над малолітнім ОСОБА_2 , є припущеннями, не підтверджені будь-якими доказами, та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недовіри до протоколів судових засідань, оскільки зауваження відповідача щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання були розглянуті судом першої інстанції з постановленням відповідної ухвали (а. с. 160 - 162 т. 1).

Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року, оскільки відповідачем не зазначені єдиний унікальний номер або інші ідентифікуючі дані судової справи, щодо ухвали якої йдеться в апеляційній скарзі, а у справі, яка переглядається, ухвала від такої дати в матеріалах справи відсутня і перший процесуальний документ датований лише 29 листопада 2018 року.

Відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не зазначив ряду обставин у судовому рішенні, зокрема що відповідачам відмовлено у задоволенні їх клопотань щодо витребування письмових доказів, що при допиті свідків суд знімав питання відповідача ОСОБА_1 щодо надання суду актів розслідування нещасних випадків, що ОСОБА_2 письмово зазначив суду свої особисті міркування або думку по суті спору через свого представника від 23 грудня 2019 року, але суд проігнорував таке вступне слово ОСОБА_2 в якості свідчень малолітньої дитини, чим, на думку ОСОБА_1 порушив права людини, дитини щодо звернення до суду за захистом у порядку положень ст. 4, 92 ЦПК України, ст. 9 Закону України Про охорону дитинства та вимоги ч. 2 ст. 12 Конвенції про права дитини, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції прав людини чи міжнародні норми чинного законодавства; не зазначив, що матеріали справи № 754/16640/18 містять учбову характеристику на ОСОБА_2 ; суд усунувся від дослідження постанови суду апеляційної інстанції від 07 травня 2018 року, якою скасоване рішення судді ОСОБА_16 від 20 грудня 2017 року щодо негідної поведінки ОСОБА_2 у школі № 247 м. Києва, та що судом першої інстанції створювались усі перепони відповідачам з метою позбавлення їх належного захисту на користь позивачів, які звернулись до суду із порушенням тримісячного процесуального строку з дня, коли дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх трудових прав відповідно до ст. 233 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про достатню обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а відсутність обставин, які, на думку відповідача, із порушенням змагальності сторін не були зазначені в рішенні судом першої інстанції, не впливає і не спростовує правильних висновків суду по суті справи.

Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції прав малолітньої дитини і незастосування пов`язаних із захистом прав дитини норм матеріального права, враховуючи, що ст. 45 ЦПК України передбачає декілька способів забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи, а саме право малолітньої особи безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси малолітнього ОСОБА_2 в суді весь час представляв його законний представник ОСОБА_1 , крім того, до суду від ОСОБА_2 надходили заяви за його підписом та підписом його законного представника, приєднані до матеріалів справи, в тому числі заява ОСОБА_2 про відвід, яка була належним чином розглянута судами першої та апеляційної інстанції.

Крім того, помилковими є посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ст. 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, враховуючи, що між позивачами і відповідачами у справі відсутні трудові правовідносини.

Апеляційний суд частково приймає доводи апеляційної скарги щодо складання повного рішення поза межами десятиденного строку, встановленого ст. 259 ЦПК України, та незазначення третьої особи - Служби у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації у вступній та резолютивній частинах рішення всупереч ч. 1, 5 ст. 265 ЦПК України, однак дані обставини не є передбаченими ст. 376 ЦПК України підставами для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі погоджується із обґрунтуванням судом першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при застосуванні норм матеріального та процесуального права і практики Європейського суду, а в тій частині позовних вимог, які були задоволені відносно відповідача Регіональне інтернет-видання Інформатор , судом першої інстанції не вирішувалось питання про будь-які права, свободи та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і сам відповідач Регіональне інтернет-видання Інформатор рішення в апеляційному порядку не оскаржував.

Також апеляційним судом відхиляються як нічим не обґрунтовані доводи апеляційної скарги, що зміст апеляційної скарги містить підстави про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.