Постанова

від 11.06.2020 по справі 543/1141/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 543/1141/14-ц

провадження № 61-35998св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Оржиця ,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне сільськогосподарське підприємство ПриватАгро ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуприватного сільськогосподарського підприємства ПриватАгро на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 06 червня 2017 року у складі судді: Грузман Т. В., та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 рокув складі колегії суддів: Абрамова П.С., Хіль Л. М., Мартєва С. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У грудні 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ПриватАгро (далі - ПСП ПриватАгро ), реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійними та зобов`язання скасування державної реєстрації прав на оренду.

У серпні 2015 рокуприватне сільськогосподарське підприємство Оржиця (далі - ПСП Оржиця ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ПСП ПриватАгро про визнання договору оренди землі недійним та визнання договору оренди поновленим з попереднім орендарем.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 25 серпня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПСП Оржиця , та об`єднано справи в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно № 543/1141/14-ц.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 12 січня 2016 року позовні вимоги позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ПСП ПриватАгро , реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійними та зобов`язання скасування державної реєстрації прав на оренду залишено без розгляду.

Позов ПСП Оржиця мотивовано тим, що 01 лютого 2008 року між ПСП Оржиця та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 3,51 га кадастровий номер 5323655100:00:005:0029, який у подальшому зареєстрований у Оржицькому виїзному офісі центру ДЗК за № 040955900582. У пункті 8 договору передбачено переважне право орендаря на укладенні договору оренди землі на новий строк.

До закінчення договору, а саме: 29 грудня 2012 року орендар письмово повідомив орендодавця про намір продовжити договір на новий строк, надавши проект нового договору. 01 лютого 2013 року сторони уклали угоду на новий строк терміном до 01 лютого 2018 року. Через зміну законодавства, додаткову угоду вчасно не зареєстрували. На початку осені 2014 року дізнались, що відповідач ОСОБА_1 уклала ще один договір, але з ПСП ПриватАгро , згідно якого вона передала в оренду належну їй земельну ділянку останньому. ПСП Оржиця вважало, що такий договір порушує права та інтереси попереднього орендаря, а тому договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро має бути визнаний недійсним.

ПСП Оржиця просило:

визнати договір оренди землі укладений між ПСП ПриватАгро та ОСОБА_1 від 14 липня 2014 року та цією ж датою зареєстрований реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції недійсним

визнати поновленою додаткову угоду між ОСОБА_1 та ПСП Оржиця від 01 лютого 2013 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 06 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 року, позовні вимоги ПСП Оржиця задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ПСП ПриваАгро від 14 липня 2014 року, зареєстрований державним реєстратором Оржицького районного управління юстиції згідно рішення № 14427510 від 14 липня 2014 року.

Визнано укладену ОСОБА_1 та ПСП Оржиця додаткову угоду від 01 лютого 2013 року до договору оренди землі від 01 лютого 2008 року поновленою до 01 лютого 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 3,51 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області. 01 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 5 років. Даний договір зареєстровано у центрі ДЗК за № 040955900588 від 04 грудня 2009 року. 01 лютого 2013 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди від 01 лютого 2008 року, якою продовжили строк на 5 років до 01 лютого 2018 року. Вказана додаткова угода не зареєстрована ні у відділі Держземагенстава, ні іншого реєстратора. 14 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро було укладено угоду про оренду тієї ж земельної ділянки строком на 10 років. Вказана угода була зареєстрована у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції за номером 14427510 від 14 липня 2014 року. Існування договірних стосунків між відповідачем ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро суперечить приписам статей 203 та 215 ЦК України, а позовні вимоги у цій частині мають бути задоволені. Існування ще одного договору оренди землі по одній і тій самій земельній ділянці суперечить інтересам позивача, права якого мають бути поновлені.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 3,51 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області. 01 лютого 2008 року між ПСП Оржиця та ОСОБА_1 укладено угоду про передачу вказаної земельної ділянки в оренду терміном на 5 років. Даний договір був зареєстрований у центрі ДЗК за № 040955900588 від 04 грудня 2009 року. Таким чином термін дії договору оренди спливає 04 грудня 2014 року. 01 лютого 2013 року сторони підписали додаткову угоду на новий строк, а саме: 5 років, тобто до 01 лютого 2018 року. Вказана додаткова угода не була зареєстрована у реєстратора згідно вимог закону. Під час реєстрації вказаної угоди в реєстраційній службі позивачу стало відомо про наявність спірного правочину укладеного між відповідачами, що й стало підставою для відмови у проведенні реєстрації додаткової угоди. 14 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро було укладено угоду про оренду тієї ж земельної ділянки строком на 10 років. Вказана угода була зареєстрована у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції за номером 14427510 від 14 липня 2014 року. Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи призводить до висновку про наявність порушення права позивача ПСП Оржиця , як орендаря, який своєчасно звернувся з заявою про укладення додаткової угоди, уклав її, проте не зареєстрував в установленому порядку, продовжував виконувати умови договору оренди, внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 , а саме: укладення іншої угоди оренди з ПСП ПриватАгро . Установивши факт укладення договору оренди земельної ділянки 14 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро з порушенням прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його недійсність на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України. ПСП ПриватАгро не наведено належних доводів та не надано відповідних доказів у спростування висновків суду першої інстанції. Посилання на нечинність додаткової угоди внаслідок відсутності її реєстрації у передбаченому законом порядку, не спростовує встановленого судами факту порушення прав позивача.

Аргументи учасників справи

У серпні 2017 року ПСП ПриватАгро подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 вказано, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Оскільки додаткова угода від 01 лютого 2013 року не була зареєстрована, то відповідно договір оренди землі від 01 лютого 2008 року не був продовжений. ОСОБА_1 повідомила ПСП ПриватАгро , що в неї відсутні орендні відносини з іншими орендарями. Крім того, в державному реєстрі відсутні були відомості на момент укладення оспорюваного договору дані про реєстрацію права оренди ПСП Оржиця , що свідчить про добросовісні дії з боку ПСП ПриватАгро . В суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення договору оренди, оскільки дані правовідносини виникають в позасудовому порядку з дотриманням певної процедури, а тому вирішуючи спір суд вийшов за межі повноважень.

Вказує, що ПСП ПриватАгро належним чином не повідомлено про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки повістку отримано 11 серпня 2017 року, тобто після розгляду справи 08 серпня 2017 року.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 23 червня 2018 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 913249 виданого Оржицькою РДА 16 червня 2006 року належить земельна ділянка розміром 3,51 га на території Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області.

01 лютого 2008 року між ПСП Оржиця та ОСОБА_1 укладено угоду про передачу вказаної земельної ділянки в оренду терміном на 5 років. Даний договір зареєстровано у центрі ДЗК за № 040955900588 від 04 грудня 2009 року. Тобто, строк договору оренди спливає 04 грудня 2014 року.

У пункті 8 вказаного договору передбачено право орендаря на поновлення договору на новий строк при умові, не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Листом від 29 грудня 2012 року позивач повідомив орендодавця про свій намір продовжити з ним договірні відносини на новий строк та направив проект додаткової угоди. 01 лютого 2013 року сторони підписали вказану угоду на новий строк, тобто на 5 років, до 01 лютого 2018 року. Вказана угода не зареєстрована ні у відділі Держземагенстава, ні іншого реєстратора. ПСП Оржиця на протязі 2013-2014 років виплачувало ОСОБА_1 орендну плату у вигляді сільськогосподарської продукції.

14 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП ПриватАгро було укладено угоду про оренду тієї ж земельної ділянки строком на 10 років. Вказана угода була зареєстрована у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції за № 14427510 від 14 липня 2014 року.

Суди встановили, що на момент укладення 14 липня 2014 року оспорюваного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки за ПСП ПриватАгро був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки об`єкта від 01 лютого 2008 року, укладений між ПСП Оржиця та ОСОБА_1 та зареєстрований 04 грудня 2009 року.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) вказано, що суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на час підписання 29 грудня 2015 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ Натон був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ОСОБА_4 із позивачем 19 квітня 2007 року і зареєстрований 23 жовтня 2007 року у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України . Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України). Внаслідок укладення оскарженого договору ФГ Натон отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним .

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що ПСП ПриватАгро належним чином не повідомлено про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки повістку отримано 11 серпня 2017 року, тобто після розгляду справи 08 серпня 2017 року, з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що повістку про виклик на судове засідання на 08 серпня 2017 року ПСП ПриватАгро отримало 03 серпня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 115, том 4). Крім того, 07 серпня 2017 року ПСП ПриватАгро подавало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а. с. 119, том 4).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ПриватАгро залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 06 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков