Постанова

від 16.06.2020 по справі 523/15145/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1823/20

Номер справи місцевого суду: 523/15145/18

Головуючий у першій інстанції Cереда І.В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року про відмову в забезпеченні позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з виділених матеріалів справи, Суворовським районним судом м. Одеси 02 листопада 2018 року було відкрито провадження по справі 523/15145/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (а.в.м. 8) . 13.11.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

заборонити ОСОБА_3 та іншим особам без рішення суду входити до квартири АДРЕСА_1 ;

заборонити Акціонерному товариству Одесаобленерго (ЄДРПОУ 00131713), його відокремленим структурним підрозділам та іншим особам відключати від електропостачання квартиру АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Акціонерне товариство Одесаобленерго (ЄДРПОУ 00131713) підключити до електропостачання квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонити ТОВ Інфокс філія Інфоксводоканал Код за ЄДРПОУ 26472133 та іншим особам припиняти водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 ;

заборонити Департаменту з надання адміністративних послуг Одеської міської ради (ЄДРПОУ 38226516) та іншим особам знімати з реєстрації місця проживання осіб або реєструвати місце проживання осіб в квартирі АДРЕСА_2 (а.в. АДРЕСА_3 27-33) .

15 листопада 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси (суддя Середа І.В.) клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича, про забезпечення позову було залишено без задоволення (а.в.м. 74) .

22 листопада 2019 року, не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Павлишин Ю.М. подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у проваджені Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться справа № 523/7001/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП СЕТАМ Міністерство Юстиції України, ОСОБА_3 , Першого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання торгів недійсним, про визнання недійсним свідоцтва про придбання ОСОБА_3 з електронних торгів квартири. На теперішній час немає рішення суду по даній справі та справа продовжує розглядатися судом. Також скаржник зазначає, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси (суддя Аліна С.С.) від 18.03.2019 року по справі 523/7110/18 вирішено скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк Алли Олександрівни, заінтересована особа - АТ Райффайзен Банк Аваль - задовольнити частково, визнано бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Боржемського І.С., яка полягала у ненаправленні постанови про відкриття виконавчого провадження №50675719 від 01.04.16 року боржнику ОСОБА_1 у встановлений ст. 28 Закону України Про виконавче провадження строк - неправомірною; визнано неправомірною та скасовано постанову Державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Боржемського С.І. від 20.04.17 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена до вручення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.16 року, а також в порушення ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження ; визнано неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів квартири без перевірки вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.16 року та звіту про оцінку її квартири, а також в порушення ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження ; визнано неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів квартири, яка є постійним місцем проживання ОСОБА_1 в порушення ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження до продажу з торгів земельної ділянки та будинку. Отже на думку апелянта невжиття заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим, на момент подання скарги не має рішення суду про виселення позивачки та вона продовжує проживати у квартирі, а також справа про визнання торгів досі розглядається судом. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, як зазначає апелянт не тільки позивач, має право вжити передбачені ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову. З часу зупинення провадження ОСОБА_3 були вчинені дії на порушення прав ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_3 створював умови для неможливості проживання ОСОБА_1 у квартирі, зокрема, шляхом відключення її від електропостачання, також за допомогою групи осіб кримінальної зовнішності було здійснено спробу 08 листопада 2019 року незаконно проникнути до спірної квартири без рішення суду. Під час захоплення квартири ОСОБА_1 стало погано, що призвело до проблем із здоров`ям. Були викликані служба охорони Легіон , а також поліція. Про вказані події було складено акт, що додається до скарги. 12 листопада 2019 року дві невідомі особи намагались смикати двері тамбурної решітки, де проживає ОСОБА_1 , та вона викликала поліцію, яка не приїхала, що призвело до підвищення у неї тиску та виклику швидкої, вказані обставини може підтвердити голова ОСББ ОСОБА_4 М. Крім того ОСОБА_3 зареєстрував своє місце проживання та своєї дитини у спірній квартирі. Переоформив на себе особовий рахунок у АТ Одесаобленерго та відключив квартиру від електромереж. Апелянт посилається на ч. 4, 5 ст. 9 ЖК УРСР, згідно з якою ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Отже, такими діями намагаються змусити ОСОБА_1 покинути квартиру та шукати інше житло, що у свою чергу порушує ст. 8 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод . Представник апелянта вважає, що наявність фактів, які вказують на відключення електроенергії, реєстрації та перереєстрації місця проживання, спроби вторгнення та захоплення спірної квартири, вказують на імовірність утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. При цьому вжиття заходів забезпечення спору буде тимчасовим захистом права та інтересів ОСОБА_1 та не буде перешкодою у користуванні її майном, також апелянт посилається на пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову . Тому апелянт просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 15 листопада 2019 року та прийняти нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року розгляд справи призначено на 11 червня 2020 року.

11 червня 2020 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги у присутності представника ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Ю.М. З огляду на карантинні обмеження, введені Кабінетом Міністрів України через спалах короновірусу COVID-19 та дію розпорядження голови Одеського апеляційного суду про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупинено розгляд справ за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. У зв`язку з вищенаведеним, а також з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд відхиляє клопотання адвоката Павлишина Ю.М. про розгляд апеляційної скарги у його присутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд після детального вивчення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Ю.М. про витребування доказів та виклик свідків, не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Описані вище клопотання апелянта не містять жодних доказів здійснення всіх залежних від апелянта дій для виклику свідків та витребування доказів (копії адвокатських запитів, листів, звернень тощо), а тому суд вважає наголосити апелянту, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, апелянт як ініціатор процесу на даній його стадії, повинен виявляти активну ініціативу щодо забезпечення вимог апеляційної скарги доказовою базою.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши виділені матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу в справі, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Отже, право на звернення з заявою про забезпечення позову належить позивачу, а оскільки ОСОБА_1 є відповідачем у справі, з зустрічним позовом не зверталася, тому подана заява не підлягає задоволенню. Інших мотивувань оскаржувана ухвала не містить.

Апеляційний суд, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та частково задовольняючи її, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову , Згідно зі ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Апеляційний суд в ході аналізу вищеописаних норм та позиції пленуму ВСУ, якими, зокрема керувався суд першої інстанції, звертає його увагу на їх неправильне тлумачення, оскільки процесуальне законодавство України не забороняє відповідачу виступати з ініціативою забезпечення позову, та сам по собі факт звернення відповідача з такою заявою не може бути самостійною та виключною підставою для відмови в забезпеченні позову без аналізу специфіки спірних правовідносин та прив`язки їх до конкретної процесуальної ситуації.

Постановляючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову, так само як і відмовляючи у застосуванні відповідних заходів забезпечення позову, суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, суд повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами формуючи відповідні висновки щодо суті вимог заявника та приймаючи ухвалу щодо застосування/відмови в застосуванні відповідного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, за обставинами даної справи суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу належним чином не оцінив специфіку спірних правовідносин, не встановив та не дослідив обставини, які мають значення для прийняття рішення про забезпечення позову, не оцінив процесуальну ситуацію, яка склалася, не надав належної оцінки доводам відповідача-заявника, на підставі яких він звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та не навів обґрунтованих мотивів, на підставі яких дійшов відповідного висновку, обмежившись при цьому формальним посиланням на належність права на звернення з заявою про забезпечення позову лише позивачу . В зв`язку з наведеним, оскільки відповідні доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не навів обґрунтованих мотивів, якими керувався при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим порушим норми процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу скасовує та направляє заяву про вжиття заходів забезпечення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2019 року про відмову в забезпеченні позову - скасувати. Заяву про забезпечення позову передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст цієї постанови складено 16 червня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк