Постанова

від 11.06.2020 по справі 597/1397/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/1397/19Головуючий у 1-й інстанції Шевчук В.М. Провадження № 22-ц/817/582/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

апелянта - ОСОБА_1 ,

за участю представника апелянта - Мовчана А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 597/1397/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2020 року, постановлену суддею Шевчук В.М., повний текст якої складено 02 квітня 2020 року, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки.

19 березня 2020 року представник позивачки - адвокат Токовенко О.В. звернувся до Заліщицького районного суду Тернопільської області з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначив, що заочним рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки. Ухвалою Заліщицького районого суду від 13 березня 2020 року задоволено заяву відповідача про скасування заочного рішення та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Предметом спору у даній справі є визначення прав на спільне сумісне майно позивачки та відповідача, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок. 13 січня 2020 року відповідач здійснив відчуження спірного майна що призвело до порушення прав позивачки у зв`язку з неможливістю набуття права власності на її частку за рішенням суду. Зазначив, що існують всі вагомі підстави вважати, що даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка, що є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, можуть бути і далі відчужені третьою особою, що, в свою чергу, призведе до утруднення чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Враховуючи наведене просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 192 кв.м, житловою площею 77.5 кв.м., а саме: житловий будинок під літерою А, господарський будинок під літерою Б, колодязь під літерою К, огорожу № 1, ворота № 2 , що розташований по АДРЕСА_2 , вартістю 385410 грн. 50 коп., та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 :02:003:0006, площею 0.25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 80050 грн. Також просив до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаних житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2020 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 192 кв.м. житловою площею 77.5 кв.м, а саме: житловий будинок під літерою А, господарський будинок під літерою Б, колодязь під літерою К, огорожу №1, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 385 410 гривень 50 копійок.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 :02:003:0006 площею 0.25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, вартістю 80 050 гривень.

До набрання чинності рішенням у справі заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (об`єкт житлової нерухомості) загальною площею 192 кв.м., житловою площею 77.5 кв.м., а саме: житловий будинок під літерою А, господарський будинок під літерою Б, колодязь під літерою К, огорожу №1, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 :02:003:0006, площею 0.25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Мовчан А.О. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції не здійснив оцінки обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Звертає увагу, що жодних причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду, у позивача не було.

Враховуючи наведене просить скасувати ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про забезпечення позову

07 травня 2020 року представник позивачки - адвокат Токовенко О.В. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що предметом спору у даній справі є визначення прав на спільне сумісне майно позивачки та відповідача - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок. 13 січня 2020 року відповідач здійснив відчуження спірного майна, що призвело до порушення прав позивачки у зв`язку з неможливістю набуття права власності на її частку. У зв`язку з наявністю вищевказаних підстав по відчуженню спільного майна подружжя у суду першої інстанції були всі вагомі підстави вважати, що даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка, що є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, можуть бути і далі відчужені, що, в свою чергу призведе до утруднення виконання рішення суду у майбутньому.

В судовому засіданні аплянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мовчан А.О. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, прийнятої за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є наступні позовні вимоги:

1) визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, в якій представник позивачки просить визнати невведене в експлуатацію будинковолодіння, як об`єкт незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

2) визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину невведеного в експлуатацію будинковолодіння, як об`єкта незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , куди входить: житловий будинок літери «А» , веранда літери «а» , півпідвал літери «Ппд» , господарський будинок літери «Б» , підвал літери «Пд» , огорожа-1, ворота-2, колодязь-К, вартістю 385 410 гривень 50 копійок;

3) визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину земельної ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 6122087000:02:003:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповдачу по справі ОСОБА_1 , вартістю 80 050 гривень.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 198678556 від 03 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 13 січня 2020 року набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 6122087000:02:003:0006.

Вказана обставина свідчить про те, що після звернення у жовтні 2019 року ОСОБА_4 до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, останній відчужив спірне нерухове майно.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необгрунтованості заяви про забезпечення позову, оскільки за існуючими в матеріалах справи доказами вбачається, що спірне майно може бути і далі відчужене, що, в свою чергу, призведе до утруднення чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

З матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є визначення права на спільне сумісне майно позивачки та відповідача - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок.

Отже, нерухоме майно, на яке суд першої інстанції наклав арешт, є майном, яке є відповідним забезпеченням вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином забезпечив вимоги позивача по спору про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, що відповідає принципам співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідачів та третіх осіб.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала аліщицького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2020 року є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 16 червня 2020 року.

Головуючий

Судді