Ухвала

від 16.06.2020 по справі 490/3419/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/3419/20 16.06.2020

н\п 1-кс/490/2451/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3419/20

У Х В А Л А

13 червня 2020 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_7 , розглянувши клопотання тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене з заступником начальника відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Христофорівка, Баштанського району, Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді начальника відділу комунального господарства та благоустрою адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2020 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене з заступником начальника відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим управлінням ГУ НП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020150000000028 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що наприкінці березня - початку квітня 2020 року, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_6 , який займає посаду начальника відділу комунального господарства та благоустрою адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе, шляхом забезпечення укладання договору про надання послуг щодо дезінфекції зупинок громадського транспорту на території Інгульського району м.Миколаєва з ТОВ «Терра Ника» (код ЄРДПОУ 40643716) та завищення вартості робіт й подальшого вимагання отримання різниці в якості неправомірної вигоди від засновника та директора вказаного товариства ОСОБА_8 ..

У вказаний період часу ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, перебуваючи біля адміністративної будівлі адміністрації району за адресою: м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 1, запропонував ОСОБА_8 забезпечити виконання робіт з дезінфекції зупинок громадського транспорту, розташованих на території Інгульського району м.Миколаєва, у зв`язку з проведенням заходів, пов`язаних із протидією поширення короновірусної інфекції (СОVID-19).

Водночас, ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам служби, користуючись своїм службовим становищем, зазначив ОСОБА_8 , що він забезпечить безперешкодне підписання договору про надання послуг із дезінфекції, формальний контроль за якістю наданих послуг та безперешкодне підписання актів приймання виконаних робіт, акцентувавши увагу на тому, що обв`язковою умовою є надання ОСОБА_8 після перерахування коштів у розмірі близько 198 000 гривень (відповідно умов договору) за виконанні роботи 50% від загально перерахованої суми, що є обов`язковою умовою укладення такого договору з ОСОБА_8 та не створення штучних проблем при виконанні інших договорів, укладених останнім з адміністрацією району.

Надалі, 03.04.2020 року ОСОБА_8 , розуміючи значущість займаної посади ОСОБА_6 , її статусність та можливості, не маючи іншої можливості та розуміючи, що останній може вчинити дії з перешкоджання його підприємницької діяльності (в тому числі по іншим договорам підряду, укладеними з адміністрацією району), не маючи іншої можливості відвернення негативних наслідків для себе, був вимушений погодитись на протиправні вимоги останнього. За таких обставин, ОСОБА_8 був вимушений погодитись на протиправну вимогу ОСОБА_6 та надав в приміщенні адміністрації району виправлений розрахунок зі збільшеною вартістю послуг. У свою чергу, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри забезпечив оформлення проекту договору про надання послуг та додатків №1, 2, 3.

Надалі, 08.04.2020 року ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_6 , прибувши до будівлі адміністрації району, отримав договір про надання послуг №154 від 06.04.2020 року та додатки №1, 2, 3, які з боку замовника - адміністрації району підписані в особі першого заступника голови адміністрації ОСОБА_9 .. Ціна договору склала 197 600 гривень.

В цей же день, усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів.

Надалі, 20.05.2020 року після виконання послуг, передбачених договором, на розрахунковий рахунок ТОВ «Терра Ніка» були перераховані кошти від адміністрації району за виконані роботи в рамках договору №154 у сумі 156 000 гривень та 04.06.2020 року надійшли кошти у сумі 41 600 гривень, тобто загальна виплачена сума становить 197 600 гривень, що дорівнює сумі договору.

Після чого, 10.06.2020 року ОСОБА_8 за допомогою телефонного зв`язку домовився про зустріч з ОСОБА_6 та приблизно о 14:30 год. між ними відбулась зустріч поблизу адміністративної будівлі адміністрації району, біля банеру з написом «Місто на хвилі». Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_8 щодо необхідності прослідувати за адресою: м Миколаїв, вул. Привольна 87, де буде знаходитись особа на ім`я ОСОБА_10 , якій необхідно передати неправомірну вигоду.

У свою чергу ОСОБА_8 зазначив ОСОБА_6 , що обумовлену суму у розмірі половини від отриманих коштів, а саме близько 100 000 гривень не зможе надати останньому, у зв`язку з збільшенням видатків на проведення робіт з дезінфекції зупинок та не своєчасним обговоренням графіку до підписання договору, у зв`язку з чим залишок коштів становить 82 600 гривень, на що ОСОБА_6 вказав про необхідність передати обумовленої суми в якості неправомірної вигоди вищевказаній особі за зазначеною адресою.

11.06.2020 року близько 14:05-14:10 години ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронних органів, за вказівкою ОСОБА_6 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , де на протиправну вимогу останнього передав охоронцю - ОСОБА_11 (який не був обізнаний про протиправні наміри та умисел ОСОБА_6 ) вимагаєму ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 82 600 гривень, за забезпечене підписання договору про надання послуг із дезінфекції, формальний контроль за якістю наданих послуг, забезпечення безперешкодного підписання актів приймання виконаних робіт та не створення штучних проблем щодо можливості не прийняття робіт з прибирання та підмітання об`єктів на території Інгульського району, завдання перешкод підприємницькій діяльності.

Одразу після передачі грошових коштів ОСОБА_11 , ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив його про це.

Безпосередньо після цього, ОСОБА_6 затриманий у порядку ст.208 КПК України працівниками правоохоронних органів та його злочинну діяльність припинено.

12.06.2020 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у ньому та наведене обґрунтування, звертаючи увагу на те, що підозра пред`явлена ОСОБА_6 є обґрунтованою, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення у разі доведеності його вини сувора, і може вплинути на його подальшу поведінку та призвести до вчинення ризиків, наведених у клопотанні та зазначених у ст.177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення клопотання слідчого заперечували, посилаючись на те, що пред`явлена підозра є необґрунтованою, а також відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості підозрюваного.

Крім того, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання незаконним затримання підозрюваного ОСОБА_6 , в порядку ст.208 КПК України, вказуючи про те, що затримання останнього відбулось із грубим порушенням діючих положень кримінального процесуального законодавства.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали додані до клопотання та надані стороною захисту, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, у відповідності до вимог ч.1 ст.194 КПК України,зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

11.06.2020 року о 14:36 год. в приміщенні кабінету , що розташований на першому поверсі адміністративної будівлі Адміністрації Інгульського району м.Миколаєва Миколаївської міської ради за адресою: м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 1, було фактично затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.208 КПК України. Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.06.2020 року, який було складено тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_7 , при затриманні ОСОБА_6 були присутні поняті та захисник ОСОБА_12 , роз`яснені процесуальні права та обов`язки, проведено обшук затриманої особи та запропоновано надати пояснення, будь-яких зауважень і доповнень до протоколу не надійшло.

Згідно ч.ч.3-5ст.206КПК України,слідчий суддязобов`язаний звільнитипозбавлену свободиособу,якщо органдержавної владичи службоваособа,під вартоюяких тримаєтьсяця особа,не надастьсудове рішення,яке набралозаконної сили,або недоведе наявністьінших правовихпідстав дляпозбавлення особисвободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1)існування передбаченихзаконом підставдля затриманняособи безухвали слідчогосудді,суду; 2)неперевищення граничногостроку триманняпід вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Відповідно до ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Слід зазначити про те, що затримання підозрюваного ОСОБА_6 11.06.2020 року відбулось із дотриманням встановлено порядку, передбаченого ст.208 КПК України, протокол затримання складений відповідно до вимог КПК України та містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, відповідно до положень ст.208 КПК України. Істотних порушень прав та свобод людини при складанні даного протоколу слідчим суддею не встановлено.

Посилання сторони захисту на не зазначення в протоколі затримання конкретної підстави затримання, а лише зазначення загального переліку підстав з КПК, судом приймається до уваги, однак не може свідчити про незаконне затримання особи, оскільки суто технічні помилки, допущені під час складання протоколів, є наслідком тривалості та складності таких слідчих дій. При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі №357/14462/14-к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Отже, з урахуванням встановленого, слід визнати такими, що не підлягають задоволенню клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 з приводу незаконності проведеного затримання.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід виходити з наступного.

Згідно доданих до клопотання матеріалів, які зазначені у клопотанні та досліджені в судовому засіданні в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності щодо вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості та можливості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.

Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 року №5-328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що факти, які викликають підозру не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об`єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню №42020150000000028 відносно ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності щодо вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.

Зокрема, згідно ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже, на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.

За такого, слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про застосування певного виду запобіжного заходу для затриманої особи.

В своєму клопотанні слідчий зазначив як ризики, задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_6 :

- може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого та резонансного злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. За таких обставин, ОСОБА_6 може здійснити виїзд до іншої країни, або на непідконтрольну територію України з метою переховування від органів досудового розслідування та, як наслідок, можливого уникнення від кримінальної відповідальності;

- незаконно впливати на свідків, інших можливих причетних осіб, шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схилення до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваного, а саме впливати на наступних осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , інших службових осіб адміністрації Інгульського району ММР, а також на ОСОБА_8 , який безпосередньо вказує на ОСОБА_6 , як на особу, що вчинила злочин та розповідає про обставини його вчинення, а також на інших осіб, які на даний час не допитані та є свідками у даному кримінальному провадженні і підлягають допиту і проведенню з ними інших слідчих (розшукових) дій, шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують ОСОБА_6 , чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, що підтверджується обставинами скоєння кримінального правопорушення. Також впливати на інших осіб, які на даний час не допитані, серед яких поняті, що брали учать у проведені слідчих дій;

- вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, займаючи вищевказану посаду, використовуючи своє авторитетне становище та відповідно одержувати неправомірну вигоду й вимагати її від інших осіб, що виконують або надають послуги, які відведені до компетенції комунального господарства та благоустрою;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_6 , так як з матеріалів кримінального провадження об`єктивно вбачається, що вказана особа обізнана з методами правоохоронних органів у боротьбі з хабарництвом та корупцією, що вбачається у розмовах з ОСОБА_8 , а саме зазначенням місця передачі неправомірної вигоди надаючи для огляду текстові повідомлення у мобільному телефоні, а також уникнення одержання неправомірної вигоди безпосередньо у руки;

- спотворити, знищити або сховати документи, що зберігаються в адміністрації Інгульського району ММР або надавались ОСОБА_8 підозрюваному, а також вчинити спотворення або знищення інших документів, які мають значення у якості доказів у кримінальному провадженні та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Вислухавши доводи прокурора на підтримку клопотання, думку захисників та підозрюваного, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі "Панченко проти Росії" ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; "Бегчіев проти Молдови" - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа "Ньюмейстер проти Австрії" - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; "Ідалов проти Росії", "Гаріцкі проти Польщі", "Храіді проти Німеччини", "Іліжков проти Болгарії" - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

З огляду на зазначене та з врахуванням виключно позитивних характеризуючих матеріалів на ОСОБА_6 (характеристика з місця роботи, місця проживання батьків), в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження ризик можливого ухилення від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення підозрюваним від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Що стосується ризику можливого вчинення аналогічного кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то суд приходить до висновку, що вказані ризики не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а тому є необґрунтованими та безпідставними в розумінні діючого КПК та при прийнятті рішення до уваги не приймаються.

Стосовно посилання прокурора на інші ризики, то суд погоджується з такими доводами і констатує, що на теперішній час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, щодо можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, як на тих, що вже допитані, так і на тих, які ще не допитані, та ризик спотворити, знищити або сховати документи, які зберігаються в адміністрації Інгульського району ММР та надавались ОСОБА_8 ..

Саме останні ризики суд вважає цілком реальним, суттєвими та такими, яким не зможуть запобігти інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою, оскільки такі запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, не створять перешкод спілкування підозрюваного з вказаними особами, які б він не зміг подолати. Зокрема, вони не створять перешкод у спілкуванні ОСОБА_6 з цими особами шляхом розмов за допомогою засобів мобільного зв`язку, Інтернету, тощо, або при відвідуванні за його місцем проживання знайомими йому свідками, колегами по роботі, а також через інших знайомих йому осіб.

При застосуванні запобіжного заходу, судом також враховано вік підозрюваного, його стан здоров`я, дані про його соціальні зв`язки та спосіб життя, та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.194 КПК України, доведено існування ризиків, що передбачені п.п.2, 3 ст.177 КПК України.

У той же час, стороною захисту не доведено та судом не встановлено, що таким ризикам зможуть запобігти інші передбачені ст.176 КПК України запобіжні заходи, крім тримання під вартою.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаним ризикам застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного та обмеження його прав, не суперечать ст.5 "Конвенції з прав людини та основоположних свобод", оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким чином відповідає практиці ЄСПЛ.

Між тим, відповідно до ч.3ст.183 КПК України,слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Зокрема, згідно п.3ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п.3 ст.5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі неявки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Тому, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, вік підозрюваного, дані про особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, і за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, спосіб вчинення, наявність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу, передбачену п.2 ч.5ст.182 КПК України, у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене з заступником начальника відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на строкдо 09 серпня 2020 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити розмірзастави урозмірі 80прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб всумі 168160(стошістдесят вісімтисяч стошістдесят)гривень,за умовивнесення якоїна призначенийдля цьогодепозитний рахуноктериторіального управлінняДержавної судовоїадміністрації Українив Миколаївськійобласті, ОСОБА_6 слід негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , на строк до 09 серпня 2020 року наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді;

- не відлучатися з м.Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не спілкуватись зі свідками та особами, які ще не допитані: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , інших службових осіб адміністрації Інгульського району ММР;

- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі порушення підозрюваним ОСОБА_6 вказаних обов`язків, а також його процесуальних обов`язків підозрюваного з явки за першою вимогою слідчого, прокурора чи суду, або не повідомлення ним про зміну місця свого проживання слідчому, прокурору чи суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у доход держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання незаконним затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.208 КПК України - відмовити.

На ухвалу протягом п`яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1