Рішення

від 15.06.2020 по справі 640/20433/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Київ № 640/20433/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод інженерних машин М" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2018 року,

ВСТ-АНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Завод інженерних машин М (далі - позивач та/або ТОВ Завод інженерних машин М ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року №0014031401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року №0014041401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- покласти на відповідача судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 23.02.2018 року №652/26-15-14-01-05/37445704 є хибними, взаємовідносини ТОВ Завод інженерних машин М із ТОВ Відсон Альянс та ТОВ Ірбіс Корпорейшн були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій базується виключно на припущеннях.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, де останній наводить спростування твердженням контролюючого органу.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого від 14.06.2018 року №27589/10/26-15-14-01-05 по взаємовідносинах із ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) за серпень 2017 року, в якому зазначено, що виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та по взаємовідносинах з ТОВ Ірбіс Корпорейшн (код 39574168) за жовтень, листопад, грудень 2015 року, в якому зазначено, що виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві про проведення перевірки від 08.10.2018 року №15020 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Завод інженерних машин М (код 37445704) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) за серпень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік та по взаємовідносинах з ТОВ Ірбіс Корпорейшн (код 39574168) за жовтень, листопад, грудень 2015 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, за наслідком якої складено акт перевірки від 23.10.2018 №652/26-15-14-01-05/37445704 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки встановлено наступні порушення:

1) пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, підпункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 180465 грн., у тому числі за 2015 рік - 64754 грн. та за 2017 рік - 115711 гривень;

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 167 097 грн. в тому числі: за жовтень 2015 року у сумі 11 920 грн., за листопад 2015 року у сумі 10 350 грн., за грудень 2015 року у сумі 37 687 грн., за серпень 2017 року у сумі 107 140 гривень.

Тут і надалі висновки акту перевірки.

В подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року №0014031401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Завод інженерних машин М збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 208 871 грн. (у т.ч. 167 097 грн. - за податковими зобов`язаннями та 41 774 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).

Також ГУ ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року №0014041401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 209 393 грн. (у т.ч. 180 465 грн. - за податковими зобов`язаннями та 28 928 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судом встановлено, що між ТОВ Завод інженерних машин М та ТОВ Відсон Альянс укладено договір про закупівлю товарів №79 від 28.08.2017 року, відповідно до умов якого продавець (ТОВ Відсон Альянс ) зобов`язується поставити ливарну продукцію (люки чавунні), а покупець (ТОВ Завод інженерних машин М ) прийняти та оплатити поставлену продукцію, кількість, номенклатура та ціна яких вказана у податкових накладних (далі - договір від 28.08.2017 року).

Згідно із пунктом 2.2 договору від 28.08.2017 року сторони погодились, що пунктом передачі виробів покупцю є склад готової продукції за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 21.

Відповідно до пункту 2.4 договору від 28.08.2017 року передача-приймання продукції по кількості і якості здійснюється сторонами відповідно до товаросупровідних документів передбачених чинним законодавством. На кожну відвантажу партію продукції продавцем видається видаткова накладна та податкова накладна, паспорт та протокол випробування продукції на механічні властивості, сертифікат відповідності Державним стандартам України. Крім того сторонами складається та підписується акт прийому-передачі готової продукції.

Товар, у відповідності до пункту 4.2 договору від 28.08.2017 року вважається переданим продавцем та прийнятий покупцем: по кількості - згідно з супроводжувальною документацією; по якості - згідно з Державними стандартами та технічними умовами України.

Згідно із видатковим накладними №90 від 29.08.2017 року, від 29.08.2017 року №95 ТОВ Відсон Альянс постановлено позивачу люк каналізаційний С 250 Н-120 у кількості 25 штук, люк каналізаційний Д-400н-180 з замикаючим пристроєм у кількості 60 штук , люк каналізаційний недвижний чавунний Е600 н-180 з замикаючим пристроєм та мех.. обробкою у кількості 17 штук. Загальна сума поставлено товару становить - 642 840, 00 грн., у тому числі, ПДВ - 107 140, 00 грн.

Також, в матеріалах справи міститься довіреність № 1 від 29.08.2017 року зі строком дії до 08.09.2017 року на отримання від ТОВ Відсон Альянс цінностей за договором №79 від 28.08.2017 року, рахунок на оплату №95 від 29.08.2017 року, платіжне доручення №475 від 14.09.2017 року, №483 від 26.09.2017 року, №488 від 28.09.2017 року, №491 від 29.09.2017 року, №495 від 03.10.2017 року.

Окрім того, позивачем надано видаткові накладні №109 від 31.08.2017 року, №95 від 07.08.2017 року, №114 від 12.09.2017 року, №122 від 20.09.2017 року, №124 від 22.09.2017 року, №125 від 24.09.20187 року, №126 від 27.109.2017 року, а також податкову накладну. Вказані документи надані позивачем на підтвердження подальшої реалізації поставлених йому товарів ТОВ Відсон Альянс .

Проаналізувавши надані ТОВ Завод інженерних машин М первинні документи по взаємовідносинам суд приходить до висновку, що останні не підтверджують в повній мірі здійснення господарської операції - поставлення товару ТОВ Відсон Альянс ТОВ Завод інженерних машин М , з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано до суду документів, передбачених пунктом 4.2 договору від 28.08.2017 року, а саме: акт прийому-передачі поставленого товару.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що акт прийому-передачі товару є обов`язковим документом до складання, що передбачений умовами договору від 28.08.2017 року.

Причини та пояснення щодо не складання сторонами актів прийому-передачі на виконання вимог договору від 28.08.2017 року до суду не надано.

Окрім цього, надані позивачем видаткові накладні на підтвердження обставин подальшої реалізації товарів за відсутності інформації про залишок товарів на підприємстві не дають суду стверджувати, що саме товари поставлені ТОВ Відсон Альянс для ТОВ Завод інженерних машин М відповідно до умов договору від 28.08.2017 року були в подальшому ним реалізовані.

Між тим, пунктом 2.3 договору від 28.08.2017 року сторони домовились, що продавець забезпечує завантаження виробів необхідними підйомними механізмами та виконує розвантаження продукції.

Суд зауважує, що матеріали адміністративної не містять в собі пояснень позивача щодо завантаження виробів та розвантаження продукції.

Таким чином, зважаючи на наведені обставини суд приходить до висновку про відсутність первинних документів, які в повній мірі свідчать про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ Відсон Альянс .

Окрім наведеного, в рамках оцінки взаємовідносин суд вважає за необхідне вказати про те, що всі первинні документи від імені ТОВ Відсон Альянс підписано ОСОБА_1

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.12.2018 року у справі №761/11945/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.

У вказаному вироку зазначено про наступне: З метою реалізації умислу на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_1 у червні місяці 2017 року діючи на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім`я Олександр, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, без наміру в подальшому провадити законну підприємницьку діяльність, перебуваючи у ресторані швидкого харчування МакДональдз поблизу станції метро Лук`янівська за адресою м. Київ вул. Мельникова, 3, отримав від раніше невідомої, невстановленої досудовим розслідуванням особи, протокол №1 від 08 червня 2017 року загальних зборів учасників ТОВ Відсон Альянс , статут ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) від 08 червня 2017 року, а також довіреність на представництво інтересів товариства від 08 червня 2017 року.

Усвідомлюючи, що діяльність ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) будуть здійснювати інші особи, реалізуючи умисел на придбання суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом протокол №1 від 08 червня 2017 року загальних зборів учасників ТОВ Відсон Альянс (код 41388972), статут ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) від 08 червня 2017 року, а також довіреність на представництво інтересів товариства від 08 червня 2017 року.

Завірені таким чином установчі документи ТОВ Відсон Альянс (код 41388972), а також інші підписані документи, ОСОБА_1 надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, з метою подальшого використання їх для прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, отримавши від ОСОБА_1 підписані та завірені ним необхідні документи для діяльності ТОВ Відсон Альянс ( код 41388972 ), невстановленими досудовим розслідуванням особами в органах державної реєстрації Маріупольської міської ради, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, буд. 114, проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ Відсон Альянс (код 41388972), де ОСОБА_1 виступив засновником та директором ТОВ Відсон Альянс (код 41388972), що в свою чергу, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати вищевказане підприємство для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, у період діяльності ОСОБА_1 як директора та засновника ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували реквізити та банківський рахунок ТОВ Відсон Альянс реального сектора економіки, серед яких ТОВ Крео - Ойл (код 40255043 ), ТОВ НВП Ременергокомплект (код 24479421), ТОВ ТД Прожектор (код 36177106) тощо, що підтверджує факт використання ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) для прикриття незаконної діяльності.

Жодного відношення до фінансово-господарської діяльносі ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) ОСОБА_1 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) ОСОБА_1 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерське звітності ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) в банківських установах ОСОБА_1 не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків Клієнт-банк , печаткою ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) ОСОБА_1 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Таким чином, ОСОБА_1 умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів та усунення перешкод, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. .

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Виходячи з аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 818/4137/13-а, від 02.04.2019 у справі № 815/7192/15, від 12.11.2019 у справі № 826/9815/17, від 13.02.2020 у справі № 826/1180/16.

У контексті наведених обставин, суд вважає за необхідне підкреслити, що наявність вироку за ознаками створення фіктивного підприємництва несумісне з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, незаконність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

При цьому, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 826/3632/17, від 18.11.2019 у справі № 826/3417/18, від 23.07.2019 у справі № 826/10361/17.

При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити про те, що позивачем не було доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, та отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Водночас, суд враховує заперечення представника позивача щодо наявного вироку та взяття його до уваги судом при вирішенні спору по суті, однак вважає, що останній є додатковим свідченням про відсутність реальності господарської операції.

З огляду на вказане суд погоджується із висновком контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2017 року у сумі 107 140, 00 грн., і як наслідок заниження податку на прибуток за 2017 рік - 115711, 00 грн.

Що ж стосується взаємовідносин ТОВ Завод інженерних машин М із ТОВ Ірбіс Корпорейшн суд вкаже на наступне.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Ірбіс Корпорейшн укладено договір №25/10 від 29.10.2015 року, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується постачати покупцю товар в асортименті (ливарна продукція) та в строк згідно заяви, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (далі - договір від 29.10.2015 року).

Найменування, кількість, ціна та терміни постановки кожної партії товару визначаються специфікацією, яка оформлюється додатком до цього договору (п. 2.1 договору від 29.10.2015 року.

Товар постачається покупцеві транспортом та за рахунок продавця до складу покупця, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21. Розвантаження товару в пункті призначення (склад покупця) здійснюється за рахунок покупця (п. 2.2 договору від 29.10.2015 року).

У відповідності до пункту 2.3 договору від 29.10.2015 року продавець надає покупцю супровідні документи (накладну на товар, податкову накладну, сертифікат відповідності).

Ціна договору становить 500 000, 00 ( в тому числі ПДВ 83333,33 грн.). Ціна кожної партії товару встановлюється у специфікації (п. 4.1-4.2 договору від 29.10.2015 року).

Згідно пунктів 5.1-5.2 договору від 29.10.2015 року розрахунок за кожну окрему партію здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок продавця. Сторони домовились, що товар поставляється замовнику на умовах відстрочки платежу строком на 40 банківських днів.

На підтвердження реальності вчинення господарської операції позивачем надано до суду: видаткові накладні №301 від 03.11.2015 року, №2901 від 29.10.2015 року, №403 від 04.12.2015 року, №704 від 07.12.2015 року, №1101 від 11.12.2015 року, №1401 від 14.12.2015 року, №2402 від 24.12.2015 року, №2504 від 25.12.2015 року, податкові накладні, платіжні доручення №141 від 24.12.2015 року, №117 від 17.11.2015 року, №147 від 12.01.2016 року, №144 від 30.12.2015 року, №134 від 18.12.2015 року, №115 від 11.11.2015 року, карту рахунку 26 з 29.10.2015 року.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять в собі специфікацій, яка є додатком до договору від 29.10.2015 року.

Також, ТОВ Завод інженерних машин М не надано до суду документів на підтвердження здійснення розвантаження товару. Вказане на думу суду, є суттєвими обставинами, оскільки за умовами договору від 29.10.2015 року здійснення розвантаження товару відбувається за рахунок покупця.

Окрім цього, надані позивачем видаткові накладні на підтвердження обставин подальшої реалізації товарів за відсутності інформації про залишок товарів на підприємстві не дають суду підстав визнати, що саме товари поставлені ТОВ Ірбіс Корпорейшн для ТОВ Завод інженерних машин М відповідно до умов договору від 29.10.2015 року були в подальшому ним реалізовані.

З урахуванням наведеного суд погоджується зі висновком контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2015 року у сумі 11920, за листопад 2015 року у сумі 10 350, за грудень 2015 року у сумі 37687, 00 грн., і як наслідок заниження податку на прибуток за 2015 рік у сумі 67 754, 00 грн.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Завод інженерних машин М (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, б. 59, кв. 30, код ЄДРПОУ 37445704; адреса для листування: 03087, м. Київ, п/в 087, а.с. 23) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева