Постанова

від 03.06.2020 по справі 4/44-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 4/44-Б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря - Купрейчук С.П.

за участю: представника Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства №10) - Кошліченко В.С. (дов. від 02.01.2020).

розглянувши касаційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М.

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019

(Суддя - Костриця О.О.)

та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020

(Головуючий суддя - Демидюк О.О.; судді -Павлюк І.Ю. , Савченко Г.І.)

за позовом ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 Пилипенко М.М.

до Житомирської міської ради

про стягнення 2 052 149,53 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у межах справи №4/44-Б за заявою Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

до боржника Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №10

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Комунального виробничого житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства №10 (далі - КВЖРЕП №10, боржник).

1.1. У межах вказаної справи ліквідатор КВЖРЕП №10 Пилипенко М.М. звернулася із позовною заявою до Житомирської міської ради про стягнення 2 052 149,53 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

2. Заява мотивована тим, що Житомирської міської ради як власник та засновник боржника прийняла рішення про передачу майнових активів боржника іншій юридичній особі, чим позбавила боржника майна, за рахунок якого він мав отримувати прибуток та розраховуватись із кредиторами, однак без вирішення питання про правонаступництво цієї особи після боржника, чим були створені умови, за яких боржник став неплатоспроможним та визнаний банкрутом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019, яку залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду у справі №4/44-Б, у задоволенні позовної заяви ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 Пилипенко М.М. до Житомирської міської ради про стягнення 2 052 149,53 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовлено.

Встановлені обставини та мотиви прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано відсутністю визначених ліквідатором боржника підстав, з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника.

4.1. Судами зазначено, що з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації розроблено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджено Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (зі змінами) (далі - Методичні рекомендації).

4.2. Відповідно до Методичних рекомендацій, об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

4.3. Судами встановлено, що розпорядником майна боржника Стефанюком М.С. було проведено аналіз фінансово-господарського стану КВЖРЕП №10 на предмет дій доведення до банкрутства, за результатами якого складено висновок (а.с.20 том 1). Відповідно до вказаного висновку розпорядника майна, за результатами проведеного аналізу встановлено, що починаючи з 2005 року Житомирська міська рада поступово і планомірно доводила дане підприємство до банкрутства, про що свідчить той факт, що міська рада без коливань надала згоду на порушення справи про банкрутство.

4.4. Одночасно, судами зазначено, що ліквідаторами КВЖРЕП №10 по справі аналіз фінансово-господарського стану КВЖРЕП №10 не проводився.

4.5. Однак, як установлено судами поданий розпорядником майна боржника Стефанюком М.С. висновок щодо виявлення ознак доведення до банкрутства КВЖРЕП №10 зазначеним вище Методичним рекомендаціям не відповідає за формою та змістом, оскільки, у наведеному висновку не проведено поглиблений аналіз дебіторської заборгованості (аналіз структури, тенденцій та аналітичних показників); аналіз кредиторської заборгованості; аналіз прибутковості підприємства; аналіз витрат на виробництво; аналіз використання трудових ресурсів; аналіз інвестицій та інновацій.

4.6. Судами зазначено, що основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма №1, для суб`єктів малого підприємництва - форма №1-м); звіт про фінансові результати (форма №2, для суб`єктів малого підприємництва - форма №2-м); звіт про рух грошових коштів (форма №3); звіт про власний капітал (форма №4); примітки до річної фінансової звітності (форма №5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОЗ); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма №1-інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б); звіт з праці (форма №1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма №1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма №1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

4.7. Судами встановлено, що під час проведення аналізу використовуються показники згідно з переліком, визначеним у додатку 1. Система показників оцінки фінансово-господарського стану підприємства наведена у додатку 2. За результатами проведення аналізу складається звіт за формою згідно з додатком 3, проте, розпорядник майна Стефанюк М. С. у поданому висновку не вказує, що аналізував дані документи, таким чином, висновок розпорядника майна Стефанюка М.С. щодо виявлення ознак доведення до банкрутства КВЖРЕП №10 не є належним та допустимим доказом у даній справі.

4.8. Суди вважають, що поданий розпорядником майна Стефанюком М.С. звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного КВЖРЕП №10 (а.с.33-37 том 1) також не відповідає положенням Методичних рекомендацій, оскільки аналіз фінансово-господарського стану КВЖРЕП №10 мав здійснюватися за період з листопада 2007 року по листопад 2010 року, зважаючи на обставини порушення справи про банкрутство КВЖРЕП №10 ухвалою суду від 05.11.2010.

4.9. Всупереч наведеному, розпорядником майна було здійснено аналіз фінансово-господарського стану КВЖРЕП №10 за період 2008-2011 роки.

4.10. Крім того, судами встановлено, що лише один з показників для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства періоду, який аналізувався розпорядником майна, характеризується погіршенням, а саме, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами. Тоді як, спостерігалась тенденція зросту показника забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та розміру чистих активів.

4.11. Господарським судом Житомирської області 08.11.2011 на адресу Прокуратури Житомирської області було направлено повідомлення щодо виявленого факту доведення до банкрутства КВЖРЕП №10 його засновником - Житомирською міською радою (а.с.171 том 3, банкрутної справи №4/44-Б).

4.12. 07.12.2011 до відома суду від Прокуратури Житомирської області надійшов лист №07/2-1796 вих-11 (а.с.1 том 4, банкрутної справи №4/44-Б) про направлення до Прокуратури м.Житомира для проведення перевірки повідомлення щодо виявленого факту доведення до банкрутства КВЖРЕП №10 його засновником - Житомирською міською радою.

4.13. В подальшому Прокуратурою м.Житомира листом №8242вих від 05.12.2011 (а.с.3 том 4, банкрутної справи №4/44-Б), було повідомлено суд, що проведення перевірки по факту доведення до банкрутства КВЖРЕП №10 його засновником - Житомирською міською радою доручено Корольовському РВ УМВС України в Житомирській області.

4.14. Згідно вимог ч. 1 ст. 99 КПК України (в редакції 1960 року), при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб.

4.15. Постановою Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області від 07.12.2011 було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Житомирської міської ради за відсутністю в їх діянні складу злочину передбаченого ст.219 КК України (а.с.6 том 4, банкрутної справи №4/44-Б).

4.16. Докази, що вищезазначена постанова Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області була скасована, відсутні.

4.17. З наведеного судами зроблено висновок про те, що оскільки, на момент розгляду даної справи постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Житомирської міської ради є чинною, відтак, встановлені нею обставини не можуть бути поставлені під сумнів, сприймаються судом як обов`язкові.

4.18. Судами також встановлено, що КВЖРЕП № 10 є комунальним комерційним підприємством. Майно за таким підприємством має закріплюватися власником - Житомирською міською радою на праві господарського відання.

4.19. Водночас, відповідно до пункту 4.1. статуту КВЖРЕП № 10 майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (пункт 4.1. статуту).

На самостійному балансі підприємства відображається також житловий та нежитловий фонд, переданий йому власником або уповноваженим органом для здійснення технічної експлуатації без прав володіння, користування та розпорядження (пункт 4.2. статуту). Майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання (пункт 4.3. статуту).

4.20. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.12.2018 за результатами розгляду заяви КВЖРЕП № 10 до Житомирської міської ради про визнання права повного господарського відання на нерухоме майно, у межах справи №4/44-Б встановлено відсутність на балансі КВЖРЕП № 10 та закріпленого за ним уповноваженим органом (власником) на праві господарського відання нежитлового фонду, окрім, житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури.

4.21. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.12.2018 у справі №4/44Б було залишено без змін.

4.22. Наведені обставини визнані судами преюдиціальними, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України .

4.23. Судами встановлено, що передача КВЖРЕП № 10 житлового фонду та об`єктів комунальної інфраструктури КВЖРЕП № 13 здійснювалася на виконання вимог частини 1 статті 26 Закону про банкрутство відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.03.2012 № 120, прийнятого, зокрема, на підставі власних клопотань КВЖРЕП № 10 та КВЖРЕП № 13.

4.24. Одночасно зазначено, що відповідно до рішення Житомирської міської ради від 28.05.2008 №621, було вирішено укласти договір між Житомирською міською радою та ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" на управління та утримання частини житлового фонду міської ради, який знаходиться на балансах КВЖРЕП №№10,12.

4.25. Таким чином, суди дійшли висновків про те, що Житомирська міська рада скористалася своїми правами власника житлового фонду, який перебував на балансі боржника, прийнявши рішення №120 від 21.03.2012 про передачу його від боржника іншій юридичній особі та надавши відповідно до рішення №621 від 28.05.2008 ТОВ"Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" на управління та утримання частину житлового фонду, який перебував на балансі боржника.

4.26. Крім того судами встановлено, що рішення Житомирської міської ради №621 від 28.05.2008 про укладення між Житомирською міською радою та ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнерго-Житомир" договору на управління та утримання частину житлового фонду, який перебував на балансі боржника, про неправомірність якого стверджує ліквідатор, не було оскаржено та скасовано в установленому законом порядку, отже, є чинним.

4.27. Крім того, судами зазначено, що лист Прокуратури м. Житомира вих. №6517 від 14.10.2011 адресований Господарському суду Житомирської області, згідно якого рішення Житомирської міської ради №621 від 28.05.2008 прийняте з порушенням норм законодавства, не є правовим актом, оскільки не містить у собі обов`язкових вказівок, які повинні виконувати учасники правовідносин.

4.28. З урахуванням наведеного, відхилено доводи ліквідатора, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б вину Житомирської міської ради у доведенні до банкрутства КВЖРЕП №10 та причинно-наслідковий зв`язок між діями Житомирської міської ради та банкрутством боржника.

4.29. Судами, також, відхилено доводи заявника щодо необхідності врахування висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі №5023/4388/12, з огляду на те, що у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду застосувала положення статей 77 та 78 Господарського кодексу України у питанні встановлення субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства за його зобов`язаннями, проте, спір у названій справі стосувався стягнення з органу місцевого самоврядування, як засновника комунального некомерційного підприємства, тоді як, спір у даній справі стосується стягнення з органу місцевого самоврядування, як засновника комунального комерційного підприємства, тобто, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12 не стосуються спірних правовідносин у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Ліквідатор Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 Пилипенко М.М. звернулась до касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та на постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б, з проханням їх скасувати та ухвалити нове рішення: Позов задовольнити. Стягнути з Житомирської міської ради, що розташована за адресою: м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954, з будь-якого рахунку виявленого в ході виконання судового рішення, на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10, яке розташовано за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 42/7, код ЄДРПОУ 13567330, грошові кошти в сумі 2 052 149,53 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник вважає, що при оцінці висновків арбітражного керуючого, судами не взято до уваги, що арбітражний керуючий Стефанюк М.С. враховував, що до складу активів підприємства входить нежитловий фонд, який було закріплено за підприємством на праві оперативного управління та який не міг бути включений до складу ліквідаційної маси та саме у зв`язку з цим визначена вартість активів підприємства.

6.1. Крім того, переконує, що під час даного судового розгляду суди фактично здійснюють переоцінку доказів, оскільки 03.11.2011 винесено постанову господарським судом Житомирської області про визнання банкрутом КВЖРЕП №10, у якій зокрема зазначено: В засіданні суду ліквідатором Стефанюком М.С. надано звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного боржника, згідно з яким зроблено висновок, що основною причиною доведення підприємства до банкрутства є припинення фінансово - господарської діяльності його засновником - Житомирською міською радою в результаті прийняття рішення від 28.05.2008 р. № 621 стосовно укладення договору з ТОВ "Керуюча компанія "КомЕнергоЖитомир" на управління та утримання частини житлового фонду міської ради, який знаходиться на балансі боржника… .

6.2. Зазначає, що постановою господарського суду Житомирської області від 03.11.2011 року на підставі поданого арбітражним керуючим звіту за результатами проведення аналізу фінансово- господарської діяльності неплатоспроможного боржника та рішення комітету кредиторів було вирішено визнати КВЖРЕП №10 банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

6.3. Заперечуючи проти висновків апеляційного господарського суду щодо не надання доказів що банкрута, по суті свого існування, було засновано як змішане підприємство, скаржник зазначає, що у якості доказу було надано статут, за яким фактично частина майна підприємства за рахунок обслуговування якого підприємство отримувало доходи, було закріплено за підприємством на праві оперативного управління, як за некомерційним комунальним підприємством.

6.4. Отже, скаржник переконаний, що судами під час розгляду справим не застосовано та неправильно застосовані норми, які підлягали застосуванню, а саме ст. 77, 78, 136 ГПК України та ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Далі - Закон про банкрутство) та безпідставно не застосовано до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №5023/4388/12.

6.5. Скаржник переконаний у тому, що судами порушено норми процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки, в процедурі банкрутства КВЖРЕП №10 зроблено Висновок щодо виявлення ознак доведення до банкрутства за вх. №8758/11 від 04.08.2011 року (т.З а.с.2, 3), з якого вбачається, що з 2005 року Житомирська міська рада, як єдиний власник підприємства, поступово доводила КВЖРЕП №10 до банкрутства, шляхом передачі майнових активів в період з 2005 по 2009 роки, прийняття рішень про укладання договору від 09.06.2008 року з ТОВ Керуюча компанія КомЕнерго-Житомир без передачі пасивів, передачі майна на користь КВЖРЕП №12, фактичного зупинення діяльності підприємства прийняттям рішення №978 від 25.05.2009 року про надання згоди на визнання КВЖРЕП №10 банкрутом.

6.6. Крім того, скаржник зазначає, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від ЗО листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України , пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України , пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови , пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації , пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії . Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, посилається на позицію ЄСПЛ щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Житомирська міська рада подала відзив на касаційну скаргу з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №4/44-Б визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючий, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.02.2020.

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.02.2020 касаційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б залишено без руху.

8.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020, у результаті усунення Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. недоліків касаційної скарги, останню призначено до розгляду на 01 квітня 2020 року о 12 : 00 год.

8.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б, у зв`язку з введенням на території України карантину (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2 ), та зазначено, що про дату і час судового засідання з розгляду касаційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

8.4. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці з 13.04.2020 по 17.04.2020 (згідно наказу КГС ВС від 09.04.2020 № 29-кв), розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 13.04.2020 № 29.3-02/620 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №4/44-Б.

8.5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №4/44-Б визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2019.

8.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2020 призначено до розгляду касаційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б на 13 травня 2020 року о 12 : 30 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

8.7. В судове засідання 13.05.2020 з`явився представник скаржника Кошліченко В.С., інші уповноважені представники учасників справи у судове засідання не з`явились, отже з метою надання сторонам рівних можливостей для реалізації засад змагальності, Верховний Суд дійшов висновку про відкладення розгляду касаційної скарги в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи у суді касаційної інстанції.

8.8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б на 03 червня 2020 року о 12:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Заслухавши суддю-доповідача, представника Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства №10) - Кошліченко В.С., дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом про банкрутство.

12. Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

13. Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

14. Частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

15. Суди встановили, що спір у цій справі за заявою ліквідатора КВЖРЕП №10 виник щодо суб`єкта субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, який є комерційним комунальним підприємством, а також щодо підстав для субсидіарної відповідальності Житомирської міської ради як засновника КВЖРЕП №10 за зобов`язаннями останнього у справі про банкрутство.

16. Правовий режим майна комунальної власності, порядок його формування та суб`єкти права комунальної власності визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

17. За змістом статей 142-145 Конституції України до матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить нерухоме майно, управління яким територіальні громади здійснюють безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

18. Згідно з частинами 1, 2 статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

19. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

20. Наведені норми кореспондуються із положеннями статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно тощо, а також інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

21. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

22. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

23. Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).

24. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить.

25. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

26. Частиною п`ятою статті 75 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

27. Відповідно до частини третьої статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

28. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

29. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

30. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

31. За змістом викладених норм передача майна, що перебуває в господарському віданні, з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого комунального підприємства, що відбулася за актами приймання-передачі на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який від імені та в інтересах територіальної громади як власника відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном. (Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 904/4928/17, у пункті 7.7 постанови Верховного Суду від 29.10.2019 у справі 927/1124/16 та у постанові від 10.03.2020 №902/318/16).

32. Водночас дії власника з розпорядження майном, переданим суб`єкту підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, можуть бути оскаржені з метою захисту суб`єктом своїх майнових прав на майно також від власника (частина четверта статті 136 ГК України).

33. Разом з тим, особливості розпорядження майном у справі про банкрутства врегульовані положеннями Закону про банкрутство.

34. Так, відповідно до частини першої статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

35. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

36. Згідно з частиною 1 статті 44 після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута, зокрема шляхом проведення аукціону.

37. У зв`язку із викладеним та враховуючи, що створення боржника для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві повного господарського відання майна комунальної власності - територіальної громади міста Житомир в особі Житомирської міської ради; здійснення боржником виробничої діяльності, передбаченої статутом з використанням майна, переданого йому Житомирською міською радою на праві повного господарського майна, однак без права боржника розпоряджатись цим майном та без можливості звернути стягнення на це майно на вимогу кредиторів, вилучення у боржника майна за рішенням Житомирської міської ради, слід дійти до висновку про те, що на це майно не поширюються права Боржника розпоряджатись цим майном у розумінні статей 317, 319 Цивільного кодексу України, зокрема шляхом реалізації на аукціоні у межах ліквідаційної процедури боржника у справі про банкрутство задля задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог частин перших статей 42, 43, 44 Закону про банкрутство.

38. Суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного КВЖРЕП №10 не відповідає положенням Методичних рекомендацій, ухилились від з`ясування обставин можливості або неможливість здійснення господарської діяльності комунальним комерційним підприємством задля одержання прибутку через вилучення за рішенням власника майна, за рахунок якого комунальне комерційне підприємство може отримувати прибуток, однак не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства цього підприємства.

39. Крім того, суди не з`ясували, за умови вилучення майна, чи визначив власник майна для боржника інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, для захисту у такий спосіб інтересів кредиторів суб`єкта комерційної господарської діяльності.

40. При цьому Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до висновків якого, зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

41. Під час встановлення обставин наявності або відсутності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності на Житомирську міську раду, з урахуванням правового режиму майна, судам належало з`ясувати наявність або відсутність: стабільного та послідовного збільшення зобов`язань боржника перед кредиторами після вилучення у боржника за рішенням власника частини майна; істотного збільшення заборгованості саме після вилучення у боржника майна за рішенням власника; наявність інших об`єктів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси боржника та за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

42. Обов`язки Житомирської міської ради, як засновника боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству (стаття 5 Закону про банкрутство) перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, збільшенням суми зобов`язань, що в подальшому створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство з неможливістю задовольнити ці вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.

43. Крім наведеного, Касаційний господарський суд відхиляє висновки, що викладені у оскаржуваних рішеннях стосовно обов`язковості врахування для господарського суду відмови в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Житомирської міської ради, оскільки чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

44. Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, що послідовно викладені стосовно покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство на третіх осіб за відсутності вироку у кримінальній справі щодо цих осіб (про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення) в постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14 від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 20.10.2019 у справі №927/1124/16

45. Стосовно висновків попередніх судових інстанцій про те, що доведення наявності підстав для застосування солідарного обов`язку засновника боржника, зокрема вини останнього, покладається виключно на ліквідатора, слід зазначити таке.

46. Цивільний кодекс не містить визначення вини, а надає визначення невинуватості: особа вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

47. На відміну від кримінального права, у праві цивільному діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов`язання, вважається винною, поки не доведе відсутності своєї вини.

48. Відхиляючи доводи ліквідатора, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б вину Житомирської міської ради у доведенні до банкрутства КВЖРЕП №10 та причинно-наслідковий зв`язок між діями Житомирської міської ради та банкрутством боржника та, встановлюючи обставини, які входять до предмету доказування стосовно покладення субсидіарної відповідальності на Житомирську міську раду, суди залишили поза увагою з`ясування вжиття саме останньою заходів по недопущенню банкрутства при загрозі неплатоспроможності та обачливості дій Житомирської міської ради, як засновника КВЖРЕП №10.

49. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

51. Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час даного розгляду, водночас, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

52. За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

54. У даному випадку, суди фактично ухилилися від виконання покладеного на них обов`язку - здійснення правосуддя та не досягли кінцевої мети судового процесу.

55. З огляду на вищевикладене, оскаржувані рішення не можна вважати законними та обґрунтованими та такими що винесені з повним дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

56. Оскільки суди не з`ясували обставини про які йдеться у пунктах 45-48 цієї постанови та не надали вичерпної відповіді щодо наявності або відсутності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, вказані порушення норм процесуального права призвели до унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. На виконання приписів частини 3 статті 310 ГПК України, такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

57. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити докази та врахувати доводи всіх сторін у справі та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

58. Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №10 в особі ліквідатора Пилипенко М.М. задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №4/44-Б

Скасувати.

3. Справу №4/44-Б направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко