Постанова

від 04.06.2020 по справі 910/6771/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р. Справа№ 910/6771/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 (повний текст складено 29.11.2019)

у справі №910/6771/19 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд", м. Київ

до Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва", м.Київ

про стягнення 890 356,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 04.01.2017 про надання охоронних послуг №1-ОР (далі - Договір) 890 356,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору (з урахуванням Додаткових угод від 27.12.2017 № 1 та від 03.01.2019 № 2 до Договору) не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку змісту Договору від 04.01.2017, за умовами якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (виконавець) зобов`язується здійснювати охорону майна замовника шляхом застосування заходів охорони на об`єкті "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка №9) Дарницького району м.Києва", урахувавши положення цивільного законодавства, дійшов висновку, що вказаний Договір укладений з порушенням вимог ч. ч. 1, 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Отже, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 890 356,00 грн. відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №1-ОР від 04.01.2017 у розмірі 890 356,00 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не надав юридичної оцінки доводам позивача та доказам, які надані останнім в обґрунтування своєї правової позиції, прийняв лише позицію відповідача без наведення підстав такого прийняття, що свідчить про однобічність та необ`єктивність суду при розгляді справи. В ході розгляду справи позивач неодноразово наголошував на тому, що договір є чинним, охоронні послуги надавалися для здійснення контролю за цілісністю об`єкта та схоронністю майна, яке на ньому зберігається, що не заперечувалося і самим відповідачем з визнанням існуючої заборгованості, яка не могла бути погашена останнім із-за відсутності фінансування. При цьому відповідач просив надати йому відстрочку в оплаті цієї заборгованості. Не дивлячись на вказані обставини, суд першої інстанції без спростування останніх дійшов висновку про недійсність Договору №1-ОР від 04.01.2017 та відмовив Товариству у задоволенні позову. Натомість позивачем не заявлялась вимога про визнання вказаного Договору недійсним, відповідач також не оспорював цей Договір, тобто спір стосовно цього між сторонами відсутній. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не констатував в резолютивній частині оскаржуваного рішення про визнання Договору №1-ОР від 04.01.2017 недійсним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/6771/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 апеляційну скаргу Товариства залишено без руху на підставі ч. 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту її отримання, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 15.01.2020 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 28.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 20 033,02 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/6771/19, розгляд справи призначено на 31.03.2020 .

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у з зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020, справу №910/6771/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В.

Ухвалою від 31.03.2020 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/6771/19, справу призначено до розгляду на 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та відповідно до приписів ст. 232 ГПК України, зважаючи на необхідність надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, апеляційний господарський суд визнав за доцільне відкласти розгляд апеляційної скарги ТОВ "Платформа Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/6771/19 на 04.06.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

Явка представників сторін.

У судове засідання 04.06.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача в судове засідання апеляційним господарським судом обов`язковою не визнавалася, неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 04.01.2017 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено Договір про надання охоронних послуг №1-ОР (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна замовника шляхом застосування заходів охорони на об`єкті "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка№9) Дарницького району м. Києва" (п. 1 розділу І Договору).

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами п.1 розділу ІІ Договору ціна Договору складає 370 356 грн., у тому числі ПДВ - 61 726 грн.; щомісячна вартість послуг, які надаються відповідно до Договору, становить 30 863 грн., у тому числі ПДВ - 5 143,83грн.

Відповідно до п. п. 3, 4 розділу ІІ цього Договору розрахунки за надані послуги з виконавцем проводяться у національній валюті України за фактом надання послуг після підписання актів приймання наданих послуг.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг; замовник зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця їх підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю, чи надати письмові зауваження щодо обсягу та/або якості послуг.

Пунктом 6 вказаного розділу Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за надані виконавцем послуги по мірі наявності фінансування після підписання актів приймання наданих послуг. В разі відсутності фінансування замовника можлива відстрочка оплати за надані послуги до моменту відновлення фінансування.

Датою сплати послуг охорони вважається день, коли грошові кошти надійшли на поточний розрахунковий рахунок виконавця (п. 7 розділу ІІ Договору).

За умовами п. 1 розділу IX Договору останній набуває чинності з 04.01.2017 року і діє до 31.12.2017 року. Якщо за два місяці до закінчення строку Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний строк.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у зв`язку із продовженням строку дії Договору на 2018 рік сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до нього від 27.12.2017, в якій Товариство та Підприємство, зокрема, погодили, що ціна цього Договору складає 760 356,00 грн., у тому числі ПДВ - 126 726,00 грн., а щомісячна вартість послуг, які надаються відповідно до цього Договору в 2018 році, становить 32 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 416,67 грн.

Вказана Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та скріплення печатками, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили по одному для кожної із сторін, і становить невід`ємну частину основного договору (п. 4 Додаткової угоди №1 від 27.12.2017).

03.01.2019 сторонами у зв`язку з продовженням дії Договору на 2019 рік укладено Додаткову угоду №2 до цього Договору, в якій погоджено, що ціна Договору складає 1 350 356,00 грн., у тому числі ПДВ - 191 726,00 грн., а щомісячна вартість послуг, які надаються відповідно до цього Договору в 2019 році, становить 32 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 416,67 грн.

Зазначена Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та скріплення печатками, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили по одному для кожної із сторін, і становить невід`ємну частину основного договору (п. 4 Додаткової угоди №2 від 03.01.2019).

На виконання умов вищенаведеного Договору позивач протягом січня 2017 року - квітня 2019 року надав відповідачу послуги з охорони його майна на загальну суму 890 356,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями відповідних Актів здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2017 №1 на суму 30863,00 грн., від 28.02.2017 №5 на суму 30863,00 грн., від 31.03.2017 №8 на суму 30863,00 грн., від 30.04.2017 №11 на суму 30863,00 грн., від 31.05.2017 №13 на суму 30863,00 грн., від 30.06.2017 №17 на суму 30863,00 грн., від 31.07.2017 №19 на суму 30863,00 грн., від 31.08.2017 №22 на суму 30863,00 грн., від 30.09.2017 №24 на суму 30863,00 грн., від 31.10.2017 №26 на суму 30863,00 грн., від 30.11.2017 №29 на суму 30863,00 грн., від 31.12.2017 №33 на суму 30863,00 грн., від 31.01.2018 №2 на суму 32 500,00 грн., від 28.02.2018 №4 на суму 32 500,00 грн., від 31.03.2018 №7 на суму 32 500,00 грн., від 30.04.2018 №11 на суму 32 500,00 грн., від 31.05.2018 №16 на суму 32 500,00 грн., від 30.06.2018 №19 на суму 32 500,00 грн., від 31.07.2018 №26 на суму 32 500,00грн., від 31.08.2018 №31 на суму 32 500,00 грн., від 30.09.2018 №38 на суму 32 500,00 грн., від 31.10.2018 №42 на суму 32 500,00 грн., від 30.11.2018 №47 на суму 32 500,00 грн., від 31.12.2018 №51 на суму 32 500,00 грн., від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00 грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00 грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00 грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені акти здачі-приймання наданих послуг, складені між сторонами у 2017 -2018 роках, підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства, скріплені печатками, не містять будь-яких зауважень чи застережень. Отже факт надання послуг з охорони належного замовнику майна згідно наведених актів не заперечувався відповідачем.

Акти здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00грн. були направлені на адресу Підприємства листом Товариства від 06.05.2019 №5/1 та отримані Підприємством 08.05.2019 за вхідним номером 12. Водночас наведений лист позивача з проханням про сплату спірної заборгованості був залишений без задоволення, а направлені позивачем акти здачі-приймання наданих у 2019 році послуг Підприємством підписані не були.

В той же час листом від 14.05.2019 №140 Підприємство просило Товариство продовжити здійснювати охорону об`єкта замовника за Договором №1-ОР від 04.01.2017, а також зобов`язалося підписати Акти здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00 грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00грн. та сплатити всю заборгованість, в тому числі і по наданим актам за період з 04.01.2017 по 31.12.2018 після виділення йому відповідного фінансування.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2016 Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено Договір №15 "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка№9) Дарницького району м. Києва" (далі - Договір №15), за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик виконати роботи "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка№9) Дарницького району м. Києва" (далі - Об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами Договору № 15 (п. 1.1 Договору № 15).

Пунктом 2.1 Договору №15 сторонами погоджено ціну цього Договору, яка на момент підписання визначається кошторисною документацією та становить 11 546 066 грн., у тому числі ПДВ - 20 % - 1 924 344 грн.

За умовами п. 4.1 Договору №15 визначено строк виконання робіт - грудень 2016 року.

Змістом пп.5.3.7 п.5.3 Договору №15 сторони погодили, що виконавець зобов`язаний протягом дії цього Договору вживати заходів щодо збереження виконаних робіт, закуплених будівельних матеріалів, обладнання та об`єкта будівництва в цілому.

Як встановлено судом першої інстанції, вказаний правочин відповідно до публічно доступної інформації було укладено в результаті відкритих торгів (UA-2016-11-29-001267-c), замовником предмету закупівлі "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка 9) " було Управління капітального будівництва Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

За посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-11-29-001267-c , розміщено додаткову угоду від 27.12.2016 № 1 до Договору № 15, за умовами якої сторони погодили перенести всі роботи за Договором № 15 на 2017 рік та затвердили календарний план виконання етапів робіт (з січня 2017 року по грудень 2017 року).

В подальшому, на адресу позивача Підприємством було надіслано лист №3/1 від 03.01.2017 (за підписом директора Правденка В.С.), в якому відповідач як замовник без посилання на будь-який правочин просить для збереження раніше виконаних робіт організувати охорону об`єкта та за відсутності фінансування надати можливість відстрочки до його відновлення, про що зазначити у договорі.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеним сторонами Договором (з урахуванням Додаткових угод від 27.12.2017 №1 та від 03.01.2019 №2) в частині оплати в загальній сумі 890 356,00 грн. наданих йому позивачем послуг охорони об`єкту "Поліпшення водовідведення приватного сектора в мікрорайоні Червоний Хутір (ділянка№9) в Дарницькому районі м. Києва" за період з січня 2017 року по квітень 2019 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Досліджуючи зміст укладеного між позивачем і відповідачем Договору (з урахуванням Додаткових угод від 27.12.2017 №1 та від 03.01.2019 №2), колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини щодо якого врегульовані Главою 63 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.

Приписами ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов`язковою підставою для здійснення замовником свого обов`язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято надані позивачем послуги у період з січня 2017 року по грудень 2018 року, що підтверджується підписаними без заперечень та зауважень Актами здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2017 №1 на суму 30863,00 грн., від 28.02.2017 №5 на суму 30863,00 грн., від 31.03.2017 №8 на суму 30863,00 грн., від 30.04.2017 №11 на суму 30863,00 грн., від 31.05.2017 №13 на суму 30863,00 грн., від 30.06.2017 №17 на суму 30863,00 грн., від 31.07.2017 №19 на суму 30863,00 грн., від 31.08.2017 №22 на суму 30863,00 грн., від 30.09.2017 №24 на суму 30863,00 грн., від 31.10.2017 №26 на суму 30863,00 грн., від 30.11.2017 №29 на суму 30863,00 грн., від 31.12.2017 №33 на суму 30863,00 грн., від 31.01.2018 №2 на суму 32 500,00 грн., від 28.02.2018 №4 на суму 32 500,00 грн., від 31.03.2018 №7 на суму 32 500,00 грн., від 30.04.2018 №11 на суму 32 500,00 грн., від 31.05.2018 №16 на суму 32 500,00 грн., від 30.06.2018 №19 на суму 32 500,00 грн., від 31.07.2018 №26 на суму 32 500,00 грн., від 31.08.2018 №31 на суму 32 500,00 грн., від 30.09.2018 №38 на суму 32 500,00 грн., від 31.10.2018 №42 на суму 32 500,00 грн., від 30.11.2018 №47 на суму 32 500,00 грн., від 31.12.2018 №51 на суму 32 500,00 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2017 року по грудень 2018 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 760 356,00грн.

03.01.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на 2019 рік та погодили щомісячну вартість послуг, що надаються у цей період, яка становить 32 500 грн., в тому числі ПДВ - 5 416,67 грн.

На підтвердження надання послуг у період з січня по квітень 2019 року включно, позивачем надано Акти здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00грн., які підписані лише з боку позивача.

Листом від 06.05.2019, отриманим відповідачем за вх. № 12 від 08.05.2019, позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити заборгованість до якої долучив Акти здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00грн.

Порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві. В такому випадку слід звернутись до аналогії закону за ст. 8 ЦК України та застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

При цьому ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи не містять будь-яких повідомлень відповідача адресованих позивачу про порушення умов Договору та надання послуг неналежної якості та у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливості позивача вжити відповідних заходів реагування, з яких би можливо було встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей необхідно констатувати, що відповідно до ст. 177 ЦК України до переліку об`єктів цивільних прав віднесено послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості та у менших обсягах.

Натомість згідно наявного в матеріалах справи листа відповідача № 140 від 14.05.2019, відповідач просив продовжувати здійснювати охорону об`єкта та зазначив, що зобов`язується підписати Акти здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2019 №1 на суму 32 500,00 грн., від 28.02.2019 №7 на суму 32 500,00грн., від 31.03.2019 №11 на суму 32 500,00грн., від 30.04.2019 №14 на суму 32 500,00грн. і погасити заборгованість, в тому числі по наданим Актам за період з 04.01.2017 по 31.12.2018.

Отже колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що послуги є такими, що надані позивачем та прийняті відповідачем без зауважень, а отже у період з січня 2019 року по квітень 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 130 000 грн.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з охорони у період січня 2017 року по квітень 2019 року включно на загальну суму 890 356,00 грн.

Приписами ч. ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з погодженими умовами Договору розрахунки за надані послуги здійснюються за фактом надання послуг після підписання актів приймання наданих послуг, замовник здійснює оплату за надані виконавцем послуги по мірі наявності фінансування після підписання актів приймання наданих послуг. В разі відсутності фінансування замовника можлива відстрочка оплати за надані послуги, до моменту відновлення фінансування.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що встановлення п.6 розділу ІІ Договору залежності виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих послуг від наявності фінансування (надходження коштів) суперечить приписам ст.617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18 ) .

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Зважаючи, що сторонами у Договорі узгоджено обов`язок з оплати отриманих послуг за Договором відповідачем, проте не узгоджено строків його виконання, у даному випадку підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми цього Кодексу строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом від 06.05.2019, який отриманий відповідачем 08.05.2019, у якому вимагав сплатити заборгованість.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги до матеріалів справи не надано.

Таким чином відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 890 356,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 890 356,00 грн.

Висновок суду першої інстанції про те, що Договір, який пов`язаний з предметом спору у даній справі, укладений сторонами з порушенням вимог ч. ч. 1, 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 у справі №5023/3905/12.

При цьому, розглядаючи дану справу, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує приписи ст. 215 ЦК України та ст.207 ГК України, відповідно до яких необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи чи прокурора.

Відповідно до вимог ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості. Позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору, який пов`язаний з предметом спору, позивачем не заявлено, відповідач також таких вимог не заявляв, із зустрічним позовом до суду першої інстанції в установленому процесуальним законодавством порядку і строки не звертався.

Частиною 3 ст. 237 ГПК України передбачено, що ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

З урахуванням того, що від позивача не надходило відповідної заяви, а відповідачем не подано зустрічного позову із вимогою про визнання Договору недійсним, а також з огляду на те, що на час ухвалення рішення у даній справі Договір у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права дійшов неправомірного висновку про те, що даний Договір підлягає визнанню недійсним.

Отже, виходячи з наведеного, враховуючи встановлені ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства та ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги Договір про надання охоронних послуг №1-ОР від 04.01.2017 із внесеними змінами як підставу для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач як охоронець фактично надавав послуги з охорони майна, яке, як підрядник за Договором №15, зобов`язаний зберегти до передачі замовнику об`єкта будівництва, оскільки судом першої інстанції не досліджено, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що об`єкт будівництва за Договором №15 підрядником (субпідрядником) не був переданий замовнику (підряднику) впродовж всього періоду, за який стягується заборгованість у даній справі. До того ж відповідно до обставин, встановлених судом першої інстанції, до моменту укладення Договору про надання охоронних послуг №1-ОР від 04.01.2017 відповідач звертався до позивача з листом №3/1 від 03.01.2017, в якому просив організувати охорону об`єкта для збереження раніше виконаних робіт.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За таких обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" підлягає задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/6771/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/6771/19 задовольнити.

2 . Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/6771/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" задовольнити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, ідентифікаційний код: 31723240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-а, літ. "Л", ідентифікаційний код: 40222573) заборгованість за договором №1-ОР від 04.01.2017 у розмірі 890 356,00 грн. та 13 355,35 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Позняки-Інвест-УКБ Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, ідентифікаційний код: 31723240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платформа Буд" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-а, літ. "Л", ідентифікаційний код: 40222573) 20 033,02 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

7. Матеріали справи №910/6771/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.06.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Агрикова