Рішення

від 17.06.2020 по справі 280/4829/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2020 року Справа № 280/4829/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Олександрівськ (вул. Північне шосе, буд. 8, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 40526107) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олександрівськ» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 № 0000690509 та форми «Р» від 11.09.2019 № 0000700509.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кавіста . За наслідками зазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки за вих. № 508/08-01-14-09/40526107 від 22.08.2019 (далі - акт перевірки). В розділі IV Акту перевірки відповідачем зроблено висновок про встановлення порушення з боку позивача таких норм чинного законодавства, а саме: ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.13, 2.16, ст. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 6 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік в сумі 108 339 грн.; пп. 14 1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Україні, від 02.12.2010 №2755-У1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2018 року в сумі 120 377 грн.

У зв`язку із цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 11.09.2019 № 0000690509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 150 471,25 грн. та податкове повідомлення-рішення форми Р від 11.09.2019 № 0000700509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 135 423,75 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними висновками Акту перевірки, вважає їх безпідставними, незаконними та необґрунтованими.

Відповідач адміністративний позов не визнав. У письмовому відзиві (вх. № 44872 від 29.10.2019) зазначає про те, що не згоден із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову. Зазначає, що перевіркою встановлено порушення ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.13, 2.16, ст. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 6 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік в сумі 108 339 грн. ( п. 1 розділі IV Акту перевірки), що є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми Р від 11.09.2019 № 0000700509.

Також вказує на те, що перевіркою встановлено порушення вимог пп 14 1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Україні, від 02.12.2010 №2755-У1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2018 року в сумі 120 377 грн., що є підставою для прийняття податкове повідомлення-рішення форми Р від 11.09.2019 № 0000690509.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 06.11.2019.

Ухвалою суду від 04.12.2019 провадження у справі зупинено до 27.01.2020 для надання часу сторонам для примирення.

Ухвалою суду від 27.01.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 27.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.02.2020.

Ухвалою суду від 27.02.2020 відкладено підготовче засідання на 11.03.2020.

Ухвалою суду від 11.03.2020 підготовче засіданні відкладено до 06.04.2020.

Ухвалою суду від 04.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2020.

03.06.2020 позивачем до суду було подано додаткові пояснення у справі.

03.06.2020 у судовому засіданні, за клопотанням представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження та без участі представника, судом ухвалено завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У відповідності до приписів ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення складене у повному обсязі до закінчення встановлених цим Кодексом строку розгляду відповідної справи.

Згідно з п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у період з 09.08.2019 по 15.08.2019 на підставі підпункту 20.1.4 п.20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п.75.1 ст. 75, підпункту 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кавіста , за результатами якої складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 22.08.2019 № 508/08-01-14-09/40526107 (далі - Акт перевірки).

За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення:

- ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.13, 2.16, ст. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 6 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, п. 44.1, пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік в сумі 108 339 грн.

- пп 14 1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Україні, від 02.12.2010 №2755-У1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2018 року в сумі 120 377 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками Акту перевірки, позивачем на адресу відповідача направлено заперечення за вих. № 08/27-1 від 27.08.2019.

За наслідками розгляду вказаних заперечень відповідачем на адресу позивача направлено відповідь вих. № 642/10/08-01-05-09-11 від 06.09.2019, згідно з якою відповідач вважає висновки, викладені в п. 1 розділі IV Акту перевірки, правомірними та залишає їх без змін, у зв`язку із чим, відповідачем складено податкові повідомлення - рішення форми Р від 11.09.2019 № 0000690509, № 0000700509.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статті 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує наведеній нормамі Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до пп.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зміни до податкової звітності можуть бути внесені за наявності підстав, визначених абз. 3 пп. 44.1 ст. 41 Податкового кодексу України, а саме у разі недійсності правочинів, операції за якими було відображено в бухгалтерському обліку, у випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарські операції для визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зосередити увагу, що Позивачем до матеріалів справи долучені первинні документи з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що складені у відповідності до вимог статті 9 зазначеного закону та приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, які містять усі передбачені законодавством істотні умови поставки відповідних товарів та відповідні реквізити, тобто фіксують факти здійснення господарських операцій (отримання товару позивачем та його подальшу реалізацію), встановлення договірних відносин поставки, є підставою для виникнення обов`язку позивача щодо здійснення розрахунків за товар, а отже відповідні документи є підставою для формування відповідних показників податкової звітності, при цьому доказів (фактичних обставин) протилежного відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, що сформовані ТОВ Кавіста , які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог законодавства є для позивача як покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Акт перевірки не містить посилання на докази, інші фактичні обставини, що були встановлені відповідачем в ході спірної перевірки, з огляду на які, укладений сторонами правочин є недійсним або наявні інші підстави для здійснення коригування податкової звітності позивача. Зауваження стосовно змісту, реквізитів інших даних, наведених у відповідних первинних документах відповідачем не надано.

Відповідач під час проведення перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів тощо.

Тобто, в даному випадку відповідачем порушено обов`язок доведення поза розумним сумнівом належними доказами обґрунтованості та правомірності відповідного висновку, викладеного в Акті перевірки стосовно нереальності відповідних господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені докази (первинні документи) свідчать про ведення бухгалтерського та податкового обліку позивачем у відповідності до вимог законодавства та первинних документів, оформлених належним чином.

Аналізуючи доводи позивача стосовно цивільної правосуб`єктності ТОВ Кавіста , суд встановив, що у відповідності до пп.4 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація юридичних осіб - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Відповідно до ст. 10 цього Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За таких обставин, факт державної реєстрації контрагента Позивача - ТОВ Кавіста та факт відсутності в ЄДР запису про його припинення є достатнім свідченням наявності у вказаної особи правоздатності для укладення відповідного договору поставки та здійснення відповідних господарських операцій.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи та/або державну реєстрацію та/або свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Кавіста були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору поставки, складання податкових накладних так і на дату проведення спірної перевірки.

А отже, судом встановлено, що ТОВ Кавіста мало повний обсяг правоздатності та дієздатності (правосуб`єктності), відсутні дефекти юридичного статусу вказаного контрагента.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов`язки.

Укладення договорів поставки товарів в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним.

Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не встановлено фактів (доказів) визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ Кавіста , недійсними у судовому порядку або доказів нікчемності цього правочинів.

Як на час проведення перевірки, так і на цей час відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Кавста , пов`язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов`язаних із порушенням податкового законодавства.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідний договір поставки є чинним та свідчить про виникнення між його сторонами правовідносин поставки, фактичне виконання цього правочину спричиняє реальні зміни майнового стану сторін правочину та має наслідком формування відповідних показників бухгалтерського обліку та податкової звітності. Відповідачем доказів протилежного не надано.

Також судом встановлено, що висновок відповідача в частині придбання позивачем товару, джерело походження якого не встановлено необґрунтованим виходячи із наступного.

Так, підставою цього висновку може слугувати виключно внаслідок перевірки діяльності відповідного суб`єкта господарювання ( ТОВ Кавіста ), натомість акт перевірки не містить посилання на її проведення та встановлені факти податкових правопорушень вчинених цією особою.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалась податкова перевірка ТОВ Кавіста ; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків цієї особи з іншими суб`єктами господарювання в частині придбання товарів, оренди основних засобів, виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання тощо.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказаний висновок є виключно припущенням відповідача, обставини, які з цього приводу зазначені в акті перевірки не підтверджені належними та допустимим доказами стосовно нереальності відповідних господарських операцій, а висновки про відсутність умов у вказаних осіб для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені виключно на підставі припущення, що є недостатнім для визнання відповідних угод, укладених позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Факт наявності у сторін відповідних правочинів протиправного умислу при його укладенні відповідачем не встановлено та не доведено.

Викладення в Акті перевірки висновків про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє відповідача від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, то вказаний висновок також не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, що зумовлює його безпідставність та необґрунтованість.

За інформацією, викладеною в розділі ІІІ Акту перевірки (стор. 5), для спростування факту здійснення перевезень товару (Труба 325х6 зварна) відповідачем до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було направлено запит про надання інформації від 16.07.2019 № 40937/10/08-01-14-09-11.

Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 02.08.2019 № 1583/2/01-2019 було надано відповідь, згідно якої інформація про пересування автошляхами України транспортного засобу ДАФ НОМЕР_1 у листопаді 2018 року в ІС Відеоконтроль - Рубіж не міститься.

На підставі отриманої інформації відповідачем було зроблено висновок про те, що транспортування товару (Труба 325х6 зварна) від ТОВ КАВІСТА до позивача у листопаді 2018 року не здійснювалось та на цій підставі не прийняті до уваги первинні документи позивача, що були надані до перевірки.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України (пункт 73.3 статті 73 в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що порядок отримання інформації податковими органами за їх письмовими запитами регулюється також і Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

У відповідності до п. 12 Порядку, письмовий запит про подання інформації надсилається суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих латником податків;

4) подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Проте, як вбачається із змісту запиту про надання інформації, поданого відповідачем, при складенні запиту не було зазначено конкретну підставу його подання відповідно до вимог законодавства, вказаних вище та має наслідком фактично перевищення повноважень відповідача, визначених ПК України та вказує на неналежність отриманих документів як доказів в адміністративній справі.

Більш того, у своєму запиті відповідач визначає як підставу подання запиту на отримання інформації відкриття кримінального провадження № 32015100110000269 від 23.09.2015 , що не узгоджується підставами подання запиту та підставами для висновків під час проведення перевірок, що визначені наведеними приписами Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подання відповідачем запиту на отримання інформації було здійснено з порушенням встановленого законодавством порядку, а відповідно інформація отримана на такий запит є належним доказом вчинення позивачем податкового правопорушення.

Надаючи оцінку листу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 02.08.2019 № 1583/2/01-2019, який було отримано відповідачем у відповідь на зазначений запит стосовно наявності в ІС Відеоконтроль - Рубіж інформації щодо пересування автошляхами України транспортних засобів, якими здійснено перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем суд виходить із наступного.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2012 № 1080/ДСК було затверджено Інструкцію з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів Відеоконтроль - Рубіж .

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497 (надалі - Наказ № 497) затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України". Водночас, вищезазначеним наказом було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2012 року № 1080/ДСК "Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів Відеоконтроль - Рубіж .

Співставлення дати подання запиту, періодів, за які запитувалась інформація відповідачем, свідчить про те що, відповідачем не враховано, що система система відеофіксації номерних знаків транспортних засобів Відеоконтроль - Рубіж на момент здійснення господарських операцій позивачем вже не використовувалась органами Національної поліції України, оскільки Інструкція з використання інформації з використанням системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів Відеоконтроль - Рубіж , у відповідності до приписів Наказу № 497, втратила чинність.

Окрім цього, зі змісту Наказу № 497 вбачається, що ним затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (надалі - Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції, інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Окрім цього, пунктом 3 Інструкції визначено, що метою ІП "Гарпун" є:

об`єднання інформації про розшук ТЗ та номерних знаків в єдиному інформаційному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання;

забезпечення оперативного реагування та прийняття управлінських рішень посадовими особами органів (підрозділів) поліції щодо розшуку ТЗ та номерних знаків;

моніторинг тимчасових потоків даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання номерних знаків, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄДР МВС) знищено;

забезпечення взаємодії з державними та приватними виконавцями під час розшуку ТЗ боржника у виконавчому провадженні.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно перебування транспортних засобів, що використовувались під час здійснення господарських операцій - марок ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 та FAW державний номерний знак НОМЕР_2 в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду, тому інформація про ці засоби і відсутня в системі ІП "Гарпун".

Окрім цього суд враховує, що безпосередньо в тексті листа Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 02.08.2019 № 1583/2/01-2019 зазначається, що інформація з системи ІП Гарпун не входить до переліку процесуальних джерел доказів, що на думку суду, свідчить про відсутність доказового значення вказаного документа в частині нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Більш того, відповідно до ст. 16 Закону України Про інформацію , податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України (в редакції Кодексу, чинній на момент проведення перевірки) визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Аналізуючи вищевказані приписи Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про те, що інформація, запитувана Відповідачем у органів Національної поліції України, не має жодного відношення до проведеної перевірки та у відповідності до приписів ст.83 ПК України не може слугувати підставою для жодних висновків. При цьому в Інструкції чітко визначені цілі, в яких може використовуватись інформація, яка міститься в ІП "Гарпун". Проте, можливість використання контролюючими органами даної інформаційної бази в рамках проведення перевірок вказаною Інструкцією не передбачена.

У матеріалах Акту перевірки (розділ ІІІ, стор. 6 - 10) відповідач зазначає, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, підприємства, які мали відвантажити товар, зокрема ТОВ КАВІСТА та ТОВ ТРАНЗА , є фігурантами наступних кримінальних справ: № 42017000000003203 від 06.10.2017 (ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України); № 42018100000000143 від 14.02.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32018100110000088 від 18.10.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32018100060000092 від 25.07.2018 (ч. 3 ст. 212 КК України); № 32015160000000205 (дата відкриття кримінального провадження в Акті перевірки не зазначена) (ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України); № 42016000000000493 від 17.02.2016 (ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України).

За висновком відповідача вказані обставини свідчать відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій за листопад 2018 року позивача з постачальником ТОВ КАВІСТА . Зазначене свідчить про те, що задекларовані господарські операції із придбання товарів у ТОВ КАВІСТА не відбулися у дійсності. Оскільки рух активів від ТОВ КАВІСТА до позивача не відбувався.

Суд критично ставиться до вказаних висновків з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 08.10.2019 судом у відповідача витребувано витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальних провадженнях №№ 4201700000000003203 від 06.10.2017, №42018100000000143 від 14.02.2018, №32018100110000088 від 18.10.2018, №32018100060000092 від 25.07.2018, №32015160000000205 (дата не вказана), №42016000000000493 від 17.02.2016.

Відповідачем витребувані докази суду надано не було.

При цьому, приписами частини 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинам.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень, підприємства, які мали відвантажити товар, є фігурантами наступних кримінальних справ. Але, в подальшому, описуючи всі деталі та обставини перерахованих кримінальних справ, Відповідач зазначив, що за вказаними кримінальними провадженнями здійснюється досудове розслідування.

Таким чином, із матеріалів перевірки неможливо встановити, саме на якому етапі провадження знаходяться вищезазначені кримінальні провадження та їх доказове значення для визначення реальності господарських операцій з позивачем.

Згідно до ч. 1 ст. 3 КПК України, сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань, підприємства, які мали відвантажити товар, є лише фігурантами кримінальних проваджень.

Проте, аналізуючи положення чинного Кримінального процесуального кодексу України, судом встановлено, що поняття фігурант як особа з визначеним процесуальним статусом, правами у кримінальному процесуальному законодавстві відсутнє, отже кваліфікація відповідачем контрагентів позивача фігурантами у кримінальних провадженнях вказує на те, що такі кримінальні провадження жодним чином не стосуються прав та інтересів цих осіб чи позивача в тому числі не стосується і питання сплати позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час проведення перевірки, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення вказаних кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності досліджуємих господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача у вигляді нереальності чи фіктивності відповідних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків, за цих обставин висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій, що викладені в Акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами, які вказані фігурантами вищезазначених кримінальних справ, є необґрунтованими.

Окрім цього, суд враховує висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі 804/4940/14 та від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням адміністративного позову, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4 288,50 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Олександрівськ (вул. Північне шосе, буд. 8, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 40526107) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2019 форми Р № 0000690509, № 0000700509, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Олександрівськ (вул. Північне шосе, буд. 8, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 40526107) судовий збір у розмірі 4 288,50 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.06.2020.

Суддя А.В. Сіпака