Рішення

від 10.06.2020 по справі 520/251/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. № 520/251/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача - Кощій О.В., представника відповідача 1 - Шевченко А.А., представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (просп. Науки, буд. 30, к. 30,м. Харків,61166) до 1) Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), 2) Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд 18, м. Харків, 61166) про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" пеню в розмірі 171994, 59 грн. за період існування заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року з 26.11.2015 по 24.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15 скасовано податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року. В подальшому, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 на рахунок ТОВ "Імпекс" лише 24.12.2019 року нараховано бюджетне відшкодування, з огляду на скасування податкового повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року. Представник позивача пояснив, що відповідачі порушуючи норми ПК України щодо узгодженості бюджетного відшкодування з 2015 року ухилялися від вчинення дій по відшкодуванню з державного бюджету ПДВ та не виконували рішення судів, що призвело до затримки виплат задекларованих сум та є підставою для нарахування та стягнення пені згідно положень п. 200.23 ст. 200 ПК України. Вказані обставини зумовили необхідність звернення позивача до суду із даним позовом.

Представник відповідача 1 у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що судових рішень у справі про скасування податкового-повідомлення рішення контролюючий орган не одержував, а тому не має обов`язку формувати і направляти до органів ДКС України відповідний висновок на повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Представник відповідача 2 надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що стягнення пені по відшкодуванню ПДВ не входить до повноважень ГУ ДКСУ Харківської області. Так, відповідач 2 вказав, що перерахування коштів з Державного бюджету України на користь ТОВ Імпекс може бути здійснено за місцем податкового обліку платника за умови надходження висновку відповідного органу ДПС України щодо повернення з бюджету відповідних сум на рахунок платника, відкритий в електронній системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

У судове засідання 10.06.2020 року представники позивача та відповідача 1 підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Представник відповідача 2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгялду справи, у судове засідання не прибув.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15 встановлено преюдиційні обставини, які в розумінні ст. 78 КАС України, не підлягають повторному з`ясуванню.

Так, ТОВ ІМПЕКС подано до контролюючого органу 19.02.2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, якою позивач задекларував податок на додану вартість до бюджетного відшкодування у зв`язку з здійснення експорту товарів.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 24.04.2015 року №919 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕКС , код ЄДРПОУ 31149603 (а.с. 20), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ ІМПЕКС від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (а.с. 21-29).

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 контролюючим органом встановлено порушення ТОВ ІМПЕКС п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року на 217326,00 грн та на порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ ІМПЕКС безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2015 року податок на додану вартість в сумі 217326,00 грн.

На підставі висновків акту від 26.05.2015 року №2323/20-30-15-01-10/31149603 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією №9043431797 від 19.03.2015 року за звітний період лютий 2015 року у розмірі 217326,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 54331,50 грн (а.с. 30).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15 скасовано податкове повідомлення-рішення №0003871501 від 09.06.2015 року.

Скарга ДПІ на указану постанову була повернута ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р.

Однак, за повторно поданою ДПІ скаргою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. скарга ДПІ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15 була відхилена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (як юридичного та фактичного правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) на судові рішення по справі №820/6273/15.

Однак, у картці особового рахунку ТОВ ІМПЕКС з податку на додану вартість облікова операція із поновлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн. не проводилась.

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив стягнути на його користь заборгованість з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість .

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про1) визнання бездіяльності протиправною, 2) стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) з бюджету 213998,09 грн. податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) 213998 (двісті тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 09 коп. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Вказане рішення суду набрало законної сили 19.11.2019 року.

Як зазначив позивач, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 виконане 24.12.2019 року шляхом надходження на рахунок ТОВ "Імпекс" суми ПДВ у розмірі 213998,00 грн. (відшкодування за лютий 2015 року).

У зв`язку з тим, що грошові кошти у розмірі 213998,00 грн. надішли на рахунок позивача лише 24.12.2019 року, у той час як податковий орган повинен був виконати обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку про відшкодування позивачу вказаних коштів в 5-денний строк з дати набрання законної сили Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року по справі № 820/6273/15, тобто до 18.11.2015 року, позивач вбачає підстави для стягнення в судовому порядку пені за період існування заборгованості з 26.11.2015 року по 24.12.2019 року.

Вказані обставини стали підставною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Так, як зазначив відповідач 1 у відзиві на позов, контролюючий орган був позбавлений можливості виконати рішення суду другої інстанції (ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року по справі № 820/6273/15) та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню, оскільки ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року по справі № 820/6273/15 відповідач 1 не отримував.

Суд звертає увагу відповідача 1, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7070/19 встановлено преюдиційні обставини, які в розумінні ст. 78 КАС України, не підлягають повторному доказуванню.

Зокрема, рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7070/19 встановлено, що моментом закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.06.2015р. №0003871501 є дата першого рішення адміністративного суду апеляційної інстанції за скаргою ДПІ, тобто 11.11.2015р.

Обставини продовження подальшого оскарження ДПІ результатів вирішення спору по справі №820/6273/15 і в апеляційному порядку, і в касаційному порядку свідчать про обізнаність контролюючого органу з фактом існування відповідних рішень суду та призводять до наявності у діяннях ДПІ ознак бездіяльності з приводу вирішення питання про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, після винесення Вищим адміністративним судом України ухвали від 11.04.2017р., якою була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган не мав взагалі жодних ані юридичних, ані фактичних підстав вважати процедуру судового узгодження такою, що триває та не виконувати обов`язок із формування та подачі до органу Державної казначейської служби України відповідного висновку на повернення ТОВ "Імпекс"суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, саме з 18.11.2015 року розпочинається перебіг строку виконання податковим органом свого обов`язку щодо подання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню на користь ТОВ Імпекс , а тому вищезазначене позиція відповідача 1 судом до уваги не приймається, з огляду також на норми п. 200.15 ст. 200 ПК України.

Положення вказаної норми пов`язують виникнення зобов`язання у контролюючого органу з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми із днем закінчення процедури, зокрема, судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 13.02.2020 року по справі № 822/2338/17.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що факт виникнення необхідності нарахування пені у розумінні пункту 200.23 статті 200 ПК України законодавець пов`язує саме з фактом недотримання суб`єктом владних повноважень положень Податкового кодексу України, як визначають комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення суд бюджетної заборгованості з ПДВ.

Отже, враховуючи те, що грошові кошти на рахунок позивача повернуто лише 24.12.2019 року, у той час як обов`язок податкового органу щодо повернення суд бюджетної заборгованості з ПДВ мав бути виконаний з 18.11.2015 року (протягом 5-денного строку з моменту закінчення оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/6273/15), то позивач обґрунтовано має право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України у розмірі 171994,59 грн. за період існування заборгованості з 26.11.2015 року по 24.12.2019 року.

При цьому, проведений позивачем розрахунок пені відповідачем 1 під сумнів не ставиться.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верхового суду, яки визначена в постанові від 12.02.2020 року по справі № 540/269/19.

Стосовно процедури стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України Харківської області на користь позивача пені у розмірі 171994,59 грн. за період з 26.11.2015 року по 24.12.2019 року, то суд зазначає наступне.

Так, в розумінні чинного законодавства, бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Вказана правова позиція узгоджується з позиціями Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14).

На момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком № 39.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а тому, як зазначив відповідач 1 у відзиві на позов, наразі відсутній механізм реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, що, на думку відповідача 1, виключає факт наявності у контролюючого органу винних дій.

Однак, суд зазначає, що зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов`язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

Невідшкодування позивачу сум ПДВ в 2015 році, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування і стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Нацбанку України згідно з розрахунком.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 13.02.2020 року по справі № 822/2338/17.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету пені у розмірі 171994,59 грн., які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15.

Крім того, щодо належного способу захисту порушеного права, суд посилається на Постанову Великої Палати Верховного суду від 12.02.2019 р у справі № 826/7380/15 де суд у аналогічній справі зазначив, що такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через органи казначейської служби на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що визначений відповідачем спосіб відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ не призведе до ефективного відновлення права платника податків, то суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України Харківської області на користь ТОВ Імпекс пені у розмірі 171994,59 грн., нарахованої за період існування заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року з 26.11.2015 року по 24.12.2019 року.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верхового суду, яка визначена в постанові від 12.02.2020 року по справі № 540/269/19.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, 2) Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення пені- задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (код ЄДРПОУ 31149603) пеню в розмірі 171994 (сто сімдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 59 коп. за період існування заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за лютий 2015 року з 26.11.2015 по 24.12.2019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2020 року.

Суддя О.О. Горшкова